Рішення № 98968062, 13.08.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1077/21

Номер провадження 2/341/670/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

встановив:

16 червня 2021 року від адвоката Поповича Я. С., який діє в інтересах позивача, до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М. В., приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. від 30 листопада 2020 року № 113157, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» коштів у сумі 50145,97 грн. Також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Позов обґрунтований протиправністю виконавчого напису, оскільки такий вчинений приватним нотаріусом за межами наданих йому повноважень законодавством і на момент його вчинення були відсутні обставини, які свідчили про наявність безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт капітал».

Ухвалою суду від 17 червня 2021 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали з позовною заявою та додатками надіслано на офіційні адреси відповідача та третіх осіб, які ними отримано, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а. с. 24 - 30).

У визначений ухвалою суду від 17 червня 2021 року строк відповідач відзив чи будь-яких клопотань до суду не надіслав. Жодних клопотань чи пояснень у справі також не надходило від третіх осіб.

Відповідно до змісту статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду цієї справи на підставі наявних матеріалів у справі.

Зважаючи на те, що справа розглядається без участі сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі матеріали та надавши їм правову оцінку, суд установив наступні фактичні обставини справи.

30 листопада 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. вчинив виконавчий напис нотаріуса за реєстровим номером 113157 про звернення стягнення з ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 50145,97 грн заборгованості за Кредитним договором від 16 вересня 2013 року № 611816314 (а. с. 16).

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Кива Малкової М. В. про відкриття виконавчого провадження від 22 грудня 2020 року підтверджується факт відкриття виконавчого провадження на основі виконавчого напису нотаріуса № 113157, виданого 30 листопада 2020 року (а. с. 19-20).

Вказаний виконавчий напис вчинений на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік № 1172).

Вважаючи вказаний виконавчий напис нотаріуса протиправним і таким, що порушує його права як позичальника, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам у цій справі, суд виходить з такого.

Відповідно до змісту статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема виконавчі написи.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як установлено, спірний виконавчий напис нотаріус вчинив 30 листопада 2020 року на підставі пункту 2 Переліку № 1172.

Пункт 2 вказаного Переліку № 1172 було доповнено постановою КМ України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі – Постанова № 662).

Відповідно до пункту 2 Переліку № 1172 (у редакції Постанови № 662) «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями» для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком № 1172 повинні були слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Разом із цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову № 662 в частині, зокрема, пункту 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Також зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Отже, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано нечинною Постанову № 662 в частині з моменту прийняття постанови судом.

Згідно з положення пункту 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Таким чином, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 не містить визначеного судом моменту визнання нечинною Постанови № 662 в частині, то така є нечинною у відповідній частині саме з моменту набрання законної сили вказаною постановою суду, тобто з 22 лютого 2017 року.

З огляду на наведене, установлено, що нотаріус в день вчинення спірного виконавчого напису 30 листопада 2020 року керувався пунктом 2 Переліку № 1172, який був незаконним та нечинним. Тобто, на підставі нечинних положень нормативного акта дійшов помилкового висновку про існування безспірної заборгованості позивача перед ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі лише документів, передбачених пунктом 2 Переліку № 1172.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. вчинив оспорений виконавчий напис від 30 листопада 2020 року з порушенням установлених законодавством процедури та порядку, керуючись нечинними положеннями Порядку № 1172, що виключає правомірність такого напису.

Іншими словами, вчинення спірного виконавчого напису у цій справі здійснено всупереч приписам статті 87 Закону України «Про нотаріат», оскільки його здійснено на підставі переліку документів, які не встановлено Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими, оскільки нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням установленої законодавством процедури і наявні у нього документи на час вчинення спірного виконавчого напису, не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором, а це є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя стаття 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу позивач підтверджує тільки розрахунком гонорару до договору про надання правової допомоги від 28 травня 2021 року та договором про надання правової допомоги від 28 травня 2021 року № 2805. Будь-яких інших доказів понесених витрат на правову допомогу позивач суду не надав. Зокрема відсутні платіжні документи про фактичну оплату послуг з правничої допмоги.

Крім того, у розрахунок гонорару до договору про надання правової допомоги включено вартість подання заяви про забезпечення позову, участь у судовому засіданні та підготовка і написання відповіді на відзив, що у цій справі представник не здійснював.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів понесених витрат позивачем у сумі 3300,0 гривень, а тому у цій частині вимоги позивача не підтверджені та задоволенню не підлягають.

Водночас за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,0 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на сплату судового збору в сумі 908,0 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 178, 258, 259, 263, 265, 268, 272-274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30 листопада 2020 року № 113157, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» грошових коштів у розмірі 50145 (п`ятдесят тисяч сто сорок п`ять) гривень 97 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на користь ОСОБА_1 908,0 гривень судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судове рішення складено 13 серпня 2021 року.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», місцезнаходження: вулиця Кудрявський Узвіз, 5-Б, місто Київ, код ЄДРПОУ 36799749.

третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: вулиця Велика Бердичівська, 35, місто Житомир.

третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, місцезнаходження: вулиця Юрія Поправки, 6, офіс, 14, місто Київ.

Суддя:М. Р. Мергель