Постанова № 9886793, 08.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Шаптала Н.К.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року справа №2а-14040/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:Шаптали Н.К.

суддів апеляційного суду:Бадахової Т.П., Попова В.В.

при секретарі судового засідання: Асєєвой Я.В.

з участю сторін: представника позивача Артюхової О.Б., директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга» Байда В.Г., представника відповідача Константінеді О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга» було відмовлено в задоволенні позову до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач з даною постановою не погодився, вважав, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, із задоволенням позовних вимог позивача.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено судом першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліга” зареєстроване як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області 07.12.1995 р. (а.с. 22 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24063732, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100160519, виданого ДПІ у м. Дружківка (а.с. 23 т.1).

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Дружківка є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

ДПІ у м. Дружківка була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Ліга” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої податковим органом був складений акт № 45/2300/24063732 від 10.02.2009 р. (а.с. 108-154 т.1). Перевіркою встановлені порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижений податок на прибуток на загальну суму 273755 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 213187 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Дружківка були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000082320/0 від 25.02.2009 р. про визначення ТОВ „Ліга” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 409845 грн., в тому числі, за основним платежем 273230 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 136615 грн. (а.с. 18 т.1), № 0000092320/0 від 25.02.2009 р. про визначення ТОВ „Ліга” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 312262,50 грн., в тому числі, за основним платежем 208175 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 104087,50 грн. (а.с. 19 т.1).

За наслідками апеляційного узгодження зазначених податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Дружківка були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000082320/1 від 26.03.2009 р. (а.с. 16 т.1), 0000092320/1 від 26.03.2009 р. (а.с. 17 т.1), 0000082320/2 від 05.06.2009 р. (а.с. 20 т.1), 0000092320/2 від 05.06.2009 р. (а.с. 21 т.1) з аналогічними вимогами.

Підставою для визначення ТОВ „Ліга” податкових зобовязань відповідну до акту перевірки є те, що позивачем в порушення вимог чинного законодавства до складу валових витрат та податкового кредиту були віднесені суми за нікчемними угодами.

Як було встановлено судом першої інстанції - ТОВ „Ліга” у періоді, що перевірявся, мав господарські відносини з ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД”. Позивачем у вказаних підприємств придбавались товари, які в подальшому були реалізовані.

Частина 4 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В порушення зазначених вимог правочини між ТОВ „Ліга” та ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД” не були укладені в письмовій формі.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 218 цього кодексу недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що оскільки в даному випадку законом прямо не передбачена недійсність правочину при недодержанні сторонами письмової форми, стверджувати про недійсність угод, укладених позивачем з ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД”, немає підстав.

Висновки суду першої інстанції до того, що підставою для визначення ТОВ «Ліга» податкових зобовязань відповідно до акту перевірки є те, що позивачем в порушення вимог чинного законодавства до складу валових витрат та податкового кредиту були віднесені суми за нікчемними угодами суперечать нормам матеріального права. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд першої інстанції приймаючи спірне рішення вказував, що позивачем до складу валових витрат віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З даними твердженнями колегія суддів погодитись не може враховуючи наступне:

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи, вбачається, що в обгрунтування правильності формування валових витрат позивач посилається на наявність у нього податкових накладних, рахунків, витратних накладних.

Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 1 ст. 9 цього Закону встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 цього Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині посилався на те, що наявні у позивача первинні документі, зокрема, рахунки-фактури, накладні (а.с. 34-35, 37-38, 40, 43, 45-46, 49-50, 53, 55, 57 т. 2) в порушення ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” не містять зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, посилання на договір, за яким здійснюється поставка.

Колегія суддів, вважає помилковим таку позицію суду першої інстанції, оскільки, ані Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ані Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» не містять норм, на підставі яких, первинні документи визнавались би недійсними, якщо в них відсутній хоч один реквізит, встановлений ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності посилання на договір в рахунках фактурах, наклад них, податкових накладних судова колегія вважає безпідставним, оскільки судом було зазначено, що між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Снабсистема», ТОВ ВКФ «Крок»,ТОВ «Стройтранс ЛТД» - не було укладено договорів у формі єдиного письмового документу, але це не є порушенням чинного законодавства (абзац 8 листа 3 постанови).

Як було зазначено судом першої інстанції, позивачем не були спростовані доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ „Ліга” необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутність складських приміщень, технічного персоналу), про неведення карток складського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Разом з тим, судом не було враховано, що в акті перевірки від 10.02.2009 року № 45/2300/24063732 було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга» орендувало складські приміщення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компол».

Судом першої інстанції у постанові зазначено,що судовим рішенням встановлена обгрунтованість висновків податкового органу про непов?язанність витрат з придбанням товарів у ТОВ «Снабсистема», ТОВ ВКФ «Крок», ТОВ «Стройтранс» з господарською діяльністю ТОВ «Ліга», також зроблені висновки ,що позивач придбав товари,які не призначались для використання в господарській діяльності, тому суми сплаченого податку у звязку з придбанням таких послуг не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оглянувши матеріали справи, судова колегія наполягає на тому що, на 141 арк. справи, у Акті про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Ліга» код за ЄГРПОУ 24063732 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.05 р. по 30.09.08 р.,іншого законодавства за період з 01.10.05 р. по 30.09.08 р. зазначено:

«…в п.п.3.2.1. акту перевірки,встановлено, що ТОВ «Ліга»укладено правочини з ТОВ «Снабсистема», ТОВ ПКФ «Крок». ТОВ «Стройтранс ЛТД», які відповідно до ст..203,215,228 Цивільного кодексу Україіни від 16.01.2003р. №435-IV є нікчемними».

Однак,вищевказані правочини не визнанні недійсними та нікчемними.

Колегія суддів дійшла до наступного, що висновок суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи.

Як визначено п.п.7.4.1. п.7.4. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду. Підпунктом 7.5.1 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вибачається, що податкові накладні ,виписані ТОВ «Снабсистема»,ТОВ ПКФ «Крок»,ТОВ «Строй транс» ЛТД» як платниками податку на додану вартість, в акті перевірки не має жодного зауваження щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

З огляду на наведені норми Закону,а також матеріалів справи,колегія суддів вважає,що при винесенні постанови судом першої інстанції були не повністю з?ясованні обставини, що мають значення для справи.

Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначав, що на підставі п.п.15.1.1. п.15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума податкового зобовязання визначена за 1095 днів, а саме, за період з 25.02.2006 року по 25.02.2009 року у розмірі 273230 грн. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Лига» проводилась Державною податковою інспекцією у м. Дружківка за період з 01.10.2005 року по 30.09.2009 року, що зазначено і в акті перевірки від 10.02.2009 року № 45/2300/24063732. Тобто, висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги норми чинного законодавства та обставини справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, як винесена з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню, із задоволенням позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія;

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року, якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга» було відмовлено в задоволенні позову до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка від 25 лютого 2009 року № 0000082320/0, від 26 березня 2009 року № 0000082320/1, від 05 червня 2009 року № 0000082320/2 про сплату податку на прибуток у сумі 273230 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 136615 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка від 25 лютого 2009 року № 0000092320/0, від 26 березня 2009 року №000092320/1, від 05 червня 2009 року №0000092320 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 208175 грн. та штрафних санкцій у сумі 104087 грн.

Постанова набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом місяця з дня виготовлення повного тексту постанови, тобто з 11.06.2010 року.

Колегія суддів: