Ухвала суду № 99003968, 16.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

16 серпня 2021 р. Справа №200/4231/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

12 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач 1, Маріупольське ОУ ПФУ), надісланий на адресу суду 08 квітня 2021 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Маріупольського ОУ ПФУ щодо відповіді на запит приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Луценко С.І. про суму недоотриманої пенсії за життя матері позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку вона отримувала за життя з серпня 2014 року по листопад 2017 року, про те що «недоотримана пенсія відсутня»;

- зобов`язати Маріупольське ОУ ПФУ нарахувати суму недоотриманої пенсії за життя матері позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку вона не отримувала за життя з серпня 2014 року по листопад 2017 року;

- зобов`язати Маріупольське ОУ ПФУ надати приватному нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Луценко С.І. фактичні та достовірні дані про суму нарахованої та не виплаченої суми пенсії за життя матері позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку вона не отримувала за життя з серпня 2014 року по листопад 2017 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19 квітня 2021 року позовна заява залишена без руху.

Недоліки позовної заяви позивач усунув у строк та у спосіб, що визначені судом.

18 травня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

11 червня 2021 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про залучення співвідповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в області).

09 липня 2021 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у щорічній основній відпустці по 13 серпня 2021 року справа призначена до розгляду на 16 серпня 2021 року.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Учасники справи/їх представники в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС України підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності сторін та їх представників.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалося.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_2 .

До серпня 2014 року ОСОБА_2 перебувала на обліку як отримувач пенсії в Амвросієвському ОУ ПФУ.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 була людиною похилого віку, за станом здоров`я вона не могла приїхати на підконтрольну українській владі територію для поновлення пенсійних виплат.

З серпня 2014 року по листопад 2017 року ОСОБА_2 пенсію не отримувала.

Позивач має намір отримати спадщину, яка відкрилася після смерті його матері.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що у відповідь на запит приватного нотаріуса Маріупольське ОУ ПФУ надало інформацію про відсутність недоотриманої ОСОБА_2 пенсії.

Позивач вважає такі дії відповідача 1 протиправними і такими, що позбавляють його права на спадщину, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач 1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідач 2 позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Зазначив, що пенсійна справа ОСОБА_2 була прийнята Маріупольським ОУ ПФУ після смерті цієї особи та у зв`язку з отримання заяви ОСОБА_3 про оформлення допомоги на поховання.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 18 серпня 1989 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в його паспорті.

Матір`ю позивача є ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 проживала на тимчасово окупованої території України, після початку бойових дій на підконтрольну українській владі територію не виїхала.

До серпня 2014 року як отримувач пенсії мати позивача перебувала на обліку в Амвросієвському ОУ ПФУ.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському Юр`ївському районах та м. Павлограду Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 26 лютого 2020 року.

Для отримання спадщини довірена особа позивача звернулась до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Луценко С.І. з заявою про відкриття спадкової справи.

Нотаріус звернулась до Маріупольського ОУ ПФУ із запитом про надання інформації щодо неотриманої ОСОБА_2 пенсії, починаючи з серпня 2014 року.

Маріупольське ОУ ПФУ надало відповідь, що у ОСОБА_2 відсутня недоотримана пенсія.

Відповідач 2 наголошує, що пенсійна справа ОСОБА_2 була прийнята Маріупольським ОУ ПФУ після отримання заяви уповноваженої особи позивача про виплату допомоги на поховання.

Докази звернення ОСОБА_2 за її життя з заявою про поновлення виплати пенсії до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України на підконтрольній українській владі території суду не надані.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому за визначенням, наведеним у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

В свою чергу, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Так, ч. 1 ст. 5 КАС України установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 цього Кодексу).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

При цьому, відповідно до ст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Зі змісту ст. 1217 ЦК України вбачається, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058), нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 52 Закону № 1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним ч.2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти неотриманих пенсійних виплат входять до спадкового майна, набуття на них право власності регулюється спадковим законодавством.

Метою звернення позивача до суду з цим позовом не є захист його прав, свобод чи інтресів у сфері публічних правовідносин.

Позивач прагне захистити своє право на майно, що має входити до складу спадщини, тобто прагне захистити своє цивільне право.

На час виникнення спірних правовідносин Маріупольське ОУ ПФУ відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечувало додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення;

2) забезпечувало надходження від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства;

3) планувало доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

4) забезпечувало ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), своєчасне внесення відомостей до нього та їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації;

5) забезпечувало ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду;

6) здійснювало контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів;

7) призначало (здійснювало перерахунок) і виплачувало пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства;

8) забезпечувало своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством;

9) здійснювало стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів;

10) застосовувало фінансові санкції, передбачені законом;

11) надавало застрахованим особам інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб;

12) проводило за вимогою страхувальників звірення сум нарахування та сплати страхових внесків, інших платежів, надає їм інформацію, визначену законодавством;

13) організовувало професійну підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

14) проводило у межах своїх повноважень інформаційно-роз`яснювальну роботу серед населення, надає страхувальникам консультації з питань застосування законодавства про ведення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, роз`яснює їхні права і обов`язки;

15) інформувало громадськість про свою діяльність;

16) здійснювало розгляд звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляло та усувало причини, що призводять до подання громадянами скарг;

17) узагальнювало та аналізувало результати роботи управління Фонду, щоб вносить відповідні пропозиції головному управлінню Фонду;

18) забезпечувало в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно захисту інформації з обмеженим доступом;

19) здійснювало інші повноваження, визначені законом, про що свідчить Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України 25 грудня 2015 року № 27-3, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 січня 2016 року за № 96/28226.

Отже, саме у вказаних випадках Маріупольське ОУ ПФУ виступало як суб`єкт владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого могли бути оскаржені до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому дії територіальних органів Пенсійного фонду при наданні відповіді на запити нотаріальних контор / приватних нотаріусів щодо визначення сум недоотриманих пенсій за життя померлих пенсіонерів набувають приватно-правовий характер, оскільки нерозривно пов`язані з правом спадкоємців на спадщину у вигляді недоотриманих сум пенсій померлих спадкодавців, і повинні розглядатись, у разі порушення прав спадкоємців, нерозривно в порядку цивільного судочинства шляхом безпосереднього стягнення таких недоотриманих сум, а не визнання протиправними дій територіальних органів Пенсійного фонду при наданні відповіді на запити нотаріальних контор / приватних нотаріусів.

Підсумовуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що між сторонами виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не належить до адміністративної юрисдикції.

Висновки суду щодо юрисдикції спору узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 червня 2018 року по справі № 527/346/16-ц, та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 286/3516/16-ц.

Такий спір не є публічно-правовим, оскільки захисту підлягає порушене цивільне право, тому він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Наслідки закриття провадження у справі визначає ст. 239 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За правилами, наведеними у ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на викладене та враховуючи суть спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін у справі суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 200/4231/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Розподіл судових витрат.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн, про що свідчить квитанція від 27 квітня 2021 року.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Таким чином, позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення йому судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст. ст. 239, 241, 248, 256, 257, 258, 259, 261, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 200/4231/21 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити позивачу:

- приватно-правовий спір, що виник з цивільних правовідносин, належить розглядати в порядку цивільного судочинства;

- повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається;

- позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

3. Ухвала постановлена і підписана суддею 16 серпня 2021 року.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Кравченко