Постанова № 9848009, 27.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

27.05.2010 р. № 2а-7577/09/1370

18 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача Демчик О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ПАТ "Концерн Галнафтогаз"

до ДПІ у Білозерківському р-ні Херсонської обл.

про про скасування податкового повідомлення-рішення .

ПАТ «Концерн Галнафтогаз»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області. З урахуванням поданої суду 06.05.2010 року заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача при проведенні 15.06.2009р. перевірки ВАТ «Концерн Галнафтогаз»з питань дотримання граничних строків подання податкової звітності та заниження податкових зобовязань по земельному податку;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 27.08.2009р. №0004451501/2.

Представник позивача позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити. Зазначив, зокрема, що відповідач провів камеральну перевірку з питань дотримання граничних строків подання податкової звітності та заниження податкових зобовязань по земельному податку з пропущенням встановленого Наказом ДПА України від 17.07.2006 р. № 416 «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів»60-денного строку, що обчислюється з дня граничного строку подання таких декларацій, а саме 15.06.2009 року, хоча повинен був це зробити у 2008 році - до 01 квітня, у 2009 році 02 квітня. При цьому відповідач в акті перевірки жодним чином не обґрунтував ні підстав проведення такої, а ні документів чи інших джерел інформації, на підставі яких зроблено висновки про порушення відповідачем законодавства. Вважає також неправомірними дії відповідача щодо використання при проведенні камеральної перевірки інших документів, а ніж подана позивачем звітність. Щодо викладених в Акті перевірки висновків податкового органу в частині заниження податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб за 2008-2009 роки, ПАТ «Концерн Галнафтогаз»вважає їх неправомірними з огляду на те, що зміни, внесені до ст.7 та 8 Закону України «Про плату за землю»в частині розрахунку розміру податку (у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди) від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, поширюються на земельні ділянки, які придбані починаючи з цього часу, а не незалежно від часу їх придбання. З огляду на те, що земельні ділянки придбані до внесення відповідних змін до ст.7 та ст. 8 Закону України «Про плату за землю», ПАТ «Концерн «Галнафтогаз»правомірно здійснювало розрахунок земельного податку з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Тому донарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з земельного податку є неправомірним.

Позивач також надав суду докази зміни 15.09.2009р. найменування з ВАТ «Концерн Галнафтогаз»на ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

За клопотанням відповідача судовий розгляд справи відбувається без участі його представника. Відкриваючи провадження у даній справі, суддя зобовязував відповідача надати всі наявні в нього докази, якщо він заперечує щодо адміністративного позову, а також розяснив відповідачу положення п. 2, 4 ст. 71 КАС України щодо його процесуального обовязку доказування правомірності спірного рішення та надання суду всіх наявних в нього доказів.

Позиція відповідача зясована судом згідно долучених до матеріалів справи письмових заперечень на позов від 11.12.2009р., 19.05.2010р. та долучених до них документів. Відповідач позовні вимоги заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. Покликається на те, що п. 1 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 3 червня 2008 року № 309 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі - Закон № 309) встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону № 107. Закон №309 був офіційно опублікований в газеті Голос України 04.06.08 № 105 та газеті Урядовий кур'єр, 04.06.08 № 101, тобто вказаний Закон набрав чинності 04.06.08 р. Отже, у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди земельний податок розраховується суб'єктами оподаткування (незалежно від часу придбання земельних ділянок за цивільно-правовими угодами) від нормативної грошової оцінки землі, а у випадку, якщо ціна земельної ділянки, що встановлена в угоді, перевищує нормативну грошову оцінку, від якої розраховується розмір податку, то при розрахунку суми земельного податку застосовується ціна земельної ділянки, що вказана в угоді. З огляду на викладене та виходячи з того, що земельні ділянки ПАТ «Концерн Галнафтагаз»придбало у 2007 році, а зміни, внесені в закон, набрали чинності з 01.01.2008 року, земельний податок за 2008, 2009 роки повинен розраховуватися виходячи з цін земельних ділянок згідно цивільно-правових угод. Щодо твердження позивача про пропущення 60-денного строку, зазначив, що оскільки перевірка проводилась не тільки на підставі податкових декларацій, а з наданням запиту до Відділу земельних ресурсів у Білозерському районі про надання інформації стосовно договорів купівлі-продажу земельних ділянок, то даний вид перевірки слід вважати документальною невиїзною перевіркою, а не камеральною перевіркою. Згідно Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобовязань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Ухвалою від 22.03.2010р. суд на підставі п. 4 ст. 71 КАС України зобовязував відповідача надати суду додаткові докази на обґрунтування його позиції, в т.ч. на обґрунтування суми визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням зобовязання по земельному податку, а також копію розпорядчого документу керівника ДПІ на проведення перевірки позивача. На згадану вимогу суду надано документ «Додаток до акту №225/1501/31729918»(за підписом особи, що проводила перевірку) іншого змісту, а ніж той, що надсилався позивачу разом з Актом від 15.06.2009р. (а.с. 71). Такий додаток містить розрахунок суми штрафних санкцій по земельному податку з юридичних осіб за 2008-2009 року без зазначення чи пояснення вказаних у ньому сум. Інших документів на обґрунтування своїх заперечень та донарахованих сум відповідачем не надано.

З огляду на це суд вважає, що сторони надали всі наявні в них докази на обґрунтування їх вимог чи заперечень, інших не мають; надати суду, в т.ч. на його вимогу, не бажають. Тому суд на підставі п. 6 ст. 71 КАС України розглядає справу за наявними в ній доказами.

Даний спір на підставі ч. 2 ст. 19 КАС України розглядається Львівським окружним адміністративним судом (враховуючи зареєстроване місцезнаходження позивача).

Суд на підставі п.3 ст. 160 КАС України оголосив вступну та резолютивну частини постанови в судовому засіданні 27 травня 2010 року. Повний текст постанови, враховуючи перебування головуючого з 30 травня по 01 червня в службовому відрядженні в м. Києві, виготовлений та підписаний 02 червня 2010 року.

Заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

15 червня 2009 року головним державним податковим ревізором інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Дубоваловою Г.В. складено Акт №225/1501/31729918 «Про результати перевірки дотримання граничних строків подання податкової звітності та заниження податкових зобовязань по земельному податку»(далі Акт від 15.06.2009р.), один примірник якого надіслано позивачу. Зі змісту Акту від 15.06.2009р., копія якого долучено до позову (а.с. №№ 7-8), вбачається, що:

- перевірка проведена інспектором 15.06.2009р. з використанням податкової звітності та особової справи ВАТ «Концерн Галнафтогаз», а також програмних комплексів «АРМ Звіт», «АРМ облік платників податків», «АРМ облік податків і платежів»;

- в результаті перевірки встановлено заниження податкових зобовязань по земельному податку з юридичних осіб за 2008-2009 роки, чим порушено п. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю»;

- до Акту додається документ «Додаток до акту №225/1501/31729918 «Розрахунок суми штрафних санкцій по земельному податку з юридичних осіб за 2008-2009 роки» за підписом ГДПРІ Дубовалової Г.В. (а.с. №9), згідно якого відхилення суми основного зобовязання становить 82650,10 грн., сума штрафних санкцій становить 8265,01 грн.

Вищеописаний Акт від 15.06.2009р. з Додатком направлений позивачу супровідним листом №2472/10/15-023 від 15.06.2009р. (а.с. №62), зі змісту якого вбачається, що це є «акт невиїзної документальної (камеральної) перевірки» .

На підставі висновків Акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення від 27.08.2009р. №0004451501/2 (далі ППР від 27.08.2009р.), згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання по сплаті земельного податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 54650,10 грн., та штрафні (фінансові санкції) в сумі 27325,05 грн.

На неодноразові вимоги суду (в т.ч. ухвала про витребування доказів від 22.03.2010р.) надати всі наявні документи на обґрунтування визначених ППР від 27.08.2009р. сум податкових зобовязань відповідач надіслав єдиний документ - «Додаток до акту №225/1501/31729918 «Розрахунок суми штрафних санкцій по земельному податку з юридичних осіб за 2008-2009 роки» за підписом ГДПРІ Дубовалової Г.В. (а.с. №71), згідно якого відхилення суми основного зобовязання становить 54650,10 грн., сума штрафних санкцій становить 27325,05 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон № 509-XII).

Відповідно до Закону № 509-XII та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованим в Мінюсті України 25.10.2005 р. за N 925/11205, затверджено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(далі - Наказ №327).

Відповідно до положень Наказу №327, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3). Акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.5). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7).

Вступна частина та загальні положення акту перевірки повинна містити, в т.ч. дані про підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів, тип перевірки (невиїзна документальна, виїзна планова чи позапланова перевірка), період , за який проводиться перевірка діяльності суб'єкта господарювання.

В описовій частині за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ , на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення .

У висновку акту перевірки виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами , у межах періоду, що перевіряється. В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення (п.2.1-2.4).

Суд встановив, що в порушення вимог Наказу №327, відповідачем в Акті від 15.06.2009р. не вказано:

1.підстав проведення, а також типу проведеної перевірки (виїзна планова чи позапланова, невиїзна документальна). Наведене порушення породило спір між сторонами щодо наявності підстав та законності дій щодо проведення такої перевірки;

2.тривалості перевірки . Тому слід вважати, що перевірка тривала один день;

3.чи вимагалися в ході перевірки пояснення чи додаткові документи в ВАТ «Концерн Галнафтогаз» . Тому слід вважати, що такі не вимагалися;

4.чи вимагалися в ході перевірки пояснення чи додаткові документи в інших осіб (в т.ч. державних органів тощо). Тому слід вважати, що такі не вимагалися;

5.в чому полягає зміст порушення ВАТ «Концерн Галнафтогаз»п. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю»та на підставі яких первинних документів таке порушення виявлено;

6.в висновках перевірки виявлені порушення податкового законодавства не відображено у гривнях з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється (адже для земельного податку податковим періодом є місяць).

Суд також встановив, що ДПІ у Білозерському районі за підписом ГДПРІ Дубовалової Г.В. складено два Додатки до акту №225/1501/31729918 з назвою «Розрахунок суми штрафних санкцій по земельному податку з юридичних осіб за 2008-2009 роки»різного змісту, а саме:

1.позивачу надіслано Додаток (а.с. №9), згідно якого відхилення суми основного зобовязання за 2008-2009 роки (без зазначення періодів та підстав виявленого порушення) становить 82650,10 грн., а сума штрафних санкцій - 8265,01 грн.;

2.суду надіслано Додаток (а.с. №71), згідно якого відхилення суми основного зобовязання за 2008-2009 роки (без зазначення періодів та підстав виявленого порушення) становить 54650,10 грн., а сума штрафних санкцій 27325,05 грн.

Наведені факти в їх сукупності свідчать про те, що Акт від 15.06.2009р., який за визначенням є єдиним носієм доказової інформації про виявлені відповідачем порушення позивачем вимог податкового законодавства, оформлений з грубим порушенням вимог до його форми і змісту. Тому з тексту Акту не можливо встановити ані змісту та обставин виявленого порушення, ані первинних чи будь-яких інших документів, на підставі яких таке порушення встановлено, що свідчить про протиправність дій відповідача та унеможливлює належне обґрунтування підстав прийнятого податкового повідомлення рішення.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача на те, що перевірка проводилася із поданням запиту до відділу земельних ресурсів у Білозерському районі про надання інформації стосовно договорів купівлі-продажу належних позивачу земельних ділянок та на підставі отриманих на цей запит документів, з наступних мотивів.

По-перше, в Акті від 15.06.2009р. не вказано, що при проведенні перевірки органом ДПС робився запит до відділу земельних ресурсів у Білозерському районі про надання інформації, а відповідь на запит чи будь-які інші документи, в т.ч. договори купівлі-продажу земельних ділянок, не зазначені відповідачем в Акті серед документів, які використовувалися при перевірці.

По-друге, перевірка тривала один день, 15.06.2009р., а долучений до заперечень відповідача запит № 1273/10/15-023 датований 01.04.2009р., тобто за 2,5 місяці до початку перевірки.

По-третє, використання при проведенні невиїзної документальної (камеральної) перевірки інших документів (крім поданих платником декларацій та звітності) суперечить змісту та визначенню такої перевірки, та свідчить про протиправність дій по проведенню перевірки у такий спосіб.

Щодо спору сторін про тип проведеної перевірки (результати якої оформлено Актом від 15.06.2009р.) та наявність правових підстав для її проведення суд зазначає наступне.

Позивач наполягає на тому, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з земельного податку з порушенням встановленого для проведення такої перевірки 60-денного строку з дня подання звітності.

Відповідач наполягає, що ним проведено невиїзну документальну, а не камеральну перевірку, тому при її проведенні використовувалися документи, отриманих від інших органів державної влади, на підставі п. 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПА України від 27.05.2008 № 355 (далі Наказ №355).

Поняття документальної невиїзної перевірки міститься в п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 509-XII. Це перевірка, що проводиться на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подання.

Зміст камеральної перевірки розкривається в пп. «в»п. 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181-III). Це перевірка, що проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Внаслідок проведення камеральної перевірки орган ДПС виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Єдина відмінність наведених законодавчих визначень зводиться до згадки щодо документальної невиїзної перевірки «інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів». Проте, в обох випадках ідеться про той самий вид перевірки - про перевірку, що проводиться безпосередньо у приміщенні податкового органу, на підставі поданої платником звітності . Це підтверджується тим, що визначення документальної невиїзної перевірки свідчить про перевірку на підставі поданих податкових декларацій, а також і поданих платником «інших документів» .

З системного аналізу даних норм податкового законодавства вбачається, що законодавець під цими «іншими» документами розуміє документи, що входять до комплекту звітності, але не є безпосередньо податковою декларацією (звітом). Наприклад, стосовно податку на додану вартість такими можуть бути будь-які додатки до декларації з ПДВ, різного роду заяви, наприклад:

- що містять скаргу на постачальника, який порушує порядок виписування податкових накладних, та є підставою для віднесення сплаченої такому постачальнику суми ПДВ в ціні товару до податкового кредиту звітного періоду без податкової накладної - пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР);

- про вибір касового методу - пп. 7.3.9 Закону № 168/97-ВР;

- про вибір квартального періоду - пп. 7.8.2 Закон № 168/97-ВР.

На користь саме такого застосування Закону свідчить також і той факт, що в пп.7.7.5, пп.7.7.7 Закону № 168/97-ВР вживається поняття «документальна невиїзна перевірка (камеральна)» , що свідчить про ототожнення законодавцем цих перевірок. Зокрема, в пп. 7.7.7 цього Закону вжито фразу: « Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної)... ». Очевидно, що у цитованій нормі Закону дужки не мають розширювального значення, а в зазначеному підпункті Закону йдеться про два, а не про чотири види перевірки.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги покликання відповідача на пункт 2.4 Методичних рекомендацій, затверджених Наказом № 355, оскільки такий суперечать змісту вищенаведених норм Законів України. Крім того, Наказ №355 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України . Тому такий наказ згідно Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992р. № 493/92, не може породжувати правових наслідків для платника податків у формі протиправного розширення підстав проведення перевірки та обсягу документів, які можуть бути використані органом ДПС при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки.

Суд також наголошує, що Наказом ДПА України від 17.07.2006 року № 416, зареєстрованим в Мінюсті України 26 липня2006 р. за872/12746 (далі Наказ №416), затверджено форму Акту про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів саме відповідно до пп. «в» п. 4.2.2 Закону № 2181-III та ст. 11 Закону № 509-XII , про що зазначено у преамбулі наказу. Тобто, в розумінні Наказу №416 камеральна перевірка ототожнюється з невиїзною документальною.

Пунктом 3 Наказу № 418 встановлено, що камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) щодо земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та фіксованого сільськогосподарського податку проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких декларацій (розрахунків).

Згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та до першого лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцем знаходження земельної ділянки декларацію за поточний рік. До матеріалів справи долучено докази своєчасного подання ВАТ «Концерн Галнафтогаз»декларацій по земельному податку у 2008 та 2009 роках. Отже, ДПІ у Білозерському районі вправі була проводити камеральну перевірку поданої звітності за 2008 рік до 02.04.2008р., за 2009 рік до 01.04.2009р.

Отже, обґрунтованими є твердження позивача про те, що відповідачем незаконно, після спливу встановленого 60-денного терміну, проведено 15.06.2009р. камеральну перевірку поданої ВАТ «Концерн Галнафтогаз»звітності.

Слід також зауважити, що з визначення невиїзної документальної (камеральної) перевірки випливає, що за її наслідками орган ДПС має право визначати суму податкового зобов'язання і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001р. N06-10/167 під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо.).

Також у вищезгаданому розясненні зазначено, що під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, у складеному за результатами камеральної перевірки акті має зазначатися наявність відповідної помилки, її вид з належним обґрунтуванням. А отже, оскільки в Акті перевірки від 15.06.2009р. не міститься зафіксованого належним чином факту виявлення арифметичної або методологічної помилки у наданих платником податку податкових деклараціях по земельному податку, - суд приходить до висновку, що вказаний Акт не містить положень щодо встановлення факту неправильного застосування будь-якого коефіцієнту чи ставки.

В даному випадку між сторонами існує спір щодо визначення обєкту оподаткування, а не щодо застосування ставок чи коефіцієнтів оподаткування, що взагалі виключає виявлення такого порушення податкового законодавства шляхом проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки.

Отже, наведені обставини дають підстави вважати, що дії ДПІ у Білозерському районі по проведенню 15.06.2009р. невиїзної документальної (камеральної) перевірки ВАТ «Концерн Галнафтогаз»не відповідають вимогам законодавства щодо строків, підстав, порядку та процедури проведення такого виду перевірок. Акт від 15.06.2009р. оформлено з грубими порушеннями вимог щодо форми та змісту актів перевірки та жодним чином не доводить факту порушення позивачем податкового законодавства та заниження податкового зобовязання по земельному податку на 54650,10 грн. в силу положень ст. 70 КАС України такий не є належним та допустимим доказом встановлених відповідачем порушень. А отже, надані органом ДПС докази не доводять правомірності донарахування позивачу земельного податку в сумі 54650,10 грн. Враховуючи висновок суду про протиправність визначення органом ДПС позивачу основного зобовязання, суд визнає протиправним і визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 27325,05 грн.

Тому суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Концерн Галнафтогаз»підлягає задоволенню, дії відповідача визнанню неправомірними, а податкове повідомлення-рішення від 27.08.2009 р. №0004451501/2 скасуванню.

Суд також наголошує, що при прийнятті даного рішення не дає оцінки доводам ПАТ «Концерн Галнафтогаз»щодо його права сплачувати земельний податок, виходячи з грошової оцінки належних йому земельних ділянок, а також доводам ДПІ у Білозерському районі щодо обовязку позивача сплачувати цей податок, виходячи з ціни цивільно-правової угоди, за якою придбано ці земельні ділянки. Суд розяснює відповідачу, що за умови належно виявленого та зафіксованого факту заниження ПАТ «Концерн Галнафтогаз»сум земельного податку (шляхом проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, дослідження при перевірці первинних документів та належного документування виявлених порушень), орган ДПС вправі і повинен донарахувати суми таких зобовязань.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області щодо проведення 15.06.2009 року перевірки ВАТ «Концерн «Галнафтогаз»з питань дотримання граничних строків подання податкової звітності та заниження податкових зобовязань по земельному податку.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 27.08.2009 р. №0004451501/2.

Стягнути з державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»(м. Львів, вул. Пластова, 1; ідентифікаційний код 31729918) судові витрати у формі сплаченого судового збору в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанову суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Москаль Р.М.