Рішення № 98521151, 15.07.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

15.07.2021 Єдиний унікальний номер 205/7908/19

Єдиний унікальний номер судової справи:205/7908/2019

Номер провадження: 2/205/1822/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2008 року між та ЗАТ "КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 (далі – Відповідач -1) було укладено Кредитний договір № DNR0GA00000404 (далі – Кредитний договір). Відповідно до укладеного кредитного договору банк надав Відповідачу -1 кредит у розмірі 28 650 (двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят) доларів США 00 центів зі сплатою відсотків у розмірі 1,00 % на місяць, строком до 12.02.2013 року.

Далі позивач зазначає, що того ж дня, 12.02.2008 року, між позивачем та ОСОБА_2 (далі – Відповідач-2), було укладено Договір поруки, згідно умов якого такий поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Однак, відповідачі порушили умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів, та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 28.08.2019 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 189 567 (сто вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят сім) доларів США 36 центів, що складається із: 24 557 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) доларів США 64 центи – заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 8 678 (вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) доларів США 07 центів – заборгованості за відсотками за користування кредитом, 265 (двісті шістдесят п`ять) доларів США 01 цент – заборгованості по комісії за користування кредитом, 156 066 (сто п`ятдесят шість тисяч шістдесят шість) доларів США 64 центи – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

У зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 24 557 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) доларів США 64 центи, що за курсом 25,16 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.08.2019 року складає 617 870 (шістсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 22 коп. станом на 28.08.2019 року за Кредитним договором № DNR0GA00000404 від 12.02.2008 року, яка складається із наступного 24 557 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) доларів США 64 центи – заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та судовий збір у розмірі 9 268 (дев`ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 05 коп.

Відповідачі у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзиви на позовну заяву не подали.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» зазначає про підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити.

Від відповідачів будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, були задоволені. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 24 557 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) доларів США 64 центи, та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4 634 (чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 03 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2021 року заочне рішення суду від 10.12.2019 року було скасовано, с права призначена до судового розгляду у загальному порядку.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті, та беручи до уваги нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, суд ухвалює рішення виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 12.02.2008 року між та ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № DNR0GA00000404, відповідно до якого позивач надав Відповідачу-1 кредит у розмірі 28 650 (двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят) доларів США 00 центів зі сплатою відсотків у розмірі 1,00 % на місяць, строком до 12.02.2013 року (а.с. 10-11 том 1).

Згідно п.8.3 вказаного кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека будинку загальною площею 63 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки і т.п., надані Банку з метою забезпечення зобов`язань за даним Договором.

Судом також встановлено, що 12.02.2008 року між ОСОБА_2 , та ЗАТ КБ «Приватбанк», укладено Договір поруки, згідно умов якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 , боржником, зобов`язань за Кредитним договором № DNR0GA00000404 від 12.02.2008 року (п.16 договору поруки). Боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.4 договору поруки). Відповідно до п.12 договору поруки порука припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Також судом встановлено, що 13.02.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено Договір іпотеки та Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно умов яких предметом іпотеки є будинок загальною площею 63 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.6 вказаного вище договору про задоволення вимог іпотекодержателя, п.27 вказаного вище договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку, в тому числі, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2013 року вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № DNR0GA00000404 від 12 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 в розмірі 78853,00 доларів США (сімдесят вісім тисяч вісімсот пятдесят три доларів США), що за курсом Національного Банку України станом на 29.05.2013 року складає 630035,50 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 24557,64 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 8678,07 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 265,01 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором 41567,58 доларів США, штраф (фіксована частина) 31,29 доларів США, штраф (процентна складова) 3753,42 доларів США штрафи, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNR0GA00000404 від 13 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.м. 13 лютого 2008 року, реєстровий № 452, а саме, на домоволодіння - житловий будинок загальною площею 63,00 кв.м., житловою площею 42,60 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами, розташоване на земельній ділянці площею 1114 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Реалізувати предмет іпотеки шляхом здійснення процедури продажу предмету іпотеки будь-яким способом будь-якій особі покупцеві з отриманням витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки загальною площею 1114 кв.м., з дотриманням вимог ст.38 Закону України «Про іпотеку». Визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с. 233-238 том 1).

Матеріалами справи також підтверджено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.03.2014 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2013 року скасовано в частині визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалите нове рішення, яким звернути стягнення на будинок загальною площею 63,00 кв.м., житловою площею 42,60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № DNR0GA00000404 від 12 лютого 2008 року Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі – продажу будь – яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі – продажу іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» всіх передбачених нормативно – правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна право приватної власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» 06.12.2016 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено назву найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Оскільки сторона позивача наполягає на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за кредитними договором, а у свою чергу відповідач вказану обставину заперечує, то суд доходить висновку, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - у редакції, чинній на укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 598 ЦК України).

Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.

Тобто, частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» є спеціальною нормою, яка поширюється лише на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов`язання лише належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Тобто це правило поширюється на усі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя на основне зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення. Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов`язання, значення не має.

Такі правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18), від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17 (провадження № 61-39107св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц (провадження № 61-43694св18), у справі № 646/7699/13-ц (провадження № 61-9822св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 337/7391/13-ц (провадження № 61-26751св18), від 20 листопада 2020 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 754/5275/16 (провадження № 61-13148св19).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач скористався своїм правом, передбаченим Договором іпотеки, та зареєстрував на своє їм`я право власності на предмет іпотеки - будинок загальною площею 63 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яка залишилися після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними.

Посилання позивача, що зобов`язання сторін за кредитним договором не припинилися, а передача предмету іпотеки не забезпечила повне погашення заборгованості за кредитором, не можуть бути прийняті судом, оскільки іпотекодержатель сам обрав такий спосіб захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, який виключає дійсність усіх наступних майнових вимог позивача в силу наведених норм матеріального закону.

Також в даному випадку не може бути застосовано редакцію Закону України «Про іпотеку», в якій частина четверта статті 36 вказаного Закону передбачає можливість іпотекодержателя звернутися із наступними вимогами до боржника щодо виконання основного зобов`язання, якщо це передбачено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03 липня 2018 року були внесені зміни до статті 36 Закону України «Про іпотеку», серед яких є положення, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом із тим, як слідує з прикінцевих та перехідних положень, цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом, тобто 04 лютого 2019 року. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Крім того, Відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Згідно вимог статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 ст.267, ч.1 ст.261 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зроблено висновок, «що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону».

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно було з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтереси не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Проте на підставі вказаних вище обставин суд приходить до висновку, що з огляду на підтверджену обставину звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, в даному випадку відсутнє порушене право позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду, тому суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача. На підставі викладеного, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1046, 1047 1049, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

2.Судові витрати (сплачений судовий збір) покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан