Постанова № 9886497, 04.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-947/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2010 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі

Головуючого суддіТкаченко О.Є.,

за участюсекретаряМаруфенко О.С.,

представника позивачаДайнеко В.І.,

представників відповідачаСтупака С.О.,

Лисиці О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2010 року № 0000742320/0 та від 16 лютого 2010 року №0000581720/0, -

В С Т А Н О В И В :

01 березня 2010 року Комунальне підприємство «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (далі КП «Діловий центр») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі ДПІ у м. Чернігові) про визнання нечинними: - податкового повідомлення-рішення від 12.02.2010 року № 0000742320/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 1439,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 959,00 грн., штрафні санкції - 480,00 грн.; - податкового повідомлення-рішення від 16.02.2010 року № 0000581720/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 997,65 грн., в т.ч. за основним платежем - 332,55 грн., штрафні санкції - 665,10 грн. Позивач зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання транспортних послуг до валових витрат, що також підтверджується судовою практикою. Наказ Мінстату України та Мінтрансу України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29.12.1995 року, яким передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тобто не обовязковий до виконання. Тому включення витрат на придбання транспортних послуг здійснено на підставі відповідних видаткових накладних та податкових накладних постачальника, які є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції(робіт, послуг). Також згідно актів прийняття робіт ФОП ОСОБА_4 провів установку кондиціонерів, а ФОП ОСОБА_5 надала послуги з підписки на газету. Дані підприємці є платниками єдиного податку, що підтверджується наданими свідоцтвами про сплату єдиного податку. Тому дані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням закону і підлягають визнанню нечинними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні та пояснив, що ДПІ у м. Чернігові проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року. Перевіркою встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду до складу валових витрат відніс вартість автопослуг в сумі 5664,90 грн. Послуги надавалися ТОВ «Танак» (30449503), СПД ОСОБА_6 (НОМЕР_1), СПД ОСОБА_7 (НОМЕР_2), СПД ОСОБА_8 (НОМЕР_3), СПД ОСОБА_9 (НОМЕР_4). Проте відповідні розрахункові документи, що підтверджували б ці послуги, на перевірку надані не були, тобто не встановлено, що дані перевезення використовувались в господарській діяльності КП «Діловий центр». Таким чином, в порушення підпункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищені валові витрати на 5664,90грн. За висновками акту позивачу донараховано 959,00 грн. податкового зобовязання та 480,00 грн. штрафу, про що винесено податкове повідомлення-рішення №0000742320/0 від 12.02.2010р. на загальну суму 1439 грн.

Також перевіркою встановлено, що не утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % з сум, отриманих субєктами господарювання-фізичними особами, а саме: ОСОБА_4 за реалізований кондиціонер згідно платіжних доручень: від 11.07.2007 року №555 на суму 1034,00 грн., № 692 від 14.08.2007 року на суму 1092,00 грн., ОСОБА_5 за надані послуги по рекламі згідно платіжного доручення від 19.06.2008 року № 1689 на суму 91,00 грн., (документи, підтверджуючі відповідність видів діяльності на перевірку не надані). Згідно даних свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_4 займається таким видом підприємницької діяльності як загальне будівництво будівель. В свідоцтві зовсім не передбачений таки вид діяльності як установка або реалізація кондиціонерів. Таким чином, перевіркою встановлено, що з доходів, виплачених ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 позивачем податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та до бюджету не перераховувався, чим порушено пункт 1.15 статті 1; пункт 7.1 статті 7; підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8; підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9; підпункту «а» пункту 19.2 статті 19; підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889. За висновками акту позивачу донараховано 332,55 грн. податкового зобовязання та 665,10 грн. штрафу, про що винесено податкове повідомлення-рішення №0000581720/0 від 16.02.10р. на загальну суму 997,65 грн. Отже, винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

ДПІ у м. Чернігові проведено планову виїзну перевірку КП «Діловий центр» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.02.2010 року № 63/23/33469496, яким встановлено порушення: - підпункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, пункту 10.1 статті 10, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1071,00 грн., в т.ч. за 2006 рік на 112,00 грн., за 1 кв. 2007 року в сумі 60,00 грн., за 1 півріччя 2007 року на 206,00грн., за 3 кв. 2007 року на 252,00 грн., за 2007 рік на 303,00 грн., за 1 кв. 2008 року на 106,00 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 378,00 грн., за 2008 рік в сумі 656,00 грн., та зменшено збитки за 3 кв. 2008 року в сумі 2281,00 грн., за 1 кв. 2009 року в сумі 380,00 грн., за 1 півріччя 2009 року в сумі 1070,00 грн. та за 3 кв. 2009 року в сумі 1380,00 грн.;

- пункту 1.15 статті 1; пункт 7.1 статті 7; підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8; підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9; підпункту «а» пункту 19.2 статті 19; підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 332,55 грн., в т.ч. за 2007 рік 318,90 грн., за 2008 рік 13,65 грн.;

- пункту 1; пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 року № 451та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281.

За висновками акту перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 12.02.2010 року № 0000742320/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 1439,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 959,00 грн., штрафні санкції - 480,00 грн. (т. 1 а.с. 51);

- податкове повідомлення-рішення від 16.02.2010 року № 0000581720/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 997,65 грн., в т.ч. за основним платежем - 332,55 грн., штрафні санкції - 665,10 грн. (т. 1 а.с. 50).

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду (з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року) до складу валових витрат відніс вартість автотранспортних послуг на суму 5664,90 грн.

Послуги надавалися ТОВ «Танак» (30449503), СПД ОСОБА_6 (НОМЕР_1), СПД ОСОБА_7 (НОМЕР_2), СПД ОСОБА_8 (НОМЕР_3), СПД ОСОБА_9 (НОМЕР_4) без укладання договорів у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати субєкта підприємницької діяльності на транспортні послуги відносяться до валових витрат виробництва.

Однак, відповідно абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Слід зазначити, що податковий облік базується на даних бухгалтерського обліку. Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 01.01.1996 року. Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.1 та 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Також суд звертає увагу на те, що пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинен тлумачитись у системному звязку з пунктом 1.23 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункту 5.3 перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи повязані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що витрати в сумі 5664,90 грн. були здійснені за отримання транспортних послуг для вивезення будівельного сміття.

На підтвердження правомірності віднесення до валових витрат надані: - акти виконаних робіт про отримання КП «Діловий центр» транспортних послуг та податкові накладні (т. 1 а.с. 52-89, 236-239),

- копії виписок особового рахунку позивача про перерахування грошових коштів за отримані транспортні послуги (т. 1 а.с. 90-109),

- копії звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та копії фіскальних чеків та розрахункові квитанції про здачу для знешкодження ущільнених твердих побутових відходів на полігон ТПВ с. Масани (т. 2 а.с. 11-30).

Відповідно до розділу 2 статуту КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради основною метою діяльності підприємства є ефективне використання комплексу будівель комунальної власності області (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7; 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20; 14000, м. Чернігів, проспект Миру 49-а; 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 51; 14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 25-а), забезпечення їх належної експлуатації, підвищення інвестиційної привабливості та підвищення рівня ділової активності обласного центру, отримання прибутку від передачі майна в оренду та здійснення інших видів діяльності. Предметом діяльності підприємства є: здавання в оренду нерухомого майна; діяльність агентств нерухомості; консультування з питань комерційної діяльності та управління; демонстрація кінофільмів та інша видовищно-розважальна діяльність; послуги з комерційного посередництва (агентські відносини); прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування; надання інших комерційних послуг; інші спеціалізовані будівельні роботи; штукатурні роботи; столярні та теслярські роботи; покриття підлог та облицювання стін; малярні роботи та скління; інші роботи з завершення будівництва; діяльність ярмарок та аукціонів; надання послуг перукарями та салонами краси; діяльність з забезпечення фізичного комфорту; здійснює іншу діяльність у відповідності до законодавства.

Враховуючи непідтвердженість товарно-транспортними накладними отримання транспортних послуг, а також не підтверджено, що дані витрати здійснені позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, суд вважає непідтвердженими валові витрати позивача в сумі 5664,90 грн.

Що стосується перевірки питання взаємовідносин позивача з фізичними особами, на користь яких проводилися виплати за надані товари, роботи, послуги, то було встановлено, що не утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % з сум, отриманих субєктами господарювання-фізичними особами, а саме: - ОСОБА_4 за установку кондиціонера згідно платіжних доручень: від 11.07.2007 року № 555 на суму 1034,00 грн., № 692 від 14.08.2007 року на суму 1092,00 грн.,

- ОСОБА_5 за надані послуги по рекламі згідно платіжного доручення від 19.06.2008 року № 1689 на суму 91,00 грн., (документи, підтверджуючі відповідність видів діяльності на перевірку не надані).

Згідно підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, які не визначаються у межах її підприємницької діяльності, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, статті 19 та підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 вказаного Закону обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобовязань або податкового боргу.

В свідоцтві ОСОБА_4 про реєстрацію платником єдиного податку серії Д №079170 від 01.01.2007 року зазначений такий вид діяльності як «загальне будівництво будівель» (т. 1 а.с. 242).

Даний вид діяльності відповідає підпункту 13.1 пункту 13 розділу ІІ Додатку до рішення Чернігівської міської ради від 07.06.2001 року «Про встановлення розмірів ставок єдиного податку для фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності» в редакції рішення Чернігівської міської ради від 26.12.2006 року (т. 2 а.с. 9-10).

Такий вид діяльності як установка або реалізація кондиціонерів у свідоцтві не значиться та не передбачений Додатком до рішення Чернігівської міської ради від 07.06.2001 року «Про встановлення розмірів ставок єдиного податку для фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності» в редакції рішення Чернігівської міської ради від 26.12.2006 року.

На випадок, якщо даний вид діяльності не передбачений, платник може скористатися пунктом 4 розділу ІІІ Додатку «інші види діяльності». Тобто при бажанні ОСОБА_4 здійснювати ще й установку або реалізацію кондиціонерів останній повинен був зазначити такий вид діяльності як «інші вид діяльності», а в лапках надати розшифрування цих «інших видів» - установка або реалізація кондиціонерів.

Таким чином діяльність ОСОБА_10 не є його підприємницькою діяльністю, а тому повинна оподатковуватися у відповідності до вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8; підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9; підпункту «а» пункту 19.2 статті 19; підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В свідоцтві ОСОБА_5 про реєстрацію платником єдиного податку серії Є №172170 від 01.01.2008 року зазначений такий вид діяльності як «інші види діяльності (адресна доставка рекламних матеріалів, рекламні послуги прийом оголошень від приватних та юридичних осіб для розміщення їх в газеті та на радіо)» (т. 1 а.с. 242).

Даний вид діяльності відповідає підпункту 13.1 пункту 13 розділу ІІ Додатку до рішення Чернігівської міської ради від 07.06.2001 року «Про встановлення розмірів ставок єдиного податку для фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності» в редакції рішення Чернігівської міської ради від 26.12.2006 року.

Отже, ФОП ОСОБА_5 надала послуги з підписки на газету «Объявления по средам» в межах підприємницької діяльності (т. 1 а.с. 118-120).

Відповідно до підпункту 17.1.9. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

За висновками акту перевірки позивачу донараховано 332,55 грн. податкового зобовязання та 665,10 грн. штрафу, про що винесено податкове повідомлення-рішення №0000581720/0 від 16.02.10р. на загальну суму 997,65 грн.

Відповідачем розраховано штрафні санкції таким чином: з суми винагороди ОСОБА_4 не утримано податку з доходів фізичних осіб на суму: (1034 грн. + 1092 грн.) * 15 % = 318,9 грн., а з суми винагороди ОСОБА_5 - на суму: 91 * 15% = 13,65 грн. Разом недоутримано податку з доходів фізичних осіб на суму 318,9 грн. + 13,65 грн. = 332,55 грн.

У відповідності до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовано штрафну санкцію у двократному роззмірі від суми недоутримання, тобто 332,55 * 2 = 665,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Чернігові не правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2010 року № 0000581720/0 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 40,95грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2010 року № 0000742320/0 та від 16 лютого 2010 року №0000581720/0 задовольнити частково.

Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від 16 лютого 2010 року № 0000581720/0 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 40,95грн. нечинним.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складання та підписання повного тексту постанови 11 червня 2010 р.

Суддя О.Є. Ткаченко