Постанова № 9868021, 03.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48579/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Кішка Д.О.

представників відповідача - Пустовойтової А.В., Прокопчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівка-Агро" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2009 року ТОВ "Карлівка-Агро" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132301/0 та № 0000142301/0 від 08 травня 2009 року, № 0000132301/1 та № 0000142301/1 від 15 липня 2009 року, № 0000132301/2 та № 0000142301/2 від 30 вересня 2009 року, № 0000132301/3 та № 0000142301/3 від 10 грудня 2009 року .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Карлівською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка, що набрала форму акта, в якому зафіксовані порушення, що фактично позивачем допущені не були. На підставі висновків цього акту в останній редакції апеляційного узгодження прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000372301/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11028,00 грн. та № 0000382301/3 від 10 грудня 2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 33612,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки винесені без урахування фактичних обставин, які не були враховані під час прийняття спірних рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, свої рішення вважають законними та обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті правомірно на підставі Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" в зв'язку із безпідставним заниженням позивачем податкових зобов'язань.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 24 березня по 13 квітня 2009 року Карлівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ЗАТ "Карлівка-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року; за результатами якої складено акт № 19/23/32217726 від 16 квітня 2009 року. В ході проведення перевірки, встановлено порушення:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 94863,00 грн. в тому числі по періодах: за 2007 рік в сумі 25632,00 грн., за 2008 рік в сумі 69231,00 грн.

- підпункту 4.5 статті 4, підпункт 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункт 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97 ВР в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38242,00 грн. та занижено ПДВ на загальну суму 22408,00 грн.

На підставі акту № 19/23/32217726 від 16 квітня 2009 року винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№ 0000132301/0 від 08 травня 2009 року, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 94863,00 грн. та штрафними санкціями 59338,50 грн.

№ 0000142301/0 від 08 травня 2009 року, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі37761,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18880,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, проте, за результатами процедури апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень вищі контролюючі органи в спірні податкові повідомлення-рішення внесли зміни, скарги позивача - задовольнили частково та винесли податкові повідомлення-рішення в останній редакції апеляційного узгодження № 0000382301/3 та № 0000372301/3 від 10 грудня 2009 року.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю донарахування йому податкових зобов'язань та застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000372301/3 від 10 грудня 2009 року щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 66494,00 грн. та штрафними санкціями 43786,00 грн., суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Підприємством позивача в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесло до складу валових витрат за 2007 рік витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 84311,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. У І півріччі 2007 року витрати на придбання товарів (робіт, послуг) згідно з даними первинних документів складали 14127154,00 грн., а відповідно до декларації з податку на прибуток за вказаний період, поданою позивачем до податкового органу, - 14811465,00 грн. (в т.ч. витрати на страхування майна в сумі 600000,00 грн. відображені товариством "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" замість "сума витрат із страхування" декларацій).

Таким чином, розбіжність становить 84311,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Карлівка-Агро" укладено з ТОВ "Фортуна Фьючер 2007" договір від 14 травня 2008 року № 18/05/РР на виконання робіт з ремонту цементних, бетонних та асфальтованих підлог і покриттів на території розташування будівель (складів) замовника (м. Карлівка, в Заводська, 1). На підставі акта здачі - приймання виконаних робіт і податкової накладної від 30 червня 2008 року по зазначеному договору ЗАТ "Карлівка-Агро" віднесло вартість робіт в сумі 181667,00 грн. до складу валових витрат за І півріччя 2008 року, та включило 36333,00 грн. ПДВ по вказаній операції до складу податкового кредиту за червень 2008 року.

При цьому акт здачі-приймання робіт від 30 червня 2008 року, складений на виконання вищезгаданого договору від 14 травня 2009 року №18/05/РР містить порушення вимог наказу Державного комітету статистики України від 21 червня 2002 року № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", оскільки в ньому зазначено, що будівельно-монтажні роботи проводились на складах, однак перелік складів та дані про субпідрядника в акті виконаних робіт відсутні.

Таким чином, ЗАТ "Карлівка-Агро" в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 і підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесло до складу валових витрат за І півріччя 2008 року витрати на поліпшення основних фондів в сумі 181667,00 грн. згідно з договором, украденим з ТОВ "Фортуна Фьючер 2007", та в включило до складу податкового кредиту за червень 2008 року 36333,00 грн. ПДВ по вказаній операції.

Крім того, результати заходів, проведених органами ДПІ для встановлення факту надання послуг за договором позивача та його контрагента, свідчать про правомірність висновків відповідача про необхідність донарахування податку на прибуток.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на-отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.7 статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типову форму первинного облікового документу у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" затверджено наказом Державного комітету статистики України від 21 червня 2002 року № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві".

Типова форма акту № N КБ-2в поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. Типовою формою акту № N КБ-2в передбачено вказувати найменування об'єкта по виконанню будівельно- монтажних робіт.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо неправомірності віднесення позивачем витрат до складу валових вказаного періоду, та правомірності донарахування відповідачем ЗАТ "Карлівка-Агро" податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 66494,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 43786,00 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням №0000382301/3 від 10 грудня 2009 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000382301/3 від 10 грудня 2009 року про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 22408,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 11204,00 грн., суд приходить до наступного.

Через обставини, яким було надано оцінку вище, Карлівською МДПІ зроблено висновок про зайве віднесення позивачем до складу валових витрат сум за правочином, укладеним ЗАТ "Карлівка-Агро" з ТОВ "Фортуна Фьючер 2007" та встановлено порушення підпункту 4.5 статті 4, підпункт 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункт 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, позивачу визнано податкове зобов'язання з податку на додану вартість № 0000382301/3 на загальну суму 33612,00 грн.

Суд не бере до уваги посилання позивача на правомірність формування податкового кредиту та розрахунок валових витрат, оскільки вони спростовуються вищевикладеними фактами.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень необґрунтовані, безпідставні, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 814, 71, 94, 159, 160164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2010 року.

СуддяС.С. Бойко