Рішення № 98527300, 22.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8236/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Івашко Я.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАН №4379419 від 20.06.2021 року, винесеної інспектором ДПП УПП в Закарпатській області капралом поліції Архіповою В.С., про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач протиправно наклав на нього адміністративне стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме: за порушення п.2.3 «в» Правил дорожнього руху, - за порушення правил користування ременями безпеки, оскільки з вказаного пункту вбачається, що в ньому не йдеться, на його думку, про обов`язок водія бути пристебнутим ременем безпеки та ще й під час керування на відміну від пасажирів. Вважає, що за відсутності конкретизації у законодавстві щодо використання ременя безпеки у певний спосіб під час руху чи незалежно від руху авто позивач не може нести відповідальність лише в силу неякісного Закону. Крім того, у постанові не зазначено, що суть і обставини адмінправопорушення стосуються саме водія, у ній не міститься підпису особи, яка винесла постанову, містяться закреслення. Наведені у постанові обставини не підтверджені жодними доказами, вина не доведена. Відповідачем не складено протокол про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 01.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача, адвоката Цебрика Любомира Васильовича, про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 07.07.2021 за клопотанням позивача замінено відповідача - Управління патрульної поліції на належного відповідача - Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, а розгляд справи розпочато з початку, призначено дату судового засідання по розгляду справи по суті на 22 липня 2021 року на 09год.00 хв. Відповідачу запропоновано у вказаний строк подати відзив на позов.

15 липня 2021 року представник позивача, адвокат Цебрик Любомир Васильович, подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначає про те, що інспектором, капралом поліції Архіповою В. винесено постанову у відсутності позивача, не роз`яснено позивачу його права, не досліджено відповідні докази, не оголошено постанову негайно.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності за наявними в справі доказами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву не подав.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №4379419 від 20.06.2021 року, винесеної інспектором ДПП УПП в Закарпатській області капралом поліції Архіповою В.С., позивача, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн..

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Вимоги ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачають відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки. Відповідно до п. 2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем у позовній заяві заперечується вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, натомість відповідачем на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною ч.5 ст. 121 КУпАП, жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують умисне порушення позивачем правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо) не подано.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Отже, зазначені принципи і положення закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача не надані.

Отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Щодо доводів позивача про складання постанови не за місцем вчинення адміністративного правопорушення, то суд констатує наступне.

У відповідності до абз.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (абз.4 ст.258 КУпАП).

Відтак, з огляду на викладене, покликання позивача на те, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності розглянута не за місцем вчинення правопорушення є цілком безпідставними, оскільки таке розглядається не за місцем вчинення правопорушення, а на місці його вчинення.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 908 грн.

З огляду на вищевикладене, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.

Скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАН №4379419 від 20.06.2021 року, винесену інспектором ДПП УПП в Закарпатській області капралом поліції Архіповою В.С., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908(дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживачння: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: м.Київ, вул.Федора Ернста,3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складене 23.07.2021.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник