Рішення № 98788413, 28.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2021 Справа № 914/874/21

За позовом Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, м. Київ

до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Уніка”, м. Київ

про стягнення 11 783, 00 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полянський А.П.

Представники учасників справи не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Приватним акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” подано позов до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 про стягнення 11 783, 00 грн шкоди.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 26.05.2021.

Ухвалою суду від 26.05.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Уніка”.

Подальший розгляд справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 28.07.2021 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлені належним чином.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15 вересня 2019 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено автомобіль HYUNDAI, яким керував ОСОБА_1 та який на час вказаної пригоди був застрахований у ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» за договором добровільного страхування від 26.04.2019.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.11.2019 ОСОБА_2 , який керував автобусом Електрон, а цивільно правова відповідальність якого була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Уніка», визнано винним у вчиненні ДТП.

На виконання умов договору страхування ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому на суму 33 108, 84 грн.

ПрАТ «СК «Уніка» перерахувало ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» кошти в сумі 21 325, 84 грн на виконання умов полісу обов`язкового страхування. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яке здійснило ПрАТ «СК «Уніка», становить 11 783, 00 грн.

На підставі викладеного ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» просило стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 різницю на суму 11 783, 00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Звернув увагу на те, що його відповідальність на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» згідно з полісом обов`язкового страхування, в якому страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 100 000, 00 грн. З посиланням на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц та від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц ствердив, що відсутні правові підстави для покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача, який уклав відповідний договір страхування з ПрАТ «СК «Уніка» і сплачував страхові платежі, оскільки це суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Тому вважає, що належним відповідачем у цій справі має бути ПрАТ «СК «Уніка», а у позові слід відмовити. Крім того, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 3 000, 00 грн.

Позивачем подано суду відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що при розрахунку страхового відшкодування ПрАТ “СК “Уніка” застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого страхове відшкодування виплачено на суму 21 325, 84 грн. Таким чином різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Третьою особою подано суду пояснення, в яких остання ствердила, що враховуючи приписи ст. 29 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" нею зменшено суму страхового відшкодування на франшизу у розмірі 1 000, 00 грн та розмір фізичного зносу, тому сума страхового відшкодування склала 21 325, 84 грн.

Крім того, третя особа пояснила, що згідно з інформацією програмного комплексу «Аудатекс» відносно транспортного засобу HYUNDAI д.н.з. НОМЕР_1 раніше, до ДТП, проводився розрахунок вартості відновлювального ремонту декількох елементів кузова. Також, відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 07.11.2019, проведеного за участю власника автомобіля, такий має наслідки відновлювального ремонту задніх лівих дверей та заднього лівого крила. Відповідно до інформації з відкритих джерел, автомобіль HYUNDAI був виставлений та куплений на аукціоні США з пошкодженнями, зокрема, лівої сторони (крило, двері, боковина). Тому страхове відшкодування розраховано з урахуванням фізичного зносу на деталі, що підлягають заміні.

Обставини справи.

15 вересня 2019 року відбулася ДТП за участю автомобіля HYUNDAI, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та транспортного засобу Електрон А18501 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.11.2019 ОСОБА_2 , який керував автобусом Електрон визнано винним у вчиненні ДТП.

На час ДТП автомобіль HYUNDAI за договором добровільного страхування від 26.04.2019 застрахований у ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп».

Згідно з п. 11.2 договору добровільного страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається без урахування фізичного зносу.

Транспортний засіб Електрон на час ДТП згідно з полісом обов`язкового страхування № АО/3768476 застрахований у ПрАТ «СК «Уніка», ліміт страхового відшкодування за майнову шкоду - 100 000, 00 грн, франшиза - 1 000, 00 грн.

ОСОБА_1 01.10.2019 звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» із заявою про настання події, що є страховим випадком, який відбувся 28.09.2019.

13 грудня 2019 року ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» на підставі страхового акта від 12.12.2019 з розрахунком суми страхового відшкодування до нього, виходячи з ремонтної калькуляції від 21.11.2019 здійснило виплату страхового відшкодування на суму 33 108, 84 грн.

ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» 20.12.2019 звернулось до ПрАТ «СК «Уніка» з претензiєю про виплату страхового відшкодування на суму 33 108, 84 грн внаслідок винних дій страхувальника.

Згідно зі страховим актом від 17.01.2020 ПрАТ «СК «Уніка» перерахувало ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» страхову виплату з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0.41) та франшизи (1 000, 00 грн) відповідно до претензії про страхове відшкодування у порядку регресу на суму 21 325, 84 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 131659 від 20.01.2020.

21.10.2020 ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» звернулося до Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 з претензією про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яке здійснило ПрАТ «СК «Уніка» на суму 11 783, 00 грн.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача 11 783, 00 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яке здійснило ПрАТ «СК «Уніка».

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків шляхом визначення вартості відновлювального ремонту, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні без урахування фізичного зносу.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком (ПрАТ «СК «Уніка») регулюються умовами, визначеними у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Страховик відповідача відшкодував витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу на суму 21 325, 84 грн.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18).

Установивши, що вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини водія відповідача, перевищує виплачений ПрАТ «СК «Уніка» позивачу розмір страхового відшкодування, слід дійти висновку, що з відповідача як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Проте суд повинен встановити чи правильно ПрАТ «СК «Уніка» розрахувло розмір страхового відшкодування, оскільки саме від цього і залежить яка ж різниця підлягає до відшкодування з винуватця ДТП.

У висновку про виплату страхового відшкодування від 17.01.2020, наданому третьою особою зазначено, що коефіцієнт фізичного зносу становить 0, 41, який визначено згідно з формулою: ЕЗ=1 – (С/ЦН), де С – ринкова вартість КТЗ – 609 809, 00 грн, ЦН – ціна нового КТЗ – 1 004 090, 00 грн; зазначено, що термін експлуатації становить 1, 74 роки; пробіг нормативний – 21, 00 тис. км/рік; пробіг фактичний – 11, 00 тис. км/рік; коефіцієнт Гк – 7, 3; процент додаткового збільшення/зменшення/ринкової вартості ТЗ (Дз) – 10%.

Однак застосовані третьою особою вихідні дані не є правильними. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та застосувавши Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, судом встановлено таке.

Згідно з спеціальним пріоритетним періодичним довідником-каталогом “Бюллетень автотовароведа” № 108, середня по Україні ринкова ціна продажу автомобілів ідентичних досліджуваному – Hyundai Santa Fe 2,4 2017 року випуску в середньостатистичному нормальному технічному, експлуатаційному укомплектованому стані, без пошкоджень і суттєвих дефектів, становить: СД = 734 320, 00 грн, з врахуванням курсу НБУ, станом на момент ДТП 28.09.2019: 1 USD = 24,187 грн.

На підставі наведеного, не вбачається підстава для додаткового підвищення середньої ціни оцінюваного автомобіля за фактором місцевості його оцінки, і коефіцієнт ринку регіону приймається рівним: К = 1,0. М = 0,00 грн. – вартісний еквівалент суми податків під час митного оформлення КТЗ, згідно з чинним законодавством України; який застосовується тільки у випадку визначення величини СД з іноземної довідкової літератури і, в даному випадку не нараховується, так як величина ринкової ціни продажу автомобіля (СД) визначена по рівню ринкових цін ідентичних автомобілів, які вже не потребують розмитнення в Україні (в СД враховано М).

При визначених СД = 734 320,00 грн., К = 1,0, М = 0,00 грн., середня ринкова ціна автомобілів Hyundai Santa Fe 2,4, 2017 року виготовлення, в середньостатистичному нормальному технічному, експлуатаційному і укомплектованому стані, без пошкоджень і суттєвих дефектів, визначається рівною: ССР = 734 320, 00 х 1,0 + 0,00 = 734 320, 00 грн, де ГК – коефіцієнт (процент) коригування ринкової вартості колісного транспортного засобу за величиною його фактичного пробігу. Даний коефіцієнт враховує відмінності між фактичним пробігом оцінюваного КТЗ та нормативним пробігом для нього. Значення цього коефіцієнту, а також величина нормативного пробігу КТЗ, приймаються за рекомендаціями того ж довідника, за даними якого визначена його середня ринкова ціна (СД, ССР).

Згідно довідника “Бюллетень автотовароведа” № 108, станом на вересень 2019 року для Hyundai Santa Fe 2,4, 2017 року випуску, нормативний пробіг становить – ПНСР = 21,000 тис. км в рік, а середньостатистичний пробіг становить - Пн = 89,200 тис.км.

Сумарний пробіг автомобіля, згідно показів його 6-ти значного одометра – лічильника пробігу в спідометрі, на момент огляду - 12734 милі х 1,61 = 20502 км. Враховуючи дату виготовлення досліджуваного автомобіля – 01.07.2017 (з фотосвітлин, які містяться у матеріалах справи неможливо достовірно встановити дату та місяць виготовлення автомобіля) визначається, що станом на момент ДТП – 28.09.2019 тривалість його експлуатації становила Т = 2,16 років. При визначених сумарному пробігу та тривалості експлуатації величина середньорічного пробігу досліджуваного автомобіля становить – ПСР = 20,502 : 2,16 = 9,492 тис. км в рік.

При нормативному і середньорічному фактичному пробігах – ПН СР = 21,000 тис. км. в рік і ПСР = 9,492 тис. км в рік, визначається, що в автомобіля на момент його пошкодження був середньорічний недопробіг 21,000 – 9,492 = 11,508 тис. км. в рік, що впливає на збільшення його вартості у порівнянні з визначеною вище середньою ринковою ціною ідентичних автомобілів “ССР”. Для легкового автомобіля виробництва країни дальнього зарубіжжя 2017 року (до 6 років) та з середньорічним нормативним пробігом 21,000 тис. км. в рік (більше 21 тис. км), при середньорічному недопробігу 11,508 тис. км. в рік, коефіцієнт (відсоток) коригування його ринкової вартості за величиною фактичного пробігу, становить: ГК = + 8,2 %.

ДЗ – процент додаткового збільшення або зменшення ринкової вартості колісного транспортного засобу, в залежності від умов його догляду, зберігання, використання і т. ін., який визначається за таблицями 4.1 і 4.2 додатку 4 Методики.

З врахуванням визначених на момент огляду стану автомобіля на момент до його пошкодження у ДТП - 28.09.2019, а також того, що строк його експлуатації на дату оцінки є меншим за 8 років, – є дані і підстави для додаткового коригування його вартості в залежності від умов догляду, зберігання, використання за таблицями 4.1, 4.2 Методики: при візуальному огляді та при перевірці складових кузова автомобіля визначено товщиноміром GL – 3 (для визначення товщини та оригінальності лакофарбового покриття, наявності шпаклівки, тощо) виявлено сліди відновлювального ремонту більше 3-х складових = - 10,0 %.

Отже, сумарне значення проценту додаткового збільшення чи зменшення ринкової вартості оцінюваного автомобіля від умов його догляду, зберігання, використання і т. ін., на 28.09.2019 до моменту його пошкодження у ДТП, з врахуванням встановленого при його експертному огляді, визначається рівним: ДЗ = - 10,0 %.

СДОД – додаткове збільшення чи зменшення ринкової вартості колісного транспортного засобу виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення, яке визначається за формулою [п.7.25, ф-ла 9]: СДОД = СВ1 ± СВ2 - (СВРЗ + ВТВ), де: СВ1 – величина збільшення вартості КТЗ у разі оновлення його складових. Оновлення складової КТЗ це її заміна на нову чи значно новішу ніж КТЗ в цілому. Зовнішнім оглядом досліджуваного автомобіля не виявлено факту наявності в його складі основних, суттєвих складових (типу кузов, двигун, дороге навісне обладнання двигуна, коробка передач, рульовий механізм, і т. ін.), які були б нові чи значно новіші ніж автомобіль в цілому і впливали б на збільшення його вартості, а відповідних документальних даних про такі факти не представлено, тому, СВ1 = 0,00 грн; СВ2 – величина коригування вартості КТЗ залежно від його комплектності. Вартість КТЗ коригується в залежності від їх фактичної комплектності обладнанням, опціями. Основне виконання комплектності досліджуваного автомобіля враховане у визначеній вище середній ринковій ціні для нього (в СД і ССР). На момент огляду в нього не виявлено відсутності елементів базового та наявності додаткового обладнання (опцій), яке б впливало на додаткове збільшення чи зменшення його вартості по відношенню до середньої ціни ідентичних користованих автомобілів Hyundai Santa Fe 2,4. Тому, в даному випадку - СВ2 = 0,00 грн; СВРЗ – вартість необхідного відновлювального ремонту чи укомплектування пошкодженого чи неукомплектованого КТЗ з врахуванням коефіцієнту його фізичного зносу. Розкомплектованості досліджуваного автомобіля на момент його огляду не виявлено (є в наявності усі основні та суттєві штатні складові, що передбачені виробником). Даних про наявність і ознак наявності на досліджуваному автомобілі пошкоджень, які б мали місце та потребували відновлювального ремонту на момент до пошкодження у ДТП 28.09.2019 року – матеріали справи не містять. На підставі наведеного, в даному випадку, СВРЗ = 0,00 грн; ВТВ – втрата товарної вартості КТЗ. Даних про пошкодження, розкомплектованість й необхідність ремонтного відновлення автомобіля на момент до його пошкодження у ДТП 28.09.2019 відсутня, тому підстави для нарахування ВТВ для нього на той момент часу – відсутні, відповідно [п. 8.6] - ВТВ = 0,00 грн.

Отже, при визначених СВ1 = 0,00 грн., СВ2 = 0,00 грн., СВРЗ = 0,00 грн., ВТВ = 0,00 грн, сумарне значення додаткового збільшення чи зменшення ринкової вартості автомобіля виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення по його стану на 28.09.2019 до моменту пошкодження у ДТП, визначається: СДОД = 0,00 ± 0,00 - (0,00 + 0,00) = 0,00 грн.

На підставі проведених розрахунків, при ССР = 734320,00 грн., ГК = + 8,2 %, ДЗ = - 10,0 %, СДОД = 0,00 грн., ринкова вартість досліджуваного Hyundai Santa Fe 2.4, 2017 року випуску, легковий автомобіль з кузовом 5-и дверний універсал, бензиновий з робочим об`ємом 2359 см.куб. - АT, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 на 28.09.2019 до моменту пошкодження у ДТП, визначається рівною: С = 734 320, 00 х ((1 + (8,2 : 100) - (10,0 : 100)) ± 0,00 = 721 102, 24 грн.

Щодо коефіцієнту фізичного зносу: ЕЗ – коефіцієнт фізичного зносу колісного транспортного засобу, його складових.

Станом на 28.09.2019 до пошкодження у ДТП строк експлуатації досліджуваного легкового автомобіля загального (не спеціалізованого) призначення виробництва країн дальнього зарубіжжя (не країн СНД) не перевищував 7 років. При цьому, даних про його експлуатацію в режимі таксі або поза дорогами загального користування немає; подвійного перепробігу від нормативного значення пробігу для нього – не встановлено; виявлено сліди відновлювального ремонту більше 2-х складових. Тому величина коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ визначається за формулою: ЕЗ = 1 - (С / Цн), де: С - ринкова вартість КТЗ Hyundai Santa Fe 2.4, 2017 року випуску, легковий автомобіль з кузовом 5-и дверний універсал, бензиновий з робочим об`ємом 2359 см.куб. - АT, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 на 28.09.2019 до моменту пошкодження та становить 721 102, 24 грн.

Цн – ціна нового Hyundai Santa Fe 2.4, легковий автомобіль з кузовом 5-и дверний універсал, бензиновий з робочим об`ємом 2359 см.куб. - АT, становить: = 976 910, 00 грн (відображено у бюлетені автотоварознавця).

Враховуючи визначені Цн = 976 910, 00 грн та С = 721 102, 24 грн, коефіцієнт фізичного зносу досліджуваного автомобіля і, відповідно, його складових, що підлягають заміні при визначеному вище відновлювальному ремонті, станом на момент до його пошкодження у ДТП – 28.09.2019 визначається за формулою: Ез = 1 – (С / Цн) = 1 - (721102,24 : 976910,00) та становить 0,26.

Вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, визначається за формулою: СВРЗ = СР + СМ + СС х (1 - ЕЗ).

На підставі проведених розрахунків, при визначених: вартості ремонтно-відновлювальних робіт - СР = (720,00 + 1 836, 00) грн. (середньостатистичне значення, ні з, ні без ПДВ); вартості необхідних для ремонту матеріалів - СМ = (3 989, 84 + 263, 00) грн. без ПДВ; вартості нових складових (запчастин), що підлягають заміні - СС; = 26 300, 00 грн. без ПДВ; коефіцієнті фізичного зносу складових, що потребують заміни - ЕЗ = 0,26; вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових досліджуваного Hyundai Santa Fe 2.4, 2017 року випуску, легковий автомобіль з кузовом 5-и дверний універсал, бензиновий з робочим об`ємом 2359 см.куб. - АT, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 в цінах на момент огляду, без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали для ремонту та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ), визначається рівною: СВРЗ = (720,00 + 1836,00) + (3989,84 + 263,00) + 26300,00 х (1 - 0,26) = 26 270, 84 грн.

Крім того, у полісі страхового відшкодування цивільно-правової відповідальності від 01.08.2019 передбачено франшизу на суму 1 000, 00 грн, яка не підлягає відшкодуванню.

Враховуючи викладене, третя особа мала б сплатити позивачу 25 270, 84 грн.

Тому з відповідача, як винуватця ДТП, підлягає до стягнення різниця між сумою, яка б мала виплатитись ПрАТ «СК «Уніка» (25 270, 84 грн) та виплаченою позивачем (33 108, 84 грн), яка становить 7 838, 00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відхиляються як необгрунтовані доводи відповідача, що його цивільно-правова відповідальність на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка», тому саме останнє зобов`язане відшкодовувати заподіяну шкоду у повному розмірі, оскільки вказана страхова компанія з урахуванням вимог статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» частково виконала свої зобов`язання за полісом обов`язкового страхування, тому різниця між фактичним розміром понесених витрат та розрахованим судом розміром страхового відшкодуванням підлягає стягненню саме з відповідача.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 03.12.2020 у справі № 352/1384/18.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 (місцезнаходження: 79066, місто Львів, вул. Грунтова, будинок 1 Б, ідент. код: 23884071) на користь Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (місцезнаходження: 04050, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 44, ідент. код: 24175269) 7 838, 00, грн невідшкодованої частини страхового відшкодування та 1 509, 99 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.08.2021.

Суддя Галамай О. З.