Рішення № 9896242, 21.07.2009, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 3953

Головуючий 1-ї інстанції - Хаустова Т. А.

Категорія - 52 Доповідач: Єлгазіна Л.П

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого судді Зубової Л.М. Суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б. При секретарі: - Богданові Д.І.

За участю сторін: позивача ОСОБА_2, представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Словенського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства « Санаторно курортний реабілітаційний центр» « Словенський курорт « Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України « Укрпрофоздоровниця», третя особа генеральний директор Яковленко Віктор Васильович - « про поновлення на роботі, виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу «.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Словенського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2009 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивачки 12.02.2009 року за скороченням штату проведено з додержанням вимог закону і підстав для її поновлення судом не встановлено.

Посилання позивачки на вимоги ст..42 КЗпП України про переважне право залишення на роботі не знайшло свого підтвердження при судовому розгляді, оскільки позивачка мала дві догани у зв.язку зі скаргами хворих, негативну характеристику.

Не погодившись із судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що була звільнена з займаної посади за ст. п. 1 ст. 40 КЗпП України з порушенням норм закону, оскільки їй не було запропоновано посаду молодшої медсестри з режимом роботи в денний час. Суд належним чином не перевірив склад профспілки, який давав згоду на її звільнення, протокол підписано головю профспілки і печатка підприємства, а не профспілки. Апелянт вважає, що при її звільненні не дотримані вимоги ст..43 КЗпП України. Рішення суду першої інстанції просила скасувати і постановити нове по суті позовних вимог.

В судовому засіданні позивачка підтримала доводи аеляційної скарги по викладеним обставинам, просила задовольнити. Представники відповідача апляційну скаргу не визнали, просили відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни. Третя особа у судове засідання не з, явився, суду надав заяву про слухання справи у його відсутність (а.с. 104). Про час та місце слухання справи повідомлений, що підтвердили представники відповідача.

Заслухавши суддю- доповідача, пояснення позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст..303 п. 1, 3 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов, язковою підставою для скасування рішення.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про поновленні на роботу, дійшов висновку, що її звільнення проведено з дотриманням вимог закону.

Проте з таким висновком суду погодитися неможливо з наступних підстав. Встановлено, що дійсно позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 26.08.1998 року відповідно до умов трудового договору (а.с. 7).

Наказом № 57-п від 12.02.09 року, (а.с. З), позивачку було звільнено з посади чергового адміністратора медрегестратури 12.02.2009 року за ст. 40 п.1 КЗпП України у зв, язку із скороченням чисельності штату робітників (наказ № 96 від 11.12.2008 року а.с. 40), за згодою профспілкового комітету (а.с. З 36-38). Позивачку 11.12.2008 року було попереджено про скрочення її посади і запропоновано посаду сторожа (а.с. 5), від якої позивачка відмовилася.

Згідно з вимогами ст..40 п.1 КЗпП України - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Таке звільнення допускається у випадку, коли неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Проте, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, висновок зробив без належного з, ясування обставин справи І перевірки доводів сторін.

Суд не з, ясував, чи приймалися відповідачем міри по працевлаштуванню позивачки, чи можливо було перевести її на іншу роботу.

Із наданої довідки апеляційному суду вбачається, що на час звільнення ОСОБА_2 по санаторію « Ювілейний « були вакантні посади: 2 ставки сторожа, та 2 посади молодшої медсестри, по санаторію „ Словенський „ 14 посад молодшої медичної сестри, по санаторію „ Донбасе „ - 2 посади молодшої медичної сестри ( а.с. 126-128).

З матеріалів справи вбачається, що дочірнє підприємство « Санаторно курортний реабілітаційний центр» « Словенський курорт « Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України « Укрпрофоздоровниця» є юридичною особою (а.с. 118), згідно з Уставом підприємства до його складу входять такі санаторії: „ Ювілейний", Словенський „, „ Донбасе „, які є струтурними підрозділами (а.с. 120).

Згідно зі ст. 40, 49-2 КЗпП України, при звільненні з роботи з підстав, зазначених у п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган, одночасно з попередженням про звільнення повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві ( в установі, організації). Таким чином, згідно з нормою наведеного закону, обов, язок про попередження про наступне вивільнення працівника та запропонування іншої роботи покладено на власника або на уповноважений ним орган, а не на профеоюзний орган.

Таким чином, апеляційний суд не приймає до уваги пояснення представників відповідача, що позивачці на засіданні профкому 05.02.2009 року було запропоновано посаду молодшої медичної сестри, оскільки він не узгоджується з протоколом засідання профкому ( а.с. 36- 38), та суду не надано відповідачем письмової відмови позивачки від наче б то запрпонованої посади молодшої медичної сестри. Крім того, цю обставину заперечувала у судовому засіданні позивачка.

Позивачка попереджалася 12.12.2008 року про скорочення посади, яку вона займала, і їй було запропоновано посаду сторожа (а.с. 5), інші посади їй не пропонувалися, хоча при її звільнені такі малися, про що наведено вище. Апеляційним судом досліджена посадова інструкція молодшої медичної сестри, згідно з якою позивачка могла працювати, оскільки ця посада не потребує спеціальних знань, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача. Більше того, позивачка зазначену посаду обіймала з 26.08.1998 року до 18.03.2000 року згідно з копією трудової книжки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що звільнення позивачки було проведено з додержанням вимог Закону.

Апеляційним судом встановлено, що звільнення позивачки ОСОБА_2 проведено з порушенням встановленого порядку без законних підстав і вона підлягає поновленню на роботі.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України, - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення наіншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік...

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 з наступними змінами „ Про практику розгляду судами трудових спорів" п.32 абз.2 передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв.язку з нещзаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається зазагальнимиправилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.19995 року № 100 з наступними змінами.

Згідно з наданою довідкою середній заробіток позивачки до дня звільнення (12.02.2009 року) склав:

Січень 2009 року - не зараховується, оскільки позивачка знаходилася у черговій відпустці;

Грудень 2008 року: відпрацьвано 21 день ( 1 день лікарняного до уваги не приймається). Нараховано: 833, 62 гривні (основна ) та 154, 06гр. (70 годин нічних) = 987, 68 гривень.

Листопад: відпрацьовано 10 робочих днів і нараховано 386, 13 гривень ( до середнього заробітку не приймається виплата страхової компанії - 333, 32 гривні, яка не є заробітною платою позивачки а.с. 165 та знаходження на лікарняному).

Таким чином, середній заробіток позивачки складе:

987, 68 гр. + 386, 13 гр. =1373, 81гр.; 1373, 81гр.: Зір. д. = 44.31гр. Дні вимушеного прогулу складуть з 13.02.2009 року по 21.07.2009 року, а саме: 02.09.-11 р.д.; 03.09. - 21 р.д.; 04.09.- 21 р.д.; 05.09.- 18 р.д.; 06.09.20 р.д.; 07.09.-15 р.д. - разом - 106 робочих днів. ( відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 30.09.2008 року № 10338/0/14-08/13 „ Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік"

Відповідно з наведеним, на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.02.2009 по 21.07.2009 року у сумі -44, 31 гр.х 106 дн= 4 696, 86 гривень за відрахуванням обов, язкових платежів та зборів.

При поновленні на роботі позивачки слід застосувати вимоги ст. 235 КЗ пП України негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку 723 гривні, звернувши стягнення зі стягнутої суми.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача Словенський курорт « Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України « Укрпрофоздоровниця « р/р 26008301662586 у відділенні „ Промінвестбанку „ м. Слов, янськ МФО 334 561, код ЗКПО 30708792 слід стягнути судовий збір 51 гривню та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 30 гривень на користь держави.

Керуючись ст. 303 п.3, 4, 309, 319, 367 ЦПК України апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Словенського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2009 року - скасувати.

Поновити ОСОБА_2 на посаді чергового адміністратора санаторію « Ювілейний «дочірнього підприємства « Санаторно курортний реабілітаційний центр» « Словенський курорт « Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України « Укрпрофоздоровниця « і стягнути на її користь середній заробіток за час

вимушеного прогулу у сумі 4 696, 86 гривень за відрахуванням обов, язкових платежів та зборів.

Звернути зі стягнутої суми до негайного виконання 723 гривні, а також звернути рішенння до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі.

Стягнути з дочірнього підприємства « Санаторно курортний реабілітаційний центр» « Словенський курорт « Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України « Укрпрофоздоровниця « р/р 26008301662586 у відділенні „ Промінвестбанку „ м. Слов, янськ МФО 334 561, код ЗКПО 30708792 на користь держави судовий збір 51 гривню та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 30 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання її чинності.