Рішення № 98487591, 21.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8202/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕСІ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 24 травня 2021 року надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕСІ» про стягнення на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - Овідіопольська селищна ТГ/50070000, МФО 899998, UA798999980313131230000015704, код ЄДРПОУ 37607526, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 32360,00 гри, та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 168,22 грн.

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та відкрито провадження у адміністративній справі, визначивши розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовує тим, що згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2020 рік середньооблікова чисельність штатних працівників товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕСІ» (далі - ТОВ «ТЕНЕСІ») склала 10 осіб, а відтак, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте, не створив жодного, оскільки особа з інвалідністю ОСОБА_1 працював на підприємстві з жовтня 2020 року, що становить менше 6 місяців звітного року та не є працевлаштуванням особи з інвалідністю. Оскільки, на думку позивача, ТОВ «ТЕНЕСІ» не виконало норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2020 року, повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію та пеню за порушення її сплати.

16 червня 2021 року до канцелярії суду (вх.№31533/21) від ТОВ «ТЕНЕСІ» надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що протягом січня – вересня 2020 року облікова чисельність штатних працівників не перевищувала 7 осіб, а лише у жовтні 2020 року кількість штатних працівників зросла до 19, у зв`язку з чим у підприємства виник обов`язок з виконання нормативу із працевлаштування осіб з інвалідністю, що й було виконано шляхом працевлаштування особи з інвалідністю ОСОБА_2 . Вказує, що звітність форми №3-ПН до Державної служби зайнятості не подавалась, оскільки вакансії робочих місць для осіб з інвалідністю були відсутні.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом відповідача на позовну заяву, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік ТОВ «ТЕНЕСІ» (а.с.5), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 10 осіб; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становить 1 особу; кількість осіб з інвалідністю – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить 1 особу.

Відповідно до списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2020 році ТОВ «ТЕНЕСІ» (а.с.6), такою особою був ОСОБА_2 , який має третю групу інвалідності з 18.04.2012 безстроково та був прийнятий на підставі наказу №15-К від 09.10.2020.

Відповідно до листа Одеського обласного центру зайнятості від 01.06.2021 №2726/10/42-21 (а.с.23), ТОВ «ТЕНЕСІ» звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до філії Одеського обласного центру зайнятості не надавалася.

Відповідно до наказів ТОВ «ТЕНЕСІ» від 09.10.2020 «Про прийняття на роботу» №№09-к, 10-к, 11-к, 12-к, 13-к, 14-к, 16-к, 17-к, 18-к, 19-к, 20-к, 21-к, 22-к, 23-к, 24-к, 25-к, 26-к, 27-к (а.с.38-55) з 12.10.2020 прийнято працівників на роботу до ТОВ «ТЕНЕСІ» з 12.10.2020.

Наказом ТОВ «ТЕНЕСІ» №15-к від 09.10.2020 «Про прийняття на роботу» (а.с.56) наказано прийняти ОСОБА_2 , 1953 року народження, на посаду заступника директора на повний робочий день з 12.10.2020 року з окладом згідного штатного розпису на підставі його заяви від 09.10.2020, що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_2 (а.с.59-61).

Відповідно до трудового договору від 12.10.2020 (а.с.57-59), укладеного між ТОВ «ТЕНЕСІ» (Роботодавець) та ОСОБА_2 (Працівник), ОСОБА_2 приймається на посаду механіка, про що зазначено в його трудовій книжці.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА №945238 від 18.04.2012 (а.с.62), серії 18ОД №086293 від 26.09.2012 (а.с.63), ОСОБА_2 має третю групу інвалідності.

Відповідно до повідомлення про прийняття працівника на роботу від 09.10.2020 (а.с.64) ТОВ «ТЕНЕСІ» повідомлено про прийняття ОСОБА_2 на роботу з датою початку роботи 12.10.2020.

Відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ «ТЕНЕСІ» (а.с.65-144), середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період складала:

- січень 2020 року – 5 осіб;

- лютий 2020 року – 5 осіб;

- березень 2020 року – 6 осіб;

- квітень 2020 року – 7 осіб;

- травень 2020 року – 7 осіб;

- червень 2020 року – 7 осіб;

- липень 2020 року – 7 осіб;

- серпень 2020 року – 7 осіб;

- вересень 2020 року – 7 осіб;

- жовтень 2020 року – 19 осіб, у т.ч. працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність – 1 особа;

- листопад 2020 року – 20 осіб, у т.ч. працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність – 1 особа;

- грудень 2020 року – 20 осіб, у т.ч. працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність – 1 особа.

Позивач, вважаючи, що ТОВ «ТЕНЕСІ» не виконало нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2020 року, звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

При цьому, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити наступні висновки.

До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

Підставою для звернення до суду із цим позовом стала інформація у звітності підприємства про не забезпечення працевлаштування інвалідів на 1 робочому місці за 2020 рік.

Водночас, з січня по лютий 2020 року на підприємстві працювало не більше 5 осіб, у березні 2020 року – 6 осіб, з квітня по вересень 2020 року – 7 осіб, у жовтні 2020 року – 19 осіб, з листопада по грудень 2020 року – 20 осіб.

Таким чином, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «ТЕНЕСІ» у 2020 році становила 10 осіб.

Водночас, обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідно до приписів ч.1 ст. 9 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у підприємства виник з жовтня 2020 року. Так, наказом від 09.10.2020 №15-к з 09.10.2020 прийнято ОСОБА_2 , інваліда 3 групи.

Як вбачається з наказу №15-к від 09.10.2020, працевлаштування вказаної особи на роботу на підприємстві відбулось в результаті безпосереднього звернення ОСОБА_2 із заявою від 09.10.2020.

З огляду на наведене, суд зазначає, що виконання підприємством свого обов`язку щодо працевлаштування особи з інвалідністю на роботу з того моменту, з якого у підприємства виник цей обов`язок, виключає обставини для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені.

При цьому, як показали обставини справи, у відповідача не виникло підстав для звернення до служби зайнятості із відповідними заявами про попит на спеціальну робочу силу з огляду на самостійне працевлаштування особи з інвалідністю на роботу на підприємстві з моменту, з якого виникла така необхідність.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 по справі №815/3117/18, який є обов`язковим для суду в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, аргументи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищезазначене та наявні у справі докази, суд вважає, що ТОВ «ТЕНЕСІ» вчинило всі передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, відтак позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Разом з тим, відповідач довів перед судом правомірність своїх дій щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році та надав суду відповідні докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕСІ» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕСІ» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - Овідіопольська селищна ТГ/50070000, МФО 899998, UA798999980313131230000015704, код ЄДРПОУ 37607526, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 32360,00 гри, та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 168,22 грн – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 37607526)

Відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕСІ» (11 ст.Люстдорфської дороги, буд.1, с. Лиманка, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 39336256).

Суддя Вовченко О.А.

.