Рішення № 98828794, 27.07.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4327/16-ц

Провадження № 2/487/88/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді - Павлової Ж.П., за участю секретаря судового засідання Поліщук І.В. ,представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/4327/16-ц за позовом Акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_6 до акціонерного товариства «Правекс-Банк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_7 про визнання припиненим договору поруки та кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

30.08.2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості.

В заяві позивач посилався на те, що 05.07.2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_8 було укладено кредитний договір, за яким останній було надано кредит в іноземній валюті в розмірі 28 800 доларів США на строк до 05.07.2031 року з виплатою 12% річних.

В якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки.

Однак, відповідачі в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства не виконують належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість, яка станом на 21.06.2015 року становить 35 073,85 доларів США, з яких кредит 20 958,00 доларів США та проценти 14 115,85 доларів США.

Посилаючись на вищенаведене просили стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 073,85 доларів США та понесені витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_9 від 19.09.2016 року відкрито провадження по даній справі.

У зв`язку із закінченням у судді Темнікової А.О. з 24.04.2017 року 5-річного строку повноважень, розпорядженням Керівника апарату Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.04.2017 року за № 49 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 2/487/202/17 та справу передано судді ОСОБА_10 .

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва ОСОБА_10 24.04.2017 року дана цивільна справа прийнята до провадження.

У зв`язку із звільненням Вищою радою правосуддя 27.06.2017 року ОСОБА_10 з посади судді Заводського районного суду м.Миколаєва у зв`язку з поданням заяви про відставку розпорядженням Керівника апарату Заводського районного суду м.Миколаєва від 07.07.2017 року за № 396 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 2/487/202/17 та справу передано судді Біцюку А.В.

28.07.2017 року суддею Заводського районного суду м.Миколаєва Біцюком А.В. було подано заяву про самовідвід.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.07.2017 року , заява судді Біцюка А.В. про самовідвід задоволена.

У зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Біцюка справу 01.08.2007 року передано до канцелярії суду та розпорядженням в.о. керівника апарату Заводського районного суду м.Миколаєва від 01.08.2017 року за № 560 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 2/487/202/17 та справу передано судді Павловій Ж.П.

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва Павлової Ж.П. від 02.08.2017 року дана цивільна справа прийнята до провадження.

Заочним рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 28.11.2017 року, позов Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_11 , ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 1696-016/06Р від 05.07.2006 року в розмірі 35 073,85 доларів США, що в перерахунку на національну одиницю України за курсом НБУ на час розгляду справи судом становить 941 216,27 грн., з яких:

- кредит – 20 958,00 доларів США, що в перерахунку на національну одиницю України за курсом НБУ на час розгляду справи судом становить 562 413,61 грн.;

- проценти – 14 115,85 доларів США, що в перерахунку на національну одиницю України за курсом НБУ на час розгляду справи судом становить 378 802,66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_11 , ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 7059,12 грн. з кожного.

26.03.2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_3 надійшла заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 23.05.2019 року поновлено ОСОБА_7 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Скасовано заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.11.2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_11 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та справу призначено до судового розгляду.

19.07.2019 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_3 на позовну заяву в якому останній просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Так, перебіг строку позовних давності до всієї заборгованості розпочався з 10.10.2010 року. Але позов пред`явлений 30.08.2016 року, що майже на три роки пізніше встановленого законом строку позовної давності. Крім того, розрахунок процентів за період з серпня 2013 року по травень 2015 року, виявився значним. Так, в силу положень Договору (п.4.4), Договір припинив свою дію на 10 день місяця наступного за місяцем настання першої просрочки (тобто серпень 2006 року), а відповідно до цього часу Банк повинен був перестати нараховувати проценти. Навіть з урахуванням положень ст.264 ЦК України в будь-якому разі Договір припинено з 10.10.2010 року. Відповідно Банк незаконно нарахував відповідачу проценти, інші платежі на протязі значного періоду часу, а кошти які сплачувала відповідач повинні були бути зараховані за основним зобов`язанням. Крім того, розрахунок заборгованості, наданий банком не відповідає принципам належності та допустимості доказів, не містить повну інформацію щодо предмету доказування, оскільки відповідна заборгованість обліковується на відповідних банківських рахунках позичкової заборгованості. Отже обставини справи мають бути доведенні іншими доказами, зокрема випискою із позичкового рахунку, яка позивачем не надана. А тому не зрозуміло коли виникла така заборгованість та яким чином.

19.11.2019 року до суду від ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_7 надійшла зустрічна позовна заява про визнання припиненим договору поруки та кредитного договору.

У поданому до суду зустрічному позові ОСОБА_6 посилався на те, що 05.07.2006 року між Банком та ОСОБА_11 було укладено кредитний договір № 1696-016/06Р яким остання отримала кредитні кошти для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів відповідно до договорам страхування нерухомого майна. Кредитний договір укладеного терміном з 05.07.2006 року до 05.07.2031 року з виплатою 12% річних. Відповідно до п.4.1 Кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту рівними часткою в сумі 96 доларів США щомісячно до 10 числа наступного місяця. За для забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ним укладено договір Поруки № 1696-016/06Р від 05.07.2006 року, відповідно до якого він зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_8 за кредитним договором. Починаючи з 2006 року по 2010 рік він хоч не систематично, але проводив платежі за Кредитним договором. Зважаючи на його скрутне матеріальне становище, останній платіж ним було проведено у вересні 2010 року, в свою чергу позичальник платежів з вересня 2010 року не проводила. Оскільки Кредитний договір припинив свою дію по ряду підстав, припиненим є і договір Поруки, з наступних підстав. Так порушені п.п. 4.4, 9.4, 9.7 Кредитного договору з яких випливає порушення строку позовної давності; наявний борг по оплаті послуг по утриманню будинку, договір страхування укладався двічі.

Посилаючись на вищезазначене просив визнати припиненим Кредитний договір № 1696-016/06Р від 05.07.2006 року укладений між ОСОБА_11 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс-Банк» та договір поруки № 1696-016/06Р від 05.07.2006 року укладений між ОСОБА_6 , як поручителем та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс-Банк». Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» понесені ним судові витрати за зустрічним позовом.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.12.2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк», третя особа ОСОБА_7 про визнання припиненим договору поруки та кредитного договору.

Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк», третя особа ОСОБА_7 про визнання припиненим договору поруки та кредитного договору об`єднані в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_11 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

24.02.2020 року до суду від представника АТ «Правекс Банк» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 щодо визнання припиненим договору поруки та кредитного договору, посилаючись на те, що відповідно до п.4.4 Кредитного договору, сторони прийшли до домовленості про те, що у випадку виникнення в позичальника просрочки по погашенню заборгованості по кредиту і/або сплаті відсотків за користування кредитом строк користування кредитом вказаний в п.1.2 Кредитного договору зупиняється достроково на 10 день місяця, наступного за місяцем, в я кому виник факт просрочки. Про зупинення строку користування кредитом, банк письмово повідомляє позичальника. Але Банк не повідомляв позичальника про припинення строку користування кредитом. Його звернення 21.01.2011 року за вихідним № 438/83 з вимогою про сплату в добровільному порядку заборгованості за Кредитним договором в сумі 1037 доларів США не є вимогою про дострокове погашення заборгованості, із врахуванням суми заборгованості та графіку погашення заборгованості. Крім того, із врахуванням обставин, які склались ОСОБА_6 про порушення свого права дізнався 05.07.2006 року , тобто тоді, коли було укладено договір Поруки та Кредитний договір. Але з позовною заявою до суду про визнання Кредитного договору та договору поруки недійсним останній звернувся лише в листопаді 2019 року , пропустивши таким чином визначений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача АТ «Правекс Банк» позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов щодо стягнення кредитної заборгованості з відповідачів задовольнити у повному обсязі. Що стосується зустрічного позову ОСОБА_6 то у його задоволенні просив відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 – адвокат Куценко Ю.О. позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Що стосується зустрічного позову, не заперечував проти його задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 – адвокат Мірошніченко позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.07.2006 року між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Правекс Банк» (на далі АТ «Правекс-Банк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 1696-016/06Р, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті в розмірі 28 800 доларів США строком до 05.07.2031 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% річних.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені виданого 28.11.2008 року Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актова запис № 57, відбулася зміна прізвища відповідача з ОСОБА_8 на ОСОБА_7 .

Також, 05.07.2006 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є АТ «Правекс Банк» та ОСОБА_12 було укладено договір поруки №1696-016/06Р, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання та захисту майнових інтересів позивача як кредитодавця на випадок порушення зобов`язання ОСОБА_7 (а.с. 18-20).

Взяті на себе зобов`язання та свої обов`язки за вищезазначеним договором ОСОБА_7 не виконала належним чином.

Згідно наданого Баком розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 21.05.2015 року становить 35 073,85 доларів США, з яких 20 958,00 доларів США заборгованість за кредитом та 14 115,85 доларів США заборгованість за відсотками.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз`яснено, що зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Під час розгляду справи представником відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_3 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до нарахувань позивача та просив суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Однак, стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданої представником банку разом із позовною заявою, вбачається, що останньою датою фактичного погашення заборгованості за наданим кредитом є 09.09.2010 року.

Відповідно до умов пункту 4.4 Кредитного договору у разі виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом або/та відсотками, строк користування кредитом припиняється достроково на 10 день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення.

Підпунктом 6.1.7 Кредитного договору передбачено, що у разі виникнення подій, передбачених пунктом 4.4 договору, позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі.

У зв`язку з наведеним строк користування кредитом припинився достроково 10.10.2010 року на підставі пункту 4.4 кредитного договору.

Таким чином, банк після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Датою звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості АТ «Правекс Банк», є 30.08.2016 року, тобто після спливу строку загальної позовної давності.

Відповідно до положень ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Дана позиція узгоджується з правовими висновками, що містяться в постановах ВСУ по справах №6-52цс13, 6-698цс15.

Вищевикладене дає правові підстави для висновку, що позивачем АТ «Правекс-Банк» пропущений строк, у межах якого він міг би звернутися до суду з вимогами до відповідачів про стягнення з них боргу за кредитним договором.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску трирічного строку позовної давності для пред`явлення вимог за первісним позовом, суду не надано і судом таких доказів не здобуто.

З урахуванням викладеного в задоволенні первісного позову суд відмовляє за пропуском строку позовної давності.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 , суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2662цс15, згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Крім того, відповідно до п.1.1 Договору поруки, поручитель у порядку та на умовах передбачених даним договором, зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_7 за кредитним договором.

Пунктом 1.2 Договору поруки передбачено, що Кредитний договір є невід`ємною частиною даного Договору.

Виходячи із вищезазначеного, позовні вимоги ОСОБА_6 за зустрічним позовом про визнання припиненим договір поруки №1696-016/06Р від 05.07.2006 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_13 про визнання припиненим Кредитний договір №1696-016/06Р від 05.07.2006 року, то в цій частині суд відмовляє у його задоволенні, оскільки відповідно до цього договору строк його дії закінчується 05.07.2031 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з АТ «Правекс-Банк на користь ОСОБА_6 необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259,263-265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Правекс-Банк» (місце знаходження м.Київ Кловський узвіз,7а кв.13, ЄДРПОУ 14360920) до ОСОБА_5 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_6 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за кредитним договором №1696-016/06Р від 05.07.2006, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до акціонерного товариства «Правекс-Банк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 про визнання припиненим договору поруки та кредитного договору, задовольнити частково.

Визнати договір поруки №1696-016/06Р від 05.07.2006 укладений між Акціонерним товариством «Правекс-Банк» та ОСОБА_6 , припиненим.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 до акціонерного товариства «Правекс-Банк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 про визнання припиненим кредитного договору відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення набуває законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 06.08.2021 р.

СУДДЯ: Ж.П. ПАВЛОВА