Ухвала суду № 9869014, 11.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2010 р. м. КиївК-22401/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 11.05.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 10.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007

у справі № АС-41/161-07

за позовомПриватного підприємства „Фатон”

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

проскасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Фатон” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень №0000202305/0 від 20.11.2006, № 0000202305/1 від 09.01.2007, № 0000202305/2 від 19.03.2007.

Постановою господарського суду Харківської області від 10.07.2007 позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007 постанову господарського суду Харківської області від 10.07.2007 в частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача 25000 грн. судових витрат скасовано, в іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за період липень - серпень 2006 року та складено акт №3124/23-33411273 від 08.11.2006.

Перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 3.1.2 ст. З, п.4.3 ст. 4, п. 1 1.37 ст. 1, абз. „а” пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2006 року на 462708 грн., за серпень 2006 року на 806822 грн. за рахунок відсутності надмірної сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання та проведення зарахування сплати в рахунок сплати за товар, а не в рахунок погашення кредиторської заборгованості, не підтвердження пільги з ПДВ за кодом 14010296 у червні 2006 року в сумі 47902 грн., у липні 2006 року -167340 грн., в серпні 2006 року - 101327 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202305/0 від 20.11.2006, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у липні 2006 року на 462708 грн., а в серпні 2006 року - на 806822 грн.

Позивачем в порядку адміністративного оскарження оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0000202305/0 від 20.11.2006 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Державної податкової адміністрації у Харківській області.

Рішенням Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №14742/10/25-010 від 29.12.2006 та рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області №771/10/25-103 від 07.03.2007, які були прийняті за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, повідомлення-рішення №0000202305/0 від 20.11.2006 було залишено без змін.

За результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача на податкове повідомлення відповідачем з тих же підстав були прийняті податкові повідомлення-рішення від №0000202305/1 09.01.2007, №0000202305/2 від 19.03.2007.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень - рішень з огляду на таке.

Відповідно до результатів перевірки, на думку податкового органу, у порушення вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 806822 грн. у звязку з тим, що при визначенні суми бюджетного відшкодування в податковій декларації у липні 2006 року платником податків включено податок на додану вартість, сплачений постачальникам товарів (робіт, послуг) не у попередньому податковому періоді (лютий 2006 року), а у попередніх податкових періодах.

Судами попередніх інстанцій доводи податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визнано безпідставними, оскільки під терміном „попередній податковий період” слід розуміти будь-який податковий період, що передує звітному у часі, а не лише попередній звітний місяць.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п. ”а” п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума відємного значення, визначена відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 10.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007 у справі № АС-41/161-07 слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 10.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007 у справі № АС-41/161-07 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко