Рішення № 98372155, 03.06.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5168/21

Провадження № 2/752/5467/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

03 червня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

при секретарі Чабанюк І. А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Русецький Павло Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Русецький П. С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтуваний тим, що 18 лютого 2021 року у позивача за місцем його проживання було вилучено його автомобіль FORD, модель FUSION, 2008 року випуску, колір - сірий, № шасі (кузов рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

19 лютого 2021 року позивач отримав постанову від 11 лютого 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64473543.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий напис № 134 від 12 січня 2021 року, виданий нотаріусом Личуком Т. В., про стягнення з позивача на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 10-29/7001 від 21 травня 2008 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник - акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та позивачем. Сума заборгованості складається із: простроченої забогованості - 18 361,92 дол. США; прострочена заборгованість за відсотками та комісією - 17 852,67 дол. СШ; строкова заборгованість за сумою кредиту - о (нуль) дол. США 00 центів; строкова заборгованість за відсотками та комісією - 99,64 дол. США; штрафна санкції - 0 (нуль) доларів США 00 центи; суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 1 500 грн. Загальна сума заборгованості - 36 314,23 дол. США, що станом на день вчинення виконавчого напису становить 1 024 061 грн та 1500 грн - за вчинення виконавчого напису.

Разом з тим, згідно із постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 761/31911/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 10-29/7001 від 21 травня 2008 року в розмірі 8 365,60 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 22 червня 2016 року складає 213 674 грн 26 коп., що складається із: тіла кредиту - 5 440,3 дол. США, що в еквіваленті за курсу НБУ станом на 22 червня 2016 року складає 140 864 грн. 54 коп., та проценти - 2 925,26 дол., що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 22 червня 2016 року складає 72 809 грн. 72 коп.

Судами у справі № 761/31911/16-ц встановлено, що за умовами кредитного договору кінцевим терміном повернення основної заборгованості встановлено 20 травня 2105 року, останній платіж було здійснено 27 жовтня 2009 року, умовами договору встановлено, що внесення чергового платежу здійснюється до 10 числа кожного місяця, тому перебіг позовної давності розпочався з 11 листопада 2009 року, а з позовом банк звернувся 07 вересня 2016 року.

Позивач вважає, що з урахуванням викладених обставин, розмір заборгованості не є безспірним і виконавчий напис вчинено із порушенням закону поза межами строку перебігу позовної давності.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 22 березня 2021 року, позивач просить суд визнати виконавчий напис № 134 від 21 січня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т. В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 36 314,23 дол. США.

Процесуальні дії у цивільній справі

25 лютого 2021 року постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою зупинено стягнення за виконавчим написом № 134, вчиненого 12 січня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 36 314,23 дол. США.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

14 квітня 2021 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті на 03 червня 2021 року, про що судом постановлено ухвалу.

Аргументи учасників справи

Відповідач про дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення судового повідомлення про відкриття провадження у справі у спосіб передбачений ЦПК України.

Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

Треті особи пояснення на позов та/або будь-які клопотання до суду не подавали.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

Судом установлено, що 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В. вчинений виконавчий напис , яким запропоновано стягнути заборгованість, що виникла за кредитним договором № 10-29/7001 від 21 травня 2008 року, який укладений між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року у загальній сумі заборгованості 36 314,23 дол. США, що станом на день вчинення виконавчого напису нотаріуса, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют до гривні становить 1 024 061 грн 28 коп.

20 січня 2021 року постановою Верховного Суду у справі № 761/31911/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року змінено в частині абзацу четвертого резолютивної частини постанови та викладено у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29) заборгованість за кредитним договором №10-29/7001 від 21 травня 2008 року в розмірі 8 365 (вісім тисяч триста шістдесят п`ять) доларів США 60 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 22 червня 2016 року складає 213 674 (двісті тринадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 26 коп., що складається з: тіла кредиту - 5 440 (п`ять тисяч чотириста сорок) доларів США 34 центи, що в еквіваленті за курсу НБУ станом на 22 червня 2016 року складає 140 864 (сто сорок тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 54 коп., та проценти - 2 925 (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) доларів США 26 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 22 червня 2016 року складає 72 809 (сімдесят дві тисячі вісімсот дев`ять) грн. 72 коп.».

Норми права, які застосовував суд, мотиви суду

Відповідно до положень статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Положеннями статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно положень статті 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до положень пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності із встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Нормативними положеннями пункту 10 Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Установлено, що на час вчинення оспорюваного виконавчого напису від 21 січня 2021 року за реєстровим № 134, яким стягнуто безпосередньо заборгованість за кредитом, кінцевий термін повернення основної заборгованості настав - 20 травня 2015 року, останній платіж було здійснено 27 жовтня 2009 року, умовами договору встановлено, що внесення чергового платежу здійснюється до 10 числа кожного місяця, тому перебіг позовної давності для вчинення виконавчого напису розпочався з 11 листопада 2009 року.

Тобто, з дня виникнення права вимоги у кредитора до позивача станом на час вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років.

У той же час, за виконавчим написом стягнуто заборгованість за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року, що не відповідає приписам статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат".

Крім того, стягуючи з позивача суму заборгованості, в тому числі і за комісією та процентами, за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року, приватний нотаріус не врахував висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, нотаріус порушив законність нарахування відсотків і комісії за кредитним договором, оскільки після 20 травня 2015 року, тобто після настання строку виконання кредитного договору, кредитор міг здійснювати лише нарахування згідно з приписами частини другої статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу.

За встановлених обставин відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, що виник на підставі кредитного договору № 10-29/7001 від 21 травня 2008 року та зазначений у виконавчому написі нотаріуса є безспірним за строком позовної давності, що підтверджується, між тим, постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі 761/31911/16 та свідчить про порушення Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відтак, вказана у виконавчому написі сума є не безспірною.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які спростовують безспірність суми боргу, зазначеної у виконавчому написі нотаріуса, що оскаржується.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до положень статей 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з вищевикладеної норми, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з сплати судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 908 грн та судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн, платіжні доручення про сплату позивачем зазначених коштів, міститься в матеріалах справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача подано копію договору від 15 грудня 2016 року про надання послуг у сфері права, розрахунок-акт № 00682-1 від 19 лютого 2021 року про попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку із наданням правничої допомоги на загальну суму 13 868 грн, та платіжне доручення про сплату авансового платіжу згідно рахунку - акта № 00682-1 від 19 лютого 2021 року у розмірі 7 500 грн.

З приводу визначення розміру витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, та понесені позивачем як витрати на правову допомогу, суд зазначає наступне.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування послуг з надання правової допомоги у розмірі 20 000 грн, такі витрати на правовому допомогу на думку суду у вказаному розмірі є завищеними з викладу на наступне.

За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежне від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 цього Кодексу).

19 лютого 2021 року адвокат надав позивачу рахунок № 00682-1 від 19 лютого 2021 року для оплати правової допомоги (гонорару) на суму 13 868 грн. Того ж дня, позивач на підставі наданого розрахунку сплатив аванс у розмірі 7 500 грн за реквізитами АО «Інвікта».

Згідно вказаного вище розрахунку АО «Інвікта» надало позивачу правову допомогу відповідно до умов договору від 15 грудня 2016 року, а позивач прийняв таку правову допомогу, а саме:

- підготовка та подача позовної заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 134 від 12 січня 2021 року, заяви про зупинення стягнення. Оплата судового збору (загальна вартість за зазначений об`єм робіт 13 868 грн.). Поряд із цим, заплановано представництво інтересів в Голосіївському районному суді міста Києва, яке ймовірно складатиме представництво інтересів позивача у судових засіданнях у кількості 4-х годин вартістю 2500 грн за годину.

Оскільки ЦПК України не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, передбачено можливість запобігти зловживанням у визначення цього розміру з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу. Інша сторона може поставити під сумнів розрахунок витрат на правничу допомогу.

Так, суд вважає, що витрачений адвокатом, який має достатній досвід в сфері права на опрацювання та підготовки позову і заяви про забезпечення позову є завищенням часу, необхідного для опрацювання зазначених документів та підготовки до судового провадження. (правові позиції з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 910/16953/16, додаткова постанова Верховного Суду від 11 червня 2018 року у справі № 923/567/17). Поряд із цим станом на день винесення рішення належними доказами підтверджено фактичні витрати у розмірі 7 500 грн.

Враховуючи вище викладене, обсяг наданої правової допомоги, витрачений представником позивача час для підготовки до судового провадження, складність справи, що розглядалась за правимлами спрощеного позовного провадження та фактично сплачені грошові кошти за послуги адвоката, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Русецький Павло Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 21 січня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за № 134, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 1 362,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100.

Третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, адреса: 76000, місто Івано-Фраківськ, вулиця М. Грушевського, 17.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Русецький Павло Сергійович, адреса: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І. А. Кахно