Рішення № 98390835, 14.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/495/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/495/21

за позовом Воронова Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713)

про скасування рішення

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_5., довіреність № 899, дата видачі : 13.05.20;

Воронов І.А. , паспорт серія № НОМЕР_2 ,

від відповідача - Оляш О.Ю., довіреність № 387, дата видачі : 16.11.20;

ВСТАНОВИВ:

Воронов Ігор Анатолійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про скасування рішення.

Ухвалою від 02.03.2021р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Воронова Ігоря Анатолійовича про скасування рішення було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

11.03.2021р. до господарського суду надійшла заява (вх. №6660/21) від Воронова Ігоря Анатолійовича про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2021 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/495/21 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.05.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2021р. в порядку ч.3 п.2 ст. 185 ГПК України підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

13.04.2021р. за вх. №10281/21/21 відповідач надав до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає позовні вимоги не обґрунтованими безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

28.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (в подальшому перейменованого на АТ «Одесаобленерго», а потім на АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») та фізичною особою-підприємцем Вороновим Ігорем Анатолійовичем було укладено договір про постачання електричної енергії № 1094 (надалі - Договір).

Умовами вищезазначеного Договору передбачено, що ВАТ «Одесаобленерго» продає електричну енергію ФОП Воронову І.А. для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а ФОП Воронов І.А. оплачує ВАТ «Одесаобленерго» вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.9.4 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з довідкою Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області діяльність відповідача як ФОП була припинена з 08.08.2014.

В матеріалах справи відсутності докази повідомлення будь-якої зі сторін про припинення дії договору.

Слід відзначити, що Договір був укладений позивачем саме як фізичною особою - підприємцем, а тому між сторонами виникли господарські відносини.

Невиконання позивачем умов Договору стало підставою для складення Акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018 р. з додатками та прийняття відповідачем рішення про визначення обсягу та вартості необлікованої електроенергії, що було оформлено протоколом № 40 від 06.09.2018 р, який оспорює позивач.

Як вбачається з матеріалів справи позивач припинив свою діяльність як фізичної особи -підприємця, проте цей факт не змінює характер правовідносин, що виникли між сторонами.

Відтак справа підсудна господарському суду Одеської області.

Умовами п/п. 2.3.5. п. 2.3. Договору передбачено, що споживач зобов`язався забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника електроенергії за пред`явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

08.08.2018 р. представниками відповідача було проведено перевірку на об`єкті позивача.

За результатами перевірки було складено акт про порушення № 8005819 (надалі - Акт).

В акті вказано, що перевіркою встановлено, що споживач ФОП Воронов І.А., договір № 1094, при користуванні електричною енергією ТП-552 КБС-4 споруда № 11, порушив ПРРЕЕ п.п.8, п.5.5.5., п.п.5, п.5.5.5.: відключений ланцюг напруги по фазі «В», а також встановлена перемичка перетином 1х16 мм2 (алюміній) з дооблікових ланцюгів на післяоблікові, минаючи трансформатор струму по фазі «В». Електроенергія, що споживається приладом обліку по фазі «В», не враховується. При контрольному знятті показання виявити неможливо.

Згідно з п/п. 3.1.4., 3.1.5. п. 3.1. договору постачальник електроенергії має право: вимагати відшкодування збитків, завданих постачальнику електричної енергії внаслідок порушення споживачем умов цього договору; доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електроенергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

Відповідно до п/п. 4.2.3. п. 4.2. договору споживач сплачує постачальнику електричної енергії вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562: самовільно внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Згідно з п/п. 4.2.4., 4.2.5. п. 4.2. договору споживач несе відповідальність за технічний стан розрахункових приладів обліку та пломб на них, які знаходяться на його території, забезпечує їх охорону та збереження. Споживач не несе відповідальності перед постачальником електричної енергії відповідно до вимог пунктів 4.2.1.-4.2.5. цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника електричної енергії або внаслідок дії обставин непереборної сили.

Акт про порушення № 8005819 від 08.08.2019 р. було розглянуто на засіданні комісії з розгляду актів про порушення 06.09.2018 р., про що складено протокол № 40 від 06.09.2018 р., який оскаржується позивачем.

На засіданні комісія прийняла рішення провести перерахунок обсягу та вартості недоврахованої електроенергії по струму трансформаторів струму Т-066УЗ, Inom=150 А за шість місяців по 08.08.2018.

Розрахунок обсягу та вартості необлікованої електроенергії внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ проводився у відповідності до пункту 2.6. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562. Обсяг недооблікованої електроенергії склав 81 181 кВт в год на суму 212 809,50 грн, в т.ч. ПДВ. В протоколі вказано, що згідно з п. 8.2.7. ПРРЕЕ отриманий рахунок за недовраховану електроенергію повинен бути сплачений споживачем протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний рахунок Воронов І.А. не сплатив, що стало підставою для звернення АТ «Одесаобленерго» (новим найменуванням якого є АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2020 р. по справі № 916/3016/19 позов АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» було задоволено повністю, стягнуто з Воронова І.А. на користь АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» заборгованість з нарахувань за необліковану електроенергію в сумі 212 809,50 грн. та судовий збір в сумі 3 192,14 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 р. по справі №916/3016/19 було залишено апеляційну скаргу Воронова І.А. без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2020 р. Воронову І.А. відмолено у відкриті касаційного провадження у справі № 916/3016/19.

Вищезазначеним рішенням було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження Вороновим І.А. в судовому порядку рішення або дій позивача щодо проведення перерахунку та вартості недоврахованої електроенергії у спірних правовідносинах.

Звертаючись з відповідним позовом позивач вказує, що 08.08.2018 року представники АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (на той час AT «Одесаобленерго»), з`явились без будь-яких письмових попереджень біля трансформаторної підстанції №552 (ТП №552), що знаходиться за адресою: Комплекс будівель та споруд №4, будівлі, №11, в селі Петрове, Біляївського району, Одеської області та належить Воронову І.А .

Позивач зазначає, що Акт від 08.08.2018р складався незрозуміло яким чином так, без його участі або участі його представника. У Акті зазначено, що перевірка проводилась та сам Акт складався за участі: «управляющая ОСОБА_2 », з якою познайомився тільки у жовтні 2019 року. Працівниками AT «Одесаобленерго» неправдиво зазначено, що громадянка ОСОБА_2 є представником ФОП Воронов І.А.

Позивач наголошує, що на дату підписання Акту знаходився на лікуванні, що підтверджує довідка від 31.05.2019 року, та з громадянкою ОСОБА_2 , познайомився лише через деякий час, вже після складання Акту про порушення від 08.08.2018 року, коли почав з`ясовувати обставини складання Акту, та на яких підставах даний акт був підписаний громадянкою ОСОБА_2 , яка мешкає у Білорусії.

За посиланнями позивача ОСОБА_2 , стосовно якої відомості в акті зазначені «управляющая» жодним чином не мала будь-якого відношення до господарства позивача, що підтверджується копією її трудової книги серія НОМЕР_3 та довідкою ДФС від 12.11.2019 року про те, що за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 інформації про доходи ОСОБА_2 у ДФС немає.

При цьому позивач зазначає, що що для здійснення охорони, нагляду за ТП №552, зокрема здійснення представництва його інтересів у AT «Одесаобленерго» щодо подання показань лічильника електроенергії ТП №552, отримання рахунків за спожиту електроенергію, сплату рахунків та інше, оформив довіреність від 15.01.2014 року на ОСОБА_4 . Отже, законним представником позивача з питань електроенергії та взаємодії з AT «Одесаобленерго» був ОСОБА_4 у якого були ключі від ТП №552.

Позивач наголошує, що складений представниками AT «Одесаобленерго» 08.08.2018 року Акт про порушення № 8005819 та супровідні до нього документи - Додаток 1 до акту про порушення №8005819 від 08.08.2018 року та Акт-Вимога щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 року № 6011453 є незаконними, оскільки складені по-перше, без законного представника споживача ОСОБА_4 або самого споживача Воронова І.А. , а по-друге, підписи проставлені від імені ОСОБА_2 у двох документах наданих представниками AT «Одесаобленерго» є підробленими, що за його переконанням підтверджується висновками експертів.

Крім того, позивач зазначає, що розрахунок недоврахованої електроенергії здійснено незрозуміло за якою формою, на підставі неіснуючих даних оскільки останній намагався здійснити перевірку розрахунків відповідача, що не вдалося зробити.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Воронов І.А. звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування рішення комісії Біляївського РЕМ з розгляду акта про порушення від 08 серпня 2018 року № 8005819, оформленого протоколом від 06 вересня 2018 року № 40.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Воронова Ігоря Анатолійовича направлені скасування рішення комісії Біляївського РЕМ з розгляду акту про порушення від 08 серпня 2018 року № 8005819, оформленого протоколом від 06 вересня 2018 року № 40.

При чому підставою відповідного позову стало винесення господарським судом Одеською області рішення від 23.01.2020 р. по справі №916/3016/19, яким позов АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» було задоволено повністю, стягнуто з Воронова І.А. на користь АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» заборгованість з нарахувань за необліковану електроенергію в сумі 212 809,50 грн., яка була нарахована на підставі, як вважає позивач, незаконного Акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018 р.

Частиною четвертою статті 75 ГПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне при розгляді даної справи врахувати обставини, встановлені в рішенні господарського суду Одеської області від 23.01.2020 р. по справі № 916/3016/19 (залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 р. та ухвалою Верховного Суду від 16.07.2020 р.).

Така позиція суду відповідає приписам норм процесуального права передбаченого ст. 75 ГПК України та узгоджується з висновками Верховного Суду викладених зокрема у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17 та постанові від 03.11.2020 по справі 909/948/18.

Згідно із ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено господарським судом в межах справи № 916/3016/19 та знаходить своє підтвердження і в матеріалах даної справи, в акті про порушення зафіксовано, що позивач Воронов І.А. , договір №1094, при користуванні електричною енергією ТП-552 КБС-4 споруда № 11, порушив ПРРЕЕ п.п.8, п.5.5.5., п.п.5, п.5.5.5.: відключений ланцюг напруги по фазі «В», а також встановлена перемичка перетином 1х16 мм2 (алюміній) з дооблікових ланцюгів на післяоблікові, минаючи трансформатор струму по фазі «В». Електроенергія, що споживається приладом обліку по фазі «В», не враховується. При контрольному знятті показання виявити неможливо. При повірці приладу обліку пломби не порушені, індикаторів дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів не порушені, не спрацьовані.

Отже, у спірних правовідносинах мало місце порушення ПРРЕЕ, факт чого Вороновим І.А. не заперечується, при цьому за умовами Правил та укладеним між сторонами договору відповідальність за самовільне внесення змін у схеми обліку електроенергії, пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, споживання електроенергії поза засобами обліку, інших умов, визначених Методикою перед позивачем несе саме відповідач за винятком, якщо доведе, що порушення виникли з вини позивача або внаслідок обставин непереборної сили.

Суд критично ставиться до посилань позивача щодо незаконності складання Акту про порушення та його недійсності у зв`язку з підписанням Акту ОСОБА_2 .

Як встановлено господарським судом Одеської області в рішенні по справі № 916/3016/19 та знаходить своє підтвердження і в матеріалах даної справи, ОСОБА_2

мала доступ до трансформатора, свої дії щодо допуску співробітників позивача нею були узгоджені з ОСОБА_4 , якому Воронов І.А. видав довіреність, ОСОБА_2 підписано акт, зі змістом якого вона мала можливість ознайомитись та зазначити свої зауваження, а тому у діях працівників позивача щодо цієї обставини суд не встановив порушень ПРРЕЕ.

На думку суду, вищезазначене свідчить про те, що у АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» не було підстав для сумнівів що ОСОБА_2 є належним представником під час складання акту.

Відповідно до п.8.2.5 ПРРЕЕ (в редакції чинній на момент складання Акту № 8005819 від 08.08.2018 р.) у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення. Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.

Таким чином законодавством не встановлений обов`язок працівників перевіряти повноваження представника споживача під час складання акту про порушення ПРРЕЕ.

Представники енергопостачальної організації під час проведення перевірки не наділені повноваженнями щодо перевірки тих чи інших документів особи, яка здійснює їх допуск до об`єкту на якому проводиться така перевірка.

В той же час, акт підписано ОСОБА_2 , що підтверджується висновком судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Римаревського І.Г. судово-почеркознавчої експертизи від 27.04.2020р. № 20-1276, який підписано без зауважень, яка мала доступ до приміщень позивача, знала де можна взяти ключі, допустила представників Компанії на об`єкт для перевірки, чого не може зробити неуповноважена особа.

Так позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що викладені в постановах від 04.07.2018 по справі № 914/2510/17, від 27.03.2018 р. по справі № 916/1385/17 та від 06.02.2020 р. по справі № 916/2504/18.

Суд також бере до уваги, що предметом спору у даній справі є вимога Воронова І.А. про скасування рішення відповідача оформлене протоколом, а не визнання Акту про порушення недійсним № 8005819 від 08.08.2018 р.

Так, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Господарським судом, в межах справи № 916/3016/19, вже було надано оцінку обставинам складання вказаного Акту, його відповідності ПРРЕЕ, відтак вимоги позивача, щодо перегляду встановлених обставин порушують вказаний принцип та суперечать вимогам процесуального права передбачених ст. 75 ГПК України.

Щодо тверджень позивача відносно того, що розрахунок недоврахованої електричної енергії здійснено незрозуміло за якою формулою та на підставі неіснуючих даних, суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина третя статті).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина четверта статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті).

Судом встановлено, що у позовній заяві та письмових поясненнях Воронова І.А. від 09.06.2021 р. позивач, зокрема, не погоджується з розрахунком проведеним відповідачем.

В той же час ані до позовної заяви, ані до відповіді на відзив, ані до письмових пояснень не було надано контррозрахунку, у разі незгоди останнього з відповідними розрахунок.

Відтак суд позбалений можливості надати оцінку твердженням позивача стосовно проведеного розрахунку з огляду на їх недоведеність належними та допустимими доказами.

В той же час судом, береться до уваги, шо рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2020 р. по справі № 916/3016/19 було досліджено розрахунок здійснений

АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».

Так у вказаному рішенні судом зазначено, що «в матеріалах справи наявний розрахунок нарахування недоврахованої електроенергії (а.с.46, т.1) … Вірність розрахунку недоврахованої електроенергії відповідачем не заперечена».

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Також такий стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе також врахувати і протокол засідання комісії інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії АТ «Одесаобленерго» від 19.02.2019 № 4.

Так відповідно до вказаного Протоколу порушення з боку АТ «Одесаобленерго» при складенні акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018 р. відсутні, розрахунок по акту виконано згідно діючих нормативних документів.

Крім того, вказаним Протоколом скасовано рішення щодо акту про порушення від 08.08.2018 №8005819, вказане в листах відділу НКРЕКП в Одеській області та інспекції Держенергонагляду в Одеській області, які були направлені ФОП Воронову І.А.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що доводи Воронова І.А. відносно неправильності проведеного відповідачем розрахунку та застосування іншого пункту Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 (чинної станом на день складення акту про порушення) не доведено належними та допустимими доказами, суперечать раніше встановленим судом обставинам (в господарській справі № 916/3016/19) та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Аналогічно не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи і доводи позивача стосовно зазначення відповідачем неправильного пункту Методики при складані оскаржуваного Протоколу.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору. Споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку, а також уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, для здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) за дотриманням вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб`єктів електроенергетики та споживачів енергії в порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі перешкоджання доступу зазначених представників та уповноважених осіб до енергетичних установок споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

За змістом статті 27 Закону правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення правил користування енергією.

Згідно з п.п. 5, 8 п. 5.5.5. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (станом на 08.08.2018, далі - ПРРЕЕ) споживач електричної енергії зобов`язаний: дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об`єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акту про пломбування.

За змістом п. 8.2.4. ПРРЕЕ у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором.

За умовами п. 8.2.5. ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.

Згідно з п. 8.2.6. ПРРЕЕ на підставі акту про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення. Акт про порушення, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 60 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню (крім випадків необхідності проведення експертизи пломб, індикаторів та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії для встановлення факту порушення). Якщо для розгляду акту про порушення необхідні результати експертного дослідження, зазначений термін розгляду відраховується з дати їх отримання оператором системи від експертної установи. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.

Відповідно до до п. 8.2.7. ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. У разі незгоди споживача з фактом крадіжки електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту викрадення електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії. Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акту про порушення, при визначенні розміру суми збитків, належної до оплати, а також при здійсненні платежів, вирішуються у судовому порядку.

Згідно з п. 1.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 04.05.2006 № 562 (далі - Методика), в редакції станом на 06.09.2018, ця Методика встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 (далі - ПКЕЕ), або Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 N 1357 (далі - ПКЕЕН).

Крім того позивачем до справи було надано копії двох заяв ОСОБА_2 які адресовані всім компетентним органам яких це стосується від 18.10.2019. та від 20.02.2020р., які останні просив врахувати як заяви свідка.

Судом відповідні заяви до уваги не приймаються оскільки вони не відповідають вимогам ст. 88 ГПК України, так як в заяві від 18.10.2019р. не має повідомлення про готовність з`явитись до суду, а в заяві від 20.02.2020р. відсутнє попередження про кримінальну відповідальність.

Крім того позивач просив суд врахувати висновки судових експертів, а саме: висновок судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Савчук О.Ю. за результатами експертного дослідження від 20.05.2020р. №3366 та висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Римаревського І.Г. судово-почеркознавчої експертизи від 27.04.2020р. № 20-1276.

Судом висновок судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Савчук О.Ю.. за результатами експертного дослідження від 20.05.2020р. №3366 не приймається до уваги оскільки не місить відомостей щодо попередження судового експерта про кримінальну відповідальність.

Висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Римаревського І.Г. судово-почеркознавчої експертизи від 27.04.2020р. № 20-1276, судом приймається до уваги про він не спростовує обставин до яких дійшов суд.

Також, позивач просив суд при винесені рішенні врахувати позицію Верховного суду у справах 910/17955/17 та № 902/647/20.

Суд зазначає, що висновки наведені в поставні Великої Палати Верховного Суду по справі №910/17955/17 від 14.01.2020р. та в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 12.04.2021р. по справі № 902/647/20 не спростовують висновків до яких дійшов суд по тексту рішення вище.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Воронова Ігоря Анатолійовича в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Воронова Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Воронова Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 19 липня 2021 р.

Суддя К.Ф. Погребна