Рішення № 9836506, 23.03.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц - 2603 2009 рік Головуючий в 1-й інстанції Хаустова Т.А.

Категорія 53 Доповідач Пономарьова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.В., Бондаренко Л.І.,

при секретарі Артамоновій С.О.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Кузнецова Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «АИЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

22 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що з 3 березня 2008 року працювала в ТОВ «АИЗ» на посаді глазуровщика фарфоро-фаянсових виробів. 21 жовтня 2008 року вона звільнена з підприємства за угодою сторін на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України. Після звільнення відповідач не провів з нею розрахунок, їй не була виплачена заробітна плата з липня 2008 року по час звільнення, просила стягнути цю заборгованість, середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та понесені витрати по наданню юридичної допомоги в розмірі 100 грн..

Справа в судових інстанціях розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2010 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки суд неповно зясував обставини справи, не витребував у відповідача оригінали документів в підтвердження їх заперечень проти позову, а обмежився лише довідками, які надав відповідач суду про відсутність перед нею заборгованості по заробітній платі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, скасувати рішення суду про відмову в задоволенні позову і направити справу на новий судовий розгляд.

Представник відповідача Кузнецова Є.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно правильне і законне.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду переконливих доказів, які б свідчили про те, що на момент її звільнення у підприємства перед нею була заборгованість по заробітній платі, а довідка від 15 жовтня 2008 року підтверджує лише її роботу на підприємстві і розмір заробітної плати і не підтверджує наявність заборгованості.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ «АИЗ» на посаді глазуровщика фарфоро-фаянсових виробів з 3 березня 2008 року. 21 жовтня 2008 року вона звільнена з підприємства за угодою сторін на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, 30 червня 2008 року виданий наказ про зупинення роботи в цеху фарфорових ізоляторів, де працювала позивачка, оскільки з 1 липня 2008 року ніякі роботи по цеху не проводились, заробітна плата позивачці не нараховувалась, а тому заборгованості перед нею у підприємства відсутня.

Між тим ці пояснення представника відповідача суперечать встановленим по справі обставинам та дослідженим доказам.

На а.с. 18 є довідка про нараховану позивачці в 2008 році заробітну плату: в липні - 1240 грн., в серпні - 773 грн., в вересні - 1056 грн.. Ця довідка завірена печаткою, підписами керівника, головного бухгалтера та бухгалтера, а тому відсутні підстави не брати до уваги розміри нарахованої позивачці заробітної плати. Доказів в підтвердження виплати вказаних сум заробітної плати відповідач суду не надав. Довідка відповідача про відсутність заборгованості по заробітній платі перед позивачкою належним чином не оформлена, за головного бухгалтера підписана невідомою особою, письмовими доказами не підтверджена, відповідач відомості про виплату заробітної плати за вказаний період суду не надав. З матеріалів справи вбачається, що позивачка звільнена 21 жовтня 2008 року, що не оспорюється відповідачем, але в наданих табелях обліку робочого часу по цеху, де працювала позивачка, вона з липня 2008 року не зазначена, хоча звільнена з підприємства 21 жовтня 2008 року за угодою сторін.

Вказані обставини суперечать відомостям, які надійшли з Пенсійного фонду України (а.с. 97), з яких вбачається, що в липні, серпні, вересні, жовтні 2008 року відповідач позивачці нараховував заробітну плату, зазначена кількість днів стажу в місяць, сплачувались страхові внески в липні, серпні, вересні 2008 року.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим по справі обставинам, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Судом встановлено, що позивачці не виплачувалась заробітна плата з липня 2008 року по час звільнення 21 жовтня 2008 року.

Нарахована заробітна плата за період з 1 липня по жовтень 2008 року, згідно з довідки на а.с. 18 складає 3069 грн.. Оскільки відомостей про нарахування зарплати за жовтень 2008 року позивач не надав, суд знаходить можливим разрахувати заробітну плату, виходячи з кількості відпрацьованих днів в жовтні 2008 року та середньоденної зарплати позивачки: 15 робочих днів, середньоденна зарплата складає 43,55 грн., тому за жовтень 2008 року позивачці належить виплатити 653,25 грн., а всього за період з 1 липня по 21 жовтня 2008 року з відповідача належить стягнути заборгованість по заробітній платі на користь позивачки 3722,25 грн..

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Звільняючи 21 жовтня 2008 року ОСОБА_1, відповідач розрахунок з нею не провів, чим допустив порушення вимог ст. 116 КЗпП України.

Розраховуючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача за час затримки розрахунку, апеляційний суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до якого розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає на час ухвалення рішення 15547,35 грн. (виходячи з 357 днів затримки розрахунку та середньоденного заробітку 43,55 грн.).

Проте апеляційний суд враховує розяснення, викладені у 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, про те що суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Апеляційний суд, виходячи з наявності заборгованості у відповідача перед позивачкою на час її звільнення в сумі 3722,25 грн., її середнього заробітку 1036 грн., та враховуючи принцип пропорційності сум компенсації заборгованій сумі, вважає можливим стягнути на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4000 грн..

Суд встановив, що відповідачем порушені законні права позивачки, не виплачувалась заробітна плата і при звільненні не проведений розрахунок.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, керуючись вимогами ст. 237-1 КЗпП України , дійшов висновку про те, що порушенням трудових прав позивачці заподіяна моральна шкода, і виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що вона підлягає відшкодуванню в розмірі 500 відповідача на користь позивачки. При цьому суд враховує встановлені по справі обставини, час, протягом якого відповідач не проводив розрахунок з позивачкою.

Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України, витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім надання безоплатної правової допомоги. З матеріалів справи вбачається, що позивачу надавалась правова допомога адвокатом, тому підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача 100 грн. витрат на правову допомогу.

У відповідності до вимог ст.ст. 81 та 88 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 77,22 грн. та 8,50 грн., а всього 85,72 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2010 року скасувати .

Позовні вимоги ОСОБА_1 частково задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» ( юридична адреса 01135, м. Київ, вул. Чорновола, 10, р\р 26006301662179 у філії «Відділення ПІБ в м. Словянську» Донецької області, МФО 334561, ЄДРПО 32828901) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3722,25 грв., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4000 грн.(за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів), моральну шкоду в розмірі 500 грн., витрати по наданню юридичної допомоги 100 грн., на користь держави судовий збір в сумі 85,72 грн. (р/р 31411537700004; отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; банк ГУ ДКУ у Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (р/р 31219259700001; отримувач Державний бюджет, ЄДРПОУ 34686537, МФО -834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області).

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: