Рішення № 98486034, 21.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Справа № 160/5104/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2, код ЄДРПОУ 43315603) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просить:

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича та виконуючого обов`язки начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №64766374 щодо винесення повідомлення (від 29.03.2021) про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, а саме виконавчого листа №804/4396/18 від 30.12.2020, що був виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом, та постанови (від 29.03.2021) про скасування процесуального документу, а саме постанови (від 17.03.2021) про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №804/4396/18 від 30.12.2020;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати повідомлення відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (від 29.03.2021) про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, а саме виконавчого листа №804/4396/18 від 30.12.2020, що був виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом, та його постанову (від 29.03.2021) про скасування процесуального документу, а саме постанови (від 17.03.2021) про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №804/4396/18 від 30.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 804/4396/18 за безпідставне невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, наклав штраф на начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, проте, при пред`явленні виконавчого листа до виконання про стягнення з начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві штрафу відповідачем повернуто виконавчий лист без виконання на підставі ч. 2 ст. Закону України «Про виконавче провадження», з чим позивач не погоджується, оскільки покладення виконання постанови суду апеляційної інстанції про накладення штрафу не на суб`єкта, тобто не на начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а на фізичну особу.

Таким чином, на думку позивача, повідомлення відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (від 29.03.2021) про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2021 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 29.06.2021 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання умов ухвали від 29.06.2021 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, Судове засідання призначено на 21 липня 2021 року.

Згідно з ч.ч.1, 2, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_2 13.06.2018 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив визнати протиправними дії щодо зменшення відсотку з 73 до 70 при проведенні перерахунку пенсії за вислугу років з 01.01.2016 та зобов`язати здійснити перерахунок і виплачувати з 01.01.2016 пенсію за вислугу років в розмірі 73 відсотків грошового забезпечення, вказаного в довідці ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області №4761-ЛК від 21.03.2018.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року у справі № 804/4396/18 апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 - без змін.

25.09.2020 року відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернуся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням (заявою), в якому заявник просив:

- розглянути подання та у відповідності до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» винести ухвалу, якою змінити спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року по справі №804/4396/18, шляхом стягнення з головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 19650,46 грн., які нараховані головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 05 жовтня 2020 року у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року клопотання ОСОБА_2 про накладення на відповідача штрафу задоволено частково, а саме:

- накладено на начальника головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, Україна, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) ОСОБА_3 штраф у розмірі 42360 (сорок дві тисячі триста шістдесят) гривень за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року по справі №804/4396/18.

- половину штрафу у розмірі 21180 (двадцять одна тисяча сто вісімдесят) гривень стягнути на користь ОСОБА_2 , а іншу половину у розмірі 21180 (двадять одна тисяча сто вісімдесят) гривень - на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАД); Рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007; Код класифікації доходів бюджету: 21081100);

- попередити начальника головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - Дзядевич Ларису Вікторівну про те, що з наступного дня після набрання даним судовим рішенням законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист 30.12.2020 року, який пред`явлено позивачем до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 17.03.2021 року відкрито виконавче провадження у ВП № 64766374.

29.03.2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасовано документ «постанова про відкриття виконавчого провадження» від 17.03.2021 року.

29.03.2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянуто заяву щодо примусового виконання виконавчого листа № 804/4396/18, виданого 30.12.2020 року, та прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Підставою для повернення виконавчого документа стало те, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що штраф накладений на начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Дзядевич Ларису Вікторівну, як на фізичну особу, а не посадову особу державного органу, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з ч. 4 ст. 4 закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» одночасно з виконавчим документом стягувач подає заяву, в якій зазначаються: реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти; прізвище, ім`я, по батькові стягувача, реквізити документа, що посвідчує його особу.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України визначено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок), визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Положеннями пункту 4 Порядку передбачено, що органи Казначейства, зокрема, забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання. Також органи Казначейства розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За правилами ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

З вищенаведених норм права вбачається, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, у даному випадку, головне управління Державної казначейської служби у Київській області.

Стосовно твердження позивача, що відповідно до виконавчого листа № 804/4396/18 штраф накладено на начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як на фізичну особу, а не посадову особу пенсійного фонду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 4, 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, виплати здійснює головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністравтиного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, штраф за невиконання рішення суду може бути стягнутий винятково з рахунків головного управління Пенсійного фонду України відповідно до застосування штрафної санкції, яка накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, а не з особистих коштів керівника управління Пенсійного фонду України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване повідомлення відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (від 29.03.2021) про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, а саме виконавчого листа №804/4396/18 від 30.12.2020, винесено обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а позивач не позбавлений можливості звернутись до головного управління Державної казначейської служби у Київській області стосовно виконання виконавчого листа № 804/4396/18, виданого 30.12.2020 року.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 статті 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Суд зрбив висновок, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи усі вищенаведені обставини справи, завдання та принципи адміністративного судочинства, суд вважає, що у державного виконавця були достатні підстави при прийнятті оскаржуваного повідомлення, тому державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та відповідно права та свободи позивача не були порушені з боку відповідача, тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2, код ЄДРПОУ 43315603) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя С.В. Ніколайчук