Рішення № 98472368, 15.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Справа № 160/5333/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пільгової пенсії та визнати протиправним рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №5 від 04.12.2020р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком № 1 з 25.01.2021 року, зарахувавши при розрахунку пенсії, в якості стажу зі шкідливими умовами праці за Списком №1 період роботи позивача з 23.01.1990р. по 12.01.1998 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.03.2021р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та на пільгових умовах разом з всіма наявними у позивача документами згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення оформлене листом від 23.03.2021 р. № 0400-010301-8/40764 "Про відмову в призначенні пенсії". У рішенні вказано, що відповідно до пп. 1 п.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мають право на пенсію працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків. За наданими позивачем документами, відповідачем визначено загальний страховий стаж, який складає 36 років 6 місяців та 23 дні. ПФУ не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 23.01.1990 по 12.01.1998 рік, оскільки ним не подано до пенсійного органу документи, які б підтверджували роботу, яка передбачена за Списком №1. Відповідачем не прийнято до уваги довідку №27 від 14.07.2006 року видану ВАТ «Металургсервіс», так згідно рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №5 від 04.12.2020 року, про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах немає підстав. Враховуючи, що у позивача відсутній пільговий стаж роботи, тому зазначені обставини, не дають права на призначення пільгової пенсії. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки стаж необхідний для призначення пільгової пенсії в позивача наявний, тому що посада, яку займав позивач в спірний період відноситься до Списку №1, трудова книжка містить записи про роботу на вказаній посаді за спірний період, атестація робочого місця проводилась та якою підтверджено пільговий характер роботи також позивачем надано довідку, що уточнює пільговий характер робіт №27 від 14.07.2006 року. Записи в трудовій книжці містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведення та звільнення позивача з роботи, як цього вимагає чинне законодавство. Позивач зазначає, що має необхідний для призначення пільгової пенсії стаж роботи, а тому вважає рішення № 0400-010301-8/40764 від 23 березня 2021 року та рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №5 від 04.12.2020 року протиправними.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що згідно пункту 1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків. Картка обліку відпрацьованого часу в шкідливих умовах праці до управління не надано, записи в трудовій книжці які б підтверджували пільговий характер роботи чи місце виконання робіт не зазначено. У зв`язку з відсутністю відомостей про атестацію робочого місця позивача за спірний період, неповною зайнятістю на роботах зі шкідливими умовами праці та відсутністю документів, які б підтверджували пільговий характер роботи, у відповідача відсутні підстави для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача, тому право па призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача не настало через відсутність встановленого законодавством стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників. Таким чином, зазначене не дає права на призначення пенсії відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим, оскаржувані рішення № 0400-010301-8/40764 від 23 березня 2021 року та рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №5 від 04.12.2020 року є правомірним.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року відкрито провадження у справі та відповідно до частини 2 статті 257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 13.06.2021р. - що припадає на вихідний день (неділя), а 14.06.2021р. припадає період перебування судді у відпустці, у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 15.06.2021р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданого 10.11.1998р., ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення позивачу виповнилося 53 років.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 10.07.1986р., останній має загальний трудовий стаж 36 років 6 місяців та 23 дні. Також наявні наступні записи, зокрема, у період з 23.01.1990р. по 12.01.1998 рік працював в Нікопольському спецуправлінні тресту «Дніпродомноремонт», що реорганізоване, згідно наказу фонду державного майна України від 31.10.1995 року №12/89-АО, у ВАТ «Металургсервіс» на посаді монтажника обладнання металургійних заводів постійно зайнятий на ремогті металургійного обладнання, з 01.07.1994 - професія монтажник перейменована на слюсаря-ремонтника по ремонту агломераційного металургійного обладнання і печей.

Факт роботи позивача на роботах згідно Списку №1, підтверджується, довідкою виданою ВАТ "Металургсервіс" №27 від 14.07.2006 р. з якої вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді монтажника обладнання металургійних заводів, яка в подальшому перейменована на слюсаря-ремонтника, повний робочий день, та вказана професія передбачена Списком №1, атестація робочого місця проведена 27.12.1994р. згідно наказу №196 від 27.12.1994р.

Позивачем 05.03.2021р подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та з всіма наявними у позивачки документами згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії.

За результатами розгляду заяви про призначення пенсії відповідачем прийнято рішення оформлене листом від 23.03.2021 р. № 0400-010301-8/40764 "Про відмову в призначенні пенсії". У рішенні вказано, що відповідно відповідно до пп. 1 п.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мають право на пенсію працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків. За наданими позивачем документами, відповідачем визначено загальний страховий стаж, який складає 36 років 6 місяців та 23 дні. ПФУ не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 23.01.1990 по 12.01.1998 рік, оскільки ним не подано до пенсійного органу документи, які б підтверджували роботу, яка передбачена за Списком №1. Відповідачем не прийнято до уваги довідку №27 від 14.07.2006 року видану ВАТ «Металургсервіс», так згідно рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №5 від 04.12.2020 року, про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах немає підстав. Враховуючи, що у позивача відсутній пільговий стаж роботи, тому зазначені обставини, не дають права на призначення пільгової пенсії. З вказаним рішенням та рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №5 від 04.12.2020 року позивач не погодилась, що й стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як слідує з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки позивача від 10.07.1986р., наявні наступні записи, зокрема, у період з 23.01.1990 по 12.01.1998 року працював в Нікопольському спецуправлінні тресту «Дніпродомноремонт», що реорганізоване, згідно наказу фонду державного майна України від 31.10.1995 року №12/89-АО, у ВАТ «Металургсервіс» на посаді монтажника обладнання металургійних заводів постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання, з 01.07.1994 - професія монтажник перейменована на слюсаря-ремонтника по ремонту агломераційного металургійного обладнання і печей.

Також факт роботи позивача на роботах згідно Списку №1, підтверджується, довідкою виданою ВАТ "Металургсервіс" №27 від 14.07.2006 р. з якої вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді монтажника обладнання металургійних заводів, яка в подальшому перейменована на слюсаря-ремонтника, повний робочий день, та вказана професія передбачена Списком №1, атестація робочого місця проведена 27.12.1994р. згідно наказу №196 від 27.12.1994р.

Отже, у позивача достатньо підстав для зарахування до пільгового стажу роботи, що передбачають призначення пільгової пенсії з 23.01.1990 по 12.01.1998 рік, так як записів в трудовій книжці позивача для цього достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій, а також згідно наданої довідки №27 від 14.07.2006 р. визначено, що роботи виконувались повний робочий день, атестація робочого місця була проведена в спірний період, що додатково підтверджує наявність пільгового стажу роботи позивача.

Відносно тверджень відповідача щодо проведення атестації робочого місця позивача за спірний період, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом «Про пенсійне забезпечення»

Пунктом 16 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41.

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Держпраці.

Отже, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 348/1079/17.

Крім того, відносно посилань відповідача на відсутність доказів на підтвердження проведення атестації робочих місць за якими працював позивач, суд зазначає наступне: як встановлено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як слідує з матеріалів справи, записи в трудовій книжці позивача наявні щодо роботи в спірний період на посаді, що дає право на призначення пільгової пенсії.

Отже, записів в трудовій книжці позивача для цього достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій, а також визначено, що роботи виконувались повний робочий день, тому суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи позивача з 23.01.1990 по 12.01.1998 рік на посаді монтажника обладнання металургійних заводів в Нікопольському спецуправлінні тресту «Дніпродомноремонт», що реорганізоване, згідно наказу фонду державного майна України від 31.10.1995 року №12/89-АО, у ВАТ «Металургсервіс», та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Поряд з тим, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень, з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі № 0400-010301-8/40764 від 23 березня 2021 року та рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №5 від 04.12.2020 року, прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - провести виплату допомоги або відмовити у такій виплаті. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження пенсійного органу не є дискреційними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 25.01.2021 року, зарахувавши при розрахунку пенсії, в якості стажу зі шкідливими умовами праці за Списком №1 період роботи позивача з 23.01.1990р. по 12.01.1998 рік, оскільки на переконання суду призначати і виплачувати пенсію на пільгових умовах з врахуванням пільгового стажу роботи є дискреційним повноваженням відповідача.

Оскільки позивачем підтверджено право на зарахування спірного періоду роботи з 23.01.1990р. по 12.01.1998 рік, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2021 року про призначення пенсії відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, оскільки органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, яке оформлене у формі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010301-8/40764 від 23.03.2021 р. та рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №5 від 04.12.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 період роботи з 23.01.1990 по 12.01.1998 рік на посаді монтажника обладнання металургійних заводів в Нікопольському спецуправлінні тресту «Дніпродомноремонт», що реорганізоване, згідно наказу фонду державного майна України від 31.10.1995 року №12/89-АО, у ВАТ «Металургсервіс».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2021р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням висновків суду по даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова