Ухвала суду № 98590539, 26.07.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6172/21

Провадження № 2/461/1707/21

УХВАЛА

26.07.2021 року суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., розглянувши заяву адвоката Коломоєць Миколи Івановича про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом в інтересах ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» (адреса: 03126, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6; код ЄДРПОУ: 37616221), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача – Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (10008, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 35), Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович (79013, м.Львів, вул.Київська, буд.1) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Коломоєць М.І. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ТзОВ «Росвен інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача – Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з підстав, викладених у фабулі позову.

Одночасно з пред`явленням позову, адвокат Коломоєць М.І. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити стягнення, яке здійснюється у виконавчому провадженні 66066756 на підставі Виконавчого напису №27900, вчиненого 24.02.2021 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

В обґрунтування поданої заяви, адвокат Коломоєць М.І. вказує на те, що приватним нотаріусом примусово стягується сума боргу, якої не існує та яка звернута до виконання приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу без законних підстав. Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку призведе до того, що протягом усього періоду розгляду справи в суді, до позивача будуть застосовуватись заходи примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису, які будуть порушувати права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. Невжиття в такому випадку заходів забезпечення позову призведе до того, що у разі задоволення позову, позивач зазнає негативних наслідків примусового виконання виконавчого напису, який не відповідає закону. Відтак, просить заяву задоволити.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.

Пунктами 1-10 ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законом.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно може бути реалізоване на момент виконання рішення.

Водночас, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №27900 від 24.02.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТзОВ «Росвен інвест Україна», що виникла по Кредитному договору та невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист оспорюваних прав позивача, у разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів про наявність достатніх підстав вважати, що дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису, який є предметом оскарження, можуть вплинути на майнові права позивача. Забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №66066756 є необхідним та обґрунтованим, оскільки існує реальна загроза невиконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде постановлене в користь позивача.

Оскільки, обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди потенційному відповідачу, а також враховуючи відсутність обставин, визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що підстави для зустрічного забезпечення - відсутні.

Керуючись ст. ст.149,150,153,154 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Коломоєць Миколи Івановича про забезпечення позову – задоволити.

Зупинити стягнення, яке здійснюється у виконавчому провадженні №66066756 на підставі Виконавчого напису №27900, вчиненого 24.02.2021 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.

Інші відомості, передбачені ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 3 (три) роки з моменту її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Х.М. Мисько