Ухвала суду № 9826810, 13.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р. м. КиївК-19426/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитинство»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року

у справі № 2-а-8709/08 (22-а-10647/08)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дитинство»

доДержавної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

проскасування рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дитинство»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитинство»оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт № 2/23-2/30953131 від 08 січня 2008 року (далі Акт).

Згідно з висновками Акта, перевіркою встановлено порушення: пункту 1 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року), а саме проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, не зареєстрований у встановленому порядку; статті 1, пункту 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року, а саме не проведення розрахункової операції через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій на суму 4267 грн. 03 коп.; пункту 3 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року, а саме незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у книзі обліку розрахункових операцій; підпункту 7.8 пункту 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказу Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614 (далі Порядок), пункту 5 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року, а саме порушення порядку ведення книги обліку розрахункових операцій.

На підставі Акта було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022302 від 18 січня 2008 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22355 грн. 15 коп.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з пунктом 17 статті 1 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

Пунктом 2.2 Порядку передбачено, що книга обліку розрахункових операцій реєструється (далі книга ОРО) на кожний реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО).

Відповідно до пункту 2.11 Порядку книга ОРО вважається зареєстрованою після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.4 - 2.9, а при здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації книги ОРО - після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.4 - 2.10. Кількість книг ОРО, що реєструються одночасно, не обмежується.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11 липня 2006 року позивачем було зареєстровано реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) типу Samsung ЕR-350F UA у Державній податковій інспекції у Пролетарському районі м.Донецька. На облік зазначений РРО було взято Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька 12 липня 2006 року, однак розрахункові операції через реєстратор почали проводитися ще 11 липня 2006 року, тобто раніше, ніж він був взятий на облік.

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем було проведено розрахункові операції через незареєстрований у встановленому порядку РРО.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності застосування штрафних санкцій за порушення позивачем ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року, а саме за не проведення ним розрахункової операції у сумі 4000 грн. через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджено відсутністю у контрольній стрічці за 24 вересня 2006 року (фіскальний звітний чек № 2144 від 24 вересня 2006 року), вказаної розрахункової операції.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено під час її розгляду судами попередніх інстанцій, позивач не забезпечив щоденного друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у книзі обліку розрахункових операцій, а саме, Х-звіту за 08 квітня 2007 року.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Згідно із пунктом 4.9 Порядку на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги ОРО та РК.

Відповідно до пункту 7.8 розділу 7 Порядку у розділі 3 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1 - 5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6 - 8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.

Згідно даних Акта, під час перевірки діяльності позивача також було встановлено, що в розділі 3 «Облік розрахункових квитанцій»позивачем не заповнено номери фіскальних чеків за контрольною стрічкою, а саме, номер першого на початок робочого дня фіскального чеку та номер останнього перед виходом РРО з ладу, що підтверджує правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення пункту 5 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року.

Пунктом 9.7 Порядку передбачено, що сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, уноситься СГ протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службове внесення". Сума готівки, що вилучається СГ протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службова видача".

Крім того, встановлено, що під час перевірки у першій використаній розрахунковій квитанції № АААЭ 921301 від 02 лютого 2007 року була вказана сума 549 грн. 89 коп., яка відповідно до вищевикладеної норми є службовим внесенням. Загальна сума виручки від реалізації товарів з використанням розрахункових квитанцій з №№ АААЭ 921302 по АААЭ 921323 за 02 лютого 2007 року склала 905 грн. 08 коп. Проте, як вбачається з фіскальних звітних чеків за 02 лютого 2007 року сума службового внесення становить 282 грн. 86 коп., а загальна сума виручки 905 грн. 08 коп. А відтак, сума, на яку не було проведено розрахункової операції, склала 267 грн. 03 коп.

Отже, суди попередніх інстанцій встановили правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення статті 1 та пункту першого статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року.

А відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022302 від 18 січня 2008 року

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитинство»відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Нечитайло О.М.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

(підпис)Сергейчук О.А.

(підпис)Степашко О.І.