Ухвала суду № 9869129, 25.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2010 р. м. КиївК-18709/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 25.05.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Рівненської області від 20.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007

у справі№ 17/76

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Свиспан Лімітед”

доКостопільскої міжрайонної державної податкової інспекції

провизнання нечинними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Свиспан Лімітед” звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Костопільскої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №00012023420/0 від 27.11.2006, №0001202342/1 від 21.12.2006, №0001202342/2 від 06.03.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 96 315 грн.

Постановою господарського суду Рівненської області від 20.04.2007, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 у справі № 17/76 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Костопільска міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень 2006 року та складено акт №55/23-32358806 від 17.11.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення №0001202342/0 від 27.11.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 96315 грн.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю „Свиспан Лімітед” та приватним підприємством „Альтера-Сервіс” укладено договір поставки №АТС/ТС-06 від 10.05.2006, виконання договору підтверджено податковими накладними.

Відповідачем зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування на підставі довідки Державної податкової інспекції у м. Рівне від 01.11.2006, згідно якої місцезнаходження приватного підприємство „Альтера-Сервіс” не встановлене.

Державна реєстрація приватного підприємства „Альтера-Сервіс” не скасована, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства „Альтера-Сервіс” не скасовано.

З Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб приватне підприємство „Альтера-Сервіс” не вилучено, подавало декларації до Державної податкової інспекції у м. Рівне за липень та серпень 2006 року.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований п. 7.4, п. 7.5 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 N 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Цим же Законом визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т. ч. і ПДВ та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином, з урахуванням вимог п. 7.1 Закону N 168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

При цьому нормами цього Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Рівненської області від 20.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 у справі № 17/76 слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Рівненської області від 20.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 у справі № 17/76 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко