Рішення № 98788412, 22.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2021 Справа № 914/711/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства фірма "Атлас"

до відповідача Акціонерного товариства "Кредобанк"

за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича

за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара Миколи Вікторовича

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

за участю представників:

від позивача Каліненко В.Т.

від відповідача не з`явився

від третіх осіб не з`явилися

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Малим приватним підприємством фірма "Атлас" до відповідача Акціонерного товариства "Кредобанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 25.03.2021р. прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.04.2021р.

Вказаною ухвалою суду також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича та Приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара Миколу Вікторовича.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 26.02.2021р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрованого в реєстрі за №2535.

Ухвалою суду від 25.03.2021р. заяву Малого приватного підприємства фірма «Атлас» про забезпечення позову у даній справі задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 26.02.2021р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрованого в реєстрі за №2535.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

В судове засідання 22.07.2021р. з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача явку представників в судове засідання 22.07.2021р. не забезпечили.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив таке.

20.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», (далі-банк) та Малим приватним підприємством фірма «Атлас» (далі – позичальник) укладено кредитний договір №0001/2007, відповідно до пункту 1 якого банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти (далі-кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Відповідно до статуту банку Акціонерне товариство «Кредобанк» виступає правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», яке в свою чергу виступає правонаступником всіх прав та зобов`язань Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк».

Крім того між сторонами було укладено додаткові договори до кредитного договору та договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору, якими змінювались умови кредитного договору.

Зокрема, 11.11.2009 укладено додатковий договір №1/Ч до кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007, 14.06.2010 укладено додатковий договір № 3/Ч до кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007., 08.04.2011 – додатковий договір № 4/Ч до кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007, 27.07.2011 - додатковий договір №5/Ч до кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007, 07.11.2012 - додатковий договір №6/Ч до кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007, 26.03.2014 – додатковий договір №7/Ч договору №0001/2007 від 20.09.2007, 10.10.2014 – додатковий договір №8/4 до кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007, 27.05.2016 договір – про внесення змін і доповнень до кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007.

У підпункті 2.1.1 пункту 2.1. договору (з урахуванням договору від 27.05.2016 про внесення змін і доповнень до кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007р.) визначено, що розмір кредиту та валюти кредиту становить 674758,81 доларів США.

Відповідно до пункту 2.2. договору (додаткового договору № 7/4 від 26.03.2014р. до кредитного договору №0001/20017 від 20 вересня 2007р.) дата остаточного повернення кредиту – до 19.09.2019р.

Відповідно до пункту 5.9. кредитного договору, банк у випадках передбачених пунктом 2.9. (зокрема, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору) вправі вимагати дострокового повернення кредиту процентів комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором про що письмово повідомляє позичальника.

Згідно пункту 5.10. кредитного договору позичальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (пункт 5.9), достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежів за цим договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що виконання зобов`язань позичальником за цим договором забезпечуються способами, що обумовлені в ньому та/або договорах, укладених з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком за цим договором (надалі - договори забезпечення).

Відповідно до пункту 3.2. договору, позичальник зобов`язується надати банку наступні види забезпечення:

- іпотека нерухомості – вбудовано-прибудовані торговельно-офісні приміщення розташовані в підвалі та на 1-му поверсі (до складу яких входять торгові, складські, підсобні та офісні приміщення) загальною площею 1899,6 кв.м, що належить позичальнику – МППФ „Атлас” на праві приватної власності та знаходиться на земельній ділянці площею 0,3861 га, яка надана МППФ „Атлас” в оренду, на підставі договору оренди та додаткового договору до договору оренди №225 від 03.10.2002р. терміном до 01.12.2009р., Чернівецькою міськрадою, за адресою: м.Чернівці, вул.Кармелюка, буд.116; заставною вартістю погодженою сторонами 8671580,00 грн.

Згідно із пунктом 3.3., позичальник зобов`язується надати в заставу майно (власне та/або третіх осіб), оціночна вартість якого становить не менше 8671580,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку неналежним виконанням зобов`язань позичальником за кредитним договором по поверненню кредитних коштів, 20.09.2017р. банк направив іпотекодавцю, яким є позичальник за договором кредитування, вимогу про усунення порушення та погашення заборгованості по кредитному договору в розмірі 647392,11 доларів США та 198634,69 грн. протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги, а 24.04.2018р. банк надіслав позичальнику вимогу про сплату всієї заборгованості за договором у розмірі 677147,76 доларів США у 10-денний строк з дня отримання вимоги.

Також, судом встановлено, що у зв`язку з порушенням Малим приватним підприємством фірма «Атлас» умов укладеного між сторонами договору щодо повернення кредитних коштів, Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Малого приватного підприємства фірма «Атлас», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.11.2019р. у справі №926/1100/18 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Малого приватного підприємства фірма «Атлас», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та вирішено стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 637525,54 доларів США заборгованості з кредиту, 20211,41 доларів США заборгованості з відсотків за користування кредитом та 266040,73 грн. судового збору.

Вказаним рішенням суду також закрито провадження у справі в частині стягнення 986,81 доларів США заборгованості з відсотків за користування кредитом, 14304,63 доларів США, що еквівалентно 384760,16 грн. – пені за прострочення повернення кредиту, 1203,88 доларів США, що еквівалентно 32319,96 грн. – пені за прострочення повернення відсотків за користування кредитом.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020р. рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.11.2019р. залишено без змін, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірма «Атлас» залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 18.02.2021р. рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.11.2019р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020р. у справі №926/1100/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

В подальшому, а саме 26.02.2021р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем було вчинено виконавчий напис №2535 про стягнення на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості, що виникла за кредитним договором №0001/2007 від 20.09.2007р., який укладений між Акціонерним товариством "Кредобанк" та Малим приватним підприємством фірма "Атлас" та за відповідними додатковими угодами до кредитного договору: Додаткового договору №1/Ч до Кредитного договору №0001/2007 від 20 вересня 2007 року, від 11 листопада 2009 року, Додаткового договору №3/Ч до Кредитного договору №0001/2007 від 20 вересня 2007 року, від 14 червня 2010 року, Додаткового договору №4/Ч до Кредитного договору №0001/2007 від 20 вересня 2007 року, від 08 квітня 2011 року, Додаткового договору №5/Ч до Кредитного договору №0001/2007 від 20 вересня 2007 року, від 27 липня 2011 року, Додаткового договору №6/Ч до Кредитного договору №0001/2007 віл 20 вересня 2007 року, від 07 листопада 2012 року, Додаткового договору №7/Ч до Кредитного договору №0001/2007 від 20 вересня 2007 року, від 26 березня 2014 року. Додаткового договору №8/Ч до Кредитного договору №0001/2007 від 20 вересня 2007 року, від 10 жовтня 2014 року, Договору про внесення змін і доповнень до Кредитного договору №0001/2007 від 20 вересня 2007 року, від 27 травня 2016 року.

В спірному виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 01 листопада 2016 року по 01 серпня 2019 року, а також зазначено, що всього сума заборгованості за кредитним договором та в межах додаткових договорів за кредитним договором, враховуючи пеню, становить:

- 642735 (шістсот сорок дві тисячі сімсот тридцять п`ять) доларів США 54 центи (на день вчинення цього напису, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют 27,93 становить: 17951603 (сімнадцять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят одна тисяча шістсот три) грн. 60 коп.) – неповернута сума кредиту;

- 88629 (вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять дев`ять) доларів США 26 центів (на день вчинення цього напису, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют - 27,93 становить: 2475415 (два мільйона чотириста сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 23 коп.) – прострочені відсотки;

- 662 (шістсот шістдесят два) грн. 43 коп. – прострочена сума комісії за адміністрування кредиту;

- 973424 (дев`ятсот сімдесят три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 26 коп. – пеня за порушення умов договорів.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області від 05.03.2021р. відкрито виконавче провадження №64744515 з виконання виконавчого напису №2535 від 26.02.2021р.

Позивач стверджує, що виконавчий напис було вчинено з порушеннями законодавства та умов кредитного договору, зокрема позивач зазначає про відсутність безспірності вимог кредитора та наявність судового процесу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, що є предметом і оскаржуваного виконавчого напису, недотримання вимог п.3.1. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій та статті 88 Закону України «Про нотаріат» під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису та пропуск строку на звернення до нотаріусом з заявою про вчинення виконавчого напису, незаконність вимог щодо стягнення пені та відсотків за користування кредитом після направлення вимоги про дострокове стягнення кредитної заборгованості, незаконність стягнення комісії за адміністрування кредиту, незаконність вчинення виконавчого напису на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, ненадання кредитором нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог.

Враховуючи викладене, Мале приватне підприємство фірма «Атлас» звернулось до Господарського суду Львівської області та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.02.2021р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем та зареєстрований в реєстрі за №2535.

Відповідач щодо заявлених вимог не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріуса та його форма, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно з частини 2 статті 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

У підпункті 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року (далі – Порядок) передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999р.

Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису (аналогічна правова позиція міститься в Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2021 у справі №653/4444/17).

Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про нотаріат" і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020р. у справі №305/2082/14-ц).

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про необгрунтованість посилання позивача на існування спірної заборгованості, як підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з наявністю у провадженні Господарського суду Чернівецької області нерозглянутої на момент вчинення нотаріального напису справи №926/1100/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Малого приватного підприємства фірма «Атлас», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача у розмірі 681666,28 дол. США та 306,30 грн.

Однак статтею 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору банк у випадках передбачених пунктом 2.9. (зокрема, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору) вправі вимагати дострокового повернення кредиту процентів комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором про що письмово повідомляє позичальника (пункт 5.9 договору).

Позичальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (пункт 5.9.), достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежів за цим договором (пункт 5.10. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 20.09.2017р. банком направлено іпотекодавцю, який і є позичальником за договором кредитування – Малому приватному підприємству фірмі "Атлас" вимогу про усунення порушення та погашення заборгованості по кредитному договору в розмірі 647392,11 доларів США та 198634,69 грн. протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №910/1238/17 зазначено, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше – це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення – прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12 зазначено, що відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, у постанові від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Після цього норми законодавства за якими нараховуються та стягуються проценти за кредитом (за правомірне користування кредитом), не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору. Тобто, факт подання позову прямо спричиняє неможливість подальшого нарахування та стягнення процентів за правомірне користування кредитом.

Підсумовуючи наведені вище обгрунтування Великої Палати Верховного суду, слід зазначити, що підстави припинення нарахування відсотків по кредиту з настанням яких припиняється право кредитодавця нараховувати та стягувати проценти (які фактично не були сплачені до дати позову) за правомірне користування кредитом:

1) після спливу визначеного договором строку кредитування;

2) внесення сторонами змін до умов договору стосовно строку кредитування;

3) припинення (розірвання) договору;

4) у разі пред`явлення позасудової вимоги про дострокове повернення кредиту (згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України);

5) у разі звернення кредитора з позовом про дострокове стягнення боргу за договором.

Таким чином, настання одного із вищенаведених обставин змінює строк кредитування, що має наслідком припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а саме припинення нарахування відсотків за правомірне користування грошовими коштами за статтями 1048 та 1054 Цивільного кодексу України.

Отже суд дійшов висновку, що Акціонерне товариство «Кредобанк» пред`явивши 20.09.2017р. вимогу Малому приватному підприємству фірма «Атлас» про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором №0001/2007 від 20.09.2007р., фактично змінило строк кредитування (строк повернення кредитних коштів), який закінчився у зв`язку із пред`явленням вказаної вимоги.

Відтак, у відповідності до вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», з цього часу і протягом трьох років нотаріус мав право вчинити виконавчий напис. Однак, як вбачається із виконавчого напису, він був вчинений приватним нотаріусом 26.02.2021р., тобто після спливу трирічного строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат».

Крім того, з часу пред`явлення такої вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором, банк втратив право нараховувати проценти за користуванням коштами за кредитним договором.

Однак, як вбачається із спірного виконавчого напису стягнення заборгованості за ним провадиться за період 01.11.2016р. по 01.08.2019р., у зв`язку з чим сума процентів за кредитним договором, зазначена у виконавчому написі нотаріуса №2535 від 26.02.2021 року не може вважатися безспірною.

Щодо доводів позивача про відсутність в матеріалах нотаріальної справи документів, що підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором суд зазначає, що відповідно до підпункту 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Так, пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого п. 11 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 2 Переліку щодо кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями визначено, що для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (зазначений пункт Переліку був доповнений постановою КМУ від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»).

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014, зокрема, в частині п. 2 Переліку.

У свою чергу, суд зазначає, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Відповідно до пункту 1 Переліку у редакції від 29.11.2001 встановлено, що для одержання виконавчого напису на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не долучено, а нотаріусом, на виконання вимог ухвал суду від 06.05.2021р. та 15.06.2021р. суду не надано належним чином засвідченої копії нотаріальної справи за виконавчим написом нотаріуса, зареєстрованого за №2535 від 26.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем.

Разом з тим, як вбачається із долученого позивачем до матеріалів позовної заяви кредитного договору №0001/2007 від 20.09.2007р., відмітка про його нотаріальне посвідчення у ньому відсутня.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що в момент вчинення виконавчого напису (26.02.2021р.) були відсутні правові підстави для його вчинення, а, отже, такий виконавчий напис не підлягає виконанню, з огляду на що позовна вимога про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується квитанцією №31286967 від 11.03.2021р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.02.2021р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, що зареєстрований в реєстрі за номером №2535.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 78, ідентифікаційний код 09807862) на користь Малого приватного підприємства фірма «Атлас» (58003, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Руська, будинок 173, ідентифікаційний код 21420433) 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.08.2021р.

Суддя М.М. Петрашко