Ухвала суду № 9826828, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. м. КиївК-10042/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 у справі № АС-27/801-06 Господарського суду Харківської області

за позовом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

до 1.приватної фірми «Крафт»

2.акціонерного товариства «Страхова компанія «Центральна»

3. закритого акціонерного товариства «Центр науково-технічних досліджень»

треті особи: 1. товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Єдинство»,

2. товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий регістр»

за участю прокурора Харківської області та прокурора Червонозаводського району м. Харкова

про визнання недійсним господарського зобовязання

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 03.12.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008, в позові ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсним зобовязання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу 2407 акцій, емітованих АТ «СК «Центральна», на загальну суму 10003492,00 грн. від 03.04.2006 № 15, укладеного між ПФ «Крафт» та ЗАТ «Центр науково-технічних досліджень», як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, відмовлено.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність в судовому процесі факту укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, відсутність доказів щодо розповсюдження податкової застави на акції АТ «СК Центральна», які належали ПФ «Крафт», на момент укладання спірного договору.

В касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: підпункту 5.3.2 пункту 5.3 ст. 5, підпунктів 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.9.1 пункту 8.9 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, частини 2 ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18.06.1991 № 1201-ХІІ, абзацу першого частини 1 ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»від 10.12.1997 № 710/97-ВР, частини 3 ст. 163 Господарського кодексу України, ст. 12, пункту 1 частини 1 ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 № 1255-ІV, ст.ст.70, 71, 159 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В обґрунтування доводу, що договір купівлі-продажу від 03.04.2006 № 15 іменних акцій в кількості 2407 штук на загальну суму 10003492,00 грн., емітованих АТ «СК Центральна», був укладений відповідачами з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, позивач посилався на те, що усі активи ПФ «Крафт»у звязку з наявністю податкового боргу в розмірі 47238436,40 грн. передані у податкову заставу, а відтак продаж ПФ «Крафт» акцій без погодження з податковим органом та без спрямування коштів від продажу на погашення податкового боргу мав своєю ціллю ухилення від виконання податкового обовязку та виведення активів від звернення стягнення на погашення податкового боргу.

Податковий борг ПФ «Крафт»з податку на додану вартість перед бюджетом в зазначеному розмірі виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 25.10.2004 № 0000682350/0, прийнятого на підставі акту перевірки від 25.10.2004 № 503/235/31235901. Сума боргу є узгодженою внаслідок відмови постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 у справі № А-03/44-05 в позові ПФ «Крафт» про визнання недійсним цього податкового повідомлення-рішення. При цьому підставою для відмови в позові слугував встановлений в судовому процесі факт незаконного зменшення позивачем податкових зобовязань на суми податкового кредиту, сформованого за податковими накладними, виписаними ПП «МВВ плюс»по безтоварних операціях з поставки (а.с.64-71, т. 1).

Визнаючи доводи ДПІ недоведеними та відмовляючи у звязку з цим в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що укладений між ПФ «Крафт» та ЗАТ «Центр науково-технічних досліджень» договір купівлі-продажу 2407 акцій, емітентом яких є АТ «СК Центральна», не суперечить актам цивільного законодавства, виконаний сторонами, в судовому процесі не доведено факт поширення податкової застави на акції АТ «СК Центральна», які на момент продажу належали ПФ «Крафт», оскільки акції не були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як активи, щодо яких виникло публічне обтяження, а також не було внесено відповідного запису в реєстр власників іменних цінних паперів АТ «СК «Центральна», що вівся ТОВ «Торгово-промисловий фондовий регістр».

Однак, висновок про відсутність підстав для задоволення позову в даній справі зроблений судами першої та апеляційної інстанцій без дотримання вимог частин 4 та 5 ст. 11 КАС України щодо офіційного зясування судом всіх обставин адміністративної справи.

Так, для правильного висновку стосовно дійсних намірів сторін спірного договору суттєве значення мають обставини щодо дійсної мети відповідачів, зокрема, ПФ «Крафт», якою вони керувалися при укладенні спірного договору. До обставин, які б дали підстави для правильного висновку стосовно зазначеного, входять обставини щодо наявності у ПФ «Крафт»інших активів, крім акцій, що стали предметом спірного договору, за рахунок яких міг би бути погашений податковий борг. Відсутність інших активів або їх незначна, в порівнянні з розміром податкового боргу, вартість означала б поширення податкової застави на активи в цілому, в тому числі і на відчужені акції. Це не суперечило б підпункту 8.2.2 пункту 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та рішенню Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 (справа про податкову заставу, виходячи із співвідношення розміру податкового боргу та вартості активів, наявних у ПФ «Крафт», а також із суті податкової застави, як засобу забезпечення виконання публічного обовязку по сплаті податків. Крім того, для встановлення дійсного наміру сторін спірного договору мають значення обставини щодо розрахунку за договором, як такі, які дозволяють зробити висновок стосовно відсутності наміру вивести активи з-під податкової застави без фактичного волевиявлення на передачу права власності на них. Обставини щодо розрахунку за спірним договором та подальше спрямування цих коштів були залишені поза увагою суду та залишились не зясованими в судовому процесі, тоді як вони відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України мають пряме відношення до предмету доказування по справі.

Предявляючи позов, ДПІ як на юридичну підставу своїх вимог посилалася на статті 207 та 208 Господарського кодексу України (ГК України). Частиною 1 ст. 208 ГК України встановлені наслідки, які підлягають застосуванню до сторін господарського зобовязання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Наявність такої мети у сторін зобовязання обумовлює недійсність зобовязання з моменту його здійснення безвідносно до будь-яких інших чинників в силу припису закону щодо недійсності (нікчемності) правочину, з якого виникло таке зобовязання. А відтак в судовому процесі підлягає встановлення дійсного обсягу позовних вимог ДПІ з врахуванням повноважень позивача як органу, на який покладено здійснення функцій контролю у сфері оподаткування.

Оскільки без встановлення вище вказаних обставин справи вирішення спору неможливо, а ці обставини під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлені в повній мірі не були та не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції з огляду на межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 КАС України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені процесуальним законом засоби для всебічного та повного зясування обставин справи і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково, скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008, постанову Господарського суду Харківської області від 03.12.2007, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна