Постанова № 9885914, 14.06.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-10414/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року                                                                                                     м.Одеса

                               Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Завальнюка І.В.,

при секретарі –Катеренчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВО»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю прокуратури в Приморському районі м. Одеси, про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 17.02.2009 року №000006/2350/0, яким ТОВ «СКВО»зменшено суму бюджетного відшкодування на 1613196,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки за актом перевірки не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «СКВО»були придбані товари для їх подальшої реалізації, що узгоджуються з вимогами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини. Так, ТОВ «СКВО»використало куплені у ТМЦ товари у господарській діяльності, шляхом реалізації у грудні 2008 року, отримавши при цьому дохід, у зв’язку із чим вимоги п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не порушено. Крім того, ТОВ «СКВО»були списані грошові кошти з банківського рахунку за оплату товарів та послуг ТОВ «Континент АВС»та отримана податкова накладна від зазначеного контрагента, у зв’язку із чим позивач мав всі підстави для відображення податкового кредиту з ПДВ. Зважаючи на безпідставність висновку перевіряючих щодо нікчемності правочину ТОВ «СКВО»з ТОВ «Континент АВС», позивач стверджує на правомірність формування сум податкового кредиту та відповідної суми бюджетного відшкодування.

В судовому засідання представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, пояснивши, що перевіркою було виявлено, що в листопаді 2008 року ТОВ «СКВО», серед іншого, було включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1757762,10 гривень, визначеній в податковій накладній ТОВ «Снабдострой»від 28.11.2008 року №335 щодо придбання товару –трамвайних плит, які не використовувались у господарській діяльності. Перевіркою не було встановлено, що діяльність позивача щодо купівлі трамвайних плит при здійсненні господарської діяльності по замовленню будівництва багатоповерхового оздоровчого офісно-житлового комплексу направлена на отримання доходу, факт регулярності, постійності і суттєвості такої діяльності позивача доведений не був, документів на підтвердження використання придбаних трамвайних плит у власній господарській діяльності товариством не надано, у зв’язку із чим підприємством порушено п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, перевіркою виявлено, що ТОВ «СКВО»у складі податкового кредиту по ПДВ за листопад 2008 року був нарахований ПДВ у сумі 6130,00 гривень, визначений в податковій накладній ТОВ «Континент АВС». При цьому, останнє не надало податкову звітність за вересень 2008 року, а згідно з листом ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва зазначений контрагент позивача припинений за рішенням суду внаслідок визнання юридичної особи банкрутом. Оскільки ПДВ за вищезазначеною операцією ТОВ «Континент АВС»сплачений не був, підстави для отримання позивачем бюджетного відшкодування на відповідну суму відсутні. Зважаючи на те, що різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту ТОВ «СКВО»по ПДВ за листопад 2008 року має позитивне значення, підстави для отримання позивачем бюджетного відшкодування за цей звітний період відсутні.

Представник прокуратури Приморського району м. Одеси просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених представником відповідача.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлень від 16.01.2009 року №000253/36 та від 29.01.2009 року №000264/47 виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно зі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до наказу від 16.01.2009 року від 29.01.2009 року №64 співробітниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВО»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1613196,00 гривень за листопад 2008 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2008 року, за результатами якої складений акт від 13.02.2009 року №2733/23-512/31982116/07/5.

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 , п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «СКВО»включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в складі ціни за придбані товари та послуги, які не використовуються безпосередньо у власній господарській діяльності у листопаді 2008 року, суму 1763892,00 гривень; в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на суму 1613196,00 гривень.

Не погодившись із висновками, викладеними у зазначеному акті, ТОВ «СКВО»17.02.2009 року подало заперечення. Проте згідно з відповіддю ДПІ у Приморському районі висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі вищевказаного акту перевірки від 13.02.2009 року №2733/23-512/31982116/07/5 ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2009 року №0000062350/0 про зменшення ТОВ «СКВО»суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1613196,00 гривень.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено ТОВ «СКВО»в адміністративному порядку до ДПІ у Приморському районі м. Одеси 26.02.2009 року (вих. №01-07/426/ск). Проте скарга позивача рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.03.2009 року №13257/10/25-012 залишена без задоволення, а рішення –без змін.

26.03.2009 року спірне податкове повідомлення-рішення повторно оскаржено ТОВ «СКВО»в адміністративному порядку до ДПА в Одеській області. За результатом розгляду скарги ДПА в Одеській області прийнято рішення від 21.05.2009 року №18376/10/25-0007, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 17.02.2009 року №0000062350/0 залишено без змін, а скарга –без задоволення.

02.06.2009 року спірне податкове повідомлення-рішення повторно оскаржено ТОВ «СКВО»в адміністративному порядку до ДПА України. За результатом розгляду повторної скарги ДПА України прийнято рішення від 31.07.2009 року №7407/6/25-0515, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 17.02.2009 року №0000062350/0 залишено без змін, а скарга –без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СКВО»подало до податкового органу декларацію з ПДВ і розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2008 року, відповідно до яких задекларувало: залишок від’ємного значення попереднього періоду (червень 2008 рок) за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету з підсумками поточного звітного періоду –35134180,00 гривень; частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів –1613196,00 років; сума, що підлягає відшкодуванню з бюджету –1613196,00 гривень.

Судом встановлено, що у перевіряємих звітних (податкових) періодах ТОВ «СКВО»було замовникам та здійснювало господарську діяльність стосовно будівництва багатоповерхового оздоровчого офісно-житлового комплексу підрядним способом за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 1. В листопаді 2008 року ТОВ «СКВО», серед іншого, було включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 1757762,10 гривень, визначений в податковій накладній ТОВ «Снабдорстрой»(ІПН 343211915533) від 28.11.2008 року №335 щодо придбання товару –трамвайних плит, - на виконання договору поставки від 14.11.2009 року №11/08-П. У подальшому, вказаний товар був реалізований ПП «Стройсинтез-8»на виконання договору купівлі-продажу від 01.12.2008 року №3629/СК.

Перевіряючими зроблений висновок щодо порушення ТОВ «СКВО»п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в ході перевірки не було встановлено, що діяльність товариства щодо купівлі трамвайних плит при здійснення господарської діяльності по замовленню будівництва багатоповерхового оздоровчого офісно-житлового комплексу направлена на отримання доходу, а факт регулярності, постійності і суттєвості такої діяльності підприємства встановлений не був.

Крім того, у складі податкового кредиту листопада 2008 року відображені накладні, отримані від ТОВ «Континент АВС»на загальну суму 36780,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 6130,00 гривень (податкова накладна від 10.10.2008 року №10107). Так, ТОВ «СКВО»списані грошові кошти в сумі 36780,00 гривень, у т.ч. ПДВ 6130,00 гривень з банківського рахунку за оплатку товарів та послуг ТОВ «Континент АВС»та отримана податкова накладна від 10.10.2008 року №10107.

В ході проведення перевірки, співробітниками податкової інспекції проведено співставлення між задекларованими податковими зобов’язаннями ТОВ «Континент АВС»та задекларованим податковим кредитом ТОВ «СКВО», в результаті чого виявлено, що зазначений контрагент позивача не звітує до податкового органу з вересня 2008 року; до Єдиного державного реєстру внесений запис про припинення ТОВ «Континент АВС»за рішенням суду по причині визнання банкрутом.

Перевіряючими зроблений висновок з посиланням на ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, що правочин, укладений між ТОВ «СКВО»та ТОВ «Континент АВС», спрямований на незаконне володіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним. У зв’язку із цим ТОВ «СКВО»в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2008 року 6139,00 гривень ПДВ по операції з ТОВ «Континент АВС».

Враховуючи зазначене, перевіркою зроблений висновок про завищення ТОВ «СКВО»податкового кредиту за листопад 2008 року на 1763892,00 гривень (1757762,00 гривень + 6130,00 гривень), про завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і податкового кредиту за листопад 2008 року –на 191202,00 гривень, та про заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і податкового кредиту за листопад 2008 року –на 1572690,00 гривень.

Враховуючи встановлені в судовому засідання факти та обставини, суд дійшов висновку щодо правомірності вищевказаних висновків та безпідставності позовних вимог позивача, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.1.8, п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, обґрунтуванням позовних вимог щодо безпідставності висновків п.п.3.2.2, 3.2.3 п.3.3, п.3.4 розділу 3 акту перевірки є невідповідність вказаних висновків фактичним обставинам. Проте суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, на узгодженість правочинів з купівлі-продажу трамвайних плит із Статутом ТОВ «СКВО», відповідно до якого одним із видів діяльності товариства є торгово-посередницька діяльність промисловими товарами, а також здійснення іншої діяльності незабороненої законом, оскільки зазначене не доводить того факту, що вказані операції використовувались у господарській діяльності товариства.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні факти, що діяльність позивача щодо купівлі трамвайних плит при здійснення господарської діяльності по замовленню будівництва багатоповерхового оздоровчого офісно-житлового комплексу направлена на отримання доходу, оскільки реалізація придбаного товару проведена за ідентичними цінами їх закупівлі. При цьому, зазначена діяльність товариства не відповідає вимогам п.п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»в частині її регулярності, постійності та суттєвості. Твердження позивача щодо неодноразовості здійснення подібних правочинів не підтверджено жодним доказом, документів, що підтверджували б використання придбаних у ТОВ «Снабдорстрой»трамвайних плит у власній господарській діяльності не надано.

Крім того, суд погоджується із висновками перевіряючих щодо протиправності віднесення до податкового кредиту ПДВ суми 6130,00 гривень, визначеної в податковій накладній ТОВ «Континент АВС», у зв’язку з наступним.

Відповідно до листа ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 02.02.2009 року №955/7/23-113 ТОВ «Континент АВС»не надає податкову звітність з вересня 2008 року, не знаходиться за юридичною адресою, а до ЄДР внесений запис про припинення ТОВ «Континент АВС»за рішенням суду внаслідок визнання юридичної особи банкрутом. Відтак, вказане підприємство податкове зобов’язання по ПДВ на суму 6130,00 гривень за правочином із ТОВ «СКВО»за листопад 2008 року не декларувало та бюджету не сплачувало.

Таким чином, діяльність ТОВ «СКВО»була спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов’язань. При цьому, позивач, працюючи на даному сегменті ринку був обізнаний щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв’язків. Відтак, даний правочин укладений між ТОВ «СКВО»та ТОВ «Континент АВС»із порушенням норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, протирічить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном держави, у зв’язку із чим в силу ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним та визнається недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи, що відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, то, відповідно, здійснюється коригування показників податкової декларації, пов’язаної з обчисленням податкових зобов’язань з ПДВ за операціями, що проведені на підставі таких нікчемних правочинів, тобто, сума ПДВ у розмірі 6130,00 гривень віднесена ТОВ «СКВО»до складу дозволеного податкового кредиту в податковій декларації за листопад 2008 року за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підлягає коригуванню. У зв’язку із цим, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту позивача по ПДВ за листопад 2008 року за даними перевірки має позитивне значення, тому підстави для отримання ТОВ «СКВО»бюджетного відшкодування за вищевказаний звітний період в силу п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесене спірне податкове повідомлення-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси діяла на підставі; у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; пропорційно; своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим —ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2009 року №0000062350/0 про зменшення ТОВ «СКВО»суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1613196,00 гривень, законних підстав для скасування вказаного рішення немає, у зв’язку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВО»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано «14»червня 2010 року.

Суддя                               ____                     І.В. Завальнюк

14 червня 2010 року

В звязку із тим, що первинний варіант постанови у цій справій містить опечатку, прошу вважати даний варіант рішення дійсним.