Рішення № 98813074, 26.07.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №160/8339/20

Провадження №2а/932/126/21

Рішення

Іменем України

26 липня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання – Яковенко А.С.

представника позивача – Бондаренко О.Ю.

представника відповідача -1 – Прокопенко О.Л.

представника відповідача -2 – Коробов І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (відповідач-1), Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради (відповідач-2) про визнання дій інспектора протиправними, скасування повідомлення серії ІД№00143487 від 01.06.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності та про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

17 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради про визнання дій інспектора протиправними, скасування повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності та про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Дніпровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 адміністративну справу ОСОБА_1 про визнання дій інспектора протиправними, скасування повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності та про відшкодування матеріальної та моральної шкоди направлено до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2021 року головуючим суддею у цій справі визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кошля А.О. на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 23.03.2021 №158.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що «01» червня 2020 року Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради був евакуйований автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, синього кольору, 1996 р.в., з державним номером НОМЕР_1 , біля Амбулаторії ДЦПМСД №4 за адресою м. Дніпро, вул.Ломана.4. Результатом такої евакуації стали завдані йому збитки, у вигляді зламаного замку передньої правої двері автомобілю та зниклі грошові кошти, що знаходились в бардачку автомобіля, в сумі 134 000.00 грн (сто тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок). Вищезазначене було зафіксовано при отриманні автомобілю зі спеціального майданчику. Із затриманням транспортного засобу (його евакуацією) та вимогою оплатити послуги евакуації незгоден, вважає їх незаконними, оскільки тимчасове затримання автомобілю відбулося із порушенням норм Кодексу про адміністративні правопорушення України та Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. № 990, а Інспектор із паркування діяв із перевищенням повноважень без додержання усіх необхідних адміністративних процедур. При отриманні автомобілю із спеціального майданчику йому не були видані документи, що складаються при тимчасовому затриманні автомобілю, а саме: Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, який мав бути підписаний інспектором з паркування, особою, що виконує роботи з доставления такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, та двома понятими, та Протокол про адміністративне правопорушення, що є підставою для сплати відповідних платежів.

Представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки постанову про накладення адміністративного стягнення було винесено інспектором з паркування 07.07.2020 серія РАП №266917560 згідно ч.5 ст. 279-1, ст. ст. 283, 284, КУпАП без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто у передбачений законом двомісячний термін. Вказана постанова з актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 01.06.2020 №4486 надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місця реєстрації, яке повернулося на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання. Фотознімки транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER з державним номером GP 15 були зроблені інспектором з паркування та повністю відповідають вимогам, зокрема вказані географічні координати, які підтверджують перебування автомобіля у місці де забороняється зупинка, а саме в місці виїзду (в`їзду) з прилеглої території. Вул. Ламана знаходиться у центрі міста Дніпра, де досить інтенсивний дорожній рух, тобто зазвичай на вулиці є велика кількість інших транспортних засобів, пішоходів та інших учасників дорожнього руху, тобто інспектором було правомірно прийнято рішення про тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик за адресою м. Дніпро вул. Курсантська, 7, а також складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у присутності двох понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач стверджує, що у нього зникли грошові кошти у сумі 134 000 грн. які знаходилися у транспортному засобі під час евакуації автомобіля, проте доказів знаходження вказаної суми у транспортному засобі надано не було, як і не надано доказів відкриття кримінального провадження за фактом зникнення вказаної суми. Враховуючи викладене зазначає, що дії інспектора вчинені згідно вимог чинного законодавства а постанова про накладення адміністративного стягнення та акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу є правомірними.

Позивачем надано відповідь на відзив в якій він зазначив, що відповідач-1 не надав жодного доказу створення автомобілем TOYOTA LAND CRUISER (дер.№ НОМЕР_1 ), перешкоди дорожньому руху чи то загрози безпеці, зокрема фотознімку, що відображав цей факт, чи свідчень понятих, що були присутні на процедурі огляду та затримання транспортного засобу, що підтверждували цю подію, а лише надані фотознімки, що відображають зупинку автомобілю біля бордюрної лінії клумби Амбулаторії ДЦПМСД №4 із позначкою, що не відображає цифрових показників та одиниць виміру відстані від одного об`єкту до іншого, зокрема розташування самої прилеглої території, для оцінки дорожньої ситуації. Також на даних знімках не зафіксовано дорожніх знаків чи то дорожньої розмітки, шо відображали заборону зупиники в цьому місці. Постанова про накладення адміністративного стягнення складена на іншу особу, а отже є недійсною та не може бути прийнята до виконання.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні повних вимог надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, відзиву на позов у строк визначений судом, не надав.

Суд заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Як встановлено під час судового розгляду 01 червня 2020 року складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серія ІД №00143487 відповідно до якого в режимі фото/відео зйомки зафіксовано правопорушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER з державним номером НОМЕР_1 01.06.2020 о 10:33:16 у м. Дніпро по вул. Ламана, 4, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП п.15.9.и ПДР.

Відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №4486 прим.2 від 01.06.2020 о 10.38 у м. Дніпро по вул. Ламана, 4 відповідно до пп.з п.2 ч.3 ст. 265-4 КУпАП ч.3 ст. 122 КУпАП у присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійсмнено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу TOYOTA з державним номером НОМЕР_1 шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку КП «Міськавтопарк» ДМР вул. Курсантська, 7. Транспортний засіб доставлено евакуатором НОМЕР_2 водій ОСОБА_4 та прийнятий на тимчасове зберігання.

На підставі складеного повідомлення від 01 червня 2020 року серія ІД №00143487 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серія РАП №266917560 якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за порушення п.15.9.и ПДР за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в бардачку його автомобіля перебували грошові кошти в сумі 134000 грн. та які при отриманні транспортного засобу з штраф майданчику були відсутні.

Позивач з урахуванням заяви про зміни (уточнення) підстав позовної заяви ід 30.06.2021 поросить суд визнати дії інспектора протиправними, скасувавши повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, визнати правочин недійсним та повернути безпідставно стягнені платежі, стягнути з відповідачів відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 144 800,20 грн.

Частиною 3 статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду (п.п. «з» п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП).

Інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мельником В.В. була здійснена фотофіксація (із зазначенням дати, часу, місця розташування транспортного засобу та географічних координат) обставин порушення правил зупинки, стоянки в кількості семи зображень з різних ракурсів.

Так, відповідно до п.п. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху, зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Пунктом 1.10 ПДР визначено, що прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Згідно з п. 1.10 ПДР, зупинка — припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

В той час, як стоянка - припинення руху на час більше 5 хвилин з причин, не пов`язаних з посадкою (висадкою) пасажирів або завантаженням (вивантаженням) вантажу, виконанням вимог ПДР (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Підпунктом з) пункту 2 ч. 3 статті 2654 КУпАП вказано, що розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Тобто, наявні в матеріалах справи фотодокази дають можливість достеменно встановити, що позивачем було порушено правила зупинки, стоянки, що суттєво перешкоджає дорожньому руху та створює загрозу безпеці руху. Доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є доведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, встановлені законом умови їх реалізації. Юридичне значення в межах спірних правовідносин для позивача має постанова, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності, а не дії відповідача щодо її винесення.

Відповідно до ст.279-1 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Зі змісту наведеного можна зробити висновок, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати (породжують) права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. Так, відмінною ознакою дій суб`єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов`язки.

При цьому, повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 01.06.2020 за своєю суттю не породжує для позивача жодних прав і обов`язків, а відтак і не створює для останньої права на захист. Отже таке повідомлення не є актом на підставі якого особа, в даному випадку позивач притягнута до адміністративної чи будь-якої іншої відповідальності. Більше того, оскаржуване повідомлення взагалі не містить даних про особу.

Таким чином, вимоги позивача в частині скасування та визнання недійсним повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та безпідставними.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, яка полягає в поверненні грошових коштів у розмірі 134 000 грн., вони задоволенню не підлягають оскільки обраний спосіб захисту не відповідає встановленим ст. 5 КАС України, а підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства шляхом реєстрації заяви про вчинення кримінального правопорушення, внесення відомостей до ЄРДР та початком досудового розслідування в рамках якого буде встановлена особа, яка причетна до вчинення такого кримінального правопорушення.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі не законними діями або бездіяльністю інших осіб. В той же час, як зазначено у вказаній постанові, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Зі змісту наведених норм випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.

Крім того, суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Таким чином, аналізуючи зміст позовної заяви та досліджуючи матеріали справи, враховуючи, суд приходить до висновку, що в обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про заподіяння такої шкоди, а також матеріали справи не містять будь-яких рішень щодо визнання дій суб`єкта владних повноважень незаконними, а тому в задоволенні вказаних позовних вимог відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 9, 10, 11, 33, ч. 3 ст. 122 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 205, 211, 241-246, 255, 268-272, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (відповідач-1), Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради (відповідач-2) про визнання дій інспектора протиправними, скасування повідомлення серії ІД№00143487 від 01.06.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності та про відшкодування матеріальної та моральної шкоди– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текс рішення складено 30.07.2021 року.

Суддя А.О. Кошля