Ухвала суду № 98488326, 21.07.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

Справа № 500/3661/21

21 липня 2021 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 05 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня тримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, у такий спосіб: 1) подати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску; 2) доплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. та подати до суду докази такої доплати.

З метою усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позивач 16.07.2021 подав заяву вх.№15428/21, в якій просить суд врахувати також те, що ОСОБА_1 тривалий час перебуває за кордоном на роботі та у відрядженнях, що підтверджується копією закордонного паспорта та інформацією про перетин кордону. Вказав, що про вимоги дізнався лише коли ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень коли було заблоковано державною виконавчою службою кошти на картковому рахунку, що підтверджується доказами долученими до позовної заяви. Зазначив, що лист з Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2021 р. № Ф-6224-54 на суму 37788,74 грн. був відправлений з податкової 24.02.2021, отриманий 21.03.2021 р. Печатки в паспорті - поїхав у відрядження 20.02.21, а повертався з відрядження 18.03.21. Звернув увагу суду на тому, що про інші вимоги йому стало відомо 19.05.2021, коли позивач ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень, з яких стало відомо, про відкриті виконавчі провадження: ВП 59132414 з примусового виконання Вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-6224-54У на суму 18276,72 грн.; BП 63524959 з примусового виконання Вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-6224-54У на суму 8262,54 грн.; ВП 60887578 з примусового виконання Вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-6224-54У на суму 2754,18 грн. Крім цього, просить врахувати, що позивач не має спеціальних знань у податковій та правничій сферах, тому з метою встановлення правильності визначення сум ЄСВ та надання правової допомоги ОСОБА_1 змушений був скористатись правничою допомогою адвоката, пошук якого теж зайняв певний проміжок часу, оскільки необхідно було врахувати як фінансові можливості щодо оплати правничої допомоги так і професійні здібності адвоката. Позивач також долучив квитанцію №78153 від 16.07.2021 про сплату судового збору 908,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого клопотання позивача суд виходить з наступного.

За змістом частини першої статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті122 КАС України).

Частиною третьою ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постанові від 08.10.2020 року по справі № 9901/32/20, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим.

Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу.

Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

На підставі частин першої та другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення.

Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-6224-54У на суму 18276,72 грн., від 12.02.2019 №Ф-6224-54У на суму 8262,54 грн., від 13.05.2019 №Ф-6224-54У на суму 2754,18 грн., від 10.02.2021 №Ф-6224-54 на суму 37788,74 грн.

Так, позивач просить врахувати, що тривалий час перебував за кордоном на роботі та у відрядженнях, що підтверджується копією закордонного паспорта та інформацією про перетин кордону.

Водночас, позивачем не заперечується, що про спірні вимоги він дізнався 21.03.2021 та 19.05.2021, в той час як з даним позовом звернувся до суду 29.06.2021.

Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З оскаржуваних в даній справі вимог про сплату боргу (недоїмки) вбачається, що оскарження платником єдиного внеску може бути здійснене до органу доходів і зборів вищого рівня або суду протягом 10 днів, що настають за днем отримання цієї вимоги, у порядку, визначеному частиною четвертою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Наведене дає підстави вважати, що позивач був ознайомлений зі своїм правом оскаржити спірні вимоги у 10-денний після отримання цих вимог, однак процедурою адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня не скористався.

При цьому, вирішуючи подану позивачем заяву від 16.07.2021, суд враховує правову позицію, наведену Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №580/3469/19.

Закон № 2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку.

Строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги контролюючого органу про сплату єдиного внеску, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України.

Указана норма є процесуальною, регулює процесуальний порядок захисту судом порушеного або оскаржуваного суб`єктивного права і створює оптимальні умови для досягнення юридично визначеного результату.

Наведене свідчить про відсутність колізії між нормами статті 25 Закону № 2464-VI та частини четвертої статті 122 КАС України. Колізія виникає, коли на регулювання одних фактичних обставин (суспільних відносин) претендують як мінімум дві правові норми, які регулюють одні й ті самі суспільні відносини по-різному. Водночас кожна галузь права обов`язково має свій власний самостійний предмет правового регулювання, тобто коло суспільних відносин, урегульованих нормами відповідної галузі права. Норми різних галузей права не можуть перебувати в колізії, оскільки вони регулюють різні сторони одних і тих самих суспільних відносин.

Критерієм для виокремлення правових систем з переважанням юридичного процесу є пріоритетність у правовому регулюванні процесуальних правил, які передують появі норм матеріального права. Можна допускати відступ від правила застосування тієї норми, яка закріплена у відповідній галузі, і обирати норму іншого акта у випадках, коли вона покращує правове положення суб`єктів.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права). Отже, платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів відповідно до принципу in dubio pro tributario має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону № 2464-VI.

Таким чином, Верховним Судом у складі судової палати сформульовано правовий висновок, відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.

Доказів оскарження спірних вимог до органу доходів і зборів вищого рівня позивачем суду не подано.

То ж, за наведених вище обставин, суд вважає, що позивачем у заяві наданій до суду 16.07.2021 не подано належних, достатніх та допустимих доказів, що підтверджували б наявність поважних причин (непереборних обставин), з яких було пропущено строк звернення до суду щодо оскарження вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки), та причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.

Таким чином, на переконання суду, позивачем не у повній мірі усунені недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачеві.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в строк та в порядку, передбаченому статтями 295, 297 КАС України та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Суддя Дерех Н.В.