Ухвала суду № 9869793, 27.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2010 р. м. КиївК-31266/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Рибченко А.О., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2009

у справі № 2-а-607/09/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт»

до 1. Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

2. Головного управління Державного казначейства у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009, позов ТОВ «Ерлайт»задоволено: визнані протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Донецька від 19.12.2008 № 0001942340 та № 0001932340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року на 915500,00 грн. та 1342192,00 грн. відповідно.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень вмотивований відсутністю правового звязку між правом позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми податку його постачальниками та їх контрагентами в ланцюгу поставок товарів від виробника.

В касаційній скарзі ДПІ у Кіровському районі м. Донецька просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1.7, 1.8 ст. 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) та на неповноту встановлення обставин справи, вважаючи, що несплата податку постачальниками позивача та їх контрагентами в ланцюгу поставок, має вирішальне значення для встановлення правомірності формування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугували висновки контролюючого органу викладені в актах перевірок № 3764/23-3/30487486 від 17.12.2008 та № 3728/23-3/30487486 від 15.12.2008 про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на 915500,00 грн. та 1342192,00 грн. з посиланням на факт не підтвердження сплати до бюджету та формування податкових зобовязань постачальниками позивача та їх контрагентами, незнаходження окремих з них за місцем реєстрації, визнання банкрутами окремих постачальників, їх ліквідація, що перешкоджає проведенню перевірок сплати податку на додану вартість до бюджету з операцій поставки товарів будівельні матеріали, будівельне обладнання та устаткування) та послуг (будівельні послуги) в ланцюгу поставок до позивача.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків з цього податку між платником та державним бюджетом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з наведеними нормами платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у попередньому податковому періоді, що узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 ст. 1 цього Закону, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Факт сплати позивачем податку в сумах, задекларованих до відшкодування, відповідачем не заперечується.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону не ставлять в залежність виникнення права у платника податку на додану вартість на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Вирішуючи спір у даній справі, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з того, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальникам товарів (послуг) в ціні придбання, в сумі, яка перевищує суму податкових зобовязань за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів в ланцюгу поставок своїх податкових зобовязань. Лише у випадках встановлення в судовому процесі факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюгу поставок від виконання податкового обовязку таке може слугувати підставою для відмовлення в отриманні бюджетного відшкодування.

Посилаючись на несплату постачальниками товарів в ланцюгу поставок, ДПІ не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

Встановлення реальності операцій з поставки позивачу товарів МП ПВП «Гермес», у звязку з придбанням яких позивачем включено до податкового кредиту податок в загальній сумі 1056349,50 грн., було предметом досудового слідства в кримінальній справі № 180-506, порушеній СВ ПМ ДПА в Донецькій області по ст. 212 ч.3 КК України відносно директора МП ПВП «Гермес»ОСОБА_2, провадження в якій було закрите постановою від 21.04.2009 на підставі пункту 2 ст. 6 КПК України. Підставою для закриття провадження слугував встановлений в ході досудового слідства з посиланням на протоколи виїмки документів, протоколи допиту свідків, протоколи огляду заводських площадок ТОВ «Ерлайт»факт реалізації МП ПВП «Гермес»товарів (допоміжного обладнання, навантажувачів) ТОВ «Ерлайт», використання останнім цих товарів у виробничому циклі заводу.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 ст. 72 КАС України щодо зобовязаної сторони в процесі доказування при розгляді справи про протиправність рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень за умови заперечення останнім позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2009, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підпис М.І.Костенко

підписА.О.Рибченко

підписМ.О.Федоров

підписТ.М.Шипуліна