Постанова № 9885925, 27.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-844/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Чудак В.М.,

за участю:

представника позивача Щикота В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Атом"до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської областіпро скасування рішення та вимоги частково, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2010 року Закрите акціонерне товариство "Атом" (надалі по тексту -позивач, ЗАТ "Атом")звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області ( надалі по тексту - відповідач) про скасування рішення №2 від 22.02.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 65432 грн 76 коп та скасування частково вимоги №195 від 01.02.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 65432 грн 76 коп та зменшення розміру недоїмки до 24778 грн 13 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 01.02.2010 на адресу ЗАТ «Атом»надійшла вимога №195 від 01.02.2010 про сплату боргу у розмірі 65432 грн 76 коп, а 03.02.2010 вказана вимога була направлена для стягнення недоїмки у примусовому порядку до Відділу державної виконавчої служби в Автозаводському районі, 05.02.2010 головним державним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження із примусового стягнення боргу у розмірі 24778 грн 13 коп та провадяться виконавчі дії. Зазначав, що у звязку зі тим, що вимоги у яких ЗАТ «Атом»має сплатити недоїмку знаходяться на примусовому виконанні у ВДВС, то сума що повинна бути зазначеною у вимозі №195 від 01.02.2010 має складати 24778 грн 13 коп, а не 65432 грн 76 коп, як було зазначено працівниками УПФУ, а тому, вказував, що при нарахуванні недоїмки у вимозі №195 від 01.02.2010 працівниками УПФУ було допущено помилку.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, направив суду письмове клопотання в якому просив розглянути справу без участі представника, в письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог при цьому зазначав, що позивач ЗАТ «Атом» станом на 01.02.2010 мав заборгованість в сумі 65432 грн 76 коп, в тому числі по внесках 33,2% в розмірі - 54775 грн 63 коп, по внескам 0,5-5% -3298 грн 53 коп, по штрафним санкціям -2519 грн 18 копта пені - 4859 грн 42 коп, що підтверджується карткою особового рахунку, а тому управлінням була сформована вимога №195 від 01.02.2010 про сплату боргу в сумі 63432 грн 76 коп, яка була направлена позивачу для добровільного погашення наявної заборгованості. При цьому зазначав, що якщо в подальшому, протягом наступного базового періоду, позивач нарощує суму боргу то до органу виконавчої служби для примусового стягнення недоїмки передається вимога тільки на суму зростання боргу. Отже, подвоєння суми боргу при стягнення страхових внесків не відбувається.

Згідно із частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

А відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних в матеріалах справи та зібраних судом доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, обєктивно оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Атом»зареєстровано як юридична особа 23.01.1998 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00№126374, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), ідентифікаційний код 25163708, що підтверджується копією довідки із ЄДРПОУ АБ№ 117829, виданої Управлінням статисти у місті Кременчуці Полтавській області.

А відповідно до статей 14, 15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV Закрите акціонерне товариство «Атом»є страхувальником платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області, реєстраційний номер платника 16292949.

01.02.2010 Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області сформовано вимогу №Ю195, якою вимагає у ЗАТ «Атом»сплатити борг станом на 01.02.2010 у розмірі 65432 грн 76 коп, в тому числі недоїмка 58054 грн 16 коп, фінансові (штрафні) санкції в розмірі 2519 грн 18 коп та пеня -4859 грн 42 коп.

ЗАТ «Атом»не погодившись із винесеною вимогою подав до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області заяву (вих. №24 від 17.02.2010) про узгодження вимоги № Ю195 від 01.02.2010.

22.02.2010 Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області прийнято рішення № 2 про відмову в задоволенні зави про узгодження вимоги про сплату боргу № Ю195 від 01.02.2010.

Проте, позивач із вищевказаними вимогою та рішенням не згоден тому звернувся до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи правомірність прийнятих відповідачем актів індивідуальної дії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

А згідно із частиною 6 статті 19 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Частиною 2 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Розмір страхових внесків встановлений Законом України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” та розділом 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, а саме: 33,2 % від фонду оплати праці та 0,5 2 %, що утримуються із заробітної плати працюючих.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається із витягу із карти особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників за період з 01.01.2010 по 22.03.2010 ЗАТ «Атом», станом на 01.02.2010 мав заборгованість із сплати страхових внесків в розмірі 65432 грн 76 коп, в тому числі по внесках 33,2% в розмірі -54775 грн 63 коп, по внескам 1-5% -3298 грн 53 коп, по штрафним санкціям - 2519 грн 18 коп та пені - 4859 грн 42 коп.

При цьому суд зазначає, що позивач не спростовує наявність заборгованості зі сплати страхових внесків, лише просить зменшити розмір заборгованості, зазначеної у вимозі №Ю195 від 01.02.2010 до 24778 грн 13 коп, оскільки 05.02.2010 головним державним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження із примусового стягнення боргу у розмірі 24778 грн 13 коп.

Частиною 1 статті 106 вищезазначеного Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобовязані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цією статтею.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

А частиною 3 статті 106 цього ж Закону, встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

При цьому, порядок стягнення заборгованості зі страхувальників, визначено розділом 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 ( надалі по тексту - Інструкція) .

Так, відповідно до пункту 8.2. вказаного розділу 3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

А відповідно до пункту 8.9. Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу. Якщо протягом наступних базових звітних періодів страхувальник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби, то орган Пенсійного фонду подає до відповідного органу повідомлення за формою згідно з додатком 12 цієї Інструкції.

Як вбачається фактичних обставин справи та відповідно до письмових пояснень відповідача вимога зі сплати боргу №Ю195 від 01.02.2010 на виконання до державної виконавчої служби не передавалась, а постанови державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про відкриття виконавчих проваджень від 05.02.2010, на які посилається позивач, з примусового виконання інших вимог сформованих відповідачем, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: вимоги №1573 від 01.10.2009 про стягнення боргу у розмірі 5235 грн 43 коп, вимоги №1452 від 01.09.2009 про стягнення боргу в розмірі 5433 грн 12 коп, вимоги №1329 від 03.06.2009 про стягнення боргу в розмірі 4948 грн 84 коп, вимоги №1738 від 02.11.2009 про стягнення боргу в розмірі 4417 грн 76 коп, вимоги №1672 від 03.08.2009 про стягнення боргу в розмірі 66 грн 41 коп, вимоги №1861 від 01.12.2009 про стягнення боргу в розмірі 4676 грн 57 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, вказані вище вимоги, сформовані Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області у звязку із наявністю недоїмки (штрафних санкцій та пені) у ЗАТ « Атом», що виникли за різні (інші) базові періоди і відношення до вимоги №Ю195 від 01.02.2010 не мають.

Враховуючі вищенаведене, суд дійшов до висновку, що у звязку із наявністю у позивача недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області правомірно сформована вимога №Ю195 про сплату боргу станом на 01.02.2010 в розмірі 65432 грн 76 коп.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З огляду на викладене, відповідач при прийняті вимоги №Ю195 від 01.02.2010 про сплату боргу в розмірі 65432 грн 76 коп та рішення 2 від 22.02.2010 - діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування рішення №2 від 22.02.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 65432 грн 76 коп та скасування частково вимоги №195 від 01.02.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 65432 грн 76 коп та зменшення розміру недоїмки до 24778 грн 13 коп задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Атом" до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про скасування рішення №2 від 22.02.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 65432 грн 76 коп та скасування частково вимоги №195 від 01.02.2010 у частині стягнення недоїмки в розмірі 65432 грн 76 коп та зменшення розміру недоїмки до 24778 грн 13 коп відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 01 червня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко