Рішення № 98333924, 13.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6909/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглядаючи за правилами спрощеного позовного в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 26 квітня 2021 року надійшов позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 30 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

11 травня 2021 року до суду від ОСОБА_1 за вх. №23431/21 надійшла заява з належним чином оформленою позовною заявою (у 2-х примірниках), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

1. Визнати протиправними дії Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, які викладені у листі від 30.03.2021 року за №02-15/737 та додатках до нього щодо відмови громадянину України ОСОБА_1 , надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарська призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області (за межами населеного пункту) у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України рахунок земельних ділянок, вказаних у зверненні від 18.03.2021 року;

2. Зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для веде особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області (за межами населеного пункту) у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок однієї із земельних ділянок, яка вказана у зверненні від 18.03.2021 року.

Ухвалою від 14 травня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у даній адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 18.03.2021 року позивач повторно подав до Окнянської селищної ради звернення, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, кадастровий номер: кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626 - 9 га., або 5123184200:01:002:0625 - 18 га., або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, або 5123185700:01 003:0189 - 33.5045 га., за межами населеного пункту Топали, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність та розпорядження Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, за межами населеного пункту Антонівка, які позначені на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 43,874 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0369, (17/ та земельної ділянки КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 (18). Вказано, що 30.03.2021 року листом за №02-15/737 Окнянська селищна рада повідомила, що заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність (за межами населеного пункту) розглянута депутатами на постійної комісії Окнянської селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування. Враховуючи висновок даної комісії, для розгляду відповідного питання на сесії Окнянської селищної ради, розроблено проект рішення, який включений до рекомендованого проекту денного п`ятої сесії, яка відбулася 24.03.2021 року. При розгляді проекту рішення дії Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області були направлені на відмову надати дозвіл. При цьому, свої дії Окнянська селищна рада не оформила рішенням, посилаючись на те, що при голосуванні за проект рішення не було набрано необхідної кількості голосів. Вказує, що відповідач повторно не оформив відмову у наданні дозволу рішенням.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року позовну заяву (вх. №ЕП/14910/21) від 01 червня 2021 року повернуто заявнику без розгляду.

02 червня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначає, що заперечує проти позовних вимог та вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що 24.03.2021 рішення Окнянською селищною радою не прийнято у зв`язку з недостатньою кількістю голосів, що не свідчить про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Заяву позивача було розглянуто у терміни, передбачені чинним законодавством та Законом України «Про звернення громадян».

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду від позивача 01 червня 2021 року за вх. № ЕП/14911/21 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не мав підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем 18.03.2021 за вх. №Т-592/02-07 подано до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області заяву від 17.03.2021 (а.с.7), в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, кадастровий номер: кадастрові номери 5122181200:01:002:0626 - 9 га, або 5123184200:01:002:0625 - 18 га або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, або 5123185700:01:003:0189 - 33.5045 га, за межами населеного пункту Топали, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність та розпорядження Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, за межами населеного пункту Антонівка, які позначені на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5123180400, зона 01, квартал 001, площа 43,871 га., яка має межу з земельними ділянкам кадастровий номер 5123180400:01:001:0369, (17) та земельної ділянки КОАТУУ: 5123180400, зона 01, квартал 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 (81).

Окрім цього у вказаному клопотанні позивач зазначала, що не буде заперечувати, якщо Окнянська селищна рада надасть дозвіл за рахунок наступних земельних ділянок:

1. Несформована земельна ділянка за межами с. Антонівка, Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначена на Публічній кадастровій карті: земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона 01, квартал 001, площа 283155 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:0076 (19);

2. Несформована земельна ділянка біля с. Флора, на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначена на Публічній кадастровій карті: земельна ділянка КОАТУУ: 5123183700 зона 01, квартал 004, площа більше 100 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123155100:01:004:0432, 5123155100:01:004:0065, та кадастровий номер 5123155100:01:004:0463 (7);

3. Несформована земельна ділянка біля с. Флора, на території Окнянської селищної ради Окнянської району Одеської області, позначена на Публічній кадастровій карті: земельна ділянка КОАТУУ: 5123155100, зона 01, квартал 004, площа більше 62.6920 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123155100:01:004:0440 (8);

4. Несформовані земельні ділянки за межами с. Федорівна, Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначені на Публічній кадастровій карті: земельна ділянка КОАТУУ: 5123183700. зона: 01, квартал 002, орієнтовна площа 20 га., які мають межі з земельними ділянками кадастровий номер 65123183700:011:002:0324 та кадастровий номер 5123183700:01:002:0592 (1).

До вказаної заяви позивач надала: копію паспорта та ідентифікаційного номеру; графічні матеріали із офіційної карти Держгеокадастру (а.с.9-11) земельних ділянок 5122181200:01:002:0626 - 9 га, або 5123184200:01:002:0625 - 18 га або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, або 5123185700:01:003:0189 - 33.5045 га за межами населеного пункту Топали, та несформованих земельних ділянок за межами населеного пункту Антонівка, які позначені на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5123180400, зона 01, квартал 001, площа 43,871 га., яка має межу з земельними ділянкам кадастровий номер 5123180400:01:001:0369, (17) та земельної ділянки КОАТУУ: 5123180400, зона 01, квартал 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 (81).

У відповідь на вказану заяву Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області направила позивачу лист від 30.03.2021 №02-15/737 (а.с.12) про те, що: « 24.03.2021 відбулась п`ята сесія VIII скликання Окнянської селищної ради. До порядку денного було включено питання щодо розгляду вашої заяви «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)»

Розгляд заяви було включено до порядку денного п`ята сесії VIII скликання Окнянської сільської ради, однак рішення по даному питанню прийнято не було в зв`язку з тим, що не набрано достатню кількість голосів.

Рекомендуємо повторно звернутись до Окнянської селищної ради з даним питанням».

Також, відповідачем було направлено ОСОБА_1 листа від 14.04.2021 №02-15/922 (а.с.13) у відповідь на її запит, в якому зазначено, що при розгляді проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистою селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами несоленого пункту)» депутатами Окнянської селищної ради на пленарному засіданні чергової п`ятої сесії Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області рішення не прийнято, так як не набрало необхідної кількісні голосів.

Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії, які викладені у листі від 30.03.2021 року за №02-15/737 та додатках до нього, щодо відмови ОСОБА_1 надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарська призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області (за межами населеного пункту) у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земельних ділянок, вказаних у зверненні від 18.03.2021 року, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі №545/808/17, від 24.04.2018 року по справі №814/1961/17.

Відповідно до пп.1 п.а) ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ч.12 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 року № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень органу місцевого самоврядування, цей орган має приймати відповідне рішення.

Наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що сторонами до суду не надано доказів прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 18.03.2021 (вх. №Т-592/02-07) чи про відмову у наданні такого дозволу.

Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.

Суд ставиться критично до посилання позивача, що йому відмовлено в наданні дозволу на розроблення землеустрою, оскільки як стверджує сам позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалі справи, відповідач «не оформив відмову у наданні дозволу рішенням».

Відтак, вимога позивача щодо визнання протиправними дії Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, які викладені у листі від 30.03.2021 року за №02-15/737 та додатках до нього щодо відмови громадянину України ОСОБА_1 надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарська призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області (за межами населеного пункту) у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земельних ділянок, вказаних у зверненні від 18.03.2021 року – є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 року у справі №820/2605/17, «безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв`язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було».

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 та не прийняття рішення у спосіб, визначений чинним законодавством, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 березня 2021 року (вхідний №Т-592/02-07 від 18 березня 2021 року) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для веде особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області (за межами населеного пункту) у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок однієї із земельних ділянок, яка вказана у зверненні від 18.03.2021 року, суд зазначає наступне.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На вказаний правовий висновок наявні посилання і у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 520/8576/18 та від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем взагалі не вирішувалась заява позивача та не приймалось рішення за результатами її розгляду, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення похідної вимоги позивача щодо зобов`язання надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, та натомість, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог шляхом зобов`язання Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 березня 2021 року (вхідний №Т-592/02-07 від 18 березня 2021 року) із урахуванням висновків суду.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. (а.с.6).

Також, позивач до позовної заяви додав заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Враховуючи те, що у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог суд відмовив та натомість для повного захисту позивача вийшов за межі позовних вимог, відтак, відповідно до ч.3 ст.139 КАС України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 березня 2021 року (вхідний №Т-592/02-07 від 18 березня 2021 року) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 березня 2021 року (вхідний №Т-592/02-07 від 18 березня 2021 року) із урахуванням висновків суду.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дії Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, які викладені у листі від 30.03.2021 року за №02-15/737 та додатках до нього щодо відмови громадянину України ОСОБА_1 , надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарська призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області (за межами населеного пункту) у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земельних ділянок, вказаних у зверненні від 18.03.2021 року та зобов`язання Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для веде особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області (за межами населеного пункту) у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок однієї із земельних ділянок, яка вказана у зверненні від 18.03.2021 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 (с.Флора, Подільськиу р-н., Одеська обл., 67903, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області (вул. Першотравнева, буд.31, смт Окни, Окнянський р-н., Одеська обл., 67900, код ЄДРПОУ 04379924).

Суддя О.А. Вовченко