Рішення № 98521057, 29.03.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/37109/13-ц

Провадження № 2/202/47/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. Дніпро

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря судового засідання – Калантаєнко Д.В.,

розглянувши в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 25 581, 49 дол. США, стягнути з солідарно з ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк» 10 000, 00 грн., стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3 200, 00 грн. та судовий збір. В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначається, що відповідно до кредитного договору № 215442-cred від 20.03.2008 ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 15000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту – 18.03.2011, проте в порушення умов договору свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших обумовлених договором платежів, належним чином не виконала, що стало підставою для звернення до суду. Вимоги до позичальника, що випливають зі згаданого кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з ПАТ «Акцент Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом. Вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, що були пред`явлені Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» до відповідачів виконані належним чином не були.

Повністю заперечуючи проти задоволення позовних вимог зі сторони відповідача ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив за змістом якого відповідач вказала, що у 2008 році від банку отримала вимогу про дострокове повернення кредиту. В подальшому рішеннями суддів від 13.04.2009 та від 01.04.2011 по вказаному кредиту проводились стягнення. В результаті примусового виконання таких рішень було реалізовано майно відповідача, стягуються кошти з ОСОБА_2 , який є поручителем по даному кредитному договору. Таким чином, відповідач вважала, що вимоги позивача щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, в тому числі із за процентами за користування кредитним договором, є безпідставними через наявність рішень судів за якими з неї та поручителя була стягнута відповідна заборгованість, а також у зв`язку із заявленням позивачем дострокової вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, що припиняє підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

20.11.2013 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду за даним позовом.

Ухвалою суду від 25.11.2013 суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у даній справі було відкрито провадження.

01.04.2014 вказану позовну заяву було залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою представника позивача.

16.10.2014 ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області справу направлено на новий розгляд, ухвалу суду від 01.04.2014 скасовано.

27.02.2015 зі сторони представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

27.02.2015 заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позовну заяву у даній цивільній справі було задоволено частково (відмовлено в частині стягнення правових витрат).

10.08.2018 вказане вище заочне рішення скасовано суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Волошиним Є.В. (на підставі протоколу передачі судової справи), справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Зосименко С.Г. (на підставі протоколу передачі судової справи) від 14.09.2018 вказану цивільну справу було призначено до судового розгляду.

21.11.2018 зі сторони відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Кухтіним Г.О. (на підставі протоколу передачі судової справи) від 23.01.2019 вказану цивільну справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

17.10.2019 у справі закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.

Під час розгляду справи судом розглянуто клопотання, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

29.03.2021 ухвалено рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до кредитного договору № 215442-cred від 20.03.2008 ОСОБА_1 отримала у ЗАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриватБанк», кредит у сумі 15000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків у розмірі 16,00 % на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту – до 18.03.2011 (далі – кредитний договір).

У розділі 3 вказаного договору сторони узгодили, що виконання обов`язків за вказаним договором забезпечуються договором застави рухомого майна №ДЗ 1-215442 від 20.03.2008 (заставодавець ОСОБА_1 ) та договором поруки №ДП 1-215442 від 20.03.2008 (поручитель ОСОБА_2 )

Додатком №1 від 20.03.2008 до кредитного договору сторони встановили графік погашення кредиту і відсотків.

Зобов`язання позичальника, що випливали зі згаданого кредитного договору, були забезпечені, також, шляхом укладання з ПАТ «Акцент Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010.

07.08.2013 за вих. 30.1.0.0/2 2495702103 позивачем на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу щодо оплати заборгованості у розмірі 26 833, 05 дол. США (у тому числі 8 407, 61 дол. США – заборгованість за кредитом та 17 117, 89 дол. США – заборгованість за процентами за користування кредитом), яка виникла у зв`язку із невиконанням останньою умов кредитного договору.

У відповідності до розрахунку заборгованості, долученим представником позивача до позовної заяви вбачається, що станом на 09.09.2013 заборгованість складає 26833,06 доларів США, та складається з: 8 407, 61 доларів США – заборгованості за кредитом; 17 117, 89 доларів США – заборгованості по процентам; 31, 28 доларів США – штрафу (фіксована частина); 1 276,28 доларів США – штрафу (процентна складова).

В той же час, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.04.2009, у цивільній справі № 2-1933/09, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № 215442-cred від 20.03.2008 в сумі 95 029,66 грн.

Вказаним вище рішенням суду встановлено, що станом на 03.12.2008 заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 215442-cred становить 13 127,88 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03.12.2008 складає 95 029,66 грн., в тому числі: по кредиту – 12 666,30 дол. США, що за курсом НБУ складає 91 688,81 грн., по відсоткам – 159,92 дол. США, що за курсом НБУ складає 1157, 63 грн., по пені – 1,60 дол. США, що за курсом НБУ складає 11,58 грн., штраф – 300,00 дол. США, що за курсом НБУ складає 2 171,64 грн.

Крім того, іншим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.05.2011, у цивільній справі № 2-390-2011, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість по відсотках згідно кредитного договору № 215442-cred від 20.03.2008 в сумі у сумі 4 302, 76 дол. США.

Вказаним вище рішенням суду встановлено, що заявлені до стягнення 4 302, 76 дол. США є нарахованими відсотками за період з 03.12.2008 до 12.05.2010.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до умов кредитного договору та вимог частини другої статті 1050, частини другої статті 1054 ЦК України, у разі порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту позивач, як позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини суми кредиту, що залишилася, а також сплати належних процентів.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, судом було встановлено, що боржник/ ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000,00 доларів США зі сплатою відсотків. Боржником було порушено строки повернення коштів, що стало підставою для звернення позивача до суду за результатами чого судом (рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.04.2009) з боржника було стягнуто по кредиту 12 666,30 дол. США, по відсоткам – 159,92 дол. США, по пені – 1,60 дол. США, штраф – 300,00 дол. США.

В той же час, позивач у 2013 році, у даній цивільній справі, звернувся до суду де просив стягнути з боржника на свою користь заборгованість у розмірі 25 581, 49 дол. США, що складається з: 8 407, 61 доларів США – заборгованості за кредитом; 17 117, 89 доларів США – заборгованості по процентам; 31, 28 доларів США – штрафу (фіксована частина); 1 276,28 доларів США – штрафу (процентна складова). Жодних уточнень до позовної заяви зі сторони позивача не надходило.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач просить стягнути суму боргу за одним і тим же кредитом, а саме тіло кредиту повторно, оскільки іншим рішенням суду з відповідача вже було стягнуто 12 666, 30 дол. США з 15 000,00 дол. США, при цьому позивач просив стягнути саме 8 407, 61 доларів США – заборгованості за кредитом, що є недопустимим.

Окрім того, у позовній заяві відсутні жодні посилання на наявність двох ухвалених рішень Соснівського районного суду м. Черкаси, що передували зверненню позивача до суду у даній цивільній справі. У наданому стороною позивача розрахунку заборгованості, також не враховані стягнуті судами суми, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність такого розрахунку як наслідок і підстав для задоволення заявлених вимог.

В свою чергу, практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ: 14360570) до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 14360080), ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя Г.О. Кухтін