Постанова № 9867013, 04.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.06.10Справа №2а-2918/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини

до Державної інспекції з контролю за цінами в АРК

про визнання недійсним рішення

за участю представників:

Від позивача Панченко Л.В. керівник, наказ № 80-к від 02.09.2005 р.

Кухарська І.В. - голов. бухгалтер, наказ № 3-к від 09.09.2005 р.

Від відповідача Окул Н.Л. - пред-к, дов. № 3413 від 18.11.2009 р.

Суть спору: Красноперекопська міжрайонна державна ї лабораторія ветеринарної медицини (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просила визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АРК (далі відповідач) № 13 від 24.01.2007 р. Вимоги мотивовані тим, що відповідач виніс зазначений рішення без вивчення дійсних обставин справи, з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 08.04.2010 р., надав заперечення на позов (вих. №01/07-07/258 від 08.04.2010 р.), в яких визначив, що Рішення № 13 від 24.01.2007 р. прийнято за результатами перевірки позивача, під час якої було встановлено необґрунтоване отримання ним виручки під час надання послуг в наслідок невірного визначення тарифів.

Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.06.2010 р., керуючись ст.49, 51 КАС України, представник позивача уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсним рішення відповідача № 13 від 24.01.2007 р. в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у сумі 8770,02 грн. та штрафу у сумі 17540,04грн.

Представник відповідача 04.06.2010 р. вважав можливим продовжити розгляд справи, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову (з урахуванням клопотання позивача).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів перевірку правильності формування позивачем вартості платних послуг за період часу з 01.08.2006 р. по 11.12.2006 р.

За результатами зазначеної перевірки 13.12.2006 р. був складений Акт № 0808, в якому зафіксовані висновки про порушення позивачем вимог Механізму формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги під час формування ним цін на послуги по ветеринарно - санітарної експертизи в період часу з 01.08.2006 р. по 11.12.2006 р., в наслідок чого необґрунтовано отримано виручку у сумі 9408,89 грн.

Відповідач 24.01.2007 р. прийняв рішення № 13 Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, в якому, він, керуючись ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, за порушення позивачем вимог Наказу Міністерства сільського господарства та продовольства України від 19.02.1996 р. № 51 «Про затвердження механізму формування тарифів за ветеринарні роботи та послуги» вирішив вилучити у позивача в доход бюджету 9409 грн. та штраф у сумі 18818 грн.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які він повинен дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотримання визначені у законі України “Про ціни і ціноутворення”. У ст.14 зазначеного закону встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету, крім того в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів № 298/519 від 03.12.2001 р. затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових(штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (далі Інструкція № 298), яка зареєстровано в Мінюсті України 18.12.2001 р. за № 1047/6238.

У п. 1.4 Інструкції № 298 визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними порядку встановлення та застосування цін і тарифів. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, на які накладаються економічні санкції, є, зокрема, нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни;завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних (п. 1.5 Інструкції № 298 ) .

Наказом Міністерства сільського господарства та продовольства України №51 від 19.02.1996 р. затверджений Механізму формування тарифів за ветеринарні роботи та послуги (далі Механізм № 51), в яком вказано, що з метою своєчасного і правильного встановлення тарифів на місцях за ветеринарні роботи і послуги, формування тарифів проводиться на основі затрат часу на підготовку та виконання ветеринарних робіт і послуг відповідно до типових норм, вартість одиниці часу, нарахувань на заробітну плату у встановлених розмірах для підприємств, вартості матеріалів і обладнання, які необхідні для проведення ветеринарних робіт та виконання послуг, за цінами придбання, накладних витрат на поточній рік, прибутку у розмірі 30% собівартості ветеринарних послуг, податку на додану вартість.

У Механізмі № 51 визначено, що вартість одиниці часу визначається, виходячи з фактичного сердньомісячного посадового окладу лікаря, фельдшера ветеринарної медицини, лаборанта, ветеринарного санітара, оператора, заробітна плата включається в калькуляцію виконаних ветеринарних робіт та послуг повністю при умові, коли установи ветмедицини або введені одиниці утримуються за рахунок позабюджетних коштів, частково - в частині, що фактично виплачується працівникам за рахунок виконаних робіт та наданих послуг, накладні витрати визначаються за фактичними витратами і розподіляються пропорційно загробній платі з нарахуваннями, згідно калькуляцією.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в період часу, який перевірявся, за рахунок коштів спеціального фонду основна заробітна плата виплачувалась тільки 2,5 одиницям - персоналу лабораторії № 4 (1 одиниця - завідуюча лабораторією, 0.5 одиниці лаборанта), 1 одиниці сторожа. Іншому персоналу позивача за рахунок коштів спецфонду виплачувалась додаткова заробітні плата.

За таких умов представники відповідача прийшли до висновку, що до складу накладних витрат під час надання послуг на ветеринарні послуги у м.Красноперекопськ має включатись в калькуляцію вартості цих послуг витрати на виплату заробітної плати у частині, яка фактично виплачується робітникам підрозділу позивача за рахунок наданих послуг та виконаних робіт (спецфонд).

Надані позивачем розрахунки тарифів на послуги, яки виконувались Красноперекопською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини свідчать про те, що при визначені одиниці робочого часу бралась до уваги заробітна плата працівників лабораторії, оплата якої здійснювалась за рахунок коштів спеціального фонду . Твердження відповідача про те, що в даному випадку мають братися до уваги тільки заробітна плата працівників ( одиниць) його підрозділу, яка сплачується за рахунок спеціального фонду, не можна визнати такими, що відповідають Механізму № 31. Як зазначено вище у цьому документу зафіксовано, що вартість одиниці часу визначається, виходячи з фактичного середньомісячного посадового окладу лікаря, фельдшера ветеринарної медицини, лаборанта, ветеринарного санітара, оператора, при умові виплати її повність або частково за рахунок позабюджетних коштів, саме в частині таких виплат .

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано обґрунтування того, що до складу тарифів має включатися вартість часу працівників того підрозділу позивача, в якому працюють особи, утримання яких в повному обсязі здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду. На думку суду такий висновок відповідача не базується на дійсних обставинах справи, не враховує того, що позивач є юридичною особою, яка надає ветеринарні роботи і послуги, розрахунок вартості яких здійснюється, виходячи з затрат часу на їх підготовку та виконання відповідно до типових норм, незалежно від місця їх надання.

Під час розгляду справи представник відповідача наполягав на тому, що позивачем в період часу, який перевірявся, було необґрунтовано отримано виручку, в тому числі в наслідок того, що під час формування розміру тарифів на ветеринарні роботи і послуги ним були невірно визначені суми накладних витрат. При здійснені розрахунку цієї складової тарифу відповідач вважає за необхідне застосовувати положення Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, яки затверджені Наказом Комітету по нагляду за охороною праці України 10.06.98 N 117, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.1998 р.за N 449/2889 (далі Норми №117) .

У зазначеному наказі вказано, що цей нормативний акт поширюється на всі підприємства і організації сільськогосподарського виробництва незалежно від форм власності і видів їх діяльності, працівники яких повинні обов'язково застосовувати під час трудового процесу спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

До матеріалів справи залучена копія Положення про Красноперекопську міжрайонну державну лабораторію ветеринарної медицини, яке затверджено наказом Державного Департаменту ветеринарної медицини № 47 від 17.06.2003 р. із змінами, внесеними наказом № 21 від 25.02.2004 р. У цьому положенні вказано, що позивач є державною установою ветеринарної медицини з питань лабораторної діагностики хвороб тварин, ветеринарно-санітарної експертизи, оцінки якості безпеки продукції харчування (п.3).

В силу викладеного суд вважає, що не можна визнати правомірним застосування до діяльності позивача будь-яких нормативних та підзаконних актів, яки не стосуються процедури та порядку проведення ветеринарно-санітарної експертизи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що посилання відповідача на вимоги Норм № 117 під час визначення обсягу накладних витрат при встановлення розмірів тарифів на ветеринарні роботи і послуги, яки надаються позивачем, не можна визнати обґрунтованими та розсудливими.

Під час розгляду справи позивач зазначив, що при визначені обсягу зазначеної складової розміру тарифів на ветеринарні роботи і послуги він використовував вимоги Порядку формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги, затверджені Головним управлінням ветеринарної медицини 16.03.1995 р.

Відповідачем в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надані докази неправомірності застосування позивачем вимог цього порядку.

За таких обставин, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, результати експертизи, проведення якої було здійснено на підставі ухвали від 07.11.2007р., клопотання позивача про уточнення позовних вимог, суд прийшов до висновку, що при прийнятті відповідачем 24.01.2007 р. рішення № 13 ним необґрунтовано вилучено у позивача 8770,92 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 17540,04 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.06.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 11.06.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в АРК (м. Сімферополь, вул. Павленко, 20,) Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №13 від 24.01.2007 р. в частині вилучення з Красноперекопської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини (м.Красноперекопськ, вул. З. Промислова 4, код ЄДРПОУ 33671561) 8770,92 грн. необґрунтовано отриманої виручки та штрафу у сумі 17540,04 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.