Ухвала суду № 98333925, 13.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7364/21

У Х В А Л А

13 липня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М. розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження питання про застосування строків

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

28.05.2021 року від Пенсійного фонду України до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві, з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного суду від 31.03.2021 року по справі №240/12017/19, вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

01.06.2021 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому також зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, суд виходить з наступного.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права” (рішення від 4 грудня 1995 року у справі “Беллет проти Франції” (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

Так, підставою для звернення позивача до суду є дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.04.2019 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах, визначених в довідці про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 02.04.2021 року №ЮО106529, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а також зменшення з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року розміру пенсії за рахунок виплати її в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Судом встановлено, що представник позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив, зокрема, здійснити позивачу з 01.04.2019 року перерахунок пенсії з урахуванням всіх надбавок, доплати, премії.

Крім того, представник позивача просив здійснити обчислення та виплату пенсії заявника з 05.03.2019 року в розмірі 100% підвищення.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, у відповідь на заяву представника позивача, направлено лист від 27.04.2021 року (а.с.17), в якому з посиланням на ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, залишене без змій рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 зазначено, що: «…Після визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103 інших рішень Уряду про умови і порядок проведення перерахунку пенсій не приймалося».

Враховуючи вищевикладене, зазначено у листі підстави для вчинення дій щодо здійснення перерахунку пенсії позивача у Головного управління нема.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19 відступив від висновків викладених у постановах: від 29.10.2020 р. по справі №816/197/18, від 20.10.2020 р. по справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 р. по справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі №646/6250/17, від 19.06.2018 р. у справі №646/6250/17 та від 15.09.2020 р. у справі № 635/7878/16 сформульовано правову позицію, згідно якої пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до ст. 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень”.

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Відтак, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016р. у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі № 522/2738/17, від 09.07.2019р. у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.09.2020р. у справі № 635/7878/16, від 30.10.2018 р. у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019р. у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017) та від 22.11.2019р. у справі №1140/3136/18.

Зважаючи на те, що лише 31.03.2021 р. у постанові від по справі № 240/12017/19 відступив від висновків викладених у постановах: від 29.10.2020 р. по справі №816/197/18, від 20.10.2020 р. по справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 р. по справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, так як датою подання до суду позову по даній справі є 01.03.2021 року (тобто до прийняття Верховним судом постанови по справі №420/5740/21), оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено у перерахунку пенсії позивача на підставі нової довідки листом від 27.04.2021 року, суд вважає, що позивач звернувся до суду з даним позовом у межах строків, визначених приписами КАС України.

Беручи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем строк звернення до суду з даним адміністративним позовом не пропущений, внаслідок чого заява представників відповідачів щодо залишення адміністративного позову без розгляду, викладена у відзиві на адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 256, 295 КАС України суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяв представників відповідачів про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Корой