Рішення № 98514878, 21.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року справа №380/11808/20

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 380/11808/20 за позовом Приватного підприємства «Житлобудінвест» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Приватне підприємство «Житлобудінвест» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00012070702 від 24.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість. За результатами перевірки встановлено порушення відсутність первинних документів, які б свідчили про здійснення підприємством господарської операції з придбання у ТОВ «Експорт-Буд» товару, зокрема цементу ПЦ ІІ/А-Ш-500 навал.

В зв`язку з цим, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00012070702 від 03.12.2020 року, яким визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 334225 гривень 00 коп. та застосовано штраф в розмірі 83556,25 гривень.

Позивач вважає протиправними та безпідставними висновки відповідача, що покладені в основу спірного рішення з огляду на наступне.

Між ПП «Житлобудінвест» (Покупець) та ТОВ «Експорт-Буд» (Постачальник) 06.06.2019 року укладено договір поставки № 060619. За умовами вказаного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, зокрема цемент ПЦ ІІ/А-Ш-500 навал. Факт здійснення цієї господарської операції (передачі товару) підтверджується складеними сторонами видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відповідно, висновки стосовно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не відповідають чинному законодавству та встановленій судовій практиці.

Сертифікат якості товару в силу вимог законодавства не є первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує реальність здійснення господарської операції. Такий документ свідчить виключно про якість товару, та жодним чином не впливає на формування податкових зобов`язань або податкового кредиту з податку на додану вартість.

ПП «Житлобудінвест» придбавало у ТОВ «Експорт-Буд» цемент ПЦ ІІ/А-Ш-500-навал (договір № 060619 від 06.06.2019 року), та відповідно до умов договору № 0506 від 05 червня 2019 року проводило реалізацію такого ПП «Антей». Факт здійснення операції підтверджується складеними сторонами видатковими накладними, а також виписаними на суму реалізованого товару податковими накладними. В договорі № 060619 від 06.06.2019 року місцем поставки було зазначено адресу - м. Львів, вул. Земельна, 6.

Крім цього, позивач зазначає, що в акті перевірки № 953/13-01-07-02/35749016 від 05.11.2020 року відсутній підпис посадової особи, яка була зазначена у вступній частині акту та проводила перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, підпис головного державного ревізора-інспектора Бобровської І.М. та наявна відмітка про її перебування у відрядженні на час складення даного акта.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму витрат при визначенні податку на прибуток.

У податкових правовідносинах неприпустимою є ситуація, яка дозволяє недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі у вигляді зменшення бази оподаткування за рахунок безпідставно сформованих валових витрат та податкового кредиту).

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

При цьому відсутність реальної підприємницької діяльності встановлюється на підставі сукупності таких обставин:

постачальники не мають основних засобів, необхідних виробничих та трудових ресурсів, за юридичною адресою не перебувають, фактичну господарську діяльність не провадять;

платником податків не подано документів, які б засвідчили вчинення необхідних дій в процесі виконання спірних операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей (зокрема, транспортування та зберігання придбаного товару тощо), подальшого використання у господарській діяльності.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку дозволяють судам зробити висновок про недостовірність відомостей у первинних документах (видаткових та податкових накладних), на підставі яких платником податків сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок - про отримання таким платником необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми податкового кредиту та витрат.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

В матеріалах перевірки описана інформації щодо неможливості виконання ТОВ «Експорт-Буд» цивільно-правових зобов`язань в частині поставки товарно-матеріальних цінностей у зв`язку із відсутністю у зазначеного суб`єкта господарювання економічних можливостей.

В основу висновків про нереальний характер задокументованих ТОВ «Експорт-Буд» господарських операцій покладена інформація, що міститься в АІС «Податковий блок».

Зокрема, відповідно до податкової (фінансової) звітності ТОВ «Експорт-Буд» поданої підприємством за період здійснення спірних господарських операцій (червень 2019 року – лютий 2020 року) встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів та інших умов для здійснення основного виду діяльності.

Аналіз поданої ТОВ «Експорт-Буд» податкової звітності вказує на відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, транспортні засоби та устаткування необхідні для можливості виконання взятих на себе зобов`язань згідно укладених договорів з контрагентами, в тому числі і з ПП «Житлобудінвест».

Виходячи зі змісту первинних документів, якими позивач обґрунтовує позивні вимоги, спірний податковий кредит сформований внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Експорт-Буд» на поставку будівельних матеріалів (цементу).

Відповідно до договору поставки від 06.06.2019 року №060619, постачальник в особі ТОВ «Експорт-Буд» зобов`язується поставити, а покупець в особі ПП «Житлобудінвест» прийняти та оплатити будівельні матеріали – цемент.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві належний йому цемент, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Право власності на товар набувається покупцем з моменту його отримання.

В момент передачі кожної партії товару постачальник зобов`язується передати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості.

Зі змісту даного договору випливає, що документом, який фіксує факт передачі товару від постачальника товару та його приймання покупцем за кількістю та якістю є видаткова накладна. Водночас, представлені видаткові накладні є неналежними документами для підтвердження факту приймання-передачі товарно-матеральних цінностей, оскільки останні не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в частині зазначення прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб (за господарськими операціями з ТОВ «Експорт-Буд»), а також реквізитів довіреностей.

Подані ПП «Житлобудінвест» товарно-транспортні накладні на підтвердження факту транспортування товару також є неналежними документами в цілях засвідчення цієї обставини оскільки в них не зазначено пункту та конкретної адреси навантаження товару, лише формально зазначено пункт навантаження – Львівська область, м. Миколаїв і пункт розвантаження – м. Львів, вул. Земельна, 6.

Невідповідності адреси навантаження товару (Львівська область, м. Миколаїв) із адресою вантажовідправника – ТОВ «Експорт-Буд» (м. Львів, вул. Медової Печери, 39-А), з огляду також на відсутність інформації щодо наявності в зазначеного підприємства на праві власності чи користування філії чи складів за цією адресою.

З приводу адреси розвантаження товару - в розглядуваних документах зазначена, м. Львів, вул. Земельна, 6, разом з тим згідно представлених документів та поданої до податкового органу повідомлення форми 20-ОПП будівельного об`єкту у ПП «Житлобудінвест» за даною адресою немає.

Водночас, до матеріалів справи в якості обґрунтування зазначеного місця розвантаження товару долучено договір суборенди майна від 02.04.2019 року №02/04/19, який засвідчує право користування майном, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Земельна, 6 ПП «Антей», яке відповідно до поданих позивачем документів являється покупцем цементу попередньо придбаного ПП «Житлобудінвест».

Разом з тим, цей договір не може бути належним доказом в обґрунтування обставин поставки спірного товару, оскільки такий не подавався позивачем до перевірки.

Позивач вказує на те, що товар попередньо придбаний у ТзОВ «Експорт-Буд» одразу поставлявся на адресу його наступного власника ПП «Антей», без оприбуткування та зберігання його безпосередньо на складі ПП «Житлобудінвест». Однак, зазначена обставина спростовується розбіжностями в обсягах і датах видаткових накладних щодо реалізації цементу ТОВ «Експорт-Буд» на користь ПП «Житлобудінвест» та видатковими накладними щодо поставки товару позивачем на адресу ПП «Антей».

Зокрема, перша поставка цементу ТОВ «Експорт-Буд» на адресу ПП «Житлобудінвест» задокументована видатковими накладними від 07.06.2019 року №471 та №472, відповідно до якої відвантажено товару загальним обсягом 55,62 т. Тоді коли, на користь ПП «Антей» позивачем 07.06.2019 року згідно видаткової накладної №5 поставлено 111,26 тон цементу.

08.06.2019 року на адресу ПП «Житлобудінвест» відвантажено загальний обсяг 110,32 т. цементу згідно видаткових накладних (№473 -27,82 т, №474 - 27,82 т, №475 – 27,94 т., №476 – 26,74 т.), тоді коли на адресу ПП «Антей» 08.06.2019 року ПП «Житлобудінвест» поставлено 54,68 т. цементу (видаткова накладна №3).

Відтак, на думку податкового органу описані розбіжності додатково свідчать на користь висновку про виключне документування господарських операцій між ТОВ «Експорт-Буд» та ПП «Житлобудінвест» в цілях отримання позивачем податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість.

На переконання відповідача, на нереальність господарських операцій між ТОВ «Експорт-Буд» та ПП «Житлобудінвест» вказують численні прямі та непрямі доказі зібрані перевіряючими в ході проведення перевірки позивача, які в сукупному взаємозв`язку підтверджують їх удаваність та виключну спрямованість на мінімізацію податкових зобов`язань.

Також відповідач вказує, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Водночас платник податку за обставинами справи заперечень на акт не подавав.

Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

Відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові докази та документи, просила суд в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді 16.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 16.01.2021 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

05.11.2020 року за результатами перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області складено акт № 953/13-01-07-02/35749016, відповідно до якого встановлено порушення Приватного підприємства «Житлобудінвст», а саме:

- п. 200.1., 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, щодо відсутності права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 5813,00 гривень;

- п. 198.1., п. 198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України щодо завищення розміру ПДВ, який підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 334225,00 гривень.

03.12.2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00012070702, яким позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 334225 гривень 00 коп. та застосовано штраф в розмірі 83556,25 гривень.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Відповідач позовні вимоги по суті заперечує тим, що в матеріалах перевірки описана інформації щодо неможливості виконання ТОВ «Експорт-Буд» цивільно-правових зобов`язань в частині поставки товарно-матеріальних цінностей у зв`язку із відсутністю у зазначеного суб`єкта господарювання економічних можливостей.

В основу висновків про нереальний характер задокументованих ТОВ «Експорт-Буд» господарських операцій покладена інформація, що міститься в АІС «Податковий блок».

Зокрема, відповідно до податкової (фінансової) звітності ТОВ «Експорт-Буд» поданої підприємством за період здійснення спірних господарських операцій (червень 2019 року – лютий 2020 року) встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів та інших умов для здійснення основного виду діяльності.

Аналіз поданої ТОВ «Експорт-Буд» податкової звітності вказує на відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, транспортні засоби та устаткування необхідні для можливості виконання взятих на себе зобов`язань згідно укладених договорів з контрагентами, в тому числі і з ПП «Житлобудінвест».

Відповідно до договору поставки від 06.06.2019 року №060619, постачальник в особі ТОВ «Експорт-Буд» зобов`язується поставити, а покупець в особі ПП «Житлобудінвест» прийняти та оплатити будівельні матеріали – цемент.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві належний йому цемент, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Право власності на товар набувається покупцем з моменту його отримання. В момент передачі кожної партії товару постачальник зобов`язується передати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості.

Вказані заперечення судом не враховуються, оскільки правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказане спростовує аргументи відповідача про встановлені розбіжності у видаткових накладних.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди в даній справі ґрунтуються лише інформацією щодо контрагента позивача - ТОВ «Експорт-Буд», яка міститься в АІС «Податковий блок». Притому податковим органом не надано суду належних та допустимих доказів саме змісту та суті і факту отримання позивачем податкової вигоди із спірних операцій із ТОВ «Експорт-Буд».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем товар (цемент) придбавався для подальшої реалізації його іншому суб`єкту господарювання – ПП «Антей», відповідно до договору поставки №0506 від 05.06.2019 року. Місце поставки товару за вказаним договором – м. Львів, вул. Земельна, 6, саме за цією адресою знаходиться майно ПП «Антей», що підтверджується договором суборенди від 02.04.2019 року.

Вказане спростовує аргументи відповідача про те, що за адресою розвантаження товару - м. Львів, вул. Земельна, 6, згідно представлених документів та поданої до податкового органу повідомлення форми 20-ОПП будівельний об`єкт у ПП «Житлобудінвест» відсутній.

Також суд зазначає, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6. ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно із п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4. ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному суд зазначає, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідач зазначає, що сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Однак відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували обставини зазначені у згаданому акті перевірки позивача про порушення ним вимог податкового законодавства.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначеного у висновках акту перевірки позивача та правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Житлобудінвест» (8100, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Міжгірська, 8в) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 00012070702 від 03.12.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Приватного підприємства «Житлобудінвест» (ЄДРПОУ 35749016, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Міжгірська, 8в) 6266,73 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 21.07.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.