Рішення № 98472367, 15.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Справа № 160/5379/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпром-КР» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпром-КР» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210003/2 від 08.02.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі контракту №01-08 від 20.08.2020р. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-ґ резервний метод на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду, витребує у ТОВ «Компанія Спецпром-КР» додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішення.

На адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. До митного оформлення не подано банківських платіжних документів, Специфікації, яка передбачена контрактом, жоден з поданих документів не містив чітко визначених термінів оплати, отже, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, тобто складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року провадження в зазначеній адміністративній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 13.06.2021 – припадає на вихідний день (неділя) та період перебування судді у відпустці, у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 15.06.2021р.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпром-КР» зареєстровано 31.05.2019, номер запису: 12271020000019207, основний вид економічної діяльності: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.08.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпром-КР» та фірмою PW ART.MAS EXP-IMP JACEK BINCZYK, WOJCIECH BINCZYK Spolka Jawna, Радом, було укладено контракт № 01-08 від 20.08.2020р.

Відповідно до п.3.7 Контракту № 01-08 від 20.08.2020р., Продавець передає покупцю разом з товаром наступні документи: - експортний інвойс; - Специфікацію; - міжнародну накладну.

Згідно п.4.1 Контракту, платежем за товар, продаваємий по даному Контракту, здійснюється в USD, EUR та PLN на рахунок Продавця. Платежем на суму вартості кожної партії товару, зазначену в експертному інвойсі, здійснюється банківським перерахуванням в системі C.В.И.Ф.Т на рахунок продавця. Умови платежу – передоплата (п.4.2 Контракту).

Відповідно до Контракту, 03.02.2021р. для позивача на територію України автомобільним транспортом надійшов товар - предмети одягу та спорядження захисту працівника, куртки робочі, захисні робочі штани, робочі комбінезони, взуття робоче захисне, захисні шапки, рукавички робочі захисні, одяг робочий, в асортименті (всього 36 найменувань).

04.02.2021 року позивачем до Галицької митниці Держмитслужби була подана митна декларація №UA209140/2021/009222. Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом.

На підтвердження митної вартості товару підприємством надано:

- зовнішньоекономічний контракт № 01-08 від 20.08.2020р.;

- рахунок-фактура продавця № РЕХ/000011/Н/21 від 02.02.2021р.;

- попередній рахунок продавця № ZO 001642/Н/21 від 15.01.2021р.;

- міжнародна автомобільна накладна (СМR) № 5985835 від 02.02.2021р.;

- договір про надання транспортних послуг № 14-10/2 від 14.10.2020р.;

- заявка на автоперевезення № 1-04/02/21 від 04.02.2021р.;

- рахунок-фактура за надання транспортних послуг № 6 від 04.02.2021р.;

-довідка перевізника про вартість перевезення б/н від 04.02.2021р.

04 лютого 2021 року на адресу позивача надійшло повідомлення №1707927 про надання додаткових документів, а саме: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що верджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Товари 2,3,10».

На вищевказану вимогу позивачем було надано Митниці додаткові документи:

- платіжне доручення №19685582 від 19.01.2021р.;

- пакувальний лист № FЕХ/000011/Н/21 від 02.02.2021р.;

- копія митної декларації країни відправлення №21РL445010Е0218152 від 02.02.2021р.

Також позивачем зазначено, що більше документів подати не можуть. Просять прийняти рішення або здійснити митне оформлення на підставі поданих документів.

08.02.2021 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/210003/2, відповідно до якого, митна вартість частини оцінюваних товарів, визначених декларантом, скоригована митницею за резервним методом – 2-ґ, відповідно до вимог статті 64 МКУ.

Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено: « - у Контракті від 20.08.2020р. № 01-08 у пункті 4.1. Умови оплати зазначено, що оплата здійснюється відповідно умов, вказаних в додатку, проте декларантом до митного оформлення не надано таких додатків: відповідно до інформації, зазначеної у фактурі № FЕХ/000011/Н/21 від 02.02.2021р., термін оплати збігає 05.02.2021р. Таким чином, жоден з документів не містив чітко визначених термінів оплати. Зважаючи на те, що відсутність таких умов та будь-яких гарантій дозволяє покупцеві не сплачувати вартість товару протягом невизначеного терміну, такий контракт та відсутність доповнення, як підтвердження договірних відносин сторін, позбавлений для продавця мети та істотних умов - отримати за проданий товар кошти у визначені терміни та у певній формі. Це, зокрема, є порушення п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів, затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р. № 201. Відповідно до платіжного доручення, у графі призначення платежу вказано, що оплата проводиться згідно контракту, проте контрактом така сума не передбачена

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

На вимогу митного органу не надано: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 08.02.2021 №UА209000/2020/210003/2 визначено митну вартість нарівні 7,51 доларів США за кг (графа 30 рішення). В якості джерела цієї вартості митним органом використано інформацію про вартість товару під №18 митної декларації №UА209140/2020/120518 від 16.12.2020р. (272,74 грн. вартість 1,31 кг, тобто за 1 кг. ~ 208,20 грн. та 7,51 доларів США) та товару під № 4 митної декларації №UА100020/2020/57694 від 28.12.2020р. (15076,42 грн вартість 70,8 кг., тобто за 1 кг ~ 212,94 грн. та 7,51 доларів США).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зазначає, що в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів покладені висновки митного органу про не підтвердження декларантом відомостей митної вартості товару, який надійшов до митного оформлення.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті УІІ “Оцінка товару для митних цілей” ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею УІІ було б припущення, що “дійсна вартість” може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими “дійсної вартості”, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі 21-127а15, від 30 червня 2015 року (справа № 814/283/14), від 20 січня 2015 року (справа №822/175/14), а також висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.10.2018 р. справа №816/921/17, адміністративне провадження №К/9901/709/18.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Судом встановлено, що до Галицької митниці Держмитслужби для митного контролю та оформлення 04.02.2021 відповідно до контракту №01-08 від 20.08.2020р. ТОВ «Компанія Спецпром-КР» подана митна декларація №UA209140/2021/009222 для митного оформлення товару – предмети одягу та спорядження захисту працівника, куртки робочі, захисні робочі штани, робочі комбінезони, взуття робоче захисне, захисні шапки, рукавички робочі захисні, одяг робочий, в асортименті (всього 36 найменувань).

Пунктом 3.7 Контракту визначено перелік документів, які продавець повинен дати покупцю, в тому числі, Специфікацію товару, проте, ні під час митного оформлення, ні під час розгляду справи специфікації не надано, що позивачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що у контракті від 20.08.2020 № 01-08 у п.4.2 «Умови оплати», зазначено, що оплата здійснюється шляхом передоплати.

При цьому, відповідно до інформації зазначеної у фактурі FЕХ/000011/Н/21 від 02.02.2021 термін оплати закінчується 05.02.2021, тобто жоден з документів не містив чітко визначених термінів оплати.

Оскільки п.4.2 контракту від 20.08.2020 № 01-08 передбачено, що оплата здійснюється шляхом передоплати, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні були бути в наявності у позивача, при цьому були обов`язковими для подання до митного оформлення.

Проте банківських платіжних документів первісно подано не було, що підтверджується переліком документів, вказаних в графі 44 митної декларації від 04.02.2021 №UА209140/2021/009222, в якій реквізити платіжного доручення не зазначені, та карткою відмови, в якій також цей документ не зазначений.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивачем не було подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, ним не були підтверджені числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд погоджується із доводами митного органу, що відсутність таких умов та будь-яких гарантій дозволяє покупцеві не сплачувати вартість товару протягом невизначеного терміну, такий контракт та відсутність доповнення, як підтвердження договірних відносин сторін позбавлений для продавця мети та істотних умов - отримати за проданий товар кошти у визначені терміни та у певній формі.

Отже, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Суд оцінює критично посилання позивача на те, що ним було здійснено передоплату на підтвердження чого надано платіжне доручення № 19685582 від 19.01.2021 р., оскільки в наданому платіжному дорученні, а саме у графі призначення платежу вказано, що позивач здійснював не попередню оплату за товар, а купівлю валюти у розмірі 9 930,20 доларів США.

Крім того, аналізуючи документи, які були подані до митного оформлення позивачем (в графі 44 митної декларації від 04.02.2021 №UА209140/2021/009222 та в картці відмови такий документ не зазначений), видно, що ніякого платіжного доручення до митного оформлення не подавалося, воно було надано вже після вимоги митного органу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, відповідно у митного органу були підстави вимагати додаткові документи.

Також, платіжне доручення № 11 від 19.01.2021 р. у графі призначення платежу плату містить посилання на контракт, хоча у контракті не вказано такої суми, також не містить посилання на рахунок-фактуру тобто його ідентифікувати з поставкою даного товару неможливо.

В пункті 2.4 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, рекомендованого суддям адміністративних судів для врахування під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2 роз`яснено питання щодо доказової сили платіжного доручення, у якому відсутня інформація про рахунок-фактуру (інвойс), на підставі якого здійснено платіж, та зазначено, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Щодо посилання позивача на те, що на момент здійснення ним попередньої оплати за товар, рахунку-фактури продавця №FЕХ/0000011/Н/21 від 02.02.2021р. не існувало, саме тому, і відсутнє посилання на нього в платіжному дорученні, суд зазначає, що на момент здійснення попередньої оплати (19.01.2021р.) у позивача був попередній рахунок-проформа № ZO 001642/Н/21 від 15.01.2021 р. на підставі якого він здійснював попередню оплату, оскільки про це він сам зазначає у позовній заяві на сторінці 4:«...здійснив попередню оплату за товар, на підставі попереднього рахунку продавця № Z0 001642/Н/21 від 15.01.2021 р. (додаток 8).».

Крім того, у цій платіжці, відсутні будь-які посилання на рахунок-фактуру № ZO 001642/Н/21 від 15.01.2021р., тобто його ідентифікувати з поставкою даного товару аналогічно неможливо.

Разом з тим, суд зазначає, що нормами ст. 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Суд погоджується із твердженням відповідача про те, що враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за МД №UA209140/2021/009222 від 04.02.2021, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не міг бути застосований відповідно п.2 ст.58, п.6 ст.54 МК України.

За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 Митного кодексу України встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних товарів в понятті ст.59 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних товарів (ст.59 Митного кодексу України).

У зв`язку із неможливістю застосування вказаного методу визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст.60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 Митного кодексу України, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень п.5 ст.60 Митного кодексу України, ціна договору щодо подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах.

Згідно з ч.5 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях.

У відповідності до п.3 ст.337 МКУ проведено контроль співставлення.

За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 МКУ не встановлено митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст.59-60 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст.59 МКУ) та подібних (ст.60 МКУ) товарів.

У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості.

Методи на основі віднімання (ст.62 МКУ) та додавання (ст.63 МКУ) вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаватися обчисленню. Відсутність у митниці та не надання декларантом необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів.

У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості відповідачем послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

З урахуванням вищезазначеного митна вартість товарів відповідачем визначена за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товарів, митна вартість яких вже визнана митними органами.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2021 №UА209000/2020/210003/2, яким визначено митну вартість нарівні 7,51 доларів США за кг (графа 30 рішення). В якості джерела цієї вартості митним органом використано інформацію про вартість товару під №18 митної декларації №UА209140/2020/120518 від 16.12.2020р. (272,74 грн. вартість 1,31 кг, тобто за 1 кг. ~ 208,20 грн. та 7,51 доларів США) та товару під № 4 митної декларації №UА100020/2020/57694 від 28.12.2020р. (15076,42 грн вартість 70,8 кг., тобто за 1 кг ~ 212,94 грн. та 7,51 доларів США).

Крім того, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оформлене відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195.

Графа 33 рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 Рішення відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 63, а також джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Таким чином, після проведення процедури консультацій між митницею та декларантом згідно вимог ч. 4 ст. 57 МК України, правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, суд вважає, що митниця винесла законне та обґрунтоване Рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2020/210003/2 від 08.02.2021р.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів за МД №UA110320/2020/008939 від 29.01.2020 митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/00165.

Відповідно до статті 256 МКУ, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 264 МКУ, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до пп.7.1 п.7 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року N 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за N 1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210003/2 від 08.02.2021 р. прийняте на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпром-КР» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпром-КР» (50036, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Паркова, 11//2, ЄДРПОУ 43030138) до Галицької митниці Держмитслужби (79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Клстюшка, 1, ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова