Рішення № 98362532, 06.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1312/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.,

при секретарі судових засідань Завидняк А.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - не з`явився;

представника позивача - Йосипчук О.В.;

представника відповідача 1- не з`явився;

представника відповідача 2- Романюк Д.В;

представника відповідача 3- Романюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів, Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, та Закарпатської обласної прокуратури якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 15 січня 2021 року №2 про неуспішне проходження атестації першим заступником керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 ; 2) визнати протиправним та скасувати наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури Д.Казак №40к від 12 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури;3) поновити ОСОБА_1 з 13 березня 2021 року в Тячівській окружній прокуратурі Закарпатської області на посаді, рівнозначній посаді першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, та в органах Закарпатської обласної прокуратури; 4) стягнути із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

16 квітня 2021 ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено розгляд справи у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

23 квітня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

24 травня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку з проведенням реформування органів прокуратури на виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» позивачем було подано заяву про проходження атестації. Вказує, що ним успішно пройдено І та ІІ етапи атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, на загальні здібності та навички. Перед проведенням співбесіди на електронну адресу позивача від Сьомої кадрової комісії надійшов запитальник на який він, по кожному запитанню, надав обґрунтовані письмові пояснення та з копіями всіх підтверджуючих документів надіслав їх до Кадрової комісії електронною поштою. На підставі атестації ОСОБА_1 було допущено до співбесіди, за результатами проведення якої було прийнято рішення про неуспішне проходження ним атестації у зв`язку з невідповідністю його вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. З вказаним рішенням не погоджується, вважає таке протиправним, оскільки під час співбесіди не встановлені факти, які мали б вирішальне значення для його і прийняття та свідчили про сумніви у його компетентності, як прокурора, (у тому числі належному рівні загальних здібностей та навичок), професійній етики та доброчесності. Співбесіду проведено поверхнево, упереджено, не послідовно, питання могли стосуватись різних сфер його життя, не пов`язаного з професійною діяльністю, як прокурора, та професійною етикою. Крім цього вказує, що таке є немотивованим та необґрунтованим, а окремі його частини взагалі не відповідають фактичним обставинам співбесіди. Вказав, що він у повному обсязі виконав практичне завдання та в ході проведення співбесіди обгрунтував варіант його вирішення. Вказує, що Кадрова комісія перевищила свої повноваження вдавшись до перевірки декларації, оскільки це є виключною компетенцією НАЗК. Зазначив, що в на час проведення співбесіди він не перебував в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, оскільки з такого його було виключено у зв`язку з визнанням судом протиправним та скасування рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

У зв`язку з цим, просить заявлені позовні вимоги просить задовольнити повністю.

11 травня 2021 року відповідачем 3- Закарпатською обласною прокуратурою подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого - проти задоволення позову заперечують. Вказують, що позивача звільнено з посади правомірно , а доводи позивача щодо відсутності факту ліквідації чи реорганізаціях прокуратури Закарпатської області під час його звільнення не повинні братися до уваги оскільки звільнення відбулося за п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру», що прямо передбачено підп..2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та пов`язано з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

Вважає неможливим поновлення позивача на посаді, який неуспішно пройшов атестацію, є порушенням конституційному принципу рівності громадян, оскільки надасть йому привілеї перед прокурорами які успішно пройшли атестацію. Також вважає неможливим поновлення позивача на посаді , що є рівнозначною посаді яку він займав до звільнення, оскільки це не передбачено законом.

12 травня 2021 року відповідачем - 2 Офісом Генерального прокурора подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого - проти задоволення позову заперечують. Зокрема зазначають, що Законом України № 113-IX було внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури. Так, вказаним законодавчим актом встановлена необхідність попередження усіх прокурорів України про можливе майбутнє звільнення та переведення таких до новостворених органів прокуратури тільки у разі успішного проходження атестації. Позивач на виконання зазначених законодавчих вимог подав заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів. Так, позивач успішно пройшов перші два етапи атестації у зв`язку з чим його було допущено до співбесіди, метою якої є виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності. За результатом проведення співбесіди кадровою комісією ухвалено рішення про неуспішне проходження позивачем атестації від 15.01.2021 № 2. На підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі особової справи, а також пояснень прокурора під час співбесіди, у комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики, професійної компетентності та доброчесності.

У зв`язку з цим, позивач неуспішно пройшов атестацію. Вказує, що рішення кадрової комісії стосовно позивача містить мотиви його прийняття, висновки, зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень. Таким чином, рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно. Наголошують на тому, що прийняття рішення зі спірного питання є дискреційними повноваженнями кадрової комісії, а тому суд не наділений повноваженнями надавати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності.

Також вважає правомірним і оскаржуваний наказ про звільнення позивача оскільки такий видано у зв`язку з наявністю оскаржуваного рішення Кадрової комісії неуспішне проходження позивачем атестації, що є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади. Підставу для звільнення сформульовано в наказі у відповідності до п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ. Оскільки позивач проходив службу в прокуратурі Закарпатської області, а тому вважає відсутніми підстави для покладення обов`язку на Закарпатську обласну прокуратуру щодо поновлення позивача на рівнозначній посаді. Вважає, що без успішного проходження позивачем атестації поновлення його на рівнозначній посаді в окружній прокуратурі суперечитиме Закону.

16 червня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій з його доводами не погоджується, оскільки такі не спростовують мотиви позовної заяви. Позивач зазначає, що відповідачами не доведено жодними доказами невідповідність його вимогам професійної компетентності.

Вказує, що в оскаржуваному рішенні Кадрова комісія обмежилася лише стислим (загальним, невизначеним) посиланням на відсутність підстав для висловлення впевненості у частині відповідності позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, які жодним чином не можуть вказувати на мотивованість такого рішення.

Відповідачем-1 - Сьомою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки відповідач-1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України, неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідачів 2 та 3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 02.08.2004 року, що стверджується Наказом № 433 від 02.08.2004 року.

19 вересня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №113-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (далі - Закон № 113-ІХ), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, офісів обласних прокуратур.

03 жовтня 2019 року на виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

ОСОБА_1 на підставі пункту 10 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Відповідно до відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 73 бали.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку №221 встановлено, що прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Відповідно до відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 98 балів.

Наказом Генерального прокурора від 17.11.2020 № 539 "Про створення сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)" створено Сьому кадрову комісію з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) і затверджено її склад.

П.11 розділу IV Порядку №221 визначено, що перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

В матеріалах справи міститься запитальник з наданими Кадровій комісії ОСОБА_1 письмовими поясненнями з копіями доданих до нього документів.

15 січня 2021 року рішенням Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» заступник керівника Тячівської прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 вважається таким, що неуспішно пройшов атестацію.

В обґрунтування рішення № 2 від 15.01.2021 року комісією зазначено що під час проведення співбесіди Комісія з`ясувала обставини які свідчать про невідповідність першого заступника керівника Тячівської прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 вимогам професійної етики та професійної компетентності, зокрема:

- виявлено обставини, що свідчать про невідповідність поведінки прокурора високим стандартам та цінностям професійної етики, як концептуального положення, що визначає основні принципи, моральні норми та правила, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою

Так, вивченням матеріалів особової справи ОСОБА_1 виявлено та досліджено рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 134дп-17 від 27.09.2017 року щодо вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Установлено, що при подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, ОСОБА_1 , незважаючи на отримані упродовж звітного періоду доходи у формі подарунків членами родини на загальну суму 3, 5 млн. грн. (2 842 199 грн.,- дружина, 685 172 грн. - дочка)., не зазначив у графі «Доходи, у тому числі подарунки» указану інформацію.

Як наслідок рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 134дп-17 від 27.09.2017 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, що у подальшому стало підставою внесення указаної особи до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення (станом на 22.12.2020 факт перебування указаної особи в такому реєстрі підтверджено документально - а.с. 107, наглядового провадження № 25/2-33575-17, яке створено працівниками Генеральної інспекції).

Вказана ситуація негативно впливає на формування суспільної думки щодо авторитету органів прокуратури, формує негативний суспільний репутаційний ефект як самого прокурора так і органів прокуратури в цілому, оскільки доступ до вищезгаданого реєстру є відкритим для публічного користування.

Крім того, згідно рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 05.04.2018 № 649 встановлено факт порушення суб`єктом декларування ( ОСОБА_1 ) вимог пунктів 2,7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Проте у діях останнього не встановлено правопорушень, передбачених ст. 172-6 КУпАП та ст. 366-1 КК України.

Водночас аналізом указаного рішення встановлено, що фактично підставою для такого рішення стали здебільшого формальні підстави, а саме відсутність пояснень ОСОБА_1 як передумова неможливості надати Агентством оцінку обставинам законності джерел відповідних доходів в розрізі суб`єктивного складу адміністративного правопорушення (прямого умислу).

Таким чином, вбачаються підстави для висновку, що ОСОБА_1 , розуміючи підвищений суспільний інтерес до органів прокуратури, а також наявність стійкого негативного відношення громадськості до самих прокурорів, яке базується на систематичному поширенні інформації про використання останніми своїх службових повноважень заради власного збагачення та відповідного впливу у власних приватних інтересах, знехтував указаними ризиками і можливими негативними наслідками та самоусунувся від орієнтування своїх близьких родичів в частині недопущення поведінки та вчинків, які можуть свідчити та трактуватися оточуючими у негативному сенсі.

Крім того, вивченням декларацій встановлено, що ОСОБА_1 при її заповненні допустив ряд технічних помилок в частині кадастрових номерів земельних ділянок, які належать на праві власності його родині, що унеможливило їх правильне ідентифікування.

Переконливі пояснення з цього приводу останнім не наведено.

Ураховуючи вищезазначене, відсутні підстави для однозначного підтвердження про абсолютну доброчесність прокурора при здійсненні своїх повноважень та обов`язків, які покладає на нього законодавець у силу його посади.

У процесу співбесіди було також обговорено та оцінено здатність прокурора до практичного застосування теоретичних знань юридичного спрямування на прикладі практичного завдання № 22.

При наданні пояснень щодо варіанту вирішення указаного практичного завдання, а також наданні відповідей та уточнюючі питання членів комісії, ОСОБА_1 не надав вичерпних та переконливих відповідей, чим поставив під сумнів високий рівень якостей, які оцінювалися членами комісії саме у такий спосіб.

Оцінюючи надані ОСОБА_1 пояснення щодо означених питань, вбачається відсутність підстав для висловлення впевненості в частині відповідності останнього критеріям доброчесності та професійної компетентності, які є обов`язковою умовою та підставою для успішного проходження третього етапу атестації (співбесіди).

12 березня 2021 року наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури № 40к звільнено ОСОБА_1 з посади заступника керівника Тячівської прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року із зазначенням в якості підстави рішення Сьомої кадрової комісії від 15.01.2021 року №2.

Позивач не погодившись із рішенням Сьомої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та наказом про звільнення звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України Про прокуратуру №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про прокуратуру (у редакції, діючій до внесення змін Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX) систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (далі - Закон №113-IX), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв`язку з цим внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону України Про прокуратуру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 21 Закону №113-IX у Законі України Про прокуратуру (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2 - 3, ст. 12 із наступними змінами) у статті 7: у частині першій: пункт 1 викласти в такій редакції: 1) Офіс Генерального прокурора; у пункті 2 слово регіональні замінити словом обласні; у пункті 3 слово місцеві замінити словом окружні; пункт 4 виключити.

Пунктом 7 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункти 9, 10, 12 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).

Таким чином, процедура реформування органів прокуратури розпочата з дня набрання чинності Законом №113-IX та вищенаведеними нормами цього Закону визначено основну її мету та специфіку, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про прокуратуру (у редакції Закону України №113-IX) усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.

Наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

Відповідно до пунктів 1, 9 та 10 розділу I Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Судом встановлено, що позивач на підставі пункту 10 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Таким чином, позивач погодився та ознайомився з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора; позивач усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого етапу атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX, позивача буде звільнено з посади прокурора.

Так, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №221 тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку №221 встановлено, що прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Пунктами 9,10 розділу ІV Порядку №221 передбачено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Згідно з пунктом 11 розділу ІV Порядку №221 дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Відповідно пункту 12 розділу ІV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Згідно пунктом 14 розділу ІV Порядку №221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Пунктом 15 розділу ІV Порядку №221 визначено, що після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Відповідно до пункту 16 розділу ІV Порядку №221 залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 73 бали.

Відповідно до відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 набрав 98 балів.

15 січня 2021 року рішенням Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» перший заступник керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 вважається таким, що не успішно пройшов атестацію.

В обґрунтування рішення № 2 від 15.01.2020 року комісією зазначено, що під час проведення співбесіди Комісія з`ясувала обставини які свідчать про невідповідність першого заступника керівника Тячівської прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 вимогам професійної етики та професійної компетентності, зокрема:

- виявлено обставини, що свідчать про невідповідність поведінки прокурора високим стандартам та цінностям професійної етики, як концептуального положення, що визначає основні принципи, моральні норми та правила, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою

Так, вивченням матеріалів особової справи ОСОБА_1 виявлено та досліджено рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 134дп-17 від 27.09.2017 року щодо вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Установлено, що при подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, ОСОБА_1 , незважаючи на отримані упродовж звітного періоду доходи у формі подарунків членами родини на загальну суму 3, 5 млн. грн. (2 842 199 грн.,- дружина, 685 172 грн. - дочка)., не зазначив у графі «Доходи, у тому числі подарунки» указану інформацію.

Як наслідок рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 134дп-17 від 27.09.2017 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, що у подальшому стало підставою внесення указаної особи до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення (станом на 22.12.2020 факт перебування указаної особи в такому реєстрі підтверджено документально - а.с. 107, наглядового провадження № 25/2-33575-17, яке створено працівниками Генеральної інспекції).

Вказана ситуація негативно впливає на формування суспільної думки щодо авторитету органів прокуратури, формує негативний суспільний репутаційний ефект як самого прокурора так і органів прокуратури в цілому, оскільки доступ до вищезгаданого реєстру є відкритим для публічного користування.

Крім того, згідно рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 05.04.2018 № 649 встановлено факт порушення суб`єктом декларування ( ОСОБА_1 ) вимог пунктів 2,7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Проте у діях останнього не встановлено правопорушень, передбачених ст. 172-6 КУпАП та ст. 366-1 КК України.

Водночас аналізом указаного рішення встановлено, що фактично підставою для такого рішення стали здебільшого формальні підстави, а саме відсутність пояснень ОСОБА_1 як передумова неможливості надати Агентством оцінку обставинам законності джерел відповідних доходів в розрізі суб`єктивного складу адміністративного правопорушення (прямого умислу).

При вивченні іншої інформації, яка може свідчити про доброчесність прокуратура або її спростовувати, встановлено, що мали місце укладення дружиною прокурора угод щодо купівлі-продажу транспортних засобів за ціною, що є значно нижчою від ринкової, що підтвердив і позивач.

Таким чином, вбачаються підстави для висновку, що ОСОБА_1 , розуміючи підвищений суспільний інтерес до органів прокуратури, а також наявність стійкого негативного відношення громадськості до самих прокурорів, яке базується на систематичному поширенні інформації про використання останніми своїх службових повноважень заради власного збагачення та відповідного впливу у власних приватних інтересах, знехтував указаними ризиками і можливими негативними наслідками та самоусунувся від орієнтування своїх близьких родичів в частині недопущення поведінки та вчинків, які можуть свідчити та трактуватися оточуючими у негативному сенсі.

Крім того, вивченням декларацій встановлено, що ОСОБА_1 при її заповненні допустив ряд технічних помилок в частині кадастрових номерів земельних ділянок, які належать на праві власності його родині, що унеможливило їх правильне ідентифікування.

Переконливі пояснення з цього приводу останнім не наведено.

Ураховуючи вищезазначене, відсутні підстави для однозначного ствердження про абсолютну доброчесність прокурора при здійсненні своїх повноважень та обов`язків, які покладає на нього законодавець у силу його посади.

У процесу співбесіди було також обговорено та оцінено здатність прокурора до практичного застосування теоретичних знань юридичного спрямування на прикладі практичного завдання № 22.

При наданні пояснень щодо варіанту вирішення указаного практичного завдання, а також наданні відповідей та уточнюючі питання членів комісії, ОСОБА_1 не надав вичерпних та переконливих відповідей, чим поставив під сумнів високий рівень якостей, які оцінювалися членами комісії саме у такий спосіб.

Оцінюючи надані ОСОБА_1 пояснення щодо означених питань, вбачається відсутність підстав для висловлення впевненості в частині відповідності останнього критеріям доброчесності та професійної компетентності, які є обов`язковою умовою та підставою для успішного проходження третього етапу атестації (співбесіди).

Судом не встановлено зауважень Комісії щодо інших відповідей на запитання, а тому суд не досліджує питання успішності проходження інших аспектів співбесіди позивача, крім визначених в рішенні №2 від 15 січня 2021 року, як підставу для висновку про неуспішне проходження прокурором атестації.

Надаючи оцінку вказаному рішенню відповідача-1, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, в тому числі, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою врегульовані Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

Так, основними принципами професійної етики та поведінки прокурорів, відповідно до положень статті 4 Кодексу, є: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина, недопущення дискримінації; незалежності та самостійності; політичної нейтральності; презумпції невинуватості; справедливості, неупередженості та об`єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; прозорості службової діяльності, конфіденційності; утримання від виконання незаконних наказів та вказівок; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості; поваги до незалежності суддів.

Доброчесність, зразковість поведінки прокурора в розумінні положень статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів полягає в тому, що при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури.

Для належного виконання повноваження щодо оцінки професійної етики та доброчесності прокурора нормами пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113 надано право кадровим комісіям отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності:

а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції;

б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції;

в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики;

г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора.

В рішенні кадрової комісії містяться висновки про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної етики, які Кадрова комісія робить, зокрема з аналізу матеріалів особової справи ОСОБА_1 та дослідження рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 134дп-17 від 27.09.2017 року (далі рішення КАДКП) щодо вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. При цьому, Кадрова комісія бере до уваги викладені в рішенні КАДКП факти щодо вчинення прокурором дисциплінарного проступку, а саме, що при подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, ОСОБА_1 , незважаючи на отримані упродовж звітного періоду доходи у формі подарунків членами родини на загальну суму 3, 5 млн. грн. (2 842 199 грн.,- дружина, 685 172 грн. - дочка)., не зазначив у графі «Доходи, у тому числі подарунки» указану інформацію.

Цю обставину, а також вказуючи на факт перебування ОСОБА_1 станом на 22.12.2020 в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, в який останнього було внесено за наслідком вищевказаного рішення КДКП, Кадрова комісія в своєму рішенні висвітлює як ситуацію, що негативно впливає на формування суспільної думки щодо авторитету органів прокуратури, формує негативний суспільний репутаційний ефект як самого прокурора так і органів прокуратури в цілому, оскільки доступ до вищезгаданого реєстру є відкритим для публічного користування.

Разом з тим, судом встановлено, що вказане рішення КДКП від 27.09.2017 №134дп-17 визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, зокрема рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 (справа №800/497/17), яке Постановою Великої Палати Верховного суду від 30.10.2018 залишено без змін.

Також, в ході судового розгляду не доведено відповідачем що ОСОБА_1 перебуває в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Крім цього, відповідачами на надано суду жодного доказу того, що станом на 15.01.2021 року, тобто на час проведення співбесіди з ОСОБА_1 та прийняття Кадровою комісією відносно нього оскаржуваного рішення, такий перебував в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Не зазначено це і в оскаржуваному рішенні Кадрової комісії.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на час проходження третього етапу атестації - співбесіди вважався таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності, тому і факт перебування його станом на 22.12.2020 року в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, з якого його в подальшому було виключено, не може вказувати на невідповідність такого прокурора вимогам професійної етики чи доброчесності.

З дослідженого в ході судового розгляду справи відеозапису проведення співбесіди з ОСОБА_1 вбачається, що останній надавав Кадровій комісії пояснення з цього приводу і Кадрова комісія була обізнана про вказані обставини.

З огляду на наведене, суд вважає безпідставним та необгрунтованим твердження Кадрової комісії, що вказана ситуація негативно впливає на формування суспільної думки щодо авторитету органів прокуратури, формує негативний суспільний репутаційний ефект як самого прокурора так і органів прокуратури в цілому.

У зв`язку з цим, суд також вважає необгрунтованим і твердження Кадрової комісії в рішенні щодо невідповідності поведінки ОСОБА_1 , як прокурора, високим стандартам та цінностям професійної етики, як концептуального положення, що визначає основні принципи, моральні норми та правила, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, оскільки окрім вищенаведеного, Кадрова комісія в рішенні не зазначила жодного посилання на норми права, які вважає порушеними прокурором.

Крім цього, висновок про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної етики Кадрова комісія в оскаржуваному рішенні робить також аналізуючи рішення НАЗК від 05.04.2018 року №649, яким встановлено факт порушення суб`єктом декларування ( ОСОБА_1 ) вимог пунктів 2,7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», проте у діях останнього не встановлено правопорушень, передбачених ст. 172-6 КУпАП та ст. 366-1 КК України. Кадрова комісія вважає, що фактично підставою для такого рішення стали здебільшого формальні підстави, а саме відсутність пояснень ОСОБА_1 як передумова неможливості надати Агентством оцінку обставинам законності джерел відповідних доходів в розрізі суб`єктивного складу адміністративного правопорушення (прямого умислу).

З цього приводу судом досліджено таке рішення НАЗК «Про результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , як прокурором Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області». Згідно вказаного рішення НАЗК встановлено допущення ОСОБА_1 при заповненні декларації технічних помилок (зазначивши але помінявши їх місцями) в частині кадастрових номерів (2124456200:03:001:0151, 2124456200:04:002:0004) двох земельних ділянок (1500 м.кв. та 531 м.кв.), які належать йому на праві власності. Також суб`єкт декларування зазначив недостовірні дані щодо площі житлового будинку розташованого у с.Тересва Тячівського району, а саме вказав загальну площу будинку « 104 кв.м.», однак такий має площу « 104.6 кв.м.». Крім цього, суб`єкт декларування у розділі 3 декларації не зазначив інформацію у роздіді 2.1 щодо права користування об`єктами як зареєстроване місце проживання та не зазначив інформацію щодо права користування об`єктами нерухомості членами сім`ї суб`єкта декларування.

НАЗК зазначено в цьому рішенні, що допущення ОСОБА_1 таких помилок є недотриманням вимог пунктів 2, 7 частини першої ст.46 ЗУ «Про запобігання корупції», однак у його діях не встановлено ознак правопорушень, передбачених статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.366-1 КК України, а точність оцінки задекларованих ним активів відповідала даним, отриманим з наявних джерел. У зв`язку з чим ОСОБА_1 було надано можливість подання декларації за 2016 рік із коригованими відомостями.

Разом з тим, в рішенні НАЗК вказує, що перевірити наявність ознак можливого незаконного збагачення, передбачених ст.368-2 КК України, під час проведення перевірки не можливо виходячи з вимог п.3 розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, - відсутність відомостей у декларації суб`єкта дарування про Дарувальників.

За таких обставин, суд вважає безпідставним твердження Кадрової комісії, що ненадання ОСОБА_1 пояснень до НАЗК стали формальною підставою для прийняття такого рішення НАЗК. Роблячи такий висновок, Кадровою комісією в оскаржуваному рішенні не надано оцінки доводам позивача стосовно походження такого майна, які той надавав усно в ході проведення співбесіди, а також в письмовому виді на запитальник кадрової комісії та долученням до нього підтверджуючих документів. ОСОБА_1 вказувалося Кадровій комісії, що майно набуто дарувальниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (тестем та тещею ОСОБА_1 ) за час їх спільного проживання, а також від здійснення ними підприємницької діяльності. Подаровано ж таке майно тестем та тещею його дружині та доньці у зв`язку розірванням між ними шлюбу та проведенням розподілу їх майна.

З огляду на вищезазначене суд не може погодитися з висновками Сьомої кадрової комісії про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної етики.

В оскаржуваному рішенні, Кадрова комісія робить також висновок і про сумнів в доброчесності прокурора ОСОБА_1 посилаючись на факт укладення дружиною прокурора угод щодо купівлі-продажу транспортних засобів за ціною, що є значно нижчою від ринкової, що прокурором підтверджено, а також на встановлення Комісією в ході вивчення декларацій ОСОБА_1 , що він при її заповненні допустив ряд технічних помилок в частині кадастрових номерів земельних ділянок, які належать на праві власності його родині, що унеможливило їх правильне ідентифікування. Зазначено, що Переконливі пояснення з цього приводу останнім не наведено.

У зв`язку з цим, Кадрова комісія вказує на відсутність підстав для однозначного ствердження про абсолютну доброчесність прокурора при здійсненні своїх повноважень та обов`язків, які покладає на нього законодавець у силу його посади.

Позивач, зазначає, що ним декларувалась вартість придбаних дружиною автомобілів згідно наданих нею йому підтверджуючих договорів купівлі-продажу, які вона укладала безпосередньо в Територіальних сервісних центрах МВС. Він не є стороною у вказаних договорах і участі під час їх укладення та при передачі дружиною грошових коштів продавцю не брав. Про які-небудь інші суми, аніж ті які зазначені у вказаних договорах, йому достовірно не відомо, а при заповненні декларації він не міг керуватися своїми припущеннями, без відповідних підтверджуючих доказів цього, так це тягне за собою встановлену Законом відповідальність.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені у Законі України "Про запобігання корупції" ( далі по тексту - Закон, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини 1 статті 4 та пункту 8 статті 11 Закону національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. До повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Таким чином, саме цей орган вправі стверджувати, приймати відповідні рішення та формувати висновки щодо порушення позивачем вимог щодо декларування, необхідності декларування фактів, що випливають з наведених вище обставин.

Відповідно до частини 1 статті 51-3 Закону Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Отже, вказані обставини не можуть свідчити про порушенням вимог чинного законодавства про запобігання корупції ОСОБА_1 , а є лише підставою для проведення уповноваженими особами НАЗК повної перевірки декларації позивача, тому висновки кадрової комісії без проведення такої перевірки були передчасними.

Суд вважає необхідним вказати, що пунктом 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності:

а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції;

б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції;

в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики;

г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора.

Водночас у ході розгляду даної справи не встановлена наявність будь-яких рішень/висновку/повідомлень Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно позивача в частині задекларованих ним відомостей про придбання його дружиною автомобілів.

Верховний Суд в пункті 90 Постанови від 13.05.2021 року по справі № 120/3458/20-а, правовідносини в якій є аналогічними, вказує, що повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК і можуть бути реалізовані в порядку, визначеному Законом №1700-VII.

Таким чином, проаналізувавши мотиви прийнятого Сьомою кадровою комісією рішення про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності з вказаних мотивів, суд вважає їх недостатніми. Крім того, позивач щорічно проходив перевірки доброчесності, докази чого наявні в матеріалах справи.

Щодо допущення ОСОБА_1 при заповненні декларації технічних помилок в частині кадастрових номерів земельних ділянок, які належать на праві власності його родині, то суд зазначає, що факти наведені в оскаржуваному рішенні Кадрової комісії стосовно подання ОСОБА_1 декларації за 2016 рік були предметом дослідження НАЗК при здійсненні повної перевірки такої декларації за результатом чого НАЗК прийнято рішення від 05.04.2018 року за №649 яким встановлено :

- відсутність ознак правопорушень, передбачених статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.366-1 КК України;

- точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим із наявних джерел;

- відсутність конфлікту інтересів;

- неможливість здійснити перевірку наявності ознак можливого незаконного збагачення, передбаченого ст. 368-2 КК України.

ОСОБА_1 було надано НАЗК можливість подання декларації за 2016 рік із коригованими відомостями. Крім цього, як зазначає Кадрова комісія в рішенні, такі помилки були технічними.

Окрім цього суд зазначає, що в основу своїх висновків про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності Кадрова комісія поклала події та факти, які у передбачуваному законом порядку вже були предметом перевірки уповноваженими нате державними органами та судом, за результатами яких не встановлено будь-яких незаконних (неправомірних ) діянь позивача, зокрема:

- рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі КДКП) №134дп-17 від 27.09.2017 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани визнано протиправним та скасовано судом (справа №800/497/17);

- рішенням НАЗК від 05.04.2018 року №649 встановлено відсутність у діях позивача ознак правопорушень, передбачених статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.366-1 КК України.

Тому висновки Кадрової комісії в цій частині оскаржуваного рішення є необґрунтованими, необ`єктивними і такими, що спростовуються сукупністю наданих позивачем доказів, що не були взяті до уваги при проведенні атестації.

Аналогічну позицію зроблено і Верховним Судом у вищенаведеній Постанові від 13.05.2021 року по справі № 120/3458/20-а (п.п.103-104).

Таким чином, проаналізувавши мотиви прийнятого Кадровою комісією рішення про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, такі свідчать про недотримання Кадровою комісією вимог щодо ясності, чіткості, доступності, обґрунтованості прийнятого рішення за результатами атестації. Кадрова комісія, вважаючи, що дії позивача суперечать вимогам професійної етики або ж Кодексу професійної етики та поведінки прокурора зобов`язана була належним чином обґрунтувати відповідні висновки, та з посиланням на конкретні докази та обставини пояснити, в чому саме полягає допущене позивачем порушення та чому на думку комісії, таке порушення свідчить про недотримання позивачем професійної етики та доброчесності.

Наявний в матеріалах справи відеозапис проведення кадровою комісією співбесіди із ОСОБА_1 свідчить про те, що позивачем надавалися усні пояснення, натомість у протоколі засідання комісії та в оскаржуваному рішенні відсутні відомості про надання оцінки зазначеним поясненням позивача та причини їх відхилення, у випадку, якщо комісія вважала, що надані позивачем пояснення не спростовують фактів порушення позивачем вимог доброчесності та професійної етики.

Щодо підстав неуспішного проходження прокурором атестації в частині професійної компетентності, судом встановлено наступне.

В оскаржуваному рішенні, Кадрова комісія робить також висновок і про сумнів в професійній компетентності прокурора ОСОБА_1 мотивуючи його тим, що при наданні пояснень щодо варіанту вирішення указаного практичного завдання №22, а також наданні відповідей та уточнюючі питання членів комісії, ОСОБА_1 не надав вичерпних та переконливих відповідей, чим поставив під сумнів високий рівень якостей, які оцінювалися членами комісії саме у такий спосіб.

Однак суд не може погодитися з такими висновками відповідача 1 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами проходження ОСОБА_1 перших двох етапів атестації на предмет дослідження рівня його знань та умінь у застосуванні закону та на загальні здібності та навички, позивачем було набрано 73 бали та 98 балів відповідно, що значно свідчить про належний рівень його знань.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Порядку, до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Позивач виконав практичне завдання №22 та Кадрова комісія надаючи оцінку виконаному позивачем практичному завданню в оскаржуваному рішенні вживає формулювання " ОСОБА_1 не надав вичерпних та переконливих відповідей". При цьому, Кадровою комісією в рішенні не конкретизовано які ж вичерпні та переконливі відповіді та на які запитання, щодо варіанту вирішення позивачем практичного завдання, він не надав, і в чому ж полягає неправильність вирішення ним такого практичного завдання.

Отже, висновки комісії про професійну некомпетентність позивача у зв`язку з виконанням практичного завдання ґрунтуються лише на сумнівах та суб`єктивному сприйнятті окремих членів комісії наданих позивачем відповідей з точки зору їх правильності та повноти. Це додатково підтверджується тим, що двоє членів комісії (з п`яти) визнали позивача таким, який відповідає вимогам до прокурора, в тому числі в частині професійної компетентності.

Співбесіда в розумінні п. 8 розділу ІV Порядку полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Згідно п. 13 розділу ІV Порядку співбесіда прокурора складається з таких етапів:

1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;

2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.

Отже, з проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок проведення атестації прокурорів, суд дійшов висновку, що основним засобом дослідження рівня професійної компетентності прокурора є складання ним іспиту та виконання практичного завдання. Саме результати виконання вказаних завдань підлягають дослідженню та обговоренню членами кадрової комісії та повинні бути покладені в основу їх рішення щодо рівня професійної компетентності прокурора, який проходить атестацію.

За приписами Порядку №221 оцінка професійної компетентності прокурора включає також перевірку загальних здібностей та навичок прокурора, які, у свою чергу, встановлюються за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону.

Однак, з оскаржуваного рішення слідує, що оцінка професійної компетентності позивача була здійснена Кадровою комісією лише на підставі виконаного практичного завдання та без урахування того, що позивач успішно пройшов попередні етапи атестації. Не було взято Кадровою комісією до уваги послужний список позивача, досвід його роботи, бездоганну роботу протягом 16 років в органах прокуратури та наявність низки заохочень.

Суд не може погодитися з позицією відповідача 1, що кадрові комісії наділені сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість на власний розсуд визначатися з оцінкою прокурорів, оскільки таке нівелює суть та значення попередніх двох етапів атестації. З цього приводу суд зазначає, що атестація є комплексним заходом перевірки знань, навичок, етики та доброчесності прокурорів, що досягається сукупністю передбачених законодавством процедур, результати яких не можуть бути проігноровані членами кадрової комісії за відсутності об`єктивних та вагомих причин.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що досягнуті ОСОБА_1 результати в пройденому тестуванні в ході першого та другого етапів атестації, з урахуванням його 16-річним стажем роботи в органах прокуратури в тому числі й на адміністративній посаді, для зайняття якої до кандидатів висуваються особливі вимоги (позивач обіймав посаду заступника керівника місцевої прокуратури) є достатнім доказом належного рівня знань та компетентності останнього, оскільки саме ці засоби згідно із Законом №113 та Порядком покликані надати належну оцінку вказаним показникам, а тому висновки Сьомої кадрової комісії про недостатню професійну компетентність ОСОБА_1 є безпідставними.

При цьому суд враховує і правову позицію Верховного Суду у справі №120/3458/20-а викладеній у Постанові від 13.05.2021 року (п.п.111-114).

Крім цього, у вказаній Постанові Верховним судом зазначено (п.110), що «незгода окремих членів комісії з розв`язанням окремих завдань практичного завдання ще не може свідчити про невідповідність позивача вимогам професійної компетенції в частині рівня знань та практичного застосування законодавства. Сумніви щодо достовірності результатів іспиту чи наявності інших недоліків рівня знань у позивача мають бути належним чином обґрунтовані. Саме на Кадрову комісію покладається обов`язок довести, що рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача є настільки низьким і непрофесійним, що дає підстави вважати його професійно некомпетентним прокурором, тобто прокурором, який не здатний виконувати передбачені законом функції та завдання прокуратури».

В матеріалах справи наявна характеристика ОСОБА_1 з місця роботи згідно якої, зокрема: «За період роботи в Тячівській місцевій прокуратурі ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. До особистісних якостей ОСОБА_1 слід віднести компетентність та професіоналізм, а до моральних - комунікабельність. Має добре розвинені комунікативні здібності, цілеспрямованість у досягненні результату, оптимізм і стійкість у життєво-службових умовах, вміння прийти на допомогу. Належну увагу приділяв підвищенню професійного рівня.».

Також з наявних в матеріалах справи копій свідоцтв вбачається, що позивач чотири рази проходив курс підвищення кваліфікації в Національній академії прокуратури України та успішно з оцінками на «відмінно» склав відповідні іспити.

Дослідивши відеозапис проходження прокурором атестації, судом встановлено, що ОСОБА_1 в цілому надав відповіді на запитання комісії, що стосуються професійної компетентності. В той же час, ні Кадровою комісією ні Офісом Генерального прокурора не доведено, що рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача є настільки низьким і непрофесійним, що давало підстави вважати його професійно некомпетентним прокурором, тобто прокурором, який не здатний виконувати передбачені законом функції та завдання прокуратури».

З огляду на вищенаведене суд вважає, що висновки Кадрової комісії про недостатню професійну компетентність позивача є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до норм частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на що суд вважає, що Сьома кадрова комісія прийняла необґрунтований та необ`єктивний висновок про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики та професійної компетентності, що в подальшому стало підставою для протиправного звільнення такого із займаної посади.

Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку №221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

12 березня 2021 року наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури Д.Казак №40к позивача звільнено з посади першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру, із зазначенням в якості підстави рішення кадрової комісії від 15.01.2021 року №2.

Як наслідок, такий наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки єдиною підставою для прийняття вказаного наказу визначено рішення кадрової комісії № 2.

Крім того, оскаржуваний наказ виданий керівником Закарпатської обласної прокуратури Д.Казак про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів Закарпатської обласної прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

Пункт 9 частини 1 статті 51 Закону "Про прокуратуру" визначає, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Однак, посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 цього Закону без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення, як однієї із складових принципу верховенства права. Також відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає позовні вимоги в частині скасування рішення Сьомої кадрової комісії та наказу керівника Закарпатської обласної прокуратури є належним чином аргументованими та такими, що підлягають задоволенню із вищезазначених підстав.

Щодо доводів відповідачів, що прийняття рішення зі спірного питання є дискреційними повноваженнями атестаційної комісії, а тому суд не наділений повноваженнями надавати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, то такі доводи спростовані п. 67.1 -68 Постанови Верховного суду у справі №120/3458/20-а від 13 травня 2021 року, де спори, щодо оскаржень рішень кадрових комісій про неуспішне проходження атестації належать до компетенції адміністративних судів. Під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 21 та частини першої статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, отже встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

За приписами пункту 7 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Крім того, пунктом 18 цього розділу також передбачено, що у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, успішне проходження прокурором атестації не свідчить про виникнення у суб`єкта владних повноважень безальтернативного обов`язку щодо переведення особи на рівнозначну посаду у рівнозначний орган прокуратури, а лише свідчить про можливість бути переведеним, в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора, що свідчить про наявність у відповідача права обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин щодо особи яка успішно пройшла атестацію.

Слід зазначити, що з приписів норм діючого права є неприпустимим підміна судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 28.10.2014р. та 04.11.2014р., встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Таким чином, вимога про поновлення ОСОБА_1 в Тячівській окружній прокуратурі Закарпатської області на посаді, рівнозначній посаді першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області за наявності у відповідача-3 права прийняти рішення щодо цього з певною свободою розсуду передбаченою пунктом 18 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ - є втручанням у дискреційні повноваження керівника Закарпатської обласної прокуратури, а отже є передчасним та помилковим.

Підсумовуючи наведене, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд приходить до висновку, що у спірному випадку позивач підлягає поновленню в органах прокуратури на тій посаді, з якої його було звільнено, тобто в Тячівській місцевій прокуратурі Закарпатської області на посаді першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та в органах Закарпатської обласної прокуратури з 13 березня 2021 року.

Отже, позовна вимога про поновлення на посаді підлягає частковому задоволенню судом.

Щодо позовних вимог про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату позивача від 28 квітня 2021 року, заробітна плата за січень 2021 року становила - 8255, 22 грн., за лютий 2021 року становила - 0,00 грн. Середньомісячна заробітна плата становить 4127,61 грн. Середньоденна заробітна плата становить 1651,4 грн.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 12 березня 2021 року по 06 липня 2021 року складає 77 днів, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 березня 2021 року по 06 липня 2021 року в розмірі 127157,80 грн. (77 роб. днів х 1651,4 грн.) із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів, оскільки відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Стосовно негайного виконання рішення суду в частині, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури, яку він займав станом на 12 березня 2021 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4 127,61 (чотири тисячі сто двадцять сім гривень 61 копійка) грн.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (вул. Різницька, буд. 13/15,м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ,01011), Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури (вул. Різницька, буд. 13/15,м. Київ,Центральна Частина Києва, Київ,01011) про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 15 січня 2021 року №2 про неуспішне проходження атестації першим заступником керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури Д.Казак №40к від 12 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури.

Поновити ОСОБА_1 з 13 березня 2021 року в Тячівській місцевій прокуратурі Закарпатської області на посаді першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури, яку він займав станом на 12 березня 2021 року.

Стягнути із Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а, код ЄДРПОУ 02909967) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 12 березня 2021 року по 06 липня 2021 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових платежів (податків та зборів) у розмірі 127 157,80 грн. (сто двадцять сім тисяч сто п`ятдесят сім гривень 80 копійок) грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури, яку він займав станом на 12 березня 2021 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4 127,61 (чотири тисячі сто двадцять сім гривень 61 копійка) грн.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 16.07.2021 року.

СуддяЮ.Ю.Дору