Рішення № 98521020, 11.12.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8621/19

№ провадження 2/208/1161/20

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л., представника позивача ОСОБА_1 – Монатко Д.С., представника відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» Лещенко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

1 Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

У своєму позові позивач просить суд визнати встановлений Акціонерним товариством «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загального побутового прибору обліку газу для ОСОБА_1 , що проживає в квартирі АДРЕСА_1 незаконним;

зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» поновити ОСОБА_1 як побутовому споживачу, що проживає в квартирі АДРЕСА_2 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203, з 01 січня 2017 року зробити відповідний перерахунок боргу;

визнати за ОСОБА_1 право на забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз»;

визнати, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» зобов`язано відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в термін до 01 червня 2020 року здійснити встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні позову позивач зазначила, що вона є споживачем природного газу в квартирі АДРЕСА_1 . В лютому 2017 році відповідач встановив споживача на будинок АДРЕСА_3 загально будинковий вузол обліку газу та почав нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань вказаного прибору обліку газу.

Вважає, що відповідач неправомірно нараховує плату за спожитий природний газ згідно показань загально будинкового вузлу обліку газу. Даний вузол по теперішній час документально не введений в експлуатацію. Відповідачем не складено акт балансового розмежування зі схемою, акту зняття первинних показників лічильників та не отримано дозвіл власника будинку в особі міської ради на його встановлення.

Зазначила, що вона сплачувала вартість спожитого газу відповідно до встановлених норм та не мала заборгованості до того моменту коли відповідач встановив загально будинковий прилад обліку спожитого газу, відповідач почав виставляти завищені суми, завищені норми спожитого газу, через що не маючи достатньо коштів на оплату виставлений відповідачем рахунків, вона проводила оплату за спожитий газ на підставі встановлених норм поживання, а не на підставі рахунків відповідача, які складаються згідно показань загальнобудинкового вузла обліку газу.

Станом на 11 червня 2018 рік утворилась заборгованість в сумі 2 578,45 грн. на показання лічильника через те, що вона не погодилась із сумами та об`ємами вона продовжувала здійснювати оплати за спожитий нею газ за нормами споживання, через що її квартира була відключена від газової мережі, про що був складений акт, де не були зазначені показанням лічильника на момент відключення.

Вважає, що дії відповідача щодо нарахуванням плати за спожитий газ за завищеними нормами базуються на показаннях загально будинкових лічильників газу, є неправомірними.

Представником відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» Лещенко Г.О. наданий відзив на позовні вимоги, у якому зазначено, що балансоутримувач не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобуднкового вузлу обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ.

Відповідно до обз.6 п.4 Положення № 620 у разі незгоди власника квартири розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти. Але позивач, ігноруючи наведені норми законодавства щодо встановлення лічильника газу в свою квартиру, обрав інший шлях для вирішення проблемного для себе питання, а саме подав до суду позов без належного обґрунтування нормами матеріального права та декількома предметами позову, якій не узгоджуються між собою.

Встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу за адресою позивача було здійснено в період дії попередньої редакції Закону України, в якій не обмежувалося та не обумовлювалося ін. місце встановлення лічильника газу, ані кількість споживачів чи квартир та не ставилося конкретних вимог до того, в чиїй власності або на балансі знаходяться лічильник та не передбачалося отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку.

Вважає. що заявлена позивачем вимога про зобов`язанні відповідача у відповідність до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та Кодексу ГРС встановити по об`єкту побутового споживача у квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний лічильник обліку природного газу є такою, що заявлена передчасно. Крім того, позивач не наводить підстав стосовно причин, за яких вона не може відмовитись від послуг з розподілу або постачання природного газу, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, просить суд визнати визнати встановлений Акціонерним товариством «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загального побутового прибору обліку газу для ОСОБА_1 , що проживає в квартирі АДРЕСА_1 незаконним;

зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» поновити ОСОБА_1 як побутовому споживачу, що проживає в квартирі АДРЕСА_2 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203, з 01 січня 2017 року зробити відповідний перерахунок боргу;

визнати за ОСОБА_1 право на забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз»;

визнати, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» зобов`язано відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в термін до 01 червня 2020 року здійснити встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» Лещенко Г.О. просила суд відмовити в задоволенні позову, посилалась на обставини викладені у відзиві на позов.

2. Заяви, клопотання учасників справи:

16 березня 2020 представником відповідача наданий відзив на позов.

28 квітня 2020 року представником відповідача надане клопотання про відкладення розгляду справи.

30 червня 2020 року представником позивача надана відповідь на відзив на позов.

30 червня 2020 року представником позивача надана заява про відкладення розгляду справи.

09 липня 2020 року представником відповідача надані суду заперечення на відповідь на відзив.

3. Процесуальні дії суду:

Ухвалою суду від 02 січня 2020 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

4. Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг із газопостачання квартирі АДРЕСА_1 , що вбачається з наданого суду копії паспорта та не заперечується представником відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні за адресою позивача, в листопаді 2017 року представниками відповідача на ввідному газопроводі будинку АДРЕСА_4 був встановлений загальнобудинковий вузол обліку газу.

Судом встановлено, що на червень 2018 рік у позивача утворилась заборгованість за спожитий природний газ у сумі 2 578,45 грн. на показання лічильника через те, що вона не погодилась із сумами та об`ємами вона продовжувала здійснювати оплати за спожитий нею газ за нормами споживання, через що її квартира була відключена від газової мережі, про що був складений акт, що вбачається з наданого суду акту.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, між сторонами виникли цивільні правовідносини та предметом позову є визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, спір між сторонами виник з приводу невідповідності дій відповідача положенням ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», яка виражається у відмові встановлення індивідуальних лічильників газу.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

5. Оцінка суду:

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу врегульований Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620 (далі Тимчасове положення), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначено, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу

Відповідно до вимог п.1 Гл.5 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

З наведених вище норм закону випливає правомірність дій відповідача по встановленню режиму нарахуванням об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового приладу обліку газу у будинку позивача, що свідчить про безпідставність позовних вимог позивача в цій частині та відповідно й безпідставні вимоги позивача про поновлення ОСОБА_1 режим нарахуванням природного газу та зробити відповідний перерахунок боргу.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання відповідача встановити індивідуальний прилад обліку газу та визнання за позивачем право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок відповідача, то суд вважає його обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом N 3533-VI.

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

АТ «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» є Оператором ГРМ.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону N 3533-VIфінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону N 3533-VIта графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року N 259-р "Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу", газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року N 2260-VIII, - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.)

Установлено, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та ст. 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: "споживач" - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок природного газу"та Кодексі ГРС.

Матеріалами справи встановлено, що позивач приєдналася до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.

Листом ПАТ «Дніпропетровськгаз» від 29 грудня 2017року на звернення позивачки повідомлено, що так як споживачі будинку забезпечені комерційним обліком за рахунок Оператора ГРМ, підстав для встановлення за його рахунок індивідуальних лічильників газу немає.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов`язки споживача" та розділом VI "Права і обов`язки постачальника".

Згідно з пунктом 2.1цього Типового договору газопостачальна компанія бере на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року N 150 "Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу"(з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Оскільки позивач сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то слід дійти висновку, що відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачкою, та відповідно до частини першої статті 6 Закону N 3533-VI забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року.

Відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачці суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. З урахуванням вимог статті 5 Закону N 1023-XII,статті 2 Закону N 1875-IVволевиявлення позивачки на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

Обраний позивачкою спосіб захисту відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

З наведених вище підстав суд вважає, що доводи позивача заслуговують на увагу, вимоги позивача в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача встановити індивідуальний лічильник газу позивачці, підлягають задоволенню

6. Судові витрати.

У зв`язку з частковим задоволення позову, суд вважає, що з відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз».

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника для побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз» судовий збір в розмірі 840,80 грн. на користь держави.

В іншій частині позовних вимогах, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін НОМЕР_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Дніпропетровськгаз», адреса: 49000, м.Дніпро, вул. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 03340920.

Суддя Похваліта С. М.