Ухвала суду № 98385688, 15.07.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/914/14-ц

Провадження №: 6/755/60/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2021 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретарів - Міроненко С.П., Стрижеуса В.А., Булгакової Є.І.,

приватного виконавця виконавчого округу міста Києва - Ляпіна Д.В.,

стягувача - ОСОБА_1 ,

представника боржника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна в спільній сумісній власності, боржник: ОСОБА_3 , стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , -

у с т а н о в и в:

12.11.2020 року приватний виконавець звернувся до суду із поданням про визначення частки майна в спільній сумісній власності, у якому просить визначити частку майна боржника - ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 , якою вона володіє спільно з ОСОБА_4 .

Вимоги подання мотивовано тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. знаходиться зведене виконавче провадження №60387404 з примусового виконання виконавчих листів №755/914/14-ц від 06.03.2016 року виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 1549721,05 грн. (на дату звернення з поданням до суду залишок боргу складає: 754314,02 грн.) та №757/22690/15-ц від 16.05.2017 р. виданого Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсоцбанк» суми боргу в розмірі 114375,51 грн. (на дату звернення з поданням до суду залишок боргу складає 54538,53 грн.). Всього за зведеним виконавчим провадженням №60387404 залишок боргу складає 808852,55 грн. За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11.08.2020 р. було задоволено подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника. Разом з тим, в ухвалі судом було встановлено, що у боржника відсутні кошти та цінності на які можливо звернути стягнення, а також той факт, що боржник ухиляється від виконання вимог приватного виконавця та не вживає заходів щодо виконання рішення суду. Відповідно до цього, приватним виконавцем 06.10.2020 р. у присутності понятих та дільничного офіцера поліції було здійснено примусове проникнення до житла боржника за адресою: АДРЕСА_1 . При огляді квартири було встановлено відсутність рухомого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. У процесі виконання рішення суду 04.11.2020 р. до приватного виконавця надійшов лист від представника боржника (вих. №26/10-1 від 26.10.2020 р.) в якому було повідомлено, що квартира знаходиться у спільній сумісній власності боржника та її колишнього чоловіка ОСОБА_4 , яка була набута у власність боржником у час її перебування у шлюбі з ОСОБА_4 . Відповідно до поданої заяви, було додано копію свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу. Згідно з статтею 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому, згідно зі статтею 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Виходячи з вищезазначених положень закону, можна зробити висновок, що боржнику - ОСОБА_3 , належить на праві спільної сумісної власності Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 , яка була набута під час перебування у шлюбі. Відповідно до частини 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Згідно з частиною 1 статті 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішується судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Оскільки, у приватного виконавця на виконанні у складі зведеного виконавчого провадження №60387404, знаходиться виконавчий лист №755/914/14-ц від 06.03.2016 року виданий Дніпровським районним судом міста Києва, тому приватний виконавець звертається з відповідним поданням саме до Дніпровського районного суду м. Києва. Відповідно до частини 2 статті 443 ЦПК України, суд у десятиденний строк розглядає питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.

В судовому засіданні приватний виконавець підтримав вимоги свого подання з підстав зазначених у ньому та просить подання задовольнити.

Стягувач у судовому засіданні підтримав позицію приватного виконавця, просить подання задовольнити і додатково зазначив, що рішення суду не виконується з 2015 року і сторона боржника всіляко затягує виконання.

Представник боржника в судовому засіданні зазначила, що сторона боржника підтримує подання, оскільки квартира дійсно набута під час шлюбу, поділу цієї квартири не відбувалось, отже слід визначити частку.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Суд, вивчивши подання приватного виконавця, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що подання підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. 6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок та підстави звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, передбачені ст. 366 ЦК України. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі ст. 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюється ст. 371 ЦК України, згідно з якою кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2020 року по справі № 3676231/16-ц зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об?єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу з боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику або заінтересованій особі прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11 квітня 2018 року по справі № 464/2227/17.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.04.1987 року між боржницею та заінтересованою особову був зареєстрований шлюб, який розірвано 17.09.1996 року відповідно до даних свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом постанови Київського апеляційного суду від 26.04.2021 року у справі №755/17208/20, відповідно до даних договору купівлі-продажу від 13 квітня 1995 року, зареєстрованого на товарній біржі "Українська біржа Десятинна", ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних сайту Департаменту суспільних комунікацій Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (https://dsk.kyivcity.gov.ua/content/pereymenuvannya-vulyc-dekomunizaciya.html) рішенням Київської міської ради III сесія VII скликання від 03 вересня 2015 року №944/1808 АДРЕСА_2 перейменована та їй присвоєно назву АДРЕСА_1 .

Отже, квартира АДРЕСА_1 дійсно набута у власність боржницею під час її перебування у зареєстрованому шлюбі із заінтересованою особою.

Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Крім того, відповідно до статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №327/504/17).

Разом з тим, в межах розгляду даного подання вказана презумпція спростована не була та не оспорювалась. Суду не подавалось ні рішення суду в іншій справі, ні будь-які докази, які б доводили, що майно в якому визначається частка боржника, є особистим майном іншого з колишнього подружжя, при цьому, право власності на квартиру зареєстроване саме за боржницею.

За таких обставин суд виходить із того, що частки у спільному сумісному майні колишнього подружжя є рівними.

Вимоги подання, на думку суду, є співмірними із розміром боргу, адже із матеріалів справи вбачається, що квартира виставлялась на реалізацію зі стартовою ціною 2041080,00 грн., відповідно Ѕ частини становить 1020540,00 грн., а наявний залишок заборгованості за даними приватного виконавця дорівнює 808852,55 грн., тож ураховуючи також розміри витрат виконавчого провадження відповідне визначення частки є спірмірним до розміру боргу і не буде надмірним втручанням у мирне володінням боржником своїм майном.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-82, 89, 353-355, 443 ЦПК України, ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 356, 357, 366, 368, 370, 371 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в :

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна в спільній сумісній власності, боржник: ОСОБА_3 , стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 - задовольнити.

Визначити частку майна боржника - ОСОБА_3 , яким вона володіє спільно з ОСОБА_4 , у розмірі Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений 16.07.2021 року.

Суддя -