Постанова № 9886039, 26.05.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1733/10/1770

26 травня 2010 року 13год. 34хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Семенчук Н.К.

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-авто-плюс"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-авто-плюс" (далі ТОВ "Захід-авто-плюс") звернулося в суд з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції в м.Рівне (далі ДПІ в м.Рівне) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000222342/0 та №0000232342/0 від 08.02.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000242342/0 від 08.02.2010 року.

Позовні вимоги підтримані у судовому засіданні представником позивача, яка на їх обґрунтування покликається на невірне розуміння податковим органом положень податкового законодавства, і як, наслідок, на хибне їх застосування. Так, доводить, що ДПІ у м.Рівне зробило висновки про заниження ТОВ "Захід-авто-плюс" валового доходу внаслідок віднесення до його складу виручки, отриманої в періоді, коли позивач перебував на загальній системі оподаткування, за послуги, які були надані ним ще в періоді перебування на спрощеній системі обліку та звітності. Такі висновки трактує, як зроблені без врахуванням норми пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, якою, в свою чергу, чітко закріплено правило першої події, а відтак вважає протиправними. Висновки податкового органу про завищення позивачем у перевіряємому періоді валових витрат, внаслідок включення до їх складу витрат, повязаних з придбанням автомобільного устаткування, вартість якого, в подальшому збільшила балансову вартість основних фондів, спростовує відсутністю у акті перевірки вказівки про необхідність амортизації витрат на придбання автомобільного устаткування, яка повинна кореспондуватися з ними, в силу вимог пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року. Висновки податкового органу про завищення позивачем у перевіряємому періоді валових витрат, і повязаного з цим невірного формування податкового кредиту, внаслідок відображення в податковому обліку операцій з такими контрагентами, як : ТОВ "Комерційні рішення лімітед", ТОВ "Бігбудкомпані", та ПП "Компанія Лора", які в розумінні ДПІ у м.Рівне є нікчемними, опротестовує тією обставиною, що вони базуються не на первинних документах обліку, а на матеріалах кримінальної справи, в якій на момент перевірки не було винесено обвинувального вироку, що позбавляє доказової сили висновки про спрямування умислу посадових осіб контрагента на заволодіння майном держави. Вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій обґрунтовує нормою ст.250 ГК України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушень, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. За сукупністю наведених обставин, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Вказав на те, що підставою для донарахування податкових зобовязань та фінансових санкцій з податку на прибуток стало виявлення перевіркою фактів не врахування позивачем, після переходу на загальну систему оподаткування, у складі своїх валових доходів загальної суми доходів, отриманих протягом звітного періоду у грошовій формі від покупців тих послуг, які були надані в періоді перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Також підставою для донарахування вказаного виду податкових зобовязань слугувало встановлення ревізорами факту включення позивачем до складу валових витрат, видатків, повязаних з придбанням автомобільного устаткування, вартість якого, в подальшому збільшила балансову вартість основних фондів, що є прямим порушенням норми пп.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Крім того, ствердив, що в ході перевірки було виявлено безтоварність операцій позивача з ТОВ "Комерційні рішення лімітед", ТОВ "Бігбудкомпані", та ПП "Компанія Лора", які в свою чергу ґрунтуються, як на обставинах існування порушених кримінальних справ по факту фіктивного підприємництва, тобто створення даних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, так і на відсутності доказів звязку видатків позивача, що по даним контрагентам віднесені до складу валових витрат, а сума ПДВ до складу податкового кредиту, з його господарською діяльністю. За таких підстав вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000222342/0 та №0000232342/0 від 08.02.2010 року прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування не вбачає. Вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з підстав застосування норми ст.250 ГК України, вважає безпідставними, доводячи, що зазначена норма на податкові правовідносини не поширюється. Відтак, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що з 12 по 25 січня 2010 року ДПІ у м.Рівне проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Захід-авто-плюс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року. Її результати оформлені актом №2/23/33982487 від 28.01.2010 року (а.с.40-69).

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000222342/0 від 08.02.2010 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 681407,00 грн., в тому числі за основним платежем 454271,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 227136,00 грн. (а.с.29),

- №0000232342/0 від 08.02.2010 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем " податок на додану вартість" в сумі 227772,00 грн., в тому числі за основним платежем 151848,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 75924,00 грн.(а.с.30),

- та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000242342/0 від 08.02.2010 року, згідно з яким до позивача застосовано санкцію в розмірі 469884,93 грн.(а.с.31).

В основу податкового повідомлення-рішення №0000222342/0 від 08.02.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень п.3.1, ст.3, п.4.1. ст.4, пп.11.3.1. п.11.3. ст.11, п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.2 пп.5.3.9. п5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого позивачем у перевіряємому періоді занижено валовий дохід на загальну суму 284598,00 грн. та завищено валові витрати у сумі 1532486,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на суму 454271,00 грн. за цей період.

В основу податкового повідомлення-рішення №0000232342/0 від 08.02.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень пп.7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого позивачем у перевіряємому періоді завищено податковий кредит, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на суму 151848,00 грн. за цей період.

В основу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000242342/0 від 08.02.2010 року, покладено висновки про встановлення перевіркою порушень п.2.3 п.2.11, п.7.41 та п.7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, в результаті чого підприємством здійснено готівкові розрахунки з іншим підприємствами понад установлену граничну суму коштів в розмірі 198444,59 грн.

В свою чергу, висновки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток поділяються на:

- висновки про заниження суми валового доходу по операціям з одержання грошових коштів від контрагентів за послуги, надані під час перебування на спрощеній системі обліку;

- висновки про завищення суми валових витрат по операціям з придбання автомобільного устаткування,

- висновки про завищення суми валових витрат по нікчемним господарським операціям.

Останні, в свою чергу, кореспондуються з висновками, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, яким нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість.

Судом встановлено, актом перевірки констатовано, а сторонами визнано, що ТОВ "Захід-авто-плюс", перебуваючи на спрощеній системі обліку та звітності та сплачуючи єдиний податок, змінило систему оподаткування, перейшовши з 01.01.2007 року на загальну систему.

На момент зміни системи оподаткування, згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку "361" рахувалась дебіторська заборгованість за надані позивачем у 2006 році послуги на загальну суму 702112,30 грн.(в т.ч. ПДВ 117018,72 грн.).

Вказана заборгованість була погашена впродовж 2007 року та частково впродовж 2008-2009 років, однак по факту надходження коштів не включалась позивачем до складу валових витрат.

Така позиція обґрунтована позивачем нормою пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, в силу вимог якої, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Оскільки послуги ТОВ "Захід-авто-плюс" надавались в 2006 році (перша подія), то позивач вважає, що підстави для збільшення валового доходу по факту оплати таких послуг в 2007-2009 роках (друга подія), відсутні.

Втім з такими доводами суд погодитися не може з огляду на наступне.

Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності запроваджена як напрям державної підтримки малого підприємництва на підставі Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" №2063-III від 19.10.2000 року. Відповідно до ст.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на прибуток підприємств. Оскільки сплата цього податку не передбачена для осіб, які поряд зі спрощеною системою оподаткування не використовують діючу (загальну), то й норми права, що визначають порядок сплати податку на прибуток підприємств у цьому разі не застосовуються.

Відповідно, враховуючи, що нормативно - правовим актом, який визначає порядок сплати податку на прибуток підприємств, субєктів, обєкти оподаткування, таке інше є Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, положення цього Закону поширюються лише на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність за загальною системою оподаткування, і не може застосовуватися платниками єдиного податку. Відповідно і положення стосовно визначення валових доходів та валових витрат не можуть застосовуватись для платників єдиного податку, оскільки використання цих категорій безпосередньо повязано з оподаткуванням прибутку підприємства, і облік за цими показниками не передбачений для юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку і звітності (єдиний податок), а отже зазначені особи не здійснюють оподаткування, облік та звітність за цими категоріями, тому й не можуть за їх допомогою визначати обєкт оподаткування.

Згідно з вимогами ст.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість;

- 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

В свою чергу, відповідно до ст.1 Указу, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Спрощена система, як вид державної підтримки субєктів малого підприємництва, стосується не тільки оподаткування, а й бухгалтерського обліку та звітності особи, яка її обрала. Тому для суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, як виключення із загального правила, передбачено обов'язок вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу та передбачено обовязок за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) подавати до органу державної податкової служби розрахунки про сплату єдиного податку. Форма книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та Порядок її ведення затверджені наказом ДПА №477 від 13.10.1998 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.10.1998 року за №689/3129. Відповідно до п.2 вказаного Порядку, у графі 6 "Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів" відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації. Отже для суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності передбачено лише ведення обліку за тими категоріями, які відображено у Книзі, а саме стосовно виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка в подальшому впливає на розмір єдиного податку. Розрахунки про сплату єдиного податку до органу державної податкової служби платник єдиного податку юридична особа подає за формою та в Порядку, затвердженими наказом ДПА України №98 від 28.02.2003 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.03.2003 року за №221/7542. Форма розрахунку про сплату єдиного податку та Порядок її заповнення містять відомості про необхідність відображення у розрахунку таких показників, як середньооблікова чисельність працюючих, виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, виручка від реалізації основних фондів, усього виручка від реалізації, сума єдиного податку за відповідною ставкою, податкові зобов'язання до сплати, таке інше.

Відповідно, у зазначеному розрахунку платником єдиного податку відображається лише та сума доходів, яка фактично одержана у вигляді виручки і аж ніяк не може відображатися вартість проданих товарів, наданих результатів робіт (послуг), за які одержувачем не проведено розрахунків, тобто сума дебіторської заборгованості.

Враховуючи, що згідно з положеннями Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт підприємницької діяльності може перейти на загальну систему оподаткування тільки у разі остаточної сплати єдиного податку, одержані підприємством після переходу на загальну систему оподаткування доходи, відносяться до складу валових доходів відповідно до п.4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, відповідно до якого валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

З огляду на те, що надані ТОВ "Захід-авто-плюс" контрагентам в 2006 році послуги на загальну суму 702112,30 грн., які на момент зміни системи оподаткування 01.01.2007 року не були оплачені і обліковувались як дебіторська заборгованість, вказана сума не могла бути і не була оподаткована єдиним податком при перебуванні позивача на спрощеній системі оподаткування в 2006 році, а відтак, податковий орган зробив слушні висновки про те, що при надходження коштів від контрагентів при перебуванні позивача вже за загальній системі оподаткування в 2007-2009 роках на погашення дебіторської заборгованості, такі кошти підлягають оподаткуванню за правилами, визначеними Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Згідно зі ст.3 Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Оскільки податок на прибуток обчислюється з бази оподаткування шляхом зменшення валових доходів на валові витрати, тобто законодавством визначено відповідність валових витрат одержаним валовим доходам, то при придбанні матеріалів в період, коли підприємство було платником єдиного податку, матеріали до складу валових витрат не відносилися, при отриманні валового доходу по загальній системі оподаткування вказані матеріали для дотримання положення пункту 3.1 ст.3 Закону можуть відноситися до складу валових витрат тільки із застосуванням п.5.9 Закону. Враховуючи ту обставину, що позивач до перевірки не представив окремий облік витрат, повязаних з отриманням доходу, в період, коли ТОВ "Захід-авто-плюс" знаходилось на спрощеній системі оподаткування, а саме по наданим послугам для підприємств-дебіторів станом на 01.01.2007 року, у податкового органу не було правових підстав для здійснення відповідного перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000222342/0 від 08.02.2010 року у відповідній частині.

Також судом встановлено, що ТОВ "Захід-авто-плюс" в охопленому перевіркою періоді віднесло на валові витрати видатки на придбання автомобільного устаткування, вартість якого, в подальшому збільшила балансову вартість основних засобів на загальну суму 779106,34 грн.

Наведене підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, в якому, відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 року, облік придбаних запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті відображено за дебетом субрахунку 207 "Запасні частини". В подальшому за кредитом даного рахунку відображено витрачання таких запасних частин в кореспонденції з рахунком 10 "Основні засоби", за дебетом якого відображено надходження основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю (сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому згідно пп.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно з пп.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до пп.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону, амортизації підлягають, як витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, так і витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до пп.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509, автомобільний транспорт та вузли (запаснi частини) до нього відносяться до основних фондів.

Таким чином, висновки відповідача про те, що витрати на оплату автомобільного устаткування, яке в подальшому використано позивачем для проведення ремонтів, належних йому транспортних засобів, повинні були бути включені позивачем на збільшення вартості таких основних засобів, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи. Тому позовні вимоги і в цій частині не підлягають задоволенню.

Доводи позивача про відсутність у акті перевірки вказівки про необхідність амортизації витрат на придбання автомобільного устаткування, не заслуговують на увагу, позаяк чинне законодавство покладає на податковий орган лише функцію контролю за правильністю визначення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях платника податків. При цьому ДПІ не може самостійно нарахувати для платника податків амортизаційні відрахування, позаяк не уповноважена підміняти рішення платника податків, який самостійно визначає проводити чи не проводити амортизаційні відрахування на ту чи іншу групу основних фондів.

Також судом встановлено, що ТОВ "Захід-авто-плюс" в охопленому перевіркою періоді віднесло на валові витрати:

- 241184,80 грн. - вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Комерційні рішення лімітед",

- 242820,00 грн. - вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Бігбудкомпані",

- 269375,00 грн. - вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП "Компанія Лора".

Суму ПДВ, сплачену таким постачальникам ТОВ "Захід-авто-плюс" включило до складу податкового кредиту:

- 48237,00 грн. ПДВ сплачене в ціні товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Комерційні рішення лімітед",

- 48564,00 грн. ПДВ сплачене в ціні товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Бігбудкомпані",

- 53875,00 грн. ПДВ сплачене в ціні товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП "Компанія Лора".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з вимогами пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати, при виконанні, зокрема, таких двох умов:

- підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Валові витрати, а відповідно і податковий кредит, позивача по господарським операціям з ТОВ "Комерційні рішення лімітед", ТОВ "Бігбудкомпані", та ПП "Компанія Лора" належним чином не підтверджені.

Так, позивачем надано до перевірки податковому органу і до матеріалів справи накладні, податкові накладні та платіжні доручення (а.с.87-89,117-126). Однак сама по собі наявність у позивача вказаних документів не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат і податкового кредиту. Державна реєстрація контрагентів і наявність у них на момент видачі податкових накладних свідоцтв платника ПДВ також не може сама по собі бути доказом здійснення вказаними субєктами певних господарських операцій.

Крім накладних, інших документів, які б підтвердили фактичне отримання від вказаних контрагентів товарів (документи, що підтверджують якість товару, документи, що підтверджують видачу довіреностей уповноваженим особам на отримання товару від таких контрагентів, документів, що підтверджують перевезення товару, його приймання тощо) не представлено.

За наведених обставин та враховуючи встановлений відповідачем в ході перевірки факт відсутності у даних контрагентів адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань, у суду відсутні достатні підстави вважати долучені до матеріалів справи накладні та податкові накладні документами, які підтверджують фактичну поставку такими субєктами товарів, призначених для їх використання в господарській діяльності позивача.

При цьому, судом не беруться до уваги обставини існування кримінальних справ по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ТОВ "Комерційні рішення лімітед", ТОВ "Бігбудкомпані" та ПП "Компанія Лора" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, з огляду на відсутність обвинувальних вироків, та матеріали, зібрані в ході досудового слідства (а.с.131-132), з огляду на відсутність дозволу слідчого на розголошення таких даних.

Доводи позивача щодо подальшого продажу отриманих у ТОВ "Комерційні рішення лімітед", ТОВ "Бігбудкомпані" та ПП "Компанія Лора" товарів (пісок, автозапчастини), судом до уваги не беруться, позаяк факт продажу товарів, номенклатура яких відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних вказаних контрагентів, доводить лише ту обставину, що такі товари були попередньо оприбутковані ТОВ "Захід-авто-плюс", але зовсім не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму валових витрат, понесених позивачем на їх оплату. Аналогічним чином це стосується і автозапчастин, номенклатура яких відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у документах складського обліку матеріалів, використаних для ремонту власної техніки (а.с.70-84, 90-116).

Таким чином, позивачем документально не підтверджено, що оприбутковані товари були поставлені тими контрагентами, на користь яких ним проведено оплату, а саме ТОВ "Комерційні рішення лімітед", ТОВ "Бігбудкомпані" та ПП "Компанія Лора" і що саме ці товари використовувалися ним у власній господарській діяльності.

Доводи позивача про те, що відповідні господарські правовідносини не визнані недійними в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №0000222342/0 та №0000232342/0 від 08.02.2010 року у відповідній частині, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

В ході проведення перевірки відповідачем також було встановлено, що податковий кредит позивача за травень 2008 року завищено на 1172 грн., з огляду на те, що під час його формування включено ПДВ в розмірі 4272,00 грн. по податковій накладній виписаній ВАТ "Івано-Долинський спецкарєр" на суму ПДВ 3100,00 грн.

Вказані висновки жодним чином не спростовували позивачем в ході судового розгляду справи і на підтвердження правильності формування податкового кредиту в травні 2008 року, податкових накладних не надано.

Відтак, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000232342/0 від 08.02.2010 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість є правомірним в цілому.

В основу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000242342/0 від 08.02.2010 року покладено висновки про порушення позивачем порушень п.2.3 п.2.11, п.7.41 та п.7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, в результаті чого підприємством здійснено готівкові розрахунки з іншим підприємствами понад установлену граничну суму коштів в розмірі 198444,59 грн.

Факти, покладені в основу таких висновків, позивачем не оспорюються і порушення, як такі, визнаються.

Разом з тим, штрафні санкції, передбачені за порушення касової дисципліни, за своєю суттю відповідають поняттю адміністративно-господарського штрафу визначеному ст.241 ГК України. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлено ст.250 ГК України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених Законом.

Актом перевірки №2/23/33982487 від 28.01.2010 року встановлено факти вчинення порушень в серпні-листопаді 2008 року, тоді як фінансові санкції у вигляді штрафу застосовані відповідачем 08.03.2010 року, тобто після закінчення строків застосування санкцій, встановлених ст. 250 ГК України.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що рішення ДПІ у м.Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000222342/0 та №0000232342/0 від 08.02.2010 року та про задоволення позову в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000242342/0 від 08.02.2010 року.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000242342/0 від 08.02.2010 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-авто-плюс" застосовано штрафні санкції в розмірі 469884,93 грн.

В задоволені позову про скасування податкових повідомлень-рішень №0000222342/0 від 08.02.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-авто-плюс" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 681407,00 грн., в тому числі за основним платежем - 454271,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 227136,00 грн. та №0000232342/0 від 08.02.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-авто-плюс" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 227772,00 грн., в тому числі за основним платежем - 151848,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75924,00 грн., відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 01.06.10р.