Рішення № 99003969, 16.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 р. Справа№200/3293/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В. розглянувши в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 3035 (м. Слов`янськ, в.Добровольського, 2, ЄДРПОУ 23313902) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини 3035 в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період військової служби за контрактом у Військовій частині 3035 Національної Гвардії України;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2019 рік;

зобов`язати виплатити в матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2019 рік;

зобов`язати відповідача виплатити в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з липня 2016 року по весь лютий 2018 року включно із застосуванням місяця для обілення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

зобов`язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з липня 2016 року по весь лютий 2018 року включно в сумі 62641,02 грн., із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

зобов`язати сплатити середній заробіток за весь період просрочки виплати індексації заробітної плати, а саме: з лютого 2020 по дату винесення судового рішення по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не в повній мірі сплачено індексацію за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Також відповідач не сплатив матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік та за 2019 рік.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження.

19.04.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що бюджетних асигнувань на виплату індексації за вказаний позивачем період та до теперішнього часу до відповідача не надходило, що унеможливлює провести відповідні фінансові розрахунки.

Ухвалою суду від 23.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3035 в частині позовних вимог про нарахування і виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку з 17.02.2020 року по день прийняття рішення по справі залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 23.06.2021 року продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3035 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії з виключенням позовних вимог про стягнення середнього заробітку у зв`язку із залишенням їх без розгляду.

Ухвалою від 23.06.2021 року витребувано у Військової частини 3035 засвідчену належним чином копію журналу, в якому реєструвалися рапорти військовослужбовців щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016 році, у 2019 році; журналу, в якому реєструвалися накази про виплату військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016 році, у 2019 році. Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3035 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.07.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3035 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - до розгляду по суті.

Відповідач надав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебував на службі у ВЧ 3035 з 01.07.2016 року по 17.02.2020 року. З приводу нарахування та виплати індексації відповідач наголосив, що врахування базового місяця «січня 2008 року» буде неправомірним та поруше вимоги постанови КМУ № 1013. Щодо виплати допомоги на вирішення соціально-побутових питань відповідач наголошує, що на підставі рапорту за 2019 рік комісією прийнято рішення про виплату допомоги іншим категоріям держслужбовців в межах фінансування, в залежності від обставин (першочергові виплати здійснювалися у разі смерті, тяжких хвороб близьких осіб, хвороб дітей, травування тощо).

Відповідач наголошує, що правовий висновок про те, що матеріальна допомога на вирішення соціально- побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується виключно за наявності коштів викладено в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 814/238/17, від 18.03.2020 р. у справі № 810/3476/16 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду справа № 320/3795/19 від 22.04.2020.

Зазначає, що вирішення питання про виплату матеріальної допомоги належить до виключеної компетенції колегіального органу (комісії) з розгляду рапортів військовослужбовців щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань у 2016 та 2019 роках. Жодним з правових актів не визначено, що військовослужбовцю, який підлягає звільненню з військової служби, надається виключне право та перевагу серед інших військовослужбовців в отриманні матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань.

У тому числі відповідач наголошує, що позивач не надавав рапорт для отримання допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ID НОМЕР_2 , у період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року проходив військову службу у військовій частині 3035.

Згідно довідки від 12.07.2021 року № 40/35/32-1155 Військова частина 3035 НГУ повідомляє, що згідно п.1-2 ст. XX наказу МВС України від 15.03.2018 №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається на підставі рапорту. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини. Журнал реєстрації рапортів щодо виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань законодавством не передбачено.

Згідно довідки ВЧ 3035 № 96 від 16.03.2021 року про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 року по 17.02.2020 року, позивачу виплачено індексацію у серпні 2016 року (101, 50грн.), вересні 2016 року (50, 75 грн.), січні 2017 року (50, 75грн.), лютому 2017 року (123, 20грн.), грудні 2018 року (71, 08 грн.), та з квітня 2019 року по лютий 2020 року в загальному розмірі 2 147, 83грн. Інформації щодо застосування січня 2008 року в якості базового місяця довідка не містить.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 6 п. "д" ст. 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок та військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону № 2011).

Як вже було зазначено вище, позивач у період з 01.07.2016 року по 17.02.2020 року роки перебував на військовій службі. Матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу індексації за період з 01.07.2016 року по 17.02.2020 року; факт невиплати індексації сторонами не оспорюється. Також суд звертає увагу, що контракт про проходження служби між позивачем та відповідачем припинено 17.02.2020 року, що вбачається з Витягу з Наказу № 36, відповідно при вирішенні спору по суті, аналізу підлягає саме проміжок по 17.02.2020 року, а не весь лютий 2020 року, як помилково вважає позивач.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).

За визначенням статті 1 Закону № 1282-ХІІ:

індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пункту 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації."

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який діє з 01.12.2015) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

Крім того суд зазначає, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Щодо визначення базового місяця, суд зазначає.

Мінсоцполітики в листах від 29.12.2017 № 122/0/66-17 та від 15.04.2020 № 49/0/214-20 надало роз`яснення, що правила нарахування індексації грошового забезпечення як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців є єдиними.

Пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений у новій редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, якою, у тому числі, внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 01.12.2015.

Тобто, починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

Мінсоцполітики у листі від 23.06.2020 №76/0/214-20 надало роз`яснення: "Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.".

Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 у справі № 400/3017/19 (щодо періоду після 01.12.2015) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Після прийняття цієї постанови та до березня 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалось.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно є січень 2008 року.

Відповідно суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період військової служби за контрактом у Військовій частині 3035 Національної Гвардії України та зобов`язання відповідача виплатити в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обілення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

З приводу визначення конкретної суми індексації - 62641,02 грн., суд зауважує, що визначення сум невиплаченої індексації є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому відхиляє розрахунки, надані позивачем.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2019 рік, зобов`язання виплатити в матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2019 рік.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (зі змінами) та з метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 за № 200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 р. за № 405/31857, була затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам.

Відповідно до положень п. 1, 2 розділу XX Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення..

Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.

Матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку.

Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.

Для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань підставою є також наявність видатків в межах фонду грошового забезпечення для виплати такої допомоги. При цьому, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань віднесена до права керівника державного органу, а не є обов`язковою виплатою.

Отже, за положенням Постанови КМУ № 704 та Інструкції, питання виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань віднесено до права керівника, шляхом прийняття відповідного рішення на підставі рапорту особи про виплату такої допомоги.

При цьому, положеннями вищезазначених нормативних актів не передбачено виплату такої допомоги у разі звільнення.

Матеріали справи свідчать, що рапорт про надання матеріальної допомоги за 2016 рік позивачем не подався, таким чином, за відсутністю рапорту, керівником обґрунтовано не приймалося рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відносно позивача, а отже позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Щодо невиплати допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, суд повторно звертає увагу на наявність у керівника відповідного права, шляхом прийняття відповідного рішення на підставі рапорту особи про виплату такої допомоги. Згідно матеріалів справи відповідач не заперечує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2019 році надавалась іншим категоріям військовослужбовців за наявності певних обтяжливих обставин. Таким чином суд вважає, що керівником позивача було правомірно реалізовано право на надання такої допомоги певним категоріям військовослужбовців, відповідно позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відтак суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в даній частині.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Враховуючи, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які б спростували позицію та доводи позивача, суд доходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду зобов`язувати подати суб`єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд не вбачає.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 3035 (м. Слов`янськ, в.Добровольського, 2, ЄДРПОУ 23313902) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3035 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період військової служби за контрактом у Військовій частині 3035 Національної Гвардії України з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обілення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину 3035 Національної Гвардії України (ЄДРПОУ 23313902) виплатити в повному розмірі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обілення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Стойка