Рішення № 98915724, 02.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Справа № 160/9894/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного ДПС у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.02.2019 року № Ф-113365-17/61У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18276 грн. 72 коп. ;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.11.2019 року № Ф-113365-17/61У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26539 грн. 26 коп.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2020 року № Ф-113365-17/61У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29293 грн. 44 коп.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2021 року № Ф-113365-17/61У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 27121 грн. 68 коп.;

- зобов`язати головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити відображення відомостей за судовим рішенням у картці платника ЄСВ ОСОБА_1 шляхом включення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 26539,22 грн. та в розмірі 32834,52 грн. за період з січня 2017 року по жовтень 2020 року та в розмірі 27121,68 грн.

- стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок буджетних асигнувань головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4558,16 грн.

Позовні вимоги обгрунтовні тим, що 13.12.2004 року позивач була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, але підприємницьку діяльність не здійснювала, не отримувала дохід від комерційної діяльності. Зокрема, з 16.08.2005 року по теперішній час перебувала у трудових відносинах та працювала на посаді вчителя початкових класів в комунальному закладі освіти "Навчально-виховальний комплекс №144" (код ЄДРПОУ 23067811). Необхідні страхові внески за позивача у вищезазначені періоди часу були сплачені роботодавцями, з якими позивач перебував у трудових відносинах. На думку позивача, нарахування єдиного внеску є безпідставними та незаконним, та всі сформовані вимоги включають в себе безпідставно нараховані суми та вважає, що внесені щодо неї контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску є противними та підлягають скасуванню, тому просить суд задовольнити позовні вимоги вимоги в повному обсязі.

Крім того, в позовній заяві позивач просив суд поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовню заявою та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9894/21 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року на адресу суду від відповідача 27 липня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що за даними інформаційної системи податкового органу фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в ГУ ДПС з 17.12.2004 року, як фізична особа-підприємець, та була платником єдиного внеску. ФОП ОСОБА_1 було припинено 17.02.2021 року. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою, за який сплачується єдиний внесок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу. Станом на 31.01.2021 року заборгованість з єдиного внеску становила 27121,68 грн., тому сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 08.02.2021 року №Ф-113365-17/61У на суму 27121 грн.68 коп. з періодом боргу 1 кв.2018 року - 4 кв. 2020 року.

У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована, як приватний підприємець, у період часу з 17.12.2004 р. по 17.02.2021р.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.02.2021 року внесено відомості пор припинення підприємницької діяльності ФОП (номер запису про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності ФОП 2002240060001004261); стан суб`єкта - припинено.

Відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника єдиного внеску 2388500522, наданого відповідачем до відзиву, за позивачем станом на 31.02.2021 року обліковується заборгованість у загальній сумі 27 121, 68 грн. по єдиному внеску. Недоїмка нарахована з 09.02. 2018 року.

Відповідачем у відзиві зазначено, що недоїмка розрахована автоматично, загальна сума нарахувань з єдиного внеску складає 27 121,68 грн., а саме:

- по строку сплати 09.02.2018 року нараховано за 2017 рік - 8448,00 грн.;

- по строку сплати 19.04.2018 року нараховано за І квартал 2018 рку - 2457,18 грн.;

- по строку сплати 19.07.2018 року нараховано за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

- по строку сплати 19.10.2018 року нараховано за ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 року;

- по строку сплати 21.01.2019 року нараховано за ІV квартал 2018 року 2457,18 року (вимога №Ф-113365-17/61У від 05.02.2019 року на суму 18276,72 грн. з періодом боргу 2017 рік - 4 кв.2018 року)

- по строку сплати 19.04.2019 року нараховано за І квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

- по строку сплати 19.07.2019 року нараховано за ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

- по строку сплати 21.10.2019 року нараховано за ІІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн. (вимога №Ф-113365-17/61У від 04.11.2019 року на суму 26539,26 грн. з періодом боргу 2017 рік - 3 кв.2019 року);

- по строку сплати 20.01.2020 року нараховано за ІV квартал 2019 року - 2754,18 грн. (вимога №Ф-113365-17/61У від 12.02.2020 року на суму 29293,44 грн. з періодом боргу 2017 рік - 4 кв.2019 року);

- по строку сплати 21.04.2020 року нараховано за І квартал 2020 року - 2078,12 грн.;

- по строку сплати 20.07.2020 року нараховано за ІІ квартал 2020 року - 1039,06 грн. ;

- по строку сплати 19.10.2020 року нараховано за ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн. ;

- по строку сплати 19.01.2021 року нараховано за ІV квартал 2020 року - 2200,00 грн.;

Відбулися надходження коштів в межах виконавчих проваджень на суму 10667,06 грн. протягом періоду 07.09.2020 року по 31.01.2021 .

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113365-17/61У від 05.02.2019 року на суму 18276,72 грн. з періодом боргу 2017 рік - 4 кв.2018 року,

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113365-17/61У від 04.11.2019 року на суму 26539,26 грн. з періодом боргу 2017 рік - 3 кв.2019 року,

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113365-17/61У від 12.02.2020 року на суму 29293,44 грн. з періодом боргу 2017 рік - 4 кв.2019 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113365-17/61У від 08.02.2021 року на суму 27121 грн.68 коп. з періодом боргу 1 кв.2018 року - 4 кв. 2020 року.

Не погодившись з вищезазанченими вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону N 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону N 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом N 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані, як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону N 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані, як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судом встановлено, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Згідно з інформації, наявної в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 та довідці комунального закладу освіти "Навчально-виховний комплекс "144 "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням івриту, історії єврейського народу, єврейських традицій - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Дніпровської міської ради №28 від 15.03.2021 року у період нарахування оскаржуваною вимогою єдиного внеску ОСОБА_1 працювала з 16.08.2005 року по теперішній час на посаді вчителя початкових класів.

У період з 16.08.2005 року по теперішній час, який охоплює строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою, роботодавцями позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 до бюджету.

Отже, у період боргу 1 кв.2018 року- 4 кв. 2020 року. роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується наданими суду документами.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судами не встановлено. Головним управлінням ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2018 - 2020 років доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від комунального закладу освіти "Навчально-виховний комплекс "144 "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням івриту, історії єврейського народу, єврейських традицій - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Дніпровської міської ради не підлягають доказуванню.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувані вимоги (2018 рік, 2019 та 2020 рік), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період часу з 2018 по 2020 роки, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску оскаржуваними вимогами від 05.02.2019 року, від 04.11.2019 року, від 12.02.2020 року та від 08.02.2021 року №Ф-113365-17/61У, був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.

Неврахування відповідачем вказаних сум єдиного внеску, відрахованих позивачем, як найманим працівником, фактично призвело до невірного розрахунку суми, виставленої оскаржуваними вимогами від 05.02.2019 року, від 04.11.2019 року, від 12.02.2020 року та від 08.02.2021 року №Ф-113365-17/61У.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про обов`язок фізичної особи регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності не спростовують факту подвійного оподаткування сумами єдиного внеску, в результаті винесення оскаржуваної вимоги, що є неприпустимим.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові вимоги від 05.02.2019 року, від 04.11.2019 року, від 12.02.2020 року та від 08.02.2021 року №Ф-113365-17/61У, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню, а вимоги головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 05.02.2019 року, від 04.11.2019 року, від 12.02.2020 року та від 08.02.2021 року №Ф-113365-17/61У є такими, що прийняті за відсутності правових підстав для їх прийняття, а тому підлягають скасуванню судом.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити відображення відомостей за судовим рішенням у каптці платника ЄСВ ОСОБА_1 шляхом включення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 26539,22 грн. та в розмірі 32834,52 грн. за період з січня 2017 року по жовтень 2020 року та в розмірі 27121,68 грн., суд зазначає наступне.

Оперативний облік надходжень за податками та зборами від платників податків здійснюється контролюючим органом у відповідності до чинного Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП)- форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Пунктом 2 підрозділу 9 розділу ІV Порядку №422 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Вищенаведене доводить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити відображення відомостей за судовим рішенням у картці платника ЄСВ ОСОБА_1 шляхом включення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 26539,22 грн. та в розмірі 32834,52 грн. за період з січня 2017 року по жовтень 2020 року та в розмірі 27121,68 грн., оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку головного управління ДПС у Дніпропетровській області після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, шляхом відображення в ІКП нарахованої суми єдиного внеску. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 4558,16 грн., що документально підтверджується квитанцією від 08.06.2021 року № 0.0.2153370148.1 та платіжним дорученням від 24.03.2021 року №Р24А867279370А52397.

З урахуванням того, що основні позовні вимоги задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 4558,16 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4558,16 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні вимоги - задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.02.2019 року № Ф-113365-17/61У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18276 грн. 72 коп..

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.11.2019 року № Ф-113365-17/61У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26539 грн. 26 коп..

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2020 року № Ф-113365-17/61У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29293 грн. 44 коп..

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2021 року № Ф-113365-17/61У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 27121 грн. 68 коп.;

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок буджетних асигнувань головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4558,16 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук