Рішення № 98514877, 12.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.002690

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Гавінської М.В.,

представника позивача Долійник Х.І.,

представника відповідача Щирби Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи “Личаківська виправна колонія (№30)” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

в с т а н о в и в :

28.05.2019 Державна установа «Личаківська виправна колонія (№ 30)» (надалі – виправна колонія, позивач) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області (надалі – податковий орган, відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними рішення ГУ ДФС у Львівській області від 04.02.2019 № 0000941308, № 0000951308, № 0000931308 та вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 14.01.2019 № Ю-0000541308;

- скасувати рішення ГУ ДФС у Львівській області від 04.02.2019 № 0000941308, № 0000951308, № 0000931308 та вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 14.01.2019 № Ю-0000541308.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог вказує, що не погоджується з винесеними відповідачем рішеннями. Зазначає, що праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями. Праця здійснюється на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою-підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Якщо засуджені до позбавлення волі залучені до суспільно-корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, тоді вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Наголосив, що за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 жоден засуджений, який залучався до суспільно-корисної праці у виправній колонії строкового трудового договору з установою не укладав.

Виходячи з наведеного, такі засуджені не були застрахованими відповідно до норми частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Враховуючи наведене, позивач вважає донарахування єдиного соціального внеску в сумі 311025,00 грн безпідставним. Крім того, позивач зазначив, що при перевірці не враховано строків давності для самостійного донарахування податковим органом зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, який у відповідності до норм статті 102 ПК України становить 1095 днів, відтак на момент проведення перевірки 20.12.2018 контролюючий орган вийшов за межі встановлені чинним законодавством в частині перевірки повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб. Враховуючи наведене, вважає оскаржувані рішення протиправними та просить суд їх скасувати.

Ухвалою судді Мричко Н.І. від 29.05.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено повністю, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року – скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.002690 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аналізуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховним Судом встановлено, що: «Суд першої інстанції лише наголосив на наявності в матеріалах справи копії наказів про призначення на посади робітників із числа спецконтингенту, копії табелів обліку використання робочого часу, бухгалтерські довідки тощо. При цьому суд першої інстанції не надав будь-якої оцінки зазначеним документам, не перевірив відповідність кількості осіб призначених наказами «Про призначення робітників із числа спецконтингенту на посади господарської обслуги» за відповідний місяць відомостям, які містяться в акті перевірки на підставі якого винесені оскаржувані рішення. Окрім того, в матеріалах справи містяться неякісні копії табелю використання робочого часу.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку, що укладаючи цивільно-правові договори іншими суб`єктами господарювання про надання робочої сили та розрахунки за неї, позивач в частині виконання умов вказаних договорів не виступав роботодавцем для засуджених, а лише створював умови для залучення засуджених відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України до суспільно корисної оплачуваної праці, робота, яка здійснювалася засудженими, виконувалася на підставі договорів про надання робочої сили, які укладалися з юридичними особами, а не з позивачем.

В той же час, в матеріалах справи не міститься жодного цивільно-правового договору про які зазначає суд апеляційної інстанції.

При вирішенні справи судами не враховано, що в матеріалах справи відсутнє податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2019 року №0000951308, однак наявне податкове повідомлення-рішення №0000951308 датоване 04 лютого 2018 року, яке винесене на підставі акта перевірки від 20 вересня 2018 року №2324/13-01-14-06/37685117 та яке не було предметом оскарження у цій адміністративній справі”.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № №1.380.2019.002690 передано для розгляду судді Сидор Н.Т.

Ухвалою суду від 23.10.2020 прийнято до провадження адміністративну справу № 1.380.2019.002690 за позовом Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги.

Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Призначено підготовче судове засідання на 16 листопада 2020 року о 09:30 год, яке відбудеться у приміщенні Львівського окружного адміністративного суду (м. Львів, вул. Чоловського, 2).

Зобов`язано позивача надати: належним чином завірені копії цивільно-правових договорів, що укладалися з суб`єктами господарювання та засудженими про надання робочої сили; належним чином завірені та належної якості копії табелю використання робочого часу.

Зобов`язано відповідача надати належним чином засвідчене податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0000951308 від 04.02.2019, складене на підставі Акту перевірки від 14.01.2019 № 45/13-01-13-08/08563932.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 29 вересня 2020 року, представником відповідача надано письмові пояснення щодо податкового повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000951308, відповідно до яких відповідачем зазначено, що в матеріалах справи наявне податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000951308, однак містить окремі недоліки, а саме «податкове повідомлення-рішення від 04.02.2018 № 0000951308», натомість правильно «податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000951308», а також «на підставі акта перевірки від 20.09.2018 № 2324/13-01-14-06/37685117» правильне вживання «на підставі акта перевірки від 14.01.2018 № 45/13-01-13-08/08563932». А також зазначено, що окремі недоліки податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Вважає, що наведені недоліки не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним таких рішень за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документу. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16.

Представником відповідача також надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що позивач надавав податкові розрахунки суми доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку не в повному обсязі, а саме без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб. Крім того, в ході перевірки встановлено, що позивач занизив базу нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з не включенням до бази нарахування єдиного соціального внеску заробітної плати засуджених на загальну суму 1413750,00 грн. Наголосив, що в установі ведеться табель робочого часу засуджених, оформляються наряди виконання робіт, нараховується засудженим щомісячно заробітна плата за фактично відпрацьовані дні. Таким чином, позивач є роботодавцем відповідно до діючого законодавства, відтак є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Отже, висновки акта перевірки та винесені на його підставі спірні рішення є обґрунтованими, тому скасуванню не підлягають.

Додатково відповідач звернув увагу , що виправна колонія не заперечувала того факту, що вона не нараховувала, не обчислювала та не сплачувала єдиного внеску із заробітної плати засуджених за період, що перевірявся. В період з 01.10.2016 по 31.12.2017 у виправній колонії працювала всього 506 осіб, по яких за відпрацьовані години велись табелі обліку відпрацьованого робочого часу, штатні розписи, відомості нарахування заробітної плати за фактично відпрацьовані дні. Таким чином, позивач, як податковий агент, був зобов`язаний своєчасно та повністю нарахувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 29 вересня 2020 року, представником позивача надано належним чином завірені копії табелів використання робочого часу.

Ухвалою суду від 07.06.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, відмовлено.

Ухвалою суду від 07.06.2021 підготовче провадження в адміністративній справі за позовом Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала, з мотивів викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представниця відповідача щодо позовних вимог заперечила, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши вступні слова представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

У період з 20.12.2018 по 04.01.2019 ГУ ДФС у Львівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ДУ «Личаківська виправна колонія (№ 30)» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складений акт від 14.01.2019 №45/13-01-13-08/08563932, в якому вказано про порушення позивачем вимог ПК України, а саме:

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі – ПК України) в частині перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб;

- пункту 2 статті 6, пункту 1 статті 7, статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування” в частині донараховано єдиного внеску за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 на суму 311025,00 грн.;

- підпунктів 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, абз. 1 пункту 46.1 статті 46, пунктів 49.1 та 49.2, підпунктів 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, статті 51, підпункту “б” пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині подання податкових розрахунків за ф.№1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків , і суму утриманого з них податку, за період, що перевірявся, без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб.

21.01.2019 позивач звертався до ГУ ДФС у Львівській області із запереченнями до акту перевірки від 14.01.2019 №45/13-01-13-08/08563932.

30.01.2019 ГУ ДФС у Львівській області надало відповідь за №4431/10/13.8, згідно якої, заперечення позивача залишено без задоволення.

31.01.2019 ГУ ДФС у Львівській області відповідно до листа № 4802/10/13.8 внесло зміни та доповнення до акта перевірки від 14.01.2019 №45/13-01-13-08/08563932.

На підставі висновків акта перевірки, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000941308 та № 0000951308, рішення від 04.02.2019 № 0000931308 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 14.01.2019 № Ю-0000541308.

15.02.2019 позивач звертався до ДФС України із скаргою, у якій зазначав про протиправність рішень та просив скасувати податкові повідомлення – рішення ГУ ДФС у Львівській області від 04.02.2019 №0000941308, від 04.02.2019 №0000951308, рішення ГУ ДФС у Львівській області від 04.02.2019 №0000931308 та вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 14.01.2019 № Ю – 0000551308.

Рішенням від 04.03.2019 №1034/6/99-99-11-05-01-25 продовжено строк розгляду скарги.

Відповідно до рішень за результатами розгляду скарги від 21.03.2019 №13290/6199-99-11-05-02-25 та 04.04.2019 № 15758/6/99-99-11-05-01-25, ДФС України залишила рішення ГУ ДФС у Львівській області без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись із оскарженими рішеннями, звернувся до суду з позовом в якому просить такі скасувати.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 13 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні” трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Кримінально-виконавчим кодексом України визначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України (частина перша статті 9).

Відповідно до частини першої статті 118 КВК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Законом України “Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів” частину першу статті 118 доповнено абзацом третім згідно якого праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 120 КВК України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги. Відшкодування засудженими витрат на послуги провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів (частина 1, частина 2 статті 121 КВК України).

Нормативно-правовим актом, яким встановлюється форма і система оплати праці осіб, засуджених до позбавлення волі є Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України №396/5 від 07.03.2013 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 387/22919 від 11.03.2013 року (далі Інструкція №396/5).

Відповідно до пункту 1.2. Інструкції №396/5 засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю (пункт 1.3 Інструкції №396/5).

Згідно пункту 3.1. Інструкції №396/5 засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.

У пункті 5.1 Інструкції №396/5 визначено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до пункту 6.3 зазначеної Інструкції відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюється відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти; вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Примусовість характеру трудових відносин засуджених, а також мета їх виправлення та перевиховання зумовлює особливість регулювання таких відносин шляхом поєднання норм законодавства про працю та вимог кримінально-виконавчого законодавства, що, однак, не позбавляє виплачених засудженим сум доходу за виконану ними роботу ознак заробітної плати.

Норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці. У зв`язку з чим обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку.

Відповідно до пункту 176.2 ПК України особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556.

Згідно пункту 1.3. зазначеного Порядку його дія поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів – юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Аналогічного змісту правова норма містилась в Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, чинного до 01.04.2015.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (пункт 119.2 ПК України).

Відповідно до пункту 127.1 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 31.12.2017 позивачем не сплачено податку на доходи фізичних осіб на суму 898706,96 грн.

Перевіркою встановлено, що за даними головних книг та меморіальних журналів – ордерів ДУ «Личаківська виправна колонія №30» станом на 01.01.2015 та 31.12.2017 обліковується кредиторська заборгованість із заробітної плати засуджених у сумі 898706,96 грн (арк. справи 21).

Позивач жодних доказів на спростування вказаного суду не надав.

Щодо покликання позивача на те, що контролюючий орган при проведенні перевірки 20.12.2018 за період з 01.01.2015 вийшов за межі встановленого статтею 102 ПК України граничного строку давності, який становить 1095 днів, суд зазначає таке.

Відповідно до акту перевірки, така проводилася з 20.12.2018 по 04.01.2019, водночас підлягав перевірці період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Отже, період перевірки не перевищує 1095 днів, відтак суд відхиляє вказані доводи позивача.

Таким чином, суд вважає висновки акта перевірки у цій частині обґрунтованими, а винесені на його підставі податкові повідомлення – рішення від 04.02.2019 № 0000941308 та № 0000951308 – правомірними.

Щодо порушень позивачем норм Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування”, суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (частина 1 статті 7 цього Закону).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (стаття 9 Закону).

Відповідно до статті 122 КВК України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Системно проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд дійшов до висновку, що платниками єдиного внеску є юридична особа – роботодавець з якою фізична особа уклала трудовий договір. Також, законодавцем визначено, що трудовий договір укладається виключно між засудженим і виправною колонією.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначав, що жодний із засуджений, який залучався до суспільно-корисної праці, строкового трудового договору не укладав. Таким чином, вказані особи не вважалися застрахованими відповідно до вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Водночас, суд наголошує, що в матеріалах справи містяться копії наказів про призначення на посади робітників із числа спецконтингенту, копії табелів обліку використання робочого часу, бухгалтерські довідки, тощо.

Як уже зазначалося, установи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є платниками єдиного внеску.

Щодо відповідності кількості осіб призначених наказами «Про призначення робітників із числа спецконтингенту на посади господарської обслуги» за відповідний місяць відомостям, які містяться в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані рішення, суд зазначає, що такі розбіжності в ході судового розгляду не встановлено, більше того позивач не ставить під сумнів відображення цієї інформації у акті перевірки.

Суд звертає увагу, що представник позивача не заперечувала того факту, що ДУ «Личаківська виправна колонія (№ 30)» не нараховувала, не обчислювала та не сплачувала єдиного внеску із заробітної плати засуджених за період, що перевірявся.

З матеріалів справи видно (арк. справи 24), що в ДУ «ЛВК №30» з 01.10.2016 по 31.12.2017 працювало 506 чоловік, щодо яких, за відпрацьовані години велись табелі обліку відпрацьованого робочого часу, штатні розписи, відомості нарахування заробітної плати за фактично відпрацьовані дні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, як податковий агент, був зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими.

Крім того, суд наголошує, що позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність. У випадку невиконання цих обов`язків нести визначену законодавством відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі № 440/1512/19 дійшов висновку, що засуджені до позбавлення волі, у даному випадку, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія у цих трудових відносинах виступає роботодавцем, на якого покладається обов`язок з утримання та сплати сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати платника податку. Позивач є роботодавцем засуджених та платником єдиного внеску, відтак зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок із заробітної плати засуджених як податковий агент, при цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених осіб, які відбувають покарання, та залучаються до робіт, за які виплачується заробітна плата. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Щодо покликання Верховного Суду на той факт, що «суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до висновку, що укладаючи цивільно-правові договори з іншими суб`єктами господарювання про надання робочої сили та розрахунки за неї, позивач в частині виконання умов вказаних договорів не виступав роботодавцем для засуджених, а лише створював умови для залучення засуджених відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України до суспільно корисної оплачуваної праці, робота, яка здійснювалася засудженими, виконувалася на підставі договорів про надання робочої сили, які укладалися з юридичними особами, а не з позивачем.

В той же час, в матеріалах справи не міститься жодного цивільно-правового договору про які зазначає суд апеляційної інстанції».

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2021 на виконання вимог Верховного Суду повідомила, що жодні цивільно-правові договори із іншими суб`єктами господарювання про надання робочої сили та розрахунки за неї не укладалися.

Отже, підсумовуючи усе вищенаведене, суд зазначає, що аргументи наведені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив не спростовують зафіксованих порушень в акті перевірки, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень та вимоги.

Позивач жодних обґрунтованих аргументів на спростування вказаних висновків податкового органу суду не навів. Доказів протиправності оскаржуваних рішень та достатніх підстав для їх скасування суду не повідомив.

Судом враховано письмові пояснення відповідача щодо податкового повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000951308 про те, що в матеріалах справи наявне податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000951308, однак містить окремі недоліки, а саме «податкове повідомлення-рішення від 04.02.2018 № 0000951308», натомість правильно «податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000951308», а також «на підставі акта перевірки від 20.09.2018 № 2324/13-01-14-06/37685117» правильне вживання «на підставі акта перевірки від 14.01.2018 № 45/13-01-13-08/08563932».

Суд погоджується, що окремі недоліки податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Наведені недоліки не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним таких рішень за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документу. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000941308 та № 0000951308, рішення від 04.02.2019 № 0000931308 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 14.01.2019 № Ю-0000541308 суд вважає правомірними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI Прикінцевих положень, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач: Державна установа «Личаківська виправна колонія (№30)» (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156, код ЄДРПОУ 08563932).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039).

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2021.

Суддя Сидор Н.Т.