Постанова № 9885477, 19.05.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-2001/09/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.3

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Притула Т. Ю.

за участю представників

позивача: Митровцій В.І. (довіреність від 16.03.2010 року)

відповідача: Товтин М.В. - начальник юридичного відділу ДПІ (довіреність від 20.04.2010 року № 2386/10/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія М" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 28 травня 2010 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторія М" (далі позивач, ТОВ "Факторія М") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-7) до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді (далі відповідач, ДПІ у м. Ужгороді), якою просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 10.03.2009 року за № 0000682341/0 (про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 26241,90 грн.) та від 10.03.2009 року за № 0000261742/0 (про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 120150,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства, зокрема, визначення звичайних цін при продажу повязаним особам зроблено з порушенням вимог пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (співставність умов продажу, обґрунтування визначення іншої ціни, ніж за умовами договору, інші умови договору, що впливають на ціну), та висновки про порушення приписів пп. "б" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" суперечать матеріалам справи (оскільки позивачем фактично орендуються нежитлові приміщення у розмірі 130,00 кв.м., а рішення прийнято з розрахунку 600,00 кв.м. орендованої площі), та застосування штрафної санкції суперечить приписам пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (оскільки виплата позивачем не проводилася та а податкове зобовязання визначено податковим органом відсутня підстава для її застосування).

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист ДПІ у м. Ужгороді від 16.04.2009 року за № 9557/9/10, а.с.64-67), згідно якого позов не визнав, посилаючись на наступне: при донарахуванні податку на прибуток встановлено продаж повязаним особам, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, при цьому, продаж іншим особам здійснювався за значно вищими цінами. Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб вказує на ту обставину, що згідно договору оренди орендується приміщення площею саме 600,00 кв.м., обєкт оподаткування визначається з розміру орендної плати, мінімальна сума орендної плати визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, виходячи з показників (мінімальна вартість оренди кв.м. загальної площі, місця розташування, тощо), що встановлюється органом місцевого самоврядування, та така затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 28.10.2005 року за № 698.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала з підстав, наведених у запереченнях проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення уточненого (зміненого) адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді виїзною плановою перевіркою ТОВ "Факторія М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року (акт ДПІ у м. Ужгороді від 02.03.2009 року за № 499/23-1/10/33485167, а.с.8-40) встановлено наступні порушення:

- пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп.7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, пп.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податку на прибуток у сумі 17984,00 грн.

-пп.4.2.7 п. 4.2 ст. 4, пп.9.1.4 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в частині неправильного обчислення суми орендного платежу за нерухоме майно) внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 40050,00 грн.

На підставі акту ДПІ у м. Ужгороді від 02.03.2009 року за № 499/23-1/10/33485167, 10 березня 2009 року ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкові повідомлення рішення № 0000682341/0 (а.с.41, про визначення ТОВ "Факторія М" податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 26241,90 грн. (основний платіж 17984,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 8257,90 грн.) та № 0000261742/0 (а.с.42, про визначення ТОВ "Факторія М" податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 120150,00 грн. (основний платіж 40050,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 80100,00 грн.).

Податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 10.03.2009 року № 0000682341/0, № 0000261742/0 в адміністративному порядку не оскаржувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.Стосовно визначення ТОВ "Факторія М" податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 26241,90 грн. (основний платіж 17984,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 8257,90 грн.), згідно податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 10.03.2009 року № 0000682341/0, суд констатує наступне:

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді виїзною плановою перевіркою ТОВ "Факторія М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року встановлено, зокрема, порушення пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп.7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, пп.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме перевіркою встановлено, що в перевіреному періоді позивачем здійснювалася реалізація цементу повязаним особам - ПП ОСОБА_3 (комерційний директор ТОВ "Факторія М") та ПП ОСОБА_4 (батько комерційного директора ТОВ "Факторія М").

Відповідно до п. 1.26. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, далі Закон 334) пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку (членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

ОСОБА_3 (комерційний директор ТОВ "Факторія М" посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин), ОСОБА_4 (батько комерційного директора ТОВ "Факторія М" член сім'ї) та ТОВ "Факторія М" є повязаними особами, згідно положень п. 1.26 ст. 1 Закону 334.

Перерахунок ціни продажу повязаним особам, виходячи з рівня звичайних цін, проведено арифметичним методом на підставі даних аналітичного обліку реалізації цементу ТОВ "Факторія М" для інших контрагентів.

Представник позивача зазначає, щодо відсутності співставності умов продажу повязаним особам та іншим контрагентам, оскільки повязаним особам продавався цемент не придатний для реалізації через торгову мережу, що підтверджується наказом ТОВ "Факторія М" від 01.08.2007 року за № 3/1 (а.с.89) та актами ТОВ "Факторія М" (а.с.90-106), при цьому цемент продавався не тільки повязаним особам, а й іншим контрагентам.

Оподаткування операцій з повязаними особами регулюється п.7.4 ст. 7 Закону 334, та відповідно до пп. 7.4.1 цього Закону - доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу (при цьому, положення підпункту 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону 334).

Згідно пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону 334, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідач вважаючи, що продаж товарів повязаним особам проведено за цінами нижчими рівня звичайних цін, нарахував валовий дохід виходячи з рівня звичайних цін, застосувавши норму пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону 334, та визначив податкові зобов'язання за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 названого Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Підпунктом 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону 334 встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. Відповідно у разі коли податковий орган за результатами документальної перевірки має підстави для визначення рівня звичайних цін, цей орган має право вернутися із запитом до платника податку, а платник зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня таких цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту, яким передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Такий запит ДПІ у м. Ужгороді направлено не було, інших дій (зокрема, направлення запиту до уповноваженого органу з приводу статистичного рівня цін на зазначені в перевірці товари за зазначений період), направлених на встановлення рівня звичайних цін, відповідачем також не здійснено.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334), при цьому, поняття, підстави, механізм застосування таких та доведення до платника податків визначених за їх допомогою сум податкових зобов'язань передбачено нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181 III (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон 2181).

Підпунктом 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону 2181 передбачено, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

А оскільки вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону 2181, серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни договору рівню звичайних цін, ДПІ у м. Ужгороді не мало правових підстав для застосування рівня звичайних цін, оскільки застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Стаття 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності" від 23 липня 19998 року № 817/98 визначає поняття звичайні ціни на товари (роботи, послуги), які для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Відповідно до 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення в Україні" від 3 грудня 1990 року № 507 -XII, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюються державне регулювання цін і тарифів.

Функції органів державної податкової служби всіх рівнів визначені статтями 8 - 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-XII (із змінами та доповненнями), та ст. 11 цього Закону встановлені права органів державної податкової служби всіх рівнів. При цьому, права або функції органів ДПС щодо встановлення рівня звичайних цін положеннями цього Закону не передбачено.

За наведених обставин, неправомірним є визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки таке здійснено ДПІ у м. Ужгороді у спосіб не передбачений чинним законодавством та за відсутності належного механізму розрахунку розміру звичайної ціни, та слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 10.03.2009 року № 0000682341/0 (про визначення ТОВ "Факторія М" податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 26241,90 грн. (основний платіж 17984,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 8257,90 грн.).

2. Стосовно визначення ТОВ "Факторія М" податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 120150,00 грн. (основний платіж 40050,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 80100,00 грн.), згідно податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 10.03.2009 року № 0000261742/0, суд констатує наступне:

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді виїзною плановою перевіркою ТОВ "Факторія М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року встановлено, зокрема, порушення пп.4.2.7 п. 4.2 ст. 4, пп.9.1.4 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині неправильного обчислення сум орендної плати, внаслідок чого перевіркою донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 40050,00 грн.

Підставою для визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб є невідповідність мінімальної суми орендної плати рішенню Ужгородської міської ради "Про Методику визначення мінімальної суми орендного платежу на нерухоме майно фізичних осіб" від 28 жовтня 2005 року за № 698 (сторінка 27 Акту, а.с.34).

Згідно наведеного розрахунку, мінімальна вартість орендного платежу за місяць (у відповідності до вказаної Методики, повинна складати 27000,00 грн., згідно договору оренди розмір орендної плати складає 6000,00 грн. Перевіркою зроблено перерахунок податку з доходів фізичних осіб, виходячи з розміру мінімальної суми орендного платежу та донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 40050,00 грн.

Визначення доходу, що підлягає оподаткуванню, обєкт оподаткування, ставки податку, порядок сплати податку з доходів фізичних осіб встановлено Законом України "Про оподаткування доходів з фізичних осіб" від 22 травня 2003 року за № 889 IV (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон 889).

Відповідно до пп. 4.2.7 п. 4.2 ст. 4 Закону 889 дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону.

Згідно пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону 889 податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар.

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 01.07.2007 року (із змінами до договору від 01.04.2008 року), укладеного між ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ "Факторія М" (орендар), та згідно положення п. 1.15 ст. 1 Закону 889, ТОВ "Факторія М" є податковим агентом орендодавця.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості, з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розташована така нерухомість, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо таку мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного податкового року, то об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди.

Тобто, з аналізу вищенаведеної норми Закону вбачається, що мінімальна сума орендного платежу, що визначається за методикою, встановлюється органом місцевого самоврядування на кожен звітний податковий період, а у випадку не встановлення чи не оприлюднення мінімальної суми орендного платежу на звітний податковий період - застосуванню для визначення обєкта оподаткування підлягає розмір орендної плати згідно умов договору оренди.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, рішенням Ужгородської міської ради від 28 жовтня 2005 року за № 698 затверджено методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб (а.с.84), та згідно п. 4 рішення рішення набуває чинності з 01.01.2006 року (опубліковано в газеті "Ужгород", 05.11.2005 року, № 45).

Виходячи з наведеного, методика визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, що затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 28 жовтня 2005 року за № 698, може застосовуватися для визначення обєкту оподаткування доходу від надання в оренду нерухомого майна виключно на період 2006 року, та враховуючи дату виникнення спірних правовідносин (1 липня 2007 року - дата укладення договору оренди) - не підлягає до застосування.

Інших рішень органу місцевого самоврядування щодо мінімальної суми орендних платежів, зокрема, на 2007 та 2008 роки, не надано та згідно пояснень представника відповідача - такі Ужгородською міською радою не приймалися.

Відповідно до норм Закону 889 якщо мінімальну вартість суми орендного платежу органом місцевого самоврядування не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного податкового року, то об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди.

Правильність визначення обєкта оподаткування з розміру орендного платежу 6000,00 грн. за місяць (згідно умов договору) підтверджено проведеною ДПІ у м. Ужгороді перевіркою та визнається сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За наведених обставин, визначення мінімальної суми орендного платежу за відсутності дотримання вимог пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону 889 (встановлення та оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування розміру мінімальної орендної плати на відповідний звітний період) є неправомірним, оскільки для визначення обєкта оподаткування в такому випадку застосовується розмір орендної плати згідно умов договору оренди, та слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 10.03.2009 року № 0000261742/0 про визначення ТОВ "Факторія М" податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 120150,00 грн. (основний платіж 40050,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 80100,00 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності дій щодо визначення податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств та доходів з фізичних осіб та, відповідно, правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Документально підтвердженими є витрати позивача зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3, 40 грн. (згідно платіжного доручення від 18.03.2009 року № 171, а.с.2), та дана сума підлягає стягненню з держбюджету на користь ТОВ "Факторія М".

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія М" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 10 березня 2009 року № 0000682341/0, № 0000261742/0 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 10 березня 2009 року № 0000682341/0 про визначення ТОВ "Факторія М" податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 26241,90 грн. (основний платіж 17984,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 8257,90 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 10 березня 2009 року № 0000261742/0 про визначення ТОВ "Факторія М" податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 120150,00 грн. (основний платіж 40050,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 80100,00 грн.).

4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія М" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Верховинська, 7 код 33485167) сплачений судовий збір (державне мито) у сумі 3,40 грн. (три гривни сорок копійок).

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С. І. Рейті