Рішення № 98670416, 20.07.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2651/21

провадження 2/216/2147/21

РІШЕННЯ

іменем України

20 липня 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шаповалова І.В.,

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що в липні 2011 року вона познайомилась з ОСОБА_11 та з цього часу почали спілкуватись. 12 березня 2012 року за рішенням Довгінцівського районного суду м. Кривого Рогу у справі №2-2491/2011, яке набрало законної сили 22.03.2012, шлюб між позивачем та першим чоловіком, ОСОБА_12 , було розірвано. На той момент вони з ОСОБА_11 вже почали проживати разом в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , хоча до цього він мешкав з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .З ОСОБА_11 вони проживали як чоловік та дружина, він працював в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підсобником, разом вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет, проте, реєструвати шлюб не бажали, оскільки раніше мали негативний досвід життя у зареєстрованому шлюбі. Також позивачу було відомо, що матір її цивільного чоловіка – ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після продажу їх квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за життя придбала у власність на підставі договору купівлі-продажу №2640 від 09.10.2013 двокімнатну квартиру на третьому поверсі чотирьохповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її син, ОСОБА_11 , своєчасно, а саме, 18 липня 2019 року, звернувся до Першої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців після померлої не було. На момент смерті матері ОСОБА_11 був зареєстрований разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок чого ОСОБА_11 фактично прийняв спадщину. Разом з цим він не встигнув отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності на нерухоме майно, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 також помер від хвороби шлунково-кишечного тракту (язви), коли поїхав до дому своєї матері (актовий запис про смерть №1325 від 29.11.2019). У подальшому, а саме, 09.03.2021, позивач звернулась до приватного нотаріуса Янковської О.І. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_11 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою від 13 квітня 2021 року їй було відмовлено через те, що у нотаріуса відсутня можливість встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, крім того не було надано правовстановлюючих документів на квартиру та відомостей про відкриття спадщини, у зв`язку з чим було запропоновано звернутись до суду з приводу встановлення факту спільного проживання та визнання права на спадщину в судовому порядку. Разом з цим, з сайту судова влада позивачу стало відомо, що в Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу в порядку окремого провадження розглядалась цивільна справа №216/4833/20 за заявою виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про визнання відумерлою спадщини після смерті матері ОСОБА_11 – ОСОБА_13 , та передачу квартири у власність територіальної громади. Ознайомившись з цією справою через свого адвоката, ОСОБА_1 вирішила подати вказаний позов, оскільки вважає, що має право на спадкування майна померлого ОСОБА_11 як спадкоємець четвертої черги спадкування, через те, що більше п`яти років до відкриття спадщини проживала з ОСОБА_11 однією сім`єю як чоловік та дружина, а інші спадкоємців після його смерті відсутні.

10.06.2021 року до суду надійшов відзив від виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, в якому орган місцевого самоврядування з позовом не погодився та просив в задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. 09.07.2019 у АДРЕСА_3 , відкрилася спадщина після смерті громадянки ОСОБА_13 . До складу спадщини входить нерухоме майно, яке складається з однокімнатної квартири на 3-му поверсі в чотирьохповерховому будинку, за адресою: АДРЕСА_3 . Виконкомом районної у місті ради було розпочато процедуру визнання спадщини відумерлою та подано відповідну заяву до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу, яка прийнята до провадження за номером №216/3328/21. У рамках процедури виконкомом Центрально-Міської районної у місті ради було направлено ряд запитів, зокрема до Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про наявність інформації про смерть громадянки ОСОБА_13 , яка була власником спірного майна. Листом від 02.07.2020 (вих. №1316/20.30-190) зазначену інформацію було підтверджено. Відповідно до листа-відповіді від 09.07.2020 №645 КП ДОР «Криворізьке БТІ» право власності на вказане жиле приміщення не було зареєстровано за померлою ОСОБА_13 станом на 31.12.2012. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.06.2020, вищевказане жиле приміщення згідно з договором купівлі-продажу, серія та номер: 2640, виданим 09.10.2013 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко В.Я., значиться за померлою. За повідомленням Першої Криворізької Державної нотаріальної контори станом на 24.06.2020 (вих. №1279/01-16) після ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , з заявою від 18.07.2019 про прийняття спадщини звернувся її син, ОСОБА_11 . Була заведена спадкова справа №298-2019, але свідоцтво про право на спадщину ним не було отримано, оскільки він ІНФОРМАЦІЯ_5 також помер. Після його смерті з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, що вбачається з листа-відповіді Першої Криворізької Державної нотаріальної контори від 21.07.2020 №1479/ 01-16. У Криворізькій загальноміській газеті «Червоний гірник» № 35 від 25.06.2020 (стор.19) та №18 від 16.03.2021 (стор.7) були опубліковані повідомлення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про відкриту спадщину за вищевказаною адресою, що також дало можливість позивачу заявити свої вимоги. Однак, за твердженням відповідача, за час від опублікування оголошень ніхто з можливих кредиторів та спадкоємців померлих до виконкому районної у місті ради не звертався. Відповідно до інформації, яка була надана відділом реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради від 10.08.2020 №3697, в зазначеній квартирі ніхто не мешкає (відсутні зареєстровані громадяни). (копія додається). З метою з`ясування наявності осіб, що постійно проживають у даному приміщенні було проведено виїзд за адресою та виявлено, що квартира зачинена. Також було опитано сусідів, які зазначили, що спадкодавець ( ОСОБА_11 ) дійсно тривалий час проживав один у даному помешканні, вів аморальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями. Інших осіб, які б проживали разом із ним не було. Зазначене зафіксовано у відповідному акті обстеження від 14.08.2020 та у довідці відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради. Крім того, утриманням даного помешкання ніхто не займається, комунальні платежі не сплачуються, борг по сплаті за надані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій відповідно до довідки №2 станом на 01.05.2021, становить майже 32500 грн. Відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 19.03.2020 у справі №303/2865/17, вважає, що позивач не надала в обґрунтування своїх позовних вимог жодного доказу, який би підтверджував факт постійного проживання однією сім`єю із спадкодавцем протягом більше п`яти років, подані ж позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, а також надала наступні пояснення. Познайомилися вони з ОСОБА_11 в 2011 році через спільних знайомих, вона якраз перебувала в процесі розлучення з першим чоловіком, почали спілкуватися. Їй також відомо, що він давно був у шлюбі, але швидко розлучився, а потім більше не одружився.Проживав він з матір`ю на АДРЕСА_2 , але в подальшому з 2012 року вони з ОСОБА_11 почали мешкати разом за адресою її проживання: АДРЕСА_1 . Разом з цим у періоди сварки, оскільки померлий за життя любив зловживати алкоголем, ОСОБА_11 тимчасово переїжджав жити до своєї матері за адресою: АДРЕСА_3 , а після примирення знову повертався. При цьому позивач наголошувала, що сама вона ніколи не бувала вдома у матері свого цивільного чоловіка – ОСОБА_13 за вказаною вище адресою у зв`язку з неприязними з нею відносинами. Також позивач зазначила, що останнім часом ОСОБА_11 працював в АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підсобним робітником, а також, що він був інвалідом 3-ї групи, через діабет. Перед смертю ОСОБА_11 почав часто скаржитися на своє здоров`я, щось було ніби виразки шлунка або кишечника. Шлюб вони з ОСОБА_11 не бажали реєструвати, спільних дітей не було, а жили разом з донькою від першого шлюбу в позивача вдома, вели спільне господарство, придбавали речі та продукти харчування, разом займались ремонтом житла, мали спільний бюджет, разом відпочивали. Влітку 2019 року матері ОСОБА_11 стало погано, коли він відвозив матір в лікарню, ОСОБА_13 померла прямо на сходах будинку через серцевий напад, їй було за 80 років. Після цього ОСОБА_11 почав займатись похованням своєї матері, ходив до нотаріуса з приводу оформлення спадщини на квартиру, де жила його мати по АДРЕСА_4 . Також позивач зауважила, що після смерті матері ОСОБА_11 став частіше вживати алкоголь, і коли він в черговий раз поїхав до матері додому забрати якісь речі на початку листопада 2019 року, йому ймовірно стало погано і він втратив свідомість. Позивач вважала, що ОСОБА_11 як зазвичай залишився у матері переночувати і не стала хвилюватися, але через день зателефонувала якась жінка (тоді позивач подумала, що дзвонила сусідка) і сказала, що ОСОБА_14 знайдений мертвим на підлозі в кімнаті, приїжджали швидка і поліція, всіх опитували. Похованням займалися працівники комунального підприємства «Ритуал», а оскільки шлюб між позивачем та ОСОБА_11 не був зареєстрований і вона йому родичем не була, тому їй труп не видавали для поховання, хоча при цьому позивач передавала жінці з цього ритуального підприємства, ім`я якої вона не пам`ятає, гроші в сумі 10 тис. грн для оплати послуг поховання і встановлення пам`ятного знака, але чек і квитанцію ніхто не видав, а також ніхто не повідомив час і місце поховання, нібито через те, що проводиться розслідування на предмет можливого вбивства. Крім того позивач вказувала на те, що відразу до нотаріуса вона не зверталася, оскільки квартиру опечатала поліція, а слідчий ОСОБА_15 забрав документи і ключі від квартири, пояснивши, що повідомить про результати розслідування. Приблизно через півроку позивач намагалась зв`язатись з цим слідчим, але їй повідомили, що він звільнився, а де документи і ключі від квартири в поліції не знають. Додатково ОСОБА_1 зауважила, що внаслідок введених карантинних обмежень, а також відсутність коштів у позивача, тривалий час вона не могла звернутись до нотаріуса, а коли все ж вдалося, то їй відмовили і сказали звертатись до суду. В подальшому позивач знайшла адвоката, який підготував документи і подав позов. При цьому адвокат повідомив її про те, що працівники виконкому Центрально-Міської районної у місті ради вже одного разу намагались забрати квартиру ОСОБА_11 , і що він ознайомився з матеріалами цієї справи, а також зробив їх копії і подав до суду.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позов від 10.06.2021, та просили в позові відмовити.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (аркуші справи 4, 6).

Відповідно до рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.03.2012 у справі №2-2491/11 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (набрало законної сили 22.03.2012) (аркуш справи 5).

Також з паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 19.06.2008 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вбачається, що останній до 25.02.2014 мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , але з 04.03.2014 зареєстрував місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 (аркуші справи 17-20).

Окрім цього згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.05.1970 ОСОБА_11 є сином ОСОБА_16 та ОСОБА_13 (аркуш справи 16).

Одночасно з цим встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2013 ОСОБА_13 придбала квартиру АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 , вартістю 109200 грн (аркуші справи 7-9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 померла, про що було видане свідоцтво серія НОМЕР_3 .07.2019, а після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири за вказаною вище адресою і вже 18 липня 2019 року її син, ОСОБА_11 подав до Першої криворізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_13 (аркуші справи 10-13).

Проте ОСОБА_11 не встигнув оформити спадщину, оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що був складений актовий запис №1325 від 29 листопада 2019 року на підставі заяви працівника КП «Рітуал Сервіс Плюс» (аркуш справи 25).

Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_11 09 березня 2021 року до приватного нотаріуса Янковської О.І. із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 , однак у зв`язку з відсутністю в неї документів, що підтверджують родинні відносини, а також інших документів постановою від 13.04.2021 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (аркуші справи 26-28).

До позовної заяви було також додано свідоцтво про смерть ОСОБА_16 , батька померлого ОСОБА_11 , серія НОМЕР_4 , видане 12 листопада 2013 року, а також копію актового запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_17 №381 від 16.09.1996, вчиненого Довгинцівським відділом РАЦС м. Кривого Рогу, і повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 11.09.2020, з якого вбачається що дітей в шлюбі не було (аркуші справи 21-24).

Позивач ОСОБА_1 , вважаючи себе спадкоємцем за законом четвертої черги спадкування, оскільки проживала зі спадкодавцем, ОСОБА_11 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також вказуючи на те, що інших спадкоємців не має, але в оформленні спадщини їй було відмовлено нотаріусом, в тому числі й через необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю, звернулась до суду з позовними вимогами про встановлення такого факту та про визнання права власності на спадкове майно, а саме, на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Одночасно з цим виконком Центрально-Міської районної у місті ради надав разом з відзивом копію заяви про визнання відумерлою спадщини після померлого ОСОБА_11 з датою подання до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області – 07 червня 2021 року, тобто вже після відкриття провадження по даній справі (аркуші справи 60-63).

Також відповідачем було надано відомості про публікацію оголошення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_13 та ОСОБА_11 у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_3 (аркуші справи 74-75).

За наданими відповідачем відомостями ОСОБА_13 та ОСОБА_11 були зняті з реєстрації місця проживання у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_8 та 05.02.2020 відповідно, а за адресою: АДРЕСА_3 , відсутні зареєстровані особи (аркуші справи 76-77).

Крім того відповідно до акту обстеження житлових умов заявника від 14.08.2020 за адресою: АДРЕСА_3 , комісією у складі представника виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Ослюка В.І., сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_18 було встановлено, що в квартирі ніхто не мешкає та стан невідомий, оскільки двері зачинені (аркуш справи 78).

При цьому згідно з іншим наданим відповідачем актом перевірки факту проживання позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , однією сім`єю з померлим ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , складеним 09.06.2021 комісією у складі представника виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Ослюка В.І., сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , цією перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 , яка стверджує у своєму позові про те, що проживала із ОСОБА_11 однією сім`єю в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , ніколи тут не була. Також в акті вказано, що померлий ОСОБА_11 за вказаною адресою з 2014 року по 2019 рік і до дня смерті проживав вдвох тільки зі своєю матір`ю ОСОБА_13 ; сторонніх осіб в їхній сім`ї ніколи не було помічено; ОСОБА_11 був неодружений; з жінками, які могли з ним разом проживати, помічений не був; від своєї матері з зазначеної адреси ніколи і нікуди не від`їздив на проживання; помер ОСОБА_11 на самоті в квартирі, оскільки кілька днів не був помічений; поховання з квартири не відбувалось і де похований невідомо; весь час після його смерті квартира стоїть зачинена; сусіди, мешканці суміжних квартир, одноголосні в своїх висновках, що ОСОБА_1 є взагалі сторонньою особою і ніякого відношення до померлого ОСОБА_11 не має (аркуш справи 79).

Окрім цього в ході розгляду справи позивач надала суду акт від 01.07.2021, складений мешканцями будинку АДРЕСА_7 : ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , та уповноваженою особою – майстром ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» Рудник Л., в якому зазначено, що за вказаною адресою в квартирі не проживає та не зареєстрований ОСОБА_11 , але фактично мешкав в період з 2012 по 2019 роки (аркуш справи 114).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з необхідністю встановлення факту проживання з спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років до відкриття спадщини, а також пов`язані з питанням виникнення права на спадщину, тому до таких правовідносин слід застосовувати вимоги норм Цивільного кодексу України, що регулюють питання спадкування.

За приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 3 статті 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_11 після смерті своєї матері звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вважається що ОСОБА_11 прийняв спадщину у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Одночасно з цим із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 звернулась ОСОБА_1 , яка вважає себе спадкоємцем четвертої черги спадкування, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини із спадкодавцем.

При цьому у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 визначено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

А в пункті 21 згаданої постанови наведене роз`яснення, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Під час розгляду справи судом було допитано свідків за клопотанням позивача, які пояснили наступне.

Зокрема свідок ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 , пояснила, що тривалий час була знайома з ОСОБА_11 , який приблизно 10 останніх років мешкав із ОСОБА_1 в якості її цивільного чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 . Вона часто відвідувала свою сестру та постійно бачила там ОСОБА_11 , бачила як вони ведуть спільне господарство, спільно несуть витрати на утримання житла, придбання продуктів харчування, мають спільний бюджет, тобто поводяться як чоловік та жінка.

Свідок ОСОБА_4 , яка проживає в сусідній квартирі з позивачем та підписувала акт від 01.07.2021 про проживання ОСОБА_11 , надала пояснення про те, що знайома з позивачем з 2005 року, їй відомо, що раніше ОСОБА_1 проживала в зареєстрованому шлюбі, в якому в неї народились двоє дітей, а в подальшому з 2012 року ОСОБА_1 після розлучення з першим чоловіком почала проживати з іншим чоловіком - ОСОБА_11 , з яким мешкали разом останні 7-8 років за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, свідок повідомила, що особисто була знайома з ОСОБА_11 , бачила як вони разом з ОСОБА_1 придбають продукти харчування, ведуть спільне господарство у вказаному помешканні, часто бачила їх разом.

Також допитаний в якості свідка ОСОБА_7 повідомив, що знайомий з ОСОБА_1 з 2010 року. Йому відомо, що раніше позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі, але в подальшому після розлучення з 2012 року проживала у цивільному незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 . Свідок зазначив, що часто бував в гостях у ОСОБА_1 та бачив, як вона з ОСОБА_11 ведуть спільне господарство, разом утримують житло, мають спільний бюджет. Також свідок вказував, що ОСОБА_11 помер восени 2019 року, про що йому повідомила ОСОБА_1 , а також, що померлий зловживав алкогольними напоями.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду, що був знайомий з ОСОБА_11 , оскільки разом в 2018 році працювали в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а також повідомив, що в кінці 2018 року бачив на корпоративі фірми ОСОБА_11 та ОСОБА_1 разом, при цьому ОСОБА_11 представляв позивача як свою дружину. Крім того, свідку від ОСОБА_11 було відомо, що останній мешкав зі своєю дружиною за адресою: АДРЕСА_1 . В 2019 році, після звільнення з попереднього місця роботи, свідок зустрів ОСОБА_1 , яка повідомила, що ОСОБА_11 помер.

Вказані вище показання свідків розцінюються судом як достовірні, які узгоджуються з поясненнями позивача не суперечать між собою та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також вказують на наявність між позивачем ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_11 сімейних відносин, як дружини та чоловіка, протягом періоду з 2012 року по момент його смерті, а також вказують на місце фактичного проживання померлого та позивача: АДРЕСА_1 .

Також судом було допитано свідків за клопотанням виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, які пояснили наступне.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що мешкає в 3-му під`їзді будинку АДРЕСА_8 . Також повідомила, що до неї за місяць до засідання підходив представник виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Ослюк В.І., якого вона знає тривалий час, оскільки часто зверталась до органу місцевого самоврядування з питань утримання будинку, та запитував про ОСОБА_11 . З цього приводу свідок ОСОБА_8 повідомила, що вона щось підписувала, хоча текст не читала і його змісту не знає. Також свідок висловила свої особисті міркування про те, що в ОСОБА_11 не було ніяких стосунків з жінками, оскільки вона їх не бачила, проте, з приводу особистого життя ОСОБА_11 їй нічого не відомо, оскільки вона з ним не спілкувалась та в гостях в нього не була, але бачила його у дворі вказаного вище будинку у нетверезому стані. Одночасно з цим свідок пояснила, що особисто була знайома з матір`ю померлого ОСОБА_11 – ОСОБА_13 , яка їй розповідала про свого сина: зокрема, що ОСОБА_11 раніше перебував у зареєстрованому шлюбі з жінкою на ім`я ОСОБА_22 , працював в ПАТ «АрселорМіттал», хворів діабетом, а в самої ОСОБА_13 було серцеве захворювання, внаслідок якого вона й померла на сходовій клітині. Сам ОСОБА_13 після смерті матері сильно зловживав алкоголем та помер через декілька місяців. Похованням займалась комунальна служба, а також приїжджали працівники поліції. Свідок також повідомила, що ОСОБА_11 подавав документи про прийняття спадщини після своєї матері.

Інший свідок, допитаний за клопотанням відповідача, ОСОБА_10 , повідомив, що мешкав на одній сходовій клітині з родиною ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_9 , проте, з померлим ОСОБА_11 особисто практично не спілкувався, вважав його неадекватним у зв`язку з тим, що останній зловживав алкоголем, а в квартирі АДРЕСА_10 був одного разу, коли його запросила його мати - ОСОБА_13 , з якою свідок та його мати спілкувались частіше, допомогти з лічильником. Про особисте життя ОСОБА_11 свідкові нічого не відомо і він ним не цікавився, а оскільки він його з жінкою ніколи не бачив, тому, на особисту думку свідка, вважав, що в померлого ОСОБА_11 її ніколи і не було. Також , на особисту думку свідка, померлий ОСОБА_11 постійно мешкав із своєю матір`ю, хоча в гостях в нього не бував жодного разу та не бачив його речей за місцем мешкання. Додатково свідок повідомив, що померлий ОСОБА_11 хворів діабетом та працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а його мати - ОСОБА_13 померла від серцевого нападу, який стався на сходовій клітині. З ОСОБА_11 спілкувався близько одного разу після смерті його матері, а до цього лише вітався. Саме свідок ОСОБА_10 виявив померлого ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_10 , після чого приїжджали працівники поліції. Похованням займалась комунальна служба. Одночасно з цим свідок ОСОБА_10 надав свідчення про те, що представника виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Ослюка В.І. він бачив за місяць до засідання, його до нього привела іншій свідок – ОСОБА_9 , яка також працює у виконкомі, і він підписував якісь акт, але змісту його не знає, оскільки не читав написаний представником виконкому текст. При цьому саме ОСОБА_9 спочатку попросила його підписати акт, оскільки за її словами хтось намагається забрати квартиру, а в подальшому після допиту в суді самої ОСОБА_9 , остання спілкувалась з приводу розгляду цивільної справи з свідком ОСОБА_10 ще до його допиту і зокрема повідомила недостовірні відомості з пояснень позивача, а саме, що ОСОБА_1 начебто пояснювала, що мешкала з померлим ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 .

Також допитана в якості свідка ОСОБА_9 зазначила, що є посадовою особою виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, але це, на її думку, не впливає на зміст її показань. Зокрема свідок ОСОБА_9 , повідомила, що мешкала в одному під`їзді з родиною ОСОБА_11 та начебто була знайома з ним і його матір`ю, ОСОБА_13 , з моменту їх вселення з 2014 року і начебто бачила його кожного дня у нетверезому стані. Крім того, на особисту думку свідка, у ОСОБА_11 ніколи жінок не було, а мешкав він зі своєю матір`ю, оскільки ніколи його з жінками не бачила. Одночасно з цим свідок надала пояснення, що ніколи з померлим ОСОБА_11 ні про що не спілкувалась, його особистим життям не цікавилась, в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , ніколи не бувала. Проте зазначила, що сам ОСОБА_11 за життя працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а його матір ОСОБА_13 померла незадовго до нього від серцевого нападу. Крім того їй відомо, що після смерті ОСОБА_11 , в квартиру, де його знайшли, приїжджала поліція. З приводу акту від 07.06.2021 зазначила, що він складався, оскільки квартира стоїть пуста та ростуть борги за комунальні послуги, при цьому запрошення інших сусідів для допиту в суді вражає недоцільним через їх похилий вік. Додатково свідок ОСОБА_9 висловилась з приводу пояснень позивача ОСОБА_1 , за якими, на її думку, позивач стверджувала, що мешкала з померлим ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , хоча це не відповідає дійсності, оскільки такі пояснення в суді позивачем не надавались і взагалі позивач надавала свої пояснення не в присутності свідка ОСОБА_9 .

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , в частині відомостей про місце роботи померлого ОСОБА_11 , про наявність в нього хронічного захворювання, про зловживання ним алкогольними напоями, про обставини та причину смерті його матері, ОСОБА_13 , про факт прийняття ним спадщини після смерті матері, про обставини смерті та поховання самого ОСОБА_11 , суд дійшов висновку про їх достовірність, оскільки вони повністю підтверджують пояснення позивача в цій частині, а також узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і не суперечать наявним в матеріалах справи письмовим доказам. Крім того саме показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтверджено правдивість пояснень позивача ОСОБА_1 щодо життєвих обставин померлого ОСОБА_11 та його матері; підтверджено наявність між позивачем та померлим ОСОБА_11 тісних довірливих стосунків, притаманних подружжю, а саме обізнаність щодо стану здоров`я ОСОБА_11 і обставин смерті його матері, ОСОБА_13 ; підтверджено наявність спільного бюджету, про що свідчить обізнаність позивача про місце роботи.

Одночасно з цим суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в частині відомостей про фактичне місце проживання померлого ОСОБА_11 та наявність в нього стосунків з жінками, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях самих свідків, тому що за їх власними свідченнями вони ніколи не цікавились особистим життям ОСОБА_11 , ніколи з ним не спілкувались, обмежуючись формальним привітанням, та не відвідували його за тим місцем проживання, на яке самі вказували у свідченнях, за адресою: АДРЕСА_3 . Єдиним джерелом своєї обізнаності вказані свідки називали свою особисту думку.

При цьому судом береться до уваги та обставина, що свідок ОСОБА_9 , будучі посадовою особою виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, брала участь при складанні обох актів, наданих представником відповідача від 14.08.2020 та 09.06.2021, допитувалась в якості свідка, а також надавала недостовірні відомості в суді, а саме, за показаннями свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_1 начебто стверджувала, що мешкала разом з померлим ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , хоча це не відповідає дійсності і навпаки позивач постійно стверджувала, що ніколи не бувала за вказаною адресою. Більш того, вказані недостовірні відомості свідок ОСОБА_9 повідомляла іншому свідку – ОСОБА_10 , ще до його допиту, намагаючись у такий спосіб вплинути на його показання та створити у свідка негативне враження щодо позивача, як до особи, яка намагається незаконно заволодіти майном померлого. І наостанок, саме свідок ОСОБА_9 сприяла збиранню пояснень мешканців будинку АДРЕСА_11 , вирішуючи хто зможе прийти та дати показання, а хто ні, а також сприяла складенню акту від 09.06.2021.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

А згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того такі ж самі недостовірні відомості були викладені в акті від 09.06.2021, а саме: «Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 , яка стверджує у своєму позові про те, що проживала із ОСОБА_11 однією сім`єю в приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , ніколи тут не була.» (аркуш справи 79). Але при цьому, а ні в позовній заяві, а ні в усних поясненнях ОСОБА_1 під час розгляду справи в судовому засіданні, а ні в письмових поясненнях позивача такі відомості позивачем не наводились.

За приписами ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, враховуючи показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також письмові докази, а саме, акт про фактичне проживання померлого ОСОБА_11 в період з 2012 по 2019 роки за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про те, що наданий представниками виконкому Центрально-Міської районної у місті ради акт від 09.06.2021 ґрунтується на припущеннях, містить в собі недостовірну інформацію щодо підстав позову, є заангажованим, а його зміст навіть не доводився до відома осіб, які його підписували (свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ), у зв`язку з чим такий акт не може вважатись належним та достовірним доказом.

Також судом не беруться до уваги відомості з Першої криворізької державної нотаріальної контори, викладені в листі від 21.07.2020 за вих.№147901-16, про відсутність спадкової справи після померлого ОСОБА_11 (аркуш справи 68), оскільки позивачем надані відомості про заведення такої спадкової справи 09.03.2021 (аркуш справи 26). Інші додані до відзиву письмові докази стосуються питання визнання спадщини після смерті ОСОБА_11 відумерлою, ініційованого виконкомом Центрально-Міської районної у місті ради лише 07 червня 2021 року, тобто вже після заведення спадкової справи та відкриття провадження у даній справі, а тому підлягають оцінці судом, який розглядає відповідну цивільну справу в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому ч. 1 ст. 79 та ч. 1 ст. 80 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, повно та всебічно, безпосередньо та об`єктивно дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази з точки зору їх належності і допустимості, а також достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з спадкодавцем – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як дружини та чоловіка не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Одночасно з цим за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 334 ЦК України якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Вирішення питання визнання права власності в судовому порядку є крайнім засобом захисту права власності особи за відсутності інших можливих заходів захисту речових прав на нерухоме майно.

Судом було встановлено, що ОСОБА_11 за життя прийняв спадщину після своєї матері – ОСОБА_13 , у вигляді двокімнатної квартири загальною площею 49,6 кв.м., житловою площею 28.3 кв.м. яка розташована на третьому поверсі чотирьохповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , але не встигнув отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки помер до закінчення шестимісячного строку, встановленого ст. 1298 ЦК України.

При цьому судом також було встановлено, що після смерті ОСОБА_11 із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 , проте, через необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю на час відкриття спадщини, а також відсутність правовстановлюючих та інших документів, позивач не мала можливості у визначеному ззаконом порядку отримати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу, суд вважає за можливе задовольнити позов та визнати право власності за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 .

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 328, 334, 368, 392, 1216, 1217, 1218, 1226, 1261, 1268, 1296, 1298 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 90, 95, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з спадкодавцем – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як дружини та чоловіка не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 49,6 кв.м., житловою площею 28.3 кв.м. яка розташована на третьому поверсі чотирьохповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Виконком Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, ЄДРПОУ 04052560, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Свято-Миколаївська, 27.

Повний текст рішення виготовлений 21 липня 2021 року.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов