Ухвала суду № 9869188, 06.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-10321/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно паперовий комбінат” на постанову господарського суду Львівської області від 21.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007

у справі№ 5/3368-13/387А

за позовомВідкритого акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно паперовий комбінат”

доДержавної податкової інспекції у Жидачівському районі

провизнання нечинними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Жидачівський целюлозно паперовий комбінат” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000381701/0/89 від 13.04.2006 та №0002281701/0/8790 від 20.11.2006.

Постановою господарського суду Львівської області від 21.12.2006 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 постанову господарського суду Львівської області від 21.12.2006 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 21.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007, ухвалити по справі нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства, правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення до бюджету сум податків та інших обовязкових платежів за період з 01.10.2004 по 31.12.2005 та складено акт №280/23-2/00278801 від 04.04.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 9.10.3 п.9.10 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” внаслідок чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 5712, 80 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняла податкове повідомлення-рішення №0000381701/0/89 від 13.04.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 12304,65 грн., в тому числі 6591,85 грн. штрафна санкція.

Позивачем в адміністративному порядку оскаржено податкове повідомлення-рішення до ДПА України, за результатами якого податкове зобовязання з податку доходів фізичних осіб в сумі 12304,65 грн. залишено в силі та рішенням року №20965/7/25-0315 від 10.11.2006 за результатами розгляду повторної скарги позивачу збільшено суму податку з доходів фізичних осіб на суму 851,23 грн. і застосовано до нього штрафну санкцію в сумі 13128,06 грн.

На підставі рішення ДПА України від 10.11.2006 відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення №0002281701/0/8790 від 20.11.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в сумі 13979,29 грн., з яких 851,23 грн. - основний платіж та 13128,06 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період, підзвітні особи позивача отримували готівку під звіт для вирішення виробничих (господарських) питань та подавали в бухгалтерію підприємства звіти про використання коштів з наданням документів, які б підтверджували факт продажу товарів чи надання послуг (касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій), підзвітні особи подавали до бухгалтерії звіти про використання коштів без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів згідно таких звітів, а загальна сума таких непідтверджених документів по звітах про використання коштів становить 43944,83 грн.

Відповідно до п.п. 9.10.3 п.9.10 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” строку, є особа, що надала такі суми.

Згідно п.п. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього рахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що обовязок платника податків доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене податковим органом є помилковим, покладається на платника податків.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно паперовий комбінат” на постанову господарського суду Львівської області від 21.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 у справі № 5/3368-13/387А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно паперовий комбінат” відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 21.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 у справі № 5/3368-13/387А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко Суддя М.О. Федоров