Рішення № 98574386, 15.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року справа №380/9424/20

зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Середа О.-В.І.,

за участю представників сторін: Войтків З.Б., Яцишина О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) звернулося з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 16 346, 32 грн.

Ухвалою судді від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

28.12.2020 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області №00291555713 від 04.12.2018 на суму 7 158,37 грн.;

- податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області №00291555713 від 04.12.2018 на суму 1 868,53 грн.;

- податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області №00291555713 від 04.12.2018 на суму 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області №00291555713 від 04.12.2018 на суму 2 147,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області №00291555713 від 04.12.2018 на суму 560,56 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу прийняту Головним управлінням ДПС у Львівській області форми «Ф» №1117-57 від 28.01.2019.

Ухвалою від 04.01.2021 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги до спільного розгляду з первісним позовом у справі №380/9424/20 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 16346,32 грн. з яких: податок на доходи фізичних осіб (надалі ПДФО), що сплачується за результатами річного декларування 12613,33 грн., з яких 7158,37 грн. - основний платіж, 2038,53 грн. - штрафна санкція, 3416,43 грн. - пеня; військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 3732,99 грн., з яких 2147,05 грн. - основний платіж, 560,56 грн. - штрафна санкція, 1024,93 грн. -пеня. З огляду на те, що наявна заборгованість відповідачем погашена не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.

28.12.2020 року за вх. № 70277 первісним відповідачем надано до суду зустрічну позовна заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0029155713 від 04.12.2018 року, форми «ПС» №0029175713 від 04.12.2018 року, форми «Р» №0029205713 від 04.12.2018 року та скасування податкової вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначає, що в первісному позові позивач просить стягнути з нього борг у сумі 16346,32 грн. Вказана заборгованість обґрунтована наявністю податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0029155713 від 04.12.2018 року, форми «ПС» №0029175713 від 04.12.2018 року, форми «Р» №0029205713 від 04.12.2018 року та податкової вимоги № 1117-57 від 28.01.2019 року. Позивач за зустрічним позовом вказує, що вказані повідомлення-рішення прийняті за результатом перевірки, під час проведення якої відповідачем за зустрічним позовом вчинено низку процесуальних порушень, які призвели до порушення порядку проведення перевірки. Наказ на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, матеріали перевірки та податкова вимога надсилались за адресою, яка відрізняється від адреси проживання ОСОБА_1 . Окрім того, зазначає, що жодного доходу в розумінні податкового законодавства вона не отримувала Це й стало причиною звернення до суду з даним зустрічним позовом.

Відповідачем за зустрічним позовом через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якому останній підтримав свої мотиви, викладені у первісній позовній заяві.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.78 1.2 п.78.1 ст.78. п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України та наказу ГУ ДФС у Львівської області № 5676 від 04.10.2018 року, повідомлення про проведення перевірки від 04.10.2018 № 709 про проведення документальної позапланової перевірки посадовою особою первісного позивача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 проживаючої - АДРЕСА_2 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

Як зазначено в акті позапланової невиїзної документальної перевірки копія наказу про проведення документальної позапланової невиізної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано ОСОБА_1 05.10.2018 рекомендованим листом : повідомленням про вручення.

Перевірка проведена в Дрогобицькому управлінні ГУ ДФС у Львівській області та адресою: м Дрогобич. вул.Шевченка.9.

За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.» №2548/13-01-57-13/ НОМЕР_2 від 22.10.2018 року.

Перевіркою встановлено, що в 4 кварталі 2015 року первісний відповідач отримав прибуток у вигляді успадкованого майна в сумі 149482,38 грн., але не задекларувала цей дохід у річній декларації про доходи.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 04.12.2018 року були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області №0029155713 від 04.12.2018 на загальну суму 9342,65 грн.;

- податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області №0029175713 від 04.12.2018 на суму 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області №0029205713 від 04.12.2018 на загальну суму 2802,79 грн.;

У добровільному порядку відповідач за первісним позовом вказану заборгованість не сплатила, відповідно позивач за первісним позовом звернувся до суду з даним позовом.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог зустрічного позову, суд виходить із наступного.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

За змістом пп. 78.1.2 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

У відповідності до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Додаткові особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПК України.

Так, згідно з абз. 1 п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов`язковою вимогою, що передує проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки є:

- наявність підстав для проведення документальної позапланової перевірки, передбачених п. 78.1 ст. 78 ПК України;

- прийняття керівником (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу рішення, яке оформлюється наказом;

- встановлення контролюючим органом факту вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, до початку проведення зазначеної перевірки.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності підстав, передбачених п.78.1 ст.78 ПК України, а право на проведення такої перевірки виникає лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Недодержання вимог п. 78.1, 78.4 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Разом з тим, згідно з абз. 4 п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Виконання умов вказаної вище норм надає право посадовим особам контролюючого органу розпочати проведення документальної перевірки.

Аналіз зазначеного вище дає підстави дійти висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Вказаний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 821/543/16 від 06.02.2020.

Суд наголошує, що визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення наказу та повідомлення щодо проведення контрольного заходу надає податковому органу обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків - або засобами електронного зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв`язку.

При цьому в разі обрання податковим органом останнього способу надіслання поштової кореспонденції та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

При цьому суд звертає увагу на те, що зазначені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як «вручення» та «надіслання» наказу в розумінні належного повідомлення про проведення перевірки.

Невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Так, вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме: право бути присутнім під час проведення перевірок; право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки-документальну виїзну.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом при ухваленні постанов від 6 серпня 2019 року у справі №520/8681/18, №520/8681/18 від 06.08.2019, 200/14942/18 від 21.10.2020.

Відповідно до правової позиції Верховний Суд України, викладеної у постанові від 25 січня 2015 року у справі 21-425а14 з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту79.2 статті79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Судом встановлено, що наказ ГУ ДФС у Львівської області № 5676 від 04.10.2018 року, повідомлення про проведення перевірки від 04.10.2018 № 709 пре проведення документальної позапланової перевірки ГУ ДФС у Львівській області направлено рекомендованим листом з повідомленням за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання: АДРЕСА_3 . Інших записів щодо реєстрації позивача за адресою судом не встановлено.

Таким чином наказ ГУ ДФС у Львівської області № 5676 від 04.10.2018 надіслано на неналежну адресу, за якою позивач не проживає (не зареєстрований), а тому з огляду на приписи статті 42 ПК України, відсутні підстави вважати, що такий наказ належним чином вручено, що з огляду на приписи п. 79.2 ПК України свідчить про недотримання контролюючим органом умов для того, щоб розпочати проведення вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки.

У спірних відносинах саме на податковий орган покладено обов`язок направити платнику податків запит у встановлений законом спосіб, та в разі невиконання платником цього запиту - призначити перевірку з дотриманням вимог, встановлених законом.

У свою чергу, позивач за зустрічним позовом не вчинив жодних дій та не допустив бездіяльності, які б свідчили про несумлінність його поведінки як платника податків, а тому відсутні підстави стверджувати про невиконання ним свого обов`язку щодо отримання наказу поштою.

Слід відмітити, що норми ПК України, зокрема, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78., п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України, які регулюють порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Такі перевірки здійснюються без обов`язкової участі платника податків, у зв`язку з чим останній не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення.

Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №820/19845/14.

Отже, ОСОБА_1 , у порушення вимог пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України, була позбавлена права бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення і документи з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків та зборів.

Таким чином, податковим органом було порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, передбачений л.79.2 ст.79 ПК України, що є підставою для визнання документальної позапланової невиїзної перевірки незаконною та такою, що не спричинила правових наслідків її проведення.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2020 року у справі № 821/543/16, від 26.02.2019 року у справі № 821/2424/15-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12 червня 2018 року в справі №821/597/17, акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, рішення, вимога прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справа №810/1438/17 вже висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових невиїзних, є належною умовою для прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та строк до її початку.

Щодо отриманого ОСОБА_1 доходу, суд зазначає таке.

Так, на підставі договору дарування грошових коштів №1638 від 24.12.2015 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 6500 доларів США на банківському рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «УКРІНБАНК», що по курсу НБУ на момент дарування становило – 149482,38 грн.

ПРИ цьому, згідно довідки ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» №1863/01 від 08.08.2017 року вбачається, що рішенням загальних зборів акціонерів від 13.07.2016 змінено види діяльності товариства: зокрема, виключено вид діяльності «діяльність комерційних банків, код КВЕД 64.19 «Інші види грошового посередництва» та визначено основним видом діяльності 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Саме тому облік банківських операцій, які велися ПАТ «УКРІНБАНК» припинено 13.07.2016. Станом на 13.07.2016 р. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , не була зареєстрована як клієнт ПАТ «УКРІНБАНК» та не включена до реєстру кредиторських вимог клієнтів ПАТ «УКРІНБАНК».

Тобто, ОСОБА_1 не отримувала дохід і не використала отримані в подарунок кошти та не зверталась до ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» із заявою про включення до реєстру кредиторських вимог клієнтів ПАТ «УКРІНБАНК».

За таких обставин, суд доходить висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними на прийняті без додержання вимог ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню, відповідно позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог за первісним позовом, суд зазначає наступне.

Сума податкового боргу, яка визначена позивачем за первісним позовом та підлягала стягненню з відповідача за первісним позовом, складається із сум, які визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та нарахуванням пені на суму заборгованості по ПДФО та військового збору.

У зв`язку із тим, що судом вказані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані, відповідно відсутні суми податкового боргу, визначені ними, та відсутнє відповідне нарахування пені.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки податкова вимога №1117-57 від 28.01.2019 року містить в собі показники податкового боргу, які повністю складаються лише зі спірних податкових повідомлень-рішень та нарахованої пені, то, у зв`язку зі скасуванням цих податкових повідомлень-рішень, податкова вимоги також підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову у повному обсязі та відповідно про відмову у задоволенні первісного позову.

Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 КАС України такий відшкодовується ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0029155713 від 04.12.2018, №0029205713 від 04.12.2018, №0029175713 від 04.12.2018.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області форми «Ф» №1117-57 від 28.01.2019.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26.07.2021

Суддя Братичак Уляна Володимирівна