Ухвала суду № 98728896, 02.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

02 серпня 2021 р. Справа № 120/8619/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Хмільницької міської ради, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Хмільницької міської ради, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення моральної шкоди.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Як встановлено із позовної заяви, відповідачами визначено Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області, в частині оскарження податкових рішень та стягнення моральної шкоди, та Хмільницьку міську раду, в частині стягнення моральної шкоди внаслідок бездіяльності при виконанні судових рішень та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність позивача.

Належним буде наголосити, що позивач, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення, повторно оскаржує податкове-повідомлення рішення від 23.05.2019 року № 5790144-5806-0223, з визначення податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2019 рік в сумі 102463,23 грн.

Судовим рішенням від 04.08.2020 року у справі № 120/2390/19-а, яке набрало законної сили, Вінницьким окружним адміністративним судом відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 року № 5790144-5806-0223.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми встановлено, що адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування (стягнення або зобов`язання виплати) матеріальної та моральної шкоди лише за наявності пов`язаного публічно-правового спору.

В адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору.

У випадку заявлення вимоги про відшкодування моральної шкоди за відсутності вимоги про вирішення публічно-правового спору, така вимога підлягає розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства.

Суд наголошує, що позовна заява не містить ознак публічно-правового спору з Хмільницькою міською радою.

За вказаних обставин є необхідними уточнення суб`єктного складу відповідачів, заявлених позовних вимог, а також надання обґрунтованих пояснень щодо повторного оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 року № 5790144-5806-0223.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачів завдану моральну шкоду в розмірі, згідно висновку судово-психологічної експертизи, яку одночасно просить суд призначити, в тому числі для визначення можливого розміру грошової компенсації.

Надавши оцінку викладеному, суд керується наступним.

Відповідно до частини 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Виходячи із змісту цієї норми, обов`язковими умовами для призначення судом експертизи є: необхідність з`ясування певних обставин у справі, які не стосуються питань застосування права; без призначення судом експертизи виявиться неможливим з`ясування цих обставин, внаслідок чого може виникнути прогалина у їх встановленні.

Кодекс адміністративного судочинства України та спеціальний Закон України "Про судову експертизу" не передбачають обов`язкового призначення судом експертизи у справах, де однією із позовних вимог є вимога про відшкодування моральної шкоди, як і не надають висновку судово-психологічної експертизи переваги порівняно із іншими засобами доказування, що можуть підтвердити чи спростувати як факт так і розмір заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до части Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Натомість загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року (справа № 464/3789/17). Зокрема, суд дійшов висновку, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Верховний Суд у п. п. 51-53 постанови від 27.11.2019 року (справа № 750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. ст. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд зазначає, що надання правової оцінки факту заподіяння позивачу моральної шкоди та її розміру потребує урахування норм Цивільного кодексу України та зазначених висновків Верховного Суду, у яких окреслено стандарти доказування у адміністративних справах, де однією із вимог заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Натомість, у поданій позовній заяві відсутні належні обґрунтування та докази заподіяної моральної шкоди, як і відсутнє визначення із сумою, яку прагне відшкодувати позивач. Зміст поданої позовної заяви в цій частині фактично зводиться до перекладання обов`язку доказування на суд, що не відповідає основним положенням КАС України про докази та доказування в адміністративному судочинстві.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При поданні даної позовної заяви позивачем судовий збір не сплачено, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із відсутністю у нього такої можливості. Як доказ надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про суми виплачених доходів та утримання податків від 08.07.2021 року № 856.

Розглянувши клопотання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Приписами частини 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Виходячи з вимог цієї норми, суд може вирішити питання щодо судового збору, в той же час наявність майнового стану сторони, який не надає можливості здійснити сплату судового збору, підлягає підтвердженню саме цією сторони.

Питання полягає не у наявності такого права позивача та можливість суду звільнити від сплати судового збору, а у необхідності та обов`язку такої сторони підтвердити наявність обставин, що надають змогу прийти до переконання та висновку про можливість звільнити від такої сплати.

Суд не є тим органом, який встановлює правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати. Суд лише застосовує вимоги закону та за певних умов може вирішити питання щодо судового збору у спосіб визначений Законом.

Твердження про розмір заробітної плати позивача не є достатньо вмотивованим доказом важкого матеріального стану позивача.

В даному випадку, щоб мати можливість переконатися у наявності такого майнового стану заявника та вирішити питання щодо його звільнення від сплати судового збору, окрім наведеного вище, також слід надати до суду документи на розсуд заявника, які дадуть змогу суду повно та об`єктивно розглянути його клопотання про звільнення від сплати судового збору.

У разі відсутності відповідних доказів позивачу необхідно надати суду документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 цього Закону визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 року становить 2270 грн.

Як встановлено із прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправними та скасувати п`ять податкових повідомлено-рішень. Тобто до суду заявлено вимоги майнового характеру.

Таким чином, позивачу за подання даного адміністративного позову слід сплатити судовий збір відповідно до сум зобов`язань оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також є майновими вимогами, оскільки відшкодування моральної шкоди визначається сумою грошових коштів.

Відтак позивачу слід також здійснити сплату судового збору за вимогами щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди.

Одночасно, у зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви в частині повторного оскарження одного із рішень, складу відповідачів, заявлених позовних вимог щодо кожного з них, суд позбавлений можливості визначення точної суми судового збору, яку необхідно сплатити позивачу.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків зазначених у мотивувальній частинні ухвали.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Хмільницької міської ради, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення моральної шкоди, залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвалу направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович