Рішення № 9878481, 14.06.2010, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №2-944-10

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Чернишова Ю.В.

при секретарі Гречко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Святогор» про стягнення збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У Слов'янський міськрайонний суд звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Кредитної спілки «Свтяогор» , в якому просили стягнути матеріальні збитки в сумі 4589,49грн., стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 3037,85грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1470,51грн. та моральну шкоду в розмірі 4000грн..

Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що з відповідачем було укладено договір про залучення вкладу на депозит під 28% річних від суми вкладу. На час повернення вкладу 29.08.2009р. відповідач не виконав такі свої зобовязання у звязку з чим вони змушені були звертатись до суду. Рішенням суду від 08.10.2009р. позов задоволено та на їх користь стягнуто суму депозитного вкладу в розмірі 69480грн..

Однак до теперішнього часу відповідач не повернув гроші. Таким чином вважають, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатиту суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми.

Окрім того такими діями відповідача по неповерненню суми вкладу, завдано матеріальних збитків, які складаються з того, що ОСОБА_1 , отримував у ПАТ «Промінвестбанк» кредит, який мав намір сплачувати за рахунок грошей отриманих із свого вкладу до КС «Святогор». Однак не отримавши цю суму він не зміг достроково сплатити частину кредиту та відсотків за користування, внаслідок чого сплачував проценти у більшому розмірі ніж розраховував. Цим йому завдані матеріальні збитки в сумі 4589,49 грн..

Вказаними діями відповідач завдав їм також моральної шкоди, оскільки не отримавши суму вкладу вони були позбавлені можливості отримувати та купувати продукти харчування та предмети побуту в необхідній кількості.

Відповідач Кредитна спілка «Святогор» позовні вимоги не визнала, пославшись на те, що з січня 2009р. остання підпала під негативний вплив зовнішніх факторів, що знаходяться поза сферою контролю кредитної спілки, тобто вплив фінансової кризи, яка проявилась у масових зверненнях членів спілки про повернення внесків. Тобто вважає, що неповернення депозиту не є навмисними діями кредитної спілки, тому вона не несе відповідальності за порушення умов договору. Стосовно вимог ОСОБА_2 то остання не є членом кредитної спілки, тому відношення до правовідношень з відповідачем не має. Стосовно моральної шкоди вважає, що позивачі не надали доказів на підтвердження завдання такої шкоди.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так у ході судового розгляду з вірогідністю було встановлено, що:

29.08.2008року між кредитною спілкою «Сятогор» та членом цієї кредитної спілки ОСОБА_1 було укладено договір №62620001Д0012-8 про залучення внеску(вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

За умовами цього договору вкладник ОСОБА_1 вніс внесок члена кредитної спілки на депозитний рахунок до спілки в розмірі 74000грн. під 28% річних. Вклад був строковим із терміном повернення 29.08.2009року. Відповідач не повернув ОСОБА_1 зазначений вклад із нарахованими процентами у визначений строк в повному обсязі а виплатив лише суму 20500грн..

Рішенням суду від 08.10.2009р. з КС «Святого» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто за цим зобовязанням суму вкладу в розмірі 69480грн..

В суді встановлено, що до теперішнього часу зазначена сума відповідачем не повернута і рішення суду в примусовому порядку не виконано.

Законом України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх обєднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок обєднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.3 цього Закону- Кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобовязань перед своїми членами, партнерами, державним та місцевими бюджетами.

Статтею 23 Закону також передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

З огляду на наведене суд приходить до переконання, що у відповідача КС «Святогор» виникло зобовязання перед ОСОБА_1 по поверненню відповідної суми грошових коштів за договором №62620001Д0012-8 про залучення внеску(вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, що відповідає положенню ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Положення зазначеної норми свідчить про те, що її застосування повязується з порушенням грошового зобовязання.

Таке грошове зобовязання у відповідача було лише перед позивачем ОСОБА_1, відповідно до вищеозначеного договору. Перед ОСОБА_2 відповідач не мав грошового зобовязання. Що стосується рішення суду про стягнення на її користь гршових коштів, то порядок його виконання в примусовому порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження», тому застосування у такому випадку санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України є неможливим.

ОСОБА_1 ставлячи питання про застосування санкцій передбачених ст. 625 ЦК України робить розрахунок починаючи з часу виникнення у відповідача зобовязання по поверненню грошових коштів, а саме з 29.08.2009року, що відповідає умовам п.2.9 договору про залучення внеску до часу звернення з позовом у суд.

Відповідно до даних наданих Державним комітетом статистики України індекс інфляції в Україні становив : у серпні 2009р.- 99,8 %; у вересні 2009р.- 100,8%; у жовтні- 2009р.- 100,9%; листопаді 2009р. -101,1 %; у грудні -100,9%; у січні 2010р.- 101,8%. Таким чином відповідно до суми грошового зобовязання розмір інфляції становить (69480 х 0,998 х 1,008х 1,009х 1,011х 1,009х 1,018 )-69480 = 3757,27грн.. Позивач просить суму 3037,85грн.., оскільки застосував індекс інфляції у січні 2010р. помилково 1,008 замість 1,018 .

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України- суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб. За таких обставин підлягає задоволенню сума інфляції в розмірі 3037,85грн.

Три проценти річних від простроченої суми будуть складати (69480грн.х 3% х 167дн.( про строчка) : 365дн.)- 953,69грн.. Позивачем зазначена сума цієї санкції становить 1470,51грн., однак з цим погодитись не можливо оскільки виходячи з його розрахунку , на час звернення до суду з позовом кількість днів прострочки становить не 268, як зазначає позивач, а 167днів.

Таким чином вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 953,69грн..

Стосовно вимог позивачів про відшкодування матеріальних збитків позивач посилається на положення ст. 1166, 1172 ЦК України. При цьому такі вимоги обґрунтовує тим, що розраховував на дострокове повернення кредиту за кредитним договором з іншою кредитною установою, однак внаслідок не повернення відповідачем суми вкладу вимушений був сплачувати кредит та проценти у встановленому розмірі а не меншому , в разі дострокового його повернення.

Такі доводи позивачів суд не приймає до уваги. Відносно позивача ОСОБА_2, яка не перебувала у правовідносинах з КС «Святогор» та не укладала кредитний договір , на який посилається ОСОБА_1, суд вважає, що їй відповідач не спричиняв ніякої майнової шкоди, оскільки відносно неї не біло ніяких неправомірних рішень, дій чи бездіяльності з боку відповідача, що є необхідною умовою передбаченою ст. 1166 ЦК України, для відшкодування такої шкоди.

Стосовно ж позивача ОСОБА_1 суд виходить з того, що між сторонами виникли зобовязання, що витікають із договору №62620001Д0012-8 про залучення внеску(вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, і такі правовідносини, в тому числі і відповідальність за порушення умов договору, регулюються умовами договору та главою 51 ЦК України про порушення зобовязання. Тому застосування положення ст. 1166 ЦК України в даному випадку є необґрунтованим. За таких обставин суд вважає, що ці вимоги позивачів не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди слід зазначити, що підставами для відшкодування такої шкоди є, відповідно до ст. 1167 ЦК України, завдання такої шкоди фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до розяснень наданих у Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. із змінами ППВС №5 від 25.05.2001р.- Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позиачами не надано жодного доказу відносно цих вимог, зазначені доводи в позовній заяві нічим обєктивно не підтверджуються. За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення цих вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.23, 526, 625, 1166, 1167 ЦК України, ст.10,58,60,224,226,209,212,213,214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Святого», яка знаходиться за адресою Донецька область м. Словянськ вул. Шевченко, 22, офіс 1 п/р 26501000676001 в філії Донецька дирекція АТ« Індекс банк» МФО 335850, код ЄДРПОУ 34520626 на користь ОСОБА_1 суму інфляції за час прострочення з 29.08 2009р. по 11.02.2010року в сумі 3037,85грн., та 3% річних від простроченої суми в розмірі 953,69 грн., а всього 3991( три тисячі девятсот девяносто одна) грн. 54коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, з подачею заяви про апеляційне оскарження до Слов'янського міськрайонного суду суд протягом десяти днів, з моменту його проголошення.Та шляшом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі такої заяви, до Слов'янського міськрайоного суду, та її копії до апеляційного суду Донецької області.

Суддя Слов'янського горрайонный суду

Донецької області Ю.В. Чернишов