Постанова № 9866955, 01.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.06.10Справа №2а-14951/09/6/0170 (10:46)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Усковій О. І., за участю:

представника позивача - Коваленка Едуарда Івановича, довіреність № 878 від 26.05.10,

представника відповідача - Котлярової Олени Валеріївни, довіреність № 7384/10/10-0 від 25.08.09, розглянув адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001672302/0 від 29.10.09

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового-повідомлення-рішення № 0001672302/0 від 29.10.09 про сплату позивачем суми податкового зобов'язання у розмірі 9194,55 грн, у тому числі основного-платежу у розмірі 6129,70 грн та штрафних санкцій у розмірі 3064,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно донарахував податок на землю на підставі державної статистичної звітності форми 6-зем, яка містіть 1,га. Позивач посилається на порушення відповідачем положень ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу", ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 1, 2, 5, 20 Закону України "Про плату за землю" нарахував податкові зобов'язання юридичній особі, яка не є платником податків.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на той факт, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, за даними уповноваженого державного органу з питань земельних ресурсів у 2008-2009 р. площа земельної ділянки позивача зазначена 66091,0 кв. м., а в розрахунках податку за землю на 2009 рік, наданих позивачем відповідачеві зазначено, що позивач сплачував податок за землю за 64019,0 кв. м. замість 66091,0 кв. м., внаслідок чого розбіжність складає 2072,0 кв.м. Таким чином, заниження податку за землю склало за 1 півріччя 2009 року 6129,70 грн. Крім того, відповідач посилається на факт притягнення посадової особи позивача - директора - до адміністративній відповідальності по ст. 163-1 ч. 1 КУоАП в виді штрафу у розмірі 85,00 грн.

Заслухав представників сторін, дослідив матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.09 ДПІ в м. Євпаторія АРК проведена планова виїзна перевірки ДП "Євпаторійський морський торговельний порт" (код з ЄДРПОУ 01125583) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08 по 30.06.09 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 по 30.06.09, за результатами якої складений акт № 2027/23-2/01125583 (а.с. 8-59).

Зазначеним актом зокрема встановлено порушення позивачем ст. 2, 5, 7, 13, 14, 15 Закону України "Про плату за землю" в результаті чого занижено податок на землю в період, що перевірявся, на загальну суму 6129,70 грн., у тому числі за 1 півріччя 2009 року (з 01.01.09 по 30.06.09) на суму 6129,70 грн. Так у тексті акту перевірки зазначено, що обов'язок сплати земельного податку виникає безпосередньо з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про плату за землю". До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором (ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України). Відсутність оформленого документа не звільняє від сплати податку на землю внаслідок того, що право користування земельною ділянкою же виникло.

На підставі вищезазначеного акту перевірки від 16.10.09 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001672302/0 від 29.10.09 про донарахування податкового зобов'язання у тому числі основного платежу - 6 129,7 грн; та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 064,84 грн. (а.с. 6).

Оцінюючи вимоги позивача на предмет відповідності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення приписам діючого законодавства України зокрема Закону України "Про плату за землю" судом встановлено наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов 'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, яка нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства , та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В силу ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату землі" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок (ч. 2 ст. 2).

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди (ч. 3 ст. 2).

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (ч. 4 ст. 2)

Приписами ст. 13 закону України "Про плату землі" передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Положеннями ст. 15 вищезазначеного закону передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. ст. 125).

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч. 2 ст. 125 ЗКУ).

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ч. 3 ст. 125 ЗКУ).

Згідно до приписів ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положення ч. 2 ст. 126 ЗК України передбачають, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з визначенням, закріпленим в ст.193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Пунктом 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993р. №15 визначено, що державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, право користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки та пояснень позивача, на протязі 2008 - 1, 2 кварталів 2009 позивачем подавались до відповідача уточнюючи розрахунки сум податку на землю (а.с. 40-41).

За період з 01.04.08 по 31.12.08 позивачем самостійне нараховане податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 256 652,50., з 01.01.09 по 30.06.09 у сумі 194051,64 грн. Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вищезазначені податкові зобов'язання є узгодженими.

Посилання позивача, на той факт, що ним не сплачувався земельний податок за вищезазначений період, а сплачувалась плата за землю, судом до уваги не приймається, оскільки як випливає зі змісту ст. 2 Закону України "Про плату за землю" земельний податок є різновидом плати за землю, що суттєво на спірні правовідносини не впливає.

При цьому оцінюючи правомірність нарахуванні відповідачем податкових зобов'язань по податку на землю за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Євпаторія, пл. Моряків, 1 площею 2072 кв. м. (яка є різницею між земельною ділянкою, задекларованою позивачем як об'єкт оподаткування у 2008 році (66091,0 кв. м.) та земельною ділянкою, задекларованою позивачем як об'єкт оподаткування у 1, 2, кварталах 2009 році (66091,0 кв. м.), суд виходить з наступного.

Рішенням Євпаторійської міської ради № 5-14/25 від 23.03.07 наданий Державному підприємству "Євпаторійський морський торговельний порт" на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтирною площею 6, 6091 га за адресою: пл. Моряків, 1, м. Євпаторія. АРК для обслуговування об'єктів Євпаторійського морського торговельного порту.

Схемою меж земельної ділянки за адресою: пл. Моряків, 1, м. Євпаторія, АРК для обслуговування об'єктів Євпаторійського морського торговельного порту від 28.05.08, актом встановлення меж земельних ділянок ДП "ЄМТП" для обслуговування об'єктів ЄМТП за адресою: м. Євпаторія, пл. Моряків, 1 визначена загальна площа даної земельної ділянки у 6, 4019 га.

Згідно витягу № 1849 та 04.07.07 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: пл. Моряків, 1, м. Євпаторія, АРК для обслуговування об'єктів Євпаторійського морського торговельного порту площа зазначеної земельної ділянки склала саме 64019,00 кв. м., та суд звертає увагу, що саме з цього розміру площі ділянки визначена в установленому законодавством порядку нормативні грошова оцінка - 31984532,59 грн. Як встановлено судом раніш, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Отже, законним об'єктом оподаткування є саме земельна ділянка за адресою: пл. Моряків, 1, м. Євпаторія, АРК загальною площею 64019,00 кв. м.

Донарахував податкові зобов'язання з податку на землю на різницю між земельною ділянкою, задекларованою позивачем як об'єкт оподаткування у 2008 році (66091,0 кв. м.) та земельною ділянкою, задекларованою позивачем як об'єкт оподаткування у 1, 2, кварталах 2009 році (66091,0 кв. м.) в порушення ст. 2, 15 Закону України "Про плату за землю", ст. 125 Земельного кодексу України, без врахування обставин, викладених вище, відповідач порушив приписи ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу" та ст. 19 Конституції України, відповідно до яких податкові органи, повинні здійснювати свої повноваження у межах і у спосіб, визнаний законом, іншими нормативно - правовими актами. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є противоправним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на факт притягнення посадової особи позивача - директора Котельникова О. І. до адміністративній відповідальності по ст. 163-1 КУоАП в виді штрафу у розмірі 85,00 грн., як доказ порушення позивачем податкового законодавства у сфері земельних правовідносин, оскільки з матеріалів справи, зокрема постанови Євпаторійського міського суду АРК від 22.12.09 у справі № 3-3470/2009 вбачається встановлення зазначене ними рішенням суду вини Котельникова О. І. у вчинення правопорушення щодо заниження податку на прибуток та податку на надану вартість. До адміністративній відповідальності директор позивача за порушення законодавства у сфері правильності нарахування та справляння податку на землю не притягувався.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 N2 встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із критеріїв, встановлений ч.3 ст.2 КАС України для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач визначив позовні вимоги про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, а не визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Отже, суд вважає за доцільне визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0001672302/0 від 29.10.09 про донарахування Державному підприємству "Євпаторійський морський торговельний порт" суми податкового зобов'язання у розмірі 9194,55 грн, у тому числі основного-платежу у розмірі 6129,70 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3064,85 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Постанова у повному обсязі складена та підписана 07.06.10.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0001672302/0 від 29.10.09 про донарахування Державному підприємству "Євпаторійський морський торговельний порт" суми податкового зобов'язання у розмірі 9194,55 грн., у тому числі основного платежу - 6129,70 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 3064,85 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" судові витрати у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Латинін Ю.А.