Ухвала суду № 9868717, 31.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-919/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Іващук О.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого Бєлової Л.В.,

суддів: Швед Е.Ю.,

Бистрик Г.М.

при секретарі Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2009 року по справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос»про зобовязання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2009 року позивач - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», в якому просив:

- зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос", 23544, с. Хоменки, Шаргородський район, Вінницька область (код ЄДРПОУ 03728245) розрахувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році;

- зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 3 середніх річних заробітних плат працівника у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007 р. № 223, на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Шаргородський район, р/р 31219230700678, код ЄДРПОУ 34701104, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік").

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що відповідачем було виконано всі вимоги щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, у звязку з чим було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Так, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників СТОВ «Колос»в 2007 році становила 101 особу, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов'язати СТОВ «Колос»розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2007 році 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але у товаристві в 2007 році було працевлаштовано 1 особу-інваліда. За таких обставин, відповідач повинен розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліде не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Згідно наданих суду документів, зокрема, звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників СТОВ «Колос»в 2007 році становила 101 осіб, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа.

Відповідно до ст. 19 Закону із застосуванням правил арифметичного округлення кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році у СТОВ «Колос»мала б становити 4 одиниці.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем щомісяця протягом 2007 року подавалися до районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій (форми 3-ПН), у яких безпосередньо вказувалась потреба у працівниках-інвалідах для зайняття вакантних робочих місць, створених спеціально для даної категорії населення. Про направлення відповідної звітності свідчать а.с.8-19.

Крім того, в судовому засіданні оглядалися листи СТОВ «Колос»вих. №1164 від 30.08.2007 року, вих. №1254 від 17.10.2007 року, вих. №1388 від 11.12.2007 року, адресовані директору Шаргородського районного центру зайнятості, якими повідомлялося про наявність у товаристві вакантних робочих місць - посад сторожів для працевлаштування 4-ох осіб-інвалідів та просило направити осіб для зайняття вакантних місць, оскільки СТОВ «Колос»не має можливості самостійно працевлаштувати таких осіб.

Підтвердженням подання СТОВ «Колос»до районного центру зайнятості звітності про наявність вакансій (форма 3-ПН) є лист вих. №01/16-1038 від 25.06.2008 року Шаргородського районного центру зайнятості, у якому, крім того, зазначається, що направлення на працевлаштування до СТОВ «Колос»не видавалися в зв'язку з відсутністю на обліку в центрі зайнятості безробітних такої категорії.

З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ч. 3 ст. 18 вказаного Закону були виконані відповідачем у повному обсязі, у звязку з чим суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала складена в повному обсязі 01.06.2010 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді

<Текст >