Рішення № 98488327, 21.07.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3186/21

21 липня 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про зобов`язання відповідача виключити із картки особового рахунку платника єдиного внеску позивача дані про суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 9595,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить зобов`язати виключити із картки особового рахунку платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 дані про суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9595,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивачка з 01.12.2012 зареєстрована як фізична особа - підприємець. Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 позивачці призначено пенсію за віком. ОСОБА_1 08.02.2021 подала до відповідача звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, в якому визначила до сплати єдиний внесок у розмірі 9595,30 грн. У зв`язку із помилковим направленням вказаного звіту, 05.03.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про скасування звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік. Листом від 05.03.2021 Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомило позивача про те, що суми самостійного визначення бази нарахування ЄСВ фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, що обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком, підлягає сплаті та скасуванню не підлягає. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09 червня 2021 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Представник відповідача 21.07.2021 подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування, зокрема, зазначено, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №435 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком, звіт зазначеними особами не подається. Представник звертає увагу суду, що позивач, подавши звіт 08.02.2021 мала термін до 10.02.2018 для виправлення невірних даних. Однак, до контролюючого органу повторний звіт не надала. Вказує, що дії контролюючого органу щодо ведення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами без прийняття податкових повідомлень-рішень чи інших рішень контролюючого органу в межах компетенції не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки така інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01.12.2012 зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (аркуш справи 12).

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 20.08.1998, позивачці призначено пенсію за віком (аркуш справи 11).

ОСОБА_1 08.02.2021 подала до відповідача звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, в якому визначила до сплати єдиний внесок у розмірі 9595,30 грн (аркуші справи 15-18).

В зв`язку із помилковим направленням вказаного звіту, 05.03.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про скасування звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік (аркуш справи 19).

Листом від 05.03.2021 Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомило позивачку про те, що суми самостійного визначення бази нарахування ЄСВ фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, що обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком, підлягає сплаті та скасуванню не підлягає.

Вважаючи, що її права порушено, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464).

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч. 1 ст.1 Закону №2464).

Відповідно до ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

20.03.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а висловив позицію про те, що відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи статус позивачки, ОСОБА_1 може бути платником єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, разом з тим, доказів на підтвердження того, що позивачка укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування суду не надано.

Відтак, враховуючи те, що позивачка є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, у нього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Однак, 08.02.2021 позивачкою помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2020 рік.

Суд звертає увагу на те, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому позивач не мав можливості самостійно виправити таку помилку.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 року № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за № 751/28881 (надалі - Порядок № 422), інтегрована картка платника (надалі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій (розділ ІІ п. 1 Порядку №422).

З наведених норм Порядку №422 вбачається, що ІКП позивачки міститиме помилкові дані про наявність у неї боргу із сплати єдиного внеску, а тому, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС в Тернопільській області виключити із картки особового рахунку платника єдиного внеску ОСОБА_1 дані про суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9595,30 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області 2270,00 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №0.0.2148205969.1 від 02.06.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити із інтегрованої картки платника єдиного внеску Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 дані про суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9595,30 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) грн. згідно квитанції №0.0.2148205969.1 від 02.06.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Гермаківка,Борщівський район, Тернопільська область,48742 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

Головуючий суддя Баб`юк П.М.